(додаткове)
12 червня 2020 року м. Одеса Справа № 420/3280/20
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Одесі заяву про винесення додаткового рішення в порядку ст.252 КАС України по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Державної казначейської служби України про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення,
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебувала на розгляді справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (відповідач - 1), Державної казначейської служби України (відповідач - 2) про визнання протиправними дії відповідача - 1 щодо перерахунку і виплати позивачу пенсії в розмірі 70 % суми грошового забезпечення з квітня 2018 року; зобов'язання відповідача - 1 провести позивачу перерахунок пенсії за період з 01.01.2016 року з врахуванням розміру 90 % з відповідної суми грошового забезпечення на підставі довідки від 21.03.2018р. № 19662, про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії з урахуванням грошового забезпечення поліцейських, станом на 01.01.2016 року, яка видана заступником голови ліквідаційної комісії ГУ УМВС України в Одеській області Голубенко Д.І.; стягнення з відповідача - 1 на користь позивача заборгованість по сплаті пенсії в розмірі 42 242,33 (сорок дві тисячі двісті сорок дві) гривні 33 копійки; стягнення з відповідача - 2 на користь позивача шляхом списання з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України 10 000 (десять тисяч) гривень відшкодування моральної шкоди.
28.05.2020 року позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Державної казначейської служби України задоволено частково. Визнано протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо перерахунку і виплати пенсії ОСОБА_1 в розмірі 70% суми грошового забезпечення з квітня 2018 року та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії за період з 01.01.2016 року з врахуванням розміру 90% з відповідної суми грошового забезпечення на підставі довідки від 21.03.2018 року № 19662, про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії з урахуванням грошового забезпечення поліцейських, станом на 01.01.2016 року, яка видана заступником голови ліквідаційної комісії ГУ УМВС України в Одеській області Голубенко Д.І. та здійснити виплату пенсії в цьому розмірі з 01.01.2016 року з врахуванням вже виплачених сум.
05.05.2020 року від представника позивача адвоката Мельникова Олексія Михайловича надійшла заява про надання доказів на підтвердження судових витрат, згідно якої останній просив надати п'ятиденний строк з дня ухвалення рішення суду по справі №420/3280/20 для подання доказів на підтвердження понесених позивачем судових витрат та в подальшому винести додаткове рішення, яким вирішити питання про розподіл судових витрат.
Так, 03.06.2020 року вх.№21351/20 від представника позивача адвоката Мельникова О.М. через канцелярію суду надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів на підтвердження судових витрат.
Згідно до ч.3 ст.143 КАС України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог
Відповідно до положень частини 1 ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (частина 3 ст. 252 КАС України).
Суд при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат зазначає наступне:
Згідно ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 року №5076-VI (далі - Закон №5076-VI).
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону №5076-VI адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
Згідно п.п. 1, 2, 6 ч. 1 ст. 19 Закону №5076-VI видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону №5076-VI інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Частиною 3 статті 30 Закону №5076-VI встановлено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Крім вищезазначеного закону, порядок оплати праці адвоката регулюється Правилами адвокатської етики, затверджених 09.06.2017 року з'їздом адвокатів України.
Так відповідно до статті 28 Правил адвокатської етики - формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту є гонорар.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання), розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. При цьому суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Разом з тим суд зазначає, що відповідно до частини 5 статті 134 КАС України, законодавцем запроваджено принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката. Так розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Крім того, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо (частина 3 статті 141).
Таким чином, у Кодексі адміністративного судочинства закладені критерії оцінки як співмірності витрат на оплату послуг адвоката (адекватності ціни за надані адвокатом послуги відносно складності та важливості справи, витраченого на ведення справи часу тощо), так і критерій пов'язаності цих витрат із веденням справи взагалі (пов'язаності конкретних послуг адвоката із веденням саме цієї судової справи, а не іншої справи).
Неспівмірність витрат на правничу допомогу із передбаченими законом критеріями є підставою для подання стороною-опонентом клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому суд звертає увагу, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі та покладається на сторону, яка подає таке клопотання.
Частиною 7 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої було винесене судове рішення у справі, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Ті самі критерії застосовує і Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України", заява №19336/04, п. 269).
У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» також роз'яснено, що оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
Судом встановлено, що 17.07.2019 року між Адвокатом Мельниковим Олексієм Михайловичем, що діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №000268 видане 16.05.2018 року Радою адвокатів Вінницької області (далі - Адвокат) та Мельниковим Валерієм Миколайовичем (далі - Клієнт) укладено договір (далі - Договір) про надання правової допомоги.
Відповідно до п.1.1 Договору Адвокат зобов'язується за дорученням Клієнта здійснити його захист, представництво його інтересів перед третіми особами та в суді, та надати інші види правової допомоги відповідно до законодавства України, а Клієнт, в свою чергу, зобов'язується сплатити Адвокату гонорар та оплатити фактичні витрати, необхідні для виконання цього Договору.
Згідно п.2.3 Договору Клієнт несе обов'язки, зокрема сплатити Адвокату гонорар в порядку та на умовах визначених в укладених між сторонами дорученнях.
Згідно п.3.1, 3.2 Договору Клієнт сплачує Адвокату гонорар в порядку, в строк та на умовах, погоджених Сторонами в відповідних письмових дорученнях.
На підтвердження надання правової допомоги сторони складають Акт надання правової допомоги. Особливості складання акту (актів) та їх підписання сторонами можуть визначатись у дорученнях.
Відповідно до п.8.1 Договору він набуває чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2022 року.
Також суд встановив, що 06.04.2020 року між адвокатом Мельниковим О.М. та Клієнтом ОСОБА_2 М. укладено Доручення на надання правової допомоги №2 згідно якого Клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов'язання здійснити представництво клієнта в суді з метою захисту прав Клієнта у спорі з Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області щодо перерахунку і виплати клієнту пенсії в розмірі 70% суми грошового забезпечення з квітня 2018 року.
Згідно п.5 вказано Доручення зазначено, що Клієнт сплачує адвокату гонорар за надання правової допомоги згідно цього доручення в розмірі 8000 (вісім тисяч) гривень шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок адвоката у строк протягом 5-ти днів з моменту отримання рішення суду першої інстанції по суті спору. Гонорар є винагородою Адвоката за надання правової допомоги визначеної цим Дорученням та не підлягає поверненню залежно від результату розгляду справи судом. Клієнт має право авансувати гонорар.
Відповідно до пункту 6 Доручення вказано, що воно є невід'ємною частиною Договору про надання правової допомоги від 17.07.2019 року та складено в двох примірниках, що мають однакову силу, по одному для кожної із сторін.
Як встановлено судом відповідно до акту про надання правової допомоги (від 29.05.2020 року) (далі - Акт) відповідно до умов Договору про надання правової допомоги від 17.07.2019 року та Доручення на надання правової допомоги №2 від 06.04.2020 року до вказаного Договору, адвокат надав, а Клієнт отримав наступні послуги:
- Юридичний аналіз документів, наданих Клієнтом;
- Юридичних аналіз законодавства та судової практики щодо спорів з органами Пенсійного фонду про перерахунок і виплату пенсій;
- Усна консультація щодо правовідносин між Клієнтом та ГУ ПФУ в Одеській області пов'язаними з перерахунком і виплатою пенсії;
- Складання та подання до суду позовної заяви до ГУ ПФУ в Одеській області про визнання протиправними дій щодо перерахунку і виплати ОСОБА_1 пенсії в розмірі 70% суми грошового забезпечення з квітня 2018 року;
- Ознайомлення з матеріалами адміністративної справи №420/3280/20 та юридичний аналіз наданих ГУ ПФУ в Одеській області документів;
- Усна консультація щодо процесу адміністративного судочинства та дій, які необхідно вчинити з метою захисту прав Клієнта;
- Складання та подання до суду відповіді на відзив ГУ ПФУ в Одеській області;
- Юридичний аналіз відзиву на позовну заяву ГУ ДКСУ в Одеській області;
- Юридичний аналіз рішення по справі №420/3280/20 від 28.05.2020 року та усна консультація щодо прийнятого судом рішення і правових можливостей його оскарження.
Таким чином виконуючи умови Договору про надання правової допомоги від 17.07.2019 року та Доручення на надання правової допомоги №2 від 06.04.2020 року Адвокат надавав, а Клієнт прийняв правову допомогу на суму 8000 гривень.
Аналізуючи вищезазначене, суд зауважує, що дана справа відноситься до справ незначної складності, щодо яких на момент звернення позивача до суду сформовано сталу практику їх розгляду. Отже, даний спір не потребував значних затрат часу, а підготовка цієї справи до розгляду у суді не вимагала значного обсягу юридичної та технічної роботи.
Крім того суду не надано детального почасового опису робіт (наданих послуг), виконаних представником позивача, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не надано належних доказів фактичного понесення витрат.
Вказані вище обставини свідчать про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та їх обсягом, а тому суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу представника позивача у цьому випадку має бути зменшений до 4000,00 грн.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 77, 180, 192-194, 205, 241-246, 251, 255, 295 КАС України, суд, -
Клопотання представника позивача задовольнити частково.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Іванов Е.А.