Справа № 420/4866/20
12 червня 2020 року м.Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Самойлюк Г.П., розглянувши клопотання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про звільнення від сплати судового збору за подання адміністративного позову, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Старокозацької об'єднаної територіальної громади, в якій позивач просить:
визнати протиправною бездіяльність відповідача, що виражена у порушенні терміну надання відповіді на клопотання від 11.11.2019р.;
визнати протиправною бездіяльність відповідача, що виражена у ненаданні відповіді на звернення від 26.02.2020р.;
визнати протиправною відмову відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою на підставі клопотання від 11.11.2019р.;
зобов'язати відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки розміром із кадастровим № 5120885400:01:001:0623 на підставі клопотання від 11.11.2019р.;
стягнути з відповідача 250 000 (двісті п'ятдесят тисяч) гривень у якості компенсації моральної шкоди.
У позовній заяві міститься клопотання позивача про звільнення віл сплати судового збору за подання адміністративного позову, в якому позивач, посилаючись на ст. 133 КАС України та ст. 8.1.1 Закону України «Про судовий збір», просить звільнити від сплати судового збору.
Згідно з ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
За правилами ч. 2 ст. 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно з ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
У свою чергу, правові засади справляння судового збору, платники, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України “Про судовий збір”.
Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України “Про судовий збір” платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством (ч.1 ст.3 Закону України “Про судовий збір”).
Підпунктом 1 п.3 ч.2 ст.4 Закону України “Про судовий збір” встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою - підприємцем встановлюється ставка судового збору в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Підпунктом 2 п.3 ч.2 ст.4 Закону України “Про судовий збір” встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою встановлюється ставка судового збору в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» з 1 січня 2020 року установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб 2102,00 гривень.
Судом встановлено, що позивачем заявлено позовні вимоги майнового та не майнового характеру.
За таких обставин судовий збір підлягає сплаті у розмірі (840.80грн. за не майнову вимогу + 2500грн. за майнову вимогу) 3340.80грн.
За приписами ч.1 ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (ч.2 ст.8 Закону України "Про судовий збір").
Таким чином, вказаною нормою чітко визначено умови, за яких суд може відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.
Слід зазначити, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру або звільнення сторони від його сплати.
Зазначена позиція також узгоджується із висновками Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18 жовтня 2005 року (заява №70297/01).
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, ураховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі Креуз проти Польщі (Kreuz v. Poland), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.
Європейський суд з прав людини у справах Толстой та Милославський проти Сполученого Королівства (Tolstoy and Miloslavsky v. the United Kingdom) від 13 липня 1995 року, Ейрі проти Ірландії (Airey v. Ireland) від 28 жовтня 1998 року таКреуз проти Польщі (Kreuz v. Poland) від 19 червня 2001 року зазначив, що він ніколи не виключав можливості того, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду; що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах. Тобто, вимога сплати зборів судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Суд може зменшити розмір судового збору, звільнити від його сплати, або відстрочити сплату судового збору на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (ч.1 ст.8 Закону України "Про судовий збір").
Таким чином, вказаною нормою чітко визначено умови, за яких підстав суд може відстрочити, розстрочити сплату судового збору.
Позивач, посилаючись на ст. 133 КАС України, та п.1.ч.1. ст.8 Закону України «Про судовий збір», просить звільнити від сплати судових витрат. Відповідно да п.1.ч.1ст.8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може відстрочити або розстрочити сплату судового збору якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік. Проте, надана позивачем копія відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків суми встановлених доходів та утриманих податків не є достатнім доказом відсутності річного доходу фізичної особи, у зв'язку з чим суддя приходить до висновку про відмову у задоволенні заявленого позивачем клопотання.
Керуючись ст.ст. 133, 243, 294 КАС України, ст. 8 Закону України "Про судовий збір", суддя,-
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про звільнення від сплати судового збору за подання адміністративного позову, - відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 256 КАС України та оскарженню не підлягає.
Суддя Г.П. Самойлюк