Іменем України
04 червня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/1594/20
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Шембелян В.С.,
за участю секретаря судового засідання - Полякової В.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),
15 квітня 2020 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі-позивач) до Головного управління ДПС України у Луганській області (далі-відповідач, ГУ ДПС у Луганській області), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу від 14 лютого 2020 року № Ф-865-17 в сумі 47741,56 грн.
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що 20.02.2020 позивач отримала поштою лист в якому знаходилася вимога про сплату боргу єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 лютого 2020 року № Ф-865-17 в сумі 47741,56 грн винесена ГУ ДПС у Луганській області.
Позивач вважає вимогу незаконною, оскільки вона включає в себе суми попередніх вимог №Ф-865-17 від 09.08.2017 та №Ф-865-17 від 15.11.2017 ГУ ДФС у Луганській області, які вже було визнано частково протиправними і скасовано постановою суду від 08.07.2019 по справі № 812/1395/17 у частині нарахувань за період після 14.04.2014. Крім того, штрафні санкції позивачем було сплачено квитанцією №45 від 25.04.2013 у розмірі 170,00 грн. Заборгованість зі сплати єдиного внеску, яка виникла до 14.04.2014, позивачем погашена у повному обсязі, що підтверджується квитанцією № 0.0.1050671963.1 від 01.06.2018 у розмірі 4874,68 грн. та квитанцією №0.0.1626232550.1 від 21.02.2020 у розмірі 9702,82 грн.
Позивач також зазначила, що відповідно до статті 2 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”, та статті 6 та п. 9-4 розділу 8 “Прикінцеві та перехідні положення”, Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, від 08 липня 2010 рок № 2464-VІ позивач була звільненна від сплати єдиного внеску та звільнена від штрафу та пені.
Ухвалою суду 21.04.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с.17).
Ухвалою суду від 25.05.2020 відкладено судове засідання на 04.06.2020 (а.с.39).
Відповідач позовні вимоги не визнав, до канцелярії суду надав відзив, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі (а.с.23-24).
В обґрунтування відзиву зазначив, що Законом України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи» № 440-ІХ від 14 січня 2020 року (далі - Закон № 440-ІХ) пункт 9-4 розділу VIII Закону № 2464-VI виключено. Закон № 440-ІХ набув чинності 13 лютого 2020 року. Оскаржувана вимога винесена 14.02.2020 на суму 47 741 грн. 56 коп.
Отже, на час формування спірної вимоги про сплату боргу (13 лютого 2020 року), норма, яка тимчасово звільняла позивача від виконання обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI (своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок) втратила чинність. Відповідно, позивач з 13 лютого 2020 року повинен виконувати покладені на нього обов'язки зі сплати єдиного соціального внеску відповідно до положень Закону № 2464-VІ, який на час формування спірної вимоги не містить положень щодо звільнення позивача від виконання обов'язків, встановлених статтею 6 цього Закону.
Судовим рішенням, на яке посилається позивач по справі №812/1395/17, було вставлено лише протиправний, факт складання вимоги про сплату боргу на момент їх формування - 09.08.2017 та 15.11.2017, що жодним чином не стосується формування вимог після 13.02.2020. Сплата боргу у розмірі 9606,75 грн., на яку посилається позивач, відбулась 21.02.2020, тобто після формування та направлення спірної вимоги, у зв'язку з чим, не вплинула на суми боргу, зазначені в ній станом на 31.01.2020.
22.05.2020 від позивача надійшла відповідь на відзив (а.с.23-24), в якому зазначила, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати норми пункту 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2464, оскільки вони виникли під час дії вказаної норми, а отже вимога №Ф-865-17 від 14.02.2020 є незаконною і протиправною оскільки для її формування не існувало законних підстав.
04.06.2020 від представника відповідача надійшли письмові пояснення (а.с. 45), в яких вказано, що при розгляді справи № 812/1395/17 про визнання протиправними та скасування попередніх вимог винесених відносно позивача, а саме: від 09 серпня 2017 року № Ф-865-17 та від 5 листопада 2017 року № Ф-865-17, судом апеляційної інстанції визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Луганській області від 09 серпня 2017 року № Ф-865-17 в частині визначення суми боргу з єдиного внеску за період з 01.04.2014 по 31.07.2017 в сумі 15007,00 грн; визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Луганській області від 15 листопада 2017 року № Ф-865-17 в частині визначення суми боргу з єдиного внеску за період з 01.04.2017 по 30.09.2017 в сумі 16063,37 грн.
Вимога від 5 листопада 2017 року №Ф-865-17 включала попередні суми боргу зазначені у вимозі від 09 серпня 2017 року № Ф-865-17 плюс 1056,00 грн. за наступний квартал, з огляду на що, загальна сума боргу станом на 31.10.2017 складала 30 714 грн. 80 коп.
Враховуючи, що судом при розгляді справи №812/1395/17 було встановлено часткову протиправність вимог про сплату боргу виключно на момент їх формування, то після внесення змін ЗУ «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи» № 440-ІХ від 14 січня 2020 року (далі - Закон № 440-ІХ) та виключенням пункту 9-4 розділу VIII Закону № 2464-VІ, Головним управлінням ДПС у Луганській області було сформовано нову оскаржувану вимогу від 14.02.2020 на суму 47 741 грн. 56 грн., яка включає в собі всю заборгованість позивача станом на 31.01.2020 (в тому числі суми попередніх вимог за виключенням сплачених).
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін за відсутності учасників справи, які до судового засідання не прибули, просили суд розглянути справу за їх відсутності.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79, 90 КАС України, суд встановив такі обставини справи та відповідні правовідносини, що склалися між сторонами.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 21.06.2004, знаходиться на спрощеній системі оподаткування, місце проживання фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 є: АДРЕСА_1 .
ФОП ОСОБА_1 у розумінні пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464 є платником єдиного внеску.
14 лютого 2020 року Головним управління ДПС у Луганській області сформовано позивачу вимогу про сплату боргу № Ф-865-17, у якій зазначено, що станом на 31 січня 2020 року загальна сума заборгованості позивача зі сплати єдиного внеску становить 47741,56 грн, з яких 47571,56 грн. - недоїмка, 170,00 грн. - штраф (а.с.4).
19.02.2020 відповідачем направлено на адресу позивача поштовою кореспонденцією оскаржувану вимогу та 20.02.2020 вказану вимогу позивачем отримано (а.с.25).
26.02.2020 позивачем до Державної податкової служби України було направлено скаргу на вимогу від 14.02.2020 № Ф-865-17, відповідно до якої просив її скасувати у повному обсязі (а.с.11-12).
Рішенням Державної податкової служби України від 01.04.2020 № 11737/6199-00-08-06-06-06 за результатами розгляду скарги вирішено спірну вимогу про сплату боргу (недоїмки) залишити без змін, а скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 від 26.02.2020 № б/н без задоволення (а.с.14).
15.04.2020 позивач звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовною заявою (а.с.1).
З облікової картки платника податків вбачається, що станом на 31.01.2020 за ОСОБА_1 рахується заборгованість зі сплати єдиного внеску у сумі 47571,56 грн по коду класифікації доходів бюджету 71040000 (єдиний внесок для фізичних осіб-підприємців, в т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування та осіб які провадять незалежну професійну діяльність) (а.с.28-31).
Так, єдиний соціальний внесок по коду класифікації доходів бюджету 71040000 нараховано:
- по строку сплати 21.10.2013 за 3 квартал 2013 року у сумі 1194,03 грн;
- по строку сплати 20.01.2014 за 4 квартал 2013 року у сумі 1218,67 грн;
- по строку сплати 22.04.2014 за 1 квартал 2014 року у сумі 1267,95 грн;
- по строку сплати 21.07.2014 за 2 квартал 2014 року у сумі 1267,95 грн;
- по строку сплати 20.10.2014 за 3 квартал 2014 року у сумі 1267,95 грн;
- по строку сплати 20.01.2015 за 4 квартал 2015 року у сумі 1267,95 грн;
- по строку сплати 20.04.2015 за 1 квартал 2015 року у сумі 1267,95 грн;
- по строку сплати 20.07.2015 за 2 квартал 2015 року у сумі 1267,95 грн;
- по строку сплати 19.10.2015 за 3 квартал 2015 року у сумі 1323,47 грн;
- по строку сплати 19.01.2016 за 4 квартал 2015 року у сумі 1434,51 грн;
- по строку сплати 19.04.2016 за 1 квартал 2016 року у сумі 909,48 грн;
- по строку сплати 19.07.2016 за 2 квартал 2016 року у сумі 941,16 грн;
- по строку сплати 19.10.2016 за 3 квартал 2016 року у сумі 957,00 грн;
- по строку сплати 19.01.2017 за 4 квартал 2016 року у сумі 990,00 грн;
- по строку сплати 19.04.2017 за 1 квартал 2017 року у сумі 1056,00 грн;
- по строку сплати 19.07.2017 за 2 квартал 2017 року у сумі 1056,00 грн;
- по строку сплати 19.10.2017 за 3 квартал 2017 року у сумі 1056,00 грн
- по строку сплати 19.01.2018 за 4 квартал 2017 року у сумі 1056,00 грн;
- по строку сплати 19.04.2018 за 1 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн;
- по строку сплати 19.07.2018 за 2 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн;
- по строку сплати 19.10.2018 за 3 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн;
- по строку сплати 21.01.2019 за 4 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн;
- по строку сплати 19.04.2019 за 1 квартал 2019 року у сумі 2457,18 грн;
- по строку сплати 19.07.2019 за 2 квартал 2019 року у сумі 2457,18 грн;
- по строку сплати 21.10.2019 за 3 квартал 2019 року у сумі 2457,18 грн;
- по строку сплати 20.01.2020 за 4 квартал 2019 року у сумі 2457,18 грн.
Також судом встановлено, що постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 08.07.2019 рішення Луганського окружного адміністративного суду від 04.03.2019 у справі № 812/1395/17 змінено. Викладено другий та третій абзац резолютивної частини рішення Луганського окружного адміністративного суду від 04 березня 2019 року у справі № 812/1395/17 в наступних редакціях: “Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Луганській області від 09 серпня 2017 року № Ф-865-17 в частині визначення суми боргу з єдиного внеску за період з 01 квітня 2014 року по 31 липня 2017 року в сумі 15 007 (п'ятнадцять тисяч сім) гривень 37 копійок. Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Луганській області від 15 листопада 2017 року № Ф-865-17 в частині визначення суми боргу з єдиного внеску за період з 01 квітня 2014 року по 30 вересня 2017 року в сумі 16063 (шістнадцять тисяч шістдесят три) гривні 37 копійок.”. В іншій частині рішення Луганського окружного адміністративного суду від 04 березня 2019 року у справі № 812/1395/17 - залишено без змін.
Судом апеляційної інстанції у справі встановлено, що 15 листопада 2017 року Головним управлінням ДФС у Луганській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-865-17, за якою недоїмка зі сплати єдиного внеску станом на день її формування становить 30 714,80 грн. (борг станом на 31 липня 2017 року в сумі 29 658,80 грн. + 1056,00 грн. наступний квартал). Враховуючи те, що податковий борг до 01 квітня 2014 року склав 14 651,43 грн., борг за вимогою від 09 серпня 2017 року № Ф-865-17 має бути зменшений на суму безпідставно нарахованого боргу за період антитерористичної операції складає, а саме 29 658,80 грн. (борг станом на 31 липня 2017 року) - 14 651,43 грн. (борг станом на 01 квітня 2014 року) = 15 007,37 грн. Борг за вимогою від 15 листопада 2017 року № Ф-865-17 має бути зменшений суму безпідставно нарахованого боргу за період антитерористичної операції, що складає: 30714,80 грн. (борг за станом на 15 листопада 2017 року) - 14 651,43 грн. (борг станом на 01 квітня 2014 року) = 16 063,37 грн.
Зазначене рішення суду набрало законної сили 08.07.2019.
Відповідно до вимог ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд керується такими вимогами чинного законодавства.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08.07.2010 № 2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” (далі - Закон № 2464).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464 єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок (пункт 10 частини першої статті 1 Закону № 2464).
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 7 Закону № 2464 єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Платник єдиного внеску зобов'язаний подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв'язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю (пункт 4 частини другої статті 6 Закону № 2464).
Статтею 9 Закону № 2464-VI визначено таке:
-сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь) (абзац перший частини п'ятої);
-єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку (абзац перший частини сьомої);
-платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абзаци перший, третій частини восьмої);
-єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (абзац перший частини дванадцятої).
Абзацом першим частини четвертої статті 25 Закону № 2464 передбачено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 1 Закону № 2464 недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку (абзац п'ятий частини четвертої статті 25 Закону № 2464).
З вищевикладеного слідує, що за загальними правилами орган доходів і зборів, у разі наявності недоїмки у платника єдиного внеску, надсилає такому платнику вимогу про сплату боргу.
Однак, особливістю даної справи є те, що на час виникнення спірних правовідносин, позивач перебував на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території проведення антитерористичної операції, а тому норми Закону № 2464 необхідно застосовувати з урахуванням норм Закону України № 1669-VII від 02.09.2014 “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” (далі - Закон № 1669).
Зокрема, підпунктом 8 пункту 4 ст. 11 Закону № 1669 розділ VIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 2464 було доповнено пунктом 9-3, в наступному 9-4, такого змісту: “Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” від 14.04.2014 № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, на період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.
Разом з тим, суд зазначає, що з 13.02.2020 пункт 9-4 Розділу VIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 2464-VI виключено на підставі Закону України від 14.01.2020 № 440-IX “Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи”.
Отже, пункт 9-4 Розділу VIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 2464-VI був діючим по 12.02.2020 включно.
Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.
Відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Стаття 25 Закону № 2464-VІ регламентує заходи впливу та стягнення, і частиною першої цієї статті передбачено, що рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.
Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Саме за положеннями частини четвертої цієї статті орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Спірна вимога прийнята податковим органом 14.02.2020 відповідно до статті 25 Закону №2464-VІ, яка визначає заходи впливу та стягнення.
Суд зазначає, що саме факт перебування платників єдиного внеску на обліку в органі доходів і зборів, розташованому на території населеного пункту, де проводилася антитерористична операція є підставою для зупинення застосування до таких платників, зокрема заходів впливу за порушення Закону № 2464-VІ, якою є спірна вимога.
Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” від 14.04.2014 № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу”.
Пунктом 28 розділу І Закону України від 24.12.2015 № 911-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, який набрав чинності з 01.01.2016, виключено підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону № 1669, але положення підпункту 8 пункту 4 статті 11 Закону № 1669 були реалізовані шляхом внесення відповідних змін до Закону № 2464. Тобто, положення підпункту 8 пункту 4 статті 11 Закону № 1669 після набрання ними чинності стали невід'ємною складовою Закону № 2464, а сам підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону № 1669 вичерпав свою функцію. Аналогічний підхід застосовано Конституційним Судом України в ухвалі від 05.02.2008 у справі № 2-1/2008.
Відповідно до статті 1 Закону № 1669 період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” від 14.04.2014 № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” від 14.04.2014 № 405/2014.
Згідно абзацу 3 п.5 ст.11 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1669 перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція визначається Кабінетом Міністрів України.
Розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 №1053-р “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція” (втратив чинність), від 02 грудня 2015 № 1275-р “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України” до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція включено м. Сєвєродонецьк (Сєвєродонецька міська рада).
Отже, у спірному періоді позивач був платником єдиного внеску, який перебуває на обліку в органі доходів і зборів, розташованому на території проведення антитерористичної операції, а отже є суб'єктом правовідносин, до яких необхідно застосувати положення п. 9-4 розділу “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 2464.
З аналізу зазначених норм чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства слідує, що для звільнення платників єдиного внеску від виконання обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464, в період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції згідно з положеннями пункту 9-4 Розділу VIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 2464 достатньо лише факту перебування відповідного платника єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону № 1669, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” від 14.04.2014 № 405/2014.
При цьому, суд зауважує, що платники єдиного внеску звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464, на період з 14.04.2014 року до закінчення антитерористичної операції без встановлення додаткових умов.
Таким чином, судом встановлено, що позивач звільнявся від виконання обов'язків платника єдиного внеску, встановлених частиною 2 статті 6 Закону № 2464, починаючи з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції.
30.03.2018 Президент України підписав Указ “Про затвердження рішення РНБО “Про широкомасштабну антитерористичну операцію на території Донецької та Луганської областей” №116/2018, яким вводиться в дію рішення РНБО про зміну формату широкомасштабної антитерористичної операції, яка була запроваджена у 2014 році.
Станом на дату розгляду справи по суті Указу Президентом України про завершення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей не приймалось, а вказаний вище нормативно-правовий акт лише змінив формат її проведення.
Відповідно, позивач є суб'єктом правовідносин, на якого поширюється дія положень пункту 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI.
Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 знаходиться на обліку в ГУ ДПС у Луганській області, місцем її проживання є м.Сєвєродонецьк, Луганської області, що не заперечується сторонами.
Як підтверджено розрахунком, до складу спірної вимоги про сплату боргу зі сплати єдиного внеску включено нараховані відповідачем суми боргу за період з липня 2013 року (термін сплати 21.10.2013) по січень 2020 року (термін сплати - 20.01.2020 року).
Таким чином оскаржувана позивачем вимога від 14.02.2020 №Ф-865-17 про сплату боргу (недоїмки) охоплює період, у якому позивач звільнявся від виконання обов'язків платника єдиного внеску. Відповідно за цей період орган доходів і зборів не мав повноважень формувати та направляти позивачу вимогу про сплату боргу.
Зазначені обставини стосовно позивача встановлені рішенням суду у справі № 812/1395/17, що набрало законної сили, а саме: що позивач звільнявся від виконання обов'язків платника єдиного внеску в період часу: квітень 2014 року - вересень 2017 року по коду класифікації доходів бюджету 71040000 (єдиний внесок для фізичних осіб-підприємців, в т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування та осіб які провадять незалежну професійну діяльність), починаючи з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції.
Посилання відповідача на Закон України від 14.01.2020 №440-ІХ “Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи”, якими пункт 9-4 “Прикінцевих та перехідних положень Закону №2464 виключено з 13.02.2020, суд вважає неприйнятними, оскільки оскаржена вимога включає заборгованість позивача зі сплати єдиного внеску станом на 31.01.2020, а зазначена норма законодавства набрала чинності з 13.02.2020 і зворотної дії в часі не має.
Аналогічне викладено в ухвалі Верховного Суду від 04.03.2020 справа № 200/9571/19-а.
Крім того, слід зазначити, що оскаржуване рішення органом доходів і зборів прийнято з посиланням на статтю 25 Закону № 2464-VI, абзацом 2 частини першої якої визначено, що положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Оскільки, як вже вище вказано, позивач на період проведення антитерористичної операції звільнений від виконання обов'язків платника єдиного внеску, орган доходів і зборів позбавлений можливості застосовувати заходи впливу та стягнення до такого платника за період його звільнення від виконання обов'язків, встановлених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI.
Наявність заборони у застосуванні до позивача заходів впливу та стягнення, визначених статтею 25 Закону № 2464-VI, за невиконання обов'язків платника єдиного внеску на період проведення антитерористичної операції, унеможливлює й формування та направлення позивачу вимоги про сплату боргу за цей період.
Судом встановлено, що спірна вимога від 14.02.2020 на суму 47741,56 грн включає в собі всю заборгованість позивача станом на 31.01.2020, а саме:
- за період з 01.07.2013 по 01.04.2014 у сумі 9766,75 грн;
- за період з 01.04.2014 по 31.01.2020 у сумі 37974,81 грн (а.с.26-27).
Рішенням у справі 812/1395/17, що набрало законної сили, визнано протиправними та скасовано вимогу від 09.08.2017 № Ф-865-17 на суму 15007,37 грн. та вимогу від 15.11.2017 № Ф-865-17 на суму 16063,37 грн в частині нарахування позивачу до сплати єдиного внеску в період з 01.04.2014 по 30.09.2017 року, вимога в частині нарахування позивачу заборгованості за період до 01.04.2014 визнано судом правомірним.
Відповідно до вимог ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, а отже залишок за період до 01.04.2014 є правомірним, а тому спірна вимога в цій частині не може бути скасована.
Згідно з квитанцією від 21.02.2020 № 0.0.1626232550.1 позивачем сплачено борг у розмірі 9606,75 грн (а.с.6).
Суд зазначає, що сплата боргу у розмірі 9606,75 грн, на яку посилається позивач, відбулась 21.02.2020, тобто після формування та направлення спірної вимоги, у зв'язку з чим не вплинула на суми боргу зазначені станом на 31.01.2020, і не може бути належним доказом незаконності оскарженої вимоги на час її формування.
Таким чином, суд дійшов висновку, що вимога про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Луганській області від 14.02.2020 № Ф-865-17 в частині визначення суми боргу з єдиного внеску за період з 01.04.2014 по 31.01.2020 на суму 37974,81 грн є протиправною та підлягає скасуванню.
Тому позовні вимоги мають бути задоволені судом частково.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує такі обставини та норми чинного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем було сплачено судовий збір у загальному розмірі 840,80 грн, що підтверджується квитанцією від 15.04.2020 (а.с.3).
Оскільки позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 420,40 грн.
Керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 19, 20, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 296, пунктом 15.5 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Луганській області № Ф-865-17 від 14.02.2020 в частині визначення суми боргу з єдиного внеску за період з 01.04.2014 по 31.01.2020 на суму 37974,81 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Луганській області (код ЄДРПОУ: 43143746; місцезнаходження: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Енергетиків, буд.72) витрати по сплаті судового збору в сумі 420,40 грн (чотириста двадцять гривень 40 копійок).
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 09 червня 2020 року.
Суддя В.С. Шембелян