Справа № 420/6297/19
12 червня 2020 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Головного територіального управління юстиції в Одеській області (ЄДРПОУ 34929741, місцезнаходження: 65091, м. Одеса, вул. Разумовська 37), Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області (ЄДРПОУ 41405395, місцезнаходження: 65072, м. Одеса, вул. Генерала Петрова 42), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на боці відповідачів - ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ), АТ “Райффайзен Банк Аваль” (ЄДРПОУ 14305909, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Лєскова 9) в особі Одеської обласної дирекції АТ “Райффайзен Банк Аваль” (місцезнаходження: 65000, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська 72/74), про визнання протиправними та скасування постанови про стягнення з виконавчого збору у виконавчому провадженні, постанови про відкриття виконавчого провадження та постанови про звернення стягнення на заробітну плату позивача у виконавчому провадженні, -
24.10.2019 р. до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції в Одеській області, Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на боці відповідачів - ОСОБА_2 , АТ “Райффайзен Банк Аваль” в особі Одеської обласної дирекції АТ “Райффайзен Банк Аваль” в якому позивач просить:
- визнати протиправною та скасувати повністю Постанову від 14.08.2014р. винесену головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ в Одеській області, ОСОБА_3 , про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у виконавчому провадженні №44295208;
- визнати протиправною та скасувати повністю Постанову від 17.05.2017р. винесену головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ в Одеській області, ОСОБА_3 , про відкриття виконавчого провадження №53950578;
- визнати протиправною та скасувати повністю Постанову від 24.05.2019р. у виконавчому провадженні №53950578 винесену державним виконавцем Першого Малиновського ВДВС м.Одеси ГТУЮ в Одеській області Демченко О.В. про звернення стягнення на заробітну плату ОСОБА_1 у розмірі 20 % до виплати загальної суми боргу 983472,19 грн.
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області від 07.08.2014 року, ОСОБА_3 у ВП № 44295208 винесено під час чинності Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-ХІV, тобто, на думку позивача відповідач мав застосовувати норми ЗУ «Про виконавче провадження» чинні на момент прийняття постанови від 07.08.2014 р.. При цьому, останній вказує, що боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. На думку позивача у матеріалах ВП № 53950578 та ВП № 44295208 відсутні будь - які відомості про отримання боржником (позивачем) постанови від 07.08.2014 року у ВП 44295208, якою відкрито виконавче провадження (з встановленим строком добровільного виконання судового рішення), - державний виконавець передчасно розпочав примусове виконання рішення та передчасно виніс постанову про стягнення з Позивача виконавчого збору у розмірі 983 203,19 грн.
28.10.2019 р. ухвалою суду позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
13.11.2019 р. позивач усунув недоліки, які стали підставою залишення позову без руху.
Ухвалою суду 18.11.2019 року відкрито провадження у справі з врахуванням приписів ст.287 КАС України та зобов'язано відповідачів надати належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження №5395078 та №44295208.
25.11.2019 року за вх.№ЕП/9136/18 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначено, що на примусове виконання до Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області в порядку ч. 4 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» надійшли матеріали виконавчого провадження АСВП № 53950578 з примусового виконання постанови ВП № 44295208 про стягнення з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ) на користь відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області виконавчого збору у розмірі 983203,19 грн., що видана 14 серпня 2014 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області Щегловой Є.В. 25.09.2017 року винесена постанова про прийняття до виконання виконавчого провадження АСВП № 53950578 з примусового виконання постанови ВП № 44295208 про стягнення з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ) виконавчого збору у розмірі 983203,19 грн., видана головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області Щегловой Є.В., оскільки боржник мешкає за адресою: АДРЕСА_3 , що територіально належить до Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області.
При проведенні виконавчих дій з примусового виконання ВП № 53950578 а саме, перевірки майнового стану боржника та його доходів встановлено, що згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна в порядку доступу державних виконавців наявні десять арештів майна боржника накладені різними відділами державної виконавчої служби, за боржником нерухомого майна на праві приватної власності не зареєстровано. У відповідності з довідкою МВС автотранспортні засоби за боржником не зареєстровані. Згідно довідки ДПІ боржником не відкрито розрахункових рахунків в банківських установах. Згідно довідки ДПІ інформація стосовно боржника щодо сум доходу, нарахованого (сплаченого) податковим агентом на користь платників податку, та сум утриманого з них податку в ДРФО наявний дохід який боржник отримує в ПАТ «ЮЖМОРМОНТАЖ». Згідно довідки УПФУ про осіб боржників, які отримують пенсію та про осіб - боржників, які працюють за трудовим та цивільно - правовим договорами, про останнє місце роботи - боржник працює в ПАТ «ЮЖМОРМОНТАЖ». 24.05.2019 року винесена постанова про звернення стягнення на заробітну плату боржника, яка направлена на виконання до ПАТ «ЮЖМОРМОНТАЖ». Дії державного виконавця Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Демченко О.В. з примусового виконання провадження ВП № 53950578 є законними та такими, що відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження» та нормам діючого законодавства.
При цьому, суд зазначає, що відповідачами не виконано вимог ухвали та не надано належним чином засвідчених копій матеріалів виконавчого провадження №5395078 та №44295208.
Ухвалою суду від 25.11.2019 р. повторно витребувано у відповідачів копії матеріалів виконавчих проваджень та зупинено провадження до надання витребуваних документів.
06.12.2019 року представником Головного територіального управління юстиції в Одеській області надано письмові пояснення за вхід. № ЕП/9633/19, в яких зазначається, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (далі - Відділ), з 05.008.2014 по 27.03.2015 перебувало виконавче провадження № 44295208, з примусового виконання виконавчого листа № 2/1519/7401/11, виданий 17.09.2013 Малиновським районним судом про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в солідарному порядку на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції АТ «Райффазен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором № 014/0043/85/75822 від 01.06.2007 в сумі 1231204,77 дол. США, що за курсом НБУ (1 дол. США дорівнює 7,9857 грн) складає 98322031,93 грн., у тому числі: заборгованість за кредитом -347831,77 дол. США, що еквівалентно - 2777680, 17 грн.; заборгованість за відсотками-188121,5 дол. США, що еквівалентно - 1502282, 18 грн.; пеня за прострочення тілу кредиту - 93566,84 дол. США, що еквівалентно-747196, 71 грн.; пеня за прострочення відсотків по кредіу-601684, 62 дол. США, що еквівалентно -4804872,87 грн. Вказане виконавче провадження завершено на підставі пункту 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження», (у редакції №606). Виконавче провадження № 44295208 знищено через закінчення трирічного терміну зберігання на підставі пунктів 9.9., 9.10 Наказу Міністерства юстиції України про затвердження Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби № 2274/5 від 22.12.2008, тому надати його належним чином завірену копію не виявляється можливим. Виконавче провадження № 53950578, з виконання постанови № 44295208 про стягнення з ОСОБА_1 у сумі 983203,19 грн. передано 17.05.2017 до Малиновського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області.
26.12.2019 року за вх.№49632/19 від представника позивача надійшли пояснення, відповідно до яких останній не погоджується з позицією відповідачів у справі, зазначаючи, що оскаржувану постанову державного виконавця від 14.08.2014 року необхідно було пред'явити до 14.08.2015 року. Крім іншого, представником позивача зазначено, що відомості про направлення позивачу оскаржуваних постанов державного виконавця не відповідають дійсності, оскільки на його переконання позивач не отримував від відповідачів жодних документів.
15.01.2020 року за вх.№ЕП/358/20 від представника позивача надійшло клопотання про поновлення провадження.
Судом призначено розгляд справи на 17.01.2020 р. про що повідомлено учасників процесу.
В судове засідання 17.01.2020 р. сторони не з'явились. Про дату, час та місце розгляду повідомлені належним чином.
Судом призначено розгляд справи на 30.01.2020.
30.01.2020 р. за вх.№ЕП/943/20 від представника позивача надійшло клопотання про заміну відповідачів у справі.
Ухвалою суду 03.02.2020 р. клопотання представника позивача задоволено. Замінено відповідача 1 - Головне територіальне управління юстиції в Одеській області його правонаступником - Південним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Одеса) та відповідача 2 - Перший Малиновський відділ ДВС м.Одеса ГТУЮ в Одеській області його правонаступником Першим Малиновським відділом ДВС м.Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). Розгляд справи розпочато спочатку.
Ухвалою суду від 03.02.2020 р. зобов'язано позивача ОСОБА_1 забезпечити явку свідків ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_3 ) та ОСОБА_4 в судове засідання у справі на 03.03.2020 року об 11 годині 00 хвилин. У зв'язку з необхідністю виклику свідків та забезпечення явки в судове засідання провадження по справі зупинено.
24.02.2020 р. за вх. №8386/20 представником позивача подано заяву, відповідно до якої останнім надано докази направлення повістки про виклик до суду ОСОБА_5 , та стосовно свідка ОСОБА_4 представником позивача зазначено, що шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 розірвано 22.10.2008 року, від так позивачу не відомо її можливе місце перебування.
03.03.2020 року під час судового засідання судом повторно зобов'язано позивача забезпечити явку свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_4 в судове засідання, визнано явку відповідачів обов'язковою та з метою належного розгляду справи продовжено строк зупинення розгляду справи до 26.03.2020 р.
24.03.2020 року за вх.№ЕП/3508/20 від Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшло клопотання про продовження зупинення провадження на час дії проти карантинних заходів, застосованих на всій території України відповідно до постанови КМ України «про запобігання поширенню на території України корона вірусу COVID-19» від 11.03.2020 р. №211.
26.03.2020 р. за вх.№ЕП/3863/20 від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з запровадженням на території України карантину.
В судове засідання призначене на 10.06.2020 р. сторони не з'явились. Повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи. Від представника позивача та представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності сторін в порядку письмового провадження.
Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, та проаналізувавши вимоги чинного законодавства, суд встановив наступне.
Постановою від 14.08.2014 р. відкрито виконавче провадження ВП № 44295208;
Постановою від 14.08.2014 р. (ВП № 44295208) стягнуто з боржника виконавчий збір.
Відповідно до заяви, яка міститься в матеріалах справи від 25.03.2015 року згідно якої зазначено наступне:
« ОСОБА_6 , паспорт НОМЕР_4 , виданий Київським РВ у м. Одесі ГУДМС України в Одеській області від 14.09.2012 року, перебуваючи при здоровому розумі, ясній пам'яті та діючи добровільно, розуміючи значення своїх дій, без будь-якого примусу, як фізичного так і морального, цим заявляю, що ОСОБА_1 , ОСОБА_7 виконали усі зобов'язання та повністю розрахувались зі мною за кредитними договорами № 014/0043/85/75822 від 01 червня 2007 року та № 014/0043/85/75825 від 01 червня 2007 року та договором іпотеки, посвідченого ОСОБА_8 , приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області від 01 червня 2007 року, за реєстровим № 4301 - шляхом передачі у, власність земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 (тридцять чотири), площею 0,2285 га, кадастровий номер земельної ділянки - 5123755800:01:003:0320. Ні яких претензій, ні морального, ні фінансового характеру до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 не маю.».
Відповідно до Договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 25.03.2015 року згідно якого:
«…Іпотекодавці передають у власність, а Іпотекодержатель приймає у власність земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 ,площею 0,2285 га, кадастровий номер земельної ділянки 5123 755800:01.-003:0320, в рахунок виконання зобов'язання Іпотекодавців перед Іпотекадержителем за кредитними договорами№ 014/0043/85/75822 від 01 червня 2007 року та № 014/0043/85/75825 від 01 червня 2007 року, та яка передана у забезпечення відповідно до договору іпотеки, посвідченого ОСОБА_8 ,, приватним нотаріусом Овідіопольеького районного нотаріального округу Одеської області від 01 червня 2007 року, за реєстровим № 430, та договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки, посвідченого Апатенко М.А., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу від 20 берета 2015 року, за реєстровим № 461..».
Постановою від 17.05.2017 року (ВП № 53950578) відкрито виконавче провадження про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 (стягувач - відділ примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ в Одеській області).
Постановою від 17.05.2017 року (ВП № 53950578) про передачу виконавчого провадження, передано матеріали ВП № 53950578 про стягнення виконавчого збору ВП № 44295208.
Постановою від 25.09.2017 року про прийняття виконавчого провадження, прийнято виконавче провадження № 53950578 з примусового виконання постанови № 44295208 виданої 14.08.2014 р.
Постановою від 24.05.2019 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, звернуто стягнення на доходи боржника, а саме: заробітну плату боржника, яка направлена на виконання до ПАТ «ЮЖМОРМОНТАЖ».
При проведенні виконавчих дій з примусового виконання ВП № 53950578 а саме, перевірки майнового стану боржника та його доходів встановлено наступне:
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна в порядку доступу державних виконавців наявні десять арештів майна боржника накладені різними відділами державної виконавчої служби, за боржником нерухомого майна на праві приватної власності не зареєстровано.
У відповідності з довідкою МВС автотранспортні засоби за боржником не зареєстровані.
Згідно довідки ДПІ боржником не відкрито розрахункових рахунків в банківських установах.
Згідно довідки ДПІ інформація стосовно боржника щодо сум доходу, нарахованого (сплаченого) податковим агентом на користь платників податку, та сум утриманого з них податку в ДРФО наявний дохід який боржник отримує в ПАТ «ЮЖМОРМОНТАЖ».
Згідно довідки УПФУ про осіб боржників, які отримують пенсію та про осіб - боржників, які працюють за трудовим та цивільно - правовим договорами, про останнє місце роботи - боржник працює в ПАТ «ЮЖМОРМОНТАЖ».
24.05.2019 року складено постанову про звернення стягнення на заробітну плату боржника, яка направлена на виконання до ПАТ «ЮЖМОРМОНТАЖ».
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 606-XIV виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Частинами першою, другою статті 2 Закону № 606-XIV передбачено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".
Примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів, що видаються судами (частини перша, друга статті 17 Закону № 606-XIV).
Відповідно до частини першої статті 19 Закону № 606-XIV державний виконавець відкриває виконавче провадження, зокрема, на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.
Згідно із частиною другою статті 25 Закону № 606-XIV державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону № 606-XIV у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною першою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.
Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.
З 05 жовтня 2016 року умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII.
Відповідно до частини сьомої розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1404-VIII після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.
Стаття 27 Закону №1404-VІІІ (яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) передбачає, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.
Статтею 40 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Отже, стягнення виконавчого збору відбувається безпосередньо в процесі примусового виконання рішення.
Виконавчий збір за своєю правовою природою не є санкцією, що застосовується за невиконання рішення суду, а є платою за вчинення дій, пов'язаних з примусовим виконанням виконавчого документу, що здійснюються органами державної виконавчої служби, тобто є державним збором (платою) за таку процедуру.
При цьому, стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов'язується з початком примусового виконання.
Початком примусового виконання у розумінні Закону № 1404-VІІІ є винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Умовою для винесення постанови про стягнення виконавчого збору є повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини першої статті 37 Закону №1404-VІІІ, якщо виконавчий збір не стягнуто.
Таким чином, повернення виконавчого листа стягувачу на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону, є підставою для винесення постанови про стягнення виконавчого збору.
Згідно письмових пояснень відповідача 1 виконавче провадження завершено на підставі п. 1 ст. 47 Закону № 606.
З огляду на встановлене суд приходить до висновку, що повернення виконавчого документу відповідно до пункту 1 частини першої ст. 47 Закону № 606, є підставою для винесення постанови про стягнення виконавчого збору.
Відповідно, до матеріалів наданих відповідачами зазначено, що державним виконавцем вчинялись дії щодо стягнення сум заборгованості відповідно до виконавчого документу № 2/1519/7401/11 від 17.09.2013, такі як, винесення постанов про арешт коштів боржника які знаходяться в банках, винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження тощо.
При цьому, суд звертає увагу, що частина друга статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII щодо стягнення виконавчого збору у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом діяла до 28 серпня 2018 року.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання" № 2475-VIII від 03 липня 2018 року, який набрав чинності 28 серпня 2018 року, у частині другій статті 27 Закону № 1404-VIII слова "фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом" замінено словами "підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів".
Тобто, після 28 серпня 2018 року розмір виконавчого збору розраховується не від суми фактичного стягнення, а від суми яка підлягає стягненню.
При цьому, оскаржувана постанова про стягнення виконавчого збору прийнята 24 травня 2019 року.
Стягнення виконавчого збору є безумовною дією державного виконавця у межах виконавчого провадження та ефективним засобом стимулювання боржника до намагання виконати рішення суду самостійно до відкриття виконавчого провадження. Стягнення виконавчого збору є не правом, а обов'язком державного виконавця при відкритті виконавчого провадження. Крім того, на момент відкриття виконавчого провадження виконавець не володіє будь-якою інформацією від боржника щодо виконання судового рішення, оскільки вчинення будь-яких дій до відкриття виконавчого провадження Законом №1404-VІІІ не передбачено.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 07 березня 2018 року у справі №750/7624/17.
Щодо доводів позивача стосовно порушення строку пред'явлення виконавчих документів, а саме постанов про стягнення виконавчого збору, суд зазначає таке.
Статтею 28 Закону України Закону України "Про виконавче провадження" № 606 і статтею 40 Закону України Закону України "Про виконавче провадження" № 1404 стягнення виконавчого збору проводиться в межах "основного" виконавчого провадження, то відповідно постанови про стягнення виконавчого збору необхідно вважати пред'явленими до виконання.
Відповідно в період здійснення "основного" виконавчого провадження постанова про стягнення виконавчого збору автоматично є такою що пред'явлена до виконання.
Той факт що постанова про відкриття виконавчого провадження про стягнення №53950578 від 17.05.2017 року винесена за наслідками постанови про повернення виконавчого документа стягувачу № 44295208 від 27 березня 2015 року(Акт від 16.01.2019 р.) не свідчить про пропуск строку звернення до суду, оскільки він в цьому випадку, має рахуватися з моменту прийняття виконавчого документу (відповідачем 2) 25.09. 2017 року.
Строки визначені для пред'явлення виконавчих документів до виконання, які були передбачені статтею 22 Закону № 606 та які передбачені статтею 12 Закону №1404 не пропущені (Постанова ВС КАС у справі №816/823/17 від 22.02.2018 року).
Щодо доводів позивача про необізнаність про наявність ухвал про відкриття ВП, суд вважає за необхідне зазначити.
Необхідність визнання обов'язковості практики Європейського Суду з прав людини законодавчо ґрунтується на нормах п. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., Першого протоколу та протоколів № 2,4,7 та 11 до Конвенції від 17.07.1997 року, згідно якого Україна повністю визнає на своїй території дію статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосується тлумачення і застосування Конвенції, а також статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 р., у якій зазначено, що суди застосовують Конвенцію та практику Суду, як джерело права.
З огляду на викладене суд застосовує прецедентну практику ЄСПЛ, зокрема, рішення «Каракуця проти України» в якому ЄСПЛ констатував відсутність порушення прав заявників, гарантованих п. 1 ст. 6 Конвенції (доступ до суду), оскільки вони не виявили належної зацікавленості щодо своїх справ.
Позивач в свою чергу знав про наявність рішення у справі № 2/1519/7401/11, Малиновського районного суду про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в солідарному порядку на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції АТ «Райффазен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором № 014/0043/85/75822 від 01.06.2007 в сумі 1231204,77 дол. США, що за курсом НБУ (1 дол. США дорівнює 7,9857 грн) складає 98322031,93 грн., у тому числі: заборгованість за кредитом -347831,77 дол. США, що еквівалентно - 2777680, 17 грн.; заборгованість за відсотками-188121,5 дол. США, що еквівалентно - 1502282, 18 грн.; пеня за прострочення тілу кредиту - 93566,84 дол. США, що еквівалентно-747196, 71 грн.; пеня за прострочення відсотків по кредіу-601684, 62 дол. США, що еквівалентно -4804872,87 грн.
А отже, вчиняючи дії щодо укладення Договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 25.03.2015 року позивач мав пересвідчитися у повному виконанні своїх зобов'язань.
На підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, ґрунтуючись на засадах верховенства права, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
За позицією Європейського суду з прав людини щодо судового контролю за дискреційними адміністративними актами, національні суди повинні утриматися від перевірки обґрунтованості таких актів, однак все ж суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об'єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (п. 111 рішення від 31 липня 2008 року у справі «Дружстевні заложна пріа та інші проти Чеської Республіки»; п. 44 рішення від 22 листопада 1995 року у справі «Брайєн проти Об'єднаного Королівства»; п. 156-157, 159 рішення від 21 липня 2011 року у справі «Сігма радіо телевіжн лтд проти Кіпру»; п.47-56 рішення від 02 грудня 2010 року у справі «Путтер проти Болгарії»).
Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно зі ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч. 1 ст.); жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 90); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч. 3 ст. 90).
Згідно з ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не стягуються.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції в Одеській області, Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_2 , АТ “Райффайзен Банк Аваль” в особі Одеської обласної дирекції АТ “Райффайзен Банк Аваль” про визнання протиправними та скасування постанови про стягнення з виконавчого збору у виконавчому провадженні, постанови про відкриття виконавчого провадження та постанови про звернення стягнення на заробітну плату позивача у виконавчому провадженні - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Пунктом 15.5 розділу VII “Перехідні положення” КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Суддя Токмілова Л.М.
.