12 червня 2020 року м.Кропивницький Справа № 340/1534/20
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Пасічника Ю.П., розглянувши в порядку спрощеного (письмового) провадження справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Управління Служби безпеки України в Кіровоградській області (вул. Дворцова, 9, м.Кропивницький, Кіровоградська область, 25006, код ЄДРПОУ 20001585) про визнання дій протиправними та зобов'язати вчинити певні дії, -
15.05.2020 р. ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Служби безпеки України в Кіровоградській області (надалі - відповідач) та заявою про уточнення позовних вимог від 10.06.2020 р. про: - визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 23.01.2018 р. по 15.05.2020 р. включно; - зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 23.01.2018 р. по 15.05.2020 р. включно.
Ухвалою суду від 20.05.2020 р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи про водиться у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що проходив військову службу за контрактом в Управлінні СБУ в Кіровоградській області з 10.11.2011 р. по 23 січня 2018 року. в день звільнення з позивачем не було проведено остаточного розрахунку, а саме не було виплачено грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій в період з 2015 по 2018 рік та індексацію грошового забезпечення за період з 10.11.2011 року по 23.01.2018 року виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 23.01.2018 р.
У зв'язку з викладеними обставинами позивач звертався до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Служби безпеки України в Кіровоградській області, та рішенням суду від 11.11.2019 р., яке набрало законної сили 12.03.2020 р. відповідно, позовні вимоги було задоволено.
На виконання рішення суду Управлінням Служби безпеки України в Кіровоградській області 15.05.2020 р. на картковий рахунок позивача було зараховано грошові кошти в розмірі 10916,57 грн. відповідно, а тому на переконання позивача, остаточний розрахунок при звільненні здійснено з порушенням строків визначених законодавством.
Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з даним позовом.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву вимоги якого не визнаються з тих підстав, що у фонді грошового забезпечення військовослужбовців УСБУ було недостатньо коштів для виплати індексації грошового забезпечення та відсутні достатні правові підстави для здійснення нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій на день звільнення позивача, а отже вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності Управління Служби безпеки в Кіровоградській області вважає необгрунтованими та такими, що не відповідають приписам бюджетного законодавства України (а.с.19-21).
Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що позивач проходив військову службу за контраком в Управлінні Служби безпеки України в Кіровоградській області з 10.11.2011 р. по 23.01.2018р.
Натомість, в день звільнення з позивачем не було проведено остаточного розрахунку, а саме не було виплачено грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій в період з 2015 по 2018 рік та індексацію грошового забезпечення за період з 10.11.2011 р. по 23.01.2018 р. виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 23.01.2018 р
У зв'язку з викладеними обставинами позивач звертався до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Служби безпеки України в Кіровоградській області.
Рішенням суду від 11.11.2019 р. (набрало законної сили 12.03.2020 р.) позов задоволено:
- визнано протиправною бездіяльність Управління СБУ в Кіровоградській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 10.11.2011 р. по 23.01.2018 р. та грошової компенсації за невикористані календарні дні соціальної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
- зобов'язано Управління СБУ в Кіровоградській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 10.11.2011 р. по 23.01.2018 р. та грошову компенсацію за невикористані календарні дні соціальної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби. (а.с.7-11).
На виконання рішення суду позивачеві на його картковий рахунок в банківській установі 15.05.2020 р. зараховано грошові кошти в розмірі 10916,57 грн. (а.с.6).
На думку позивача, остаточний розрахунок при звільненні здійснено з порушенням строків визначених законодавством, Управління Служби безпеки України в Кіровоградській області не було виплачено середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені, тим самим порушено права позивача
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд дійшов наступних висновків.
Даний спір виник між сторонами у зв'язку з несвоєчасним перерахуванням позивачеві сум належних йому при звільненні з військової служби, розмір яких та необхідність виплати встановлені судовими рішеннями, які набрали законної сили.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи остаточний розрахунок здійснено з позивачем 15.05.2020 р.
Затримка склала календарний період з 23.01.2018 р. по 15.05.2020 р.
За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Зважаючи на те, що нормами спеціального законодавства, а саме, Законом України “Про військовий обов'язок і військову службу”, Законом України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” не врегульовано питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовця, до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи КЗпП України, зокрема, його стаття 117, яка передбачає, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18.04.2019 р. у справі №806/889/17.
Середній розмір місячного грошового забезпечення позивача, згідно довідки від 05.06.2020 р. складав 7968,02 грн. (а.с.18).
Затримка розрахунку при звільненні за період з 23.01.2018 р. по 15.05.2020 р. склала 577 робочих днів.
Розмір середньоденного заробітку складає - 7968,02 грн. : 30 = 265,60 грн.
Розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку складає 577 днів х 265,60 грн. = 153251,20 грн.
Таким чином розрахункова сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні становить 153251,20 грн.
Разом з тим суд зазначає наступне.
Суд зазначає, що статтею 116 КЗпП України на підприємство, установу, організацію покладається обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплативши всі суми, що йому належать, а у разі невиконання такого обов'язку виникає відповідальність передбачена статтею 117 КЗпП України.
Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника під час його звільнення, зокрема захист права працівника на своєчасну оплату праці за виконану роботу. При цьому відшкодування, передбачене ст.117 КЗпП України спрямоване на компенсацію працівнику майнових витрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.
Однак, встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.
Суд бере до уваги, що реалізуючи свої права працівник має діяти добросовісно. При цьому під час захисту прав працівника має бути дотриманий розумний баланс між інтересами такого працівника та роботодавця.
Оскільки відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від розміру простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг такої відповідальності може бути неспівмірним та непропорційним наслідкам порушення.
Таким чином, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗПП України.
Викладене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 26.05.2019 р. у справі №761/9584/15ц (провадження №14-623цс18). При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:
- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством. Колективним договором, угодою чи трудовим договором;
- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;
- ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;
- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Також Велика Палата Верховного Суду сформулювала правовий висновок, що з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.
Так, застосовуючи у даній справі критерії зменшення розміру відшкодування, визначеного з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до ст.117 КЗпП України, суд враховує наступні обставини.
Відповідно до відомостей автоматизованої системи Діловодство спеціалізованого суду встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Служби безпеки України про визнання бездіяльності щодо невиплати йому індексації грошового забезпечення та грошової компенсації за невикористані дні календарної відпустки протиправною (справа №340/2514/19) 08.10.2019, тобто через 1 рік та 8 повних календарних місяців після звільнення зі служби (23.01.2018). Натомість, з часу звернення до суду за захистом порушеного права до часу виконання відповідачем рішення суду сплинуло 7 повних календарних місяці.
З огляду на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду у справі №340/2514/19, відповідач заперечував проти права позивача на індексацію грошового забезпечення та компенсації за невикористані дні календарної відпустки, що свідчить про встановлення факту порушення цього права судом під час розгляду справи.
Також суд бере до уваги, що розмір невиплаченої індексації грошового забезпечення та грошової компенсації за невикористані дні календарної відпустки позивачеві при звільненні становив 10916,57 грн.
Вказана сума заборгованості приблизно становить 7,1% від розрахованої суми середнього заробітку позивача за час затримки її виплати при звільненні (153251,20 грн.).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2019 р. у справі №761/9584/15ц (провадження №14-623цс18) зазначено, що для приблизної оцінки розміру майнових втрат працівника, пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні, які розумно можна було б передбачити, на підставі даних Національного банку України про середньозважені ставки за кредитами в річному обчисленні за відповідні роки можна розрахувати розмір сум, які працівник, недоотримавши належні йому кошти від роботодавця, міг би сплатити як відсотки, взявши кредит з метою забезпечення рівня свого життя.
Так, за даними Національного банку України у період з 2018 року по травень місяць 2020 року облікова ставка не перевищувала 20% (максимальна ставка 2018 р. - 18%, 2019 рік - 18%, з січня по травень 2020 р. - 13,5%).
Отже, приблизний розмір майнових втрат працівника становить 16320 грн., у тому числі за 2018 р. - 1964,9 грн., за 2019 рік - 1964,9 грн., з січня по травень 2020 р. - 1473,7 грн.
Таким чином, з огляду на очевидну неспівмірність суми несвоєчасно виплаченої індексації грошового забезпечення та грошової компенсації за невикористані дні календарної відпустки з розміром середнього заробітку за час затримки їх виплати при звільненні, характером цієї заборгованості, діями позивача та відповідача, суд дійшов висновку, що справедливою, пропорційною і такою, що відповідатиме критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат, може вважатися виплата у розмірі 21833,14 грн., яка розрахована із врахуванням періоду з часу несвоєчасного проведення розрахунку при звільненні (23.01.2018) по час розрахунку з ним (15.05.2020), відсоткового співвідношення між розміром несвоєчасно виплачених сум та розміром розрахованого середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - 7,1% та приблизного розміру майнових втрат в разі одержання кредиту для покриття несвоєчасно отриманих сум при звільненні.
Таким чином позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності Управління Служби безпеки України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягають задоволенню.
Водночас, враховуючи встановлені судом обставини справи, а також з огляду на висновки суду щодо неспівмірності розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, та, як наслідок, зменшення судом розміру відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 21833,14 грн., що свідчить про часткове задоволення позовних вимог.
Вимога позивача щодо необхідності зобов'язати відповідача подати звіт про виконання рішення суду є невмотивованою оскільки позивачем не наведено жодного доводу, який давав би підстави вважати, що відповідачем рішення суду не буде виконано.
Судові витрати сторонами не понесено.
Керуючись ст.ст.132, 134, 139, 243-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнанти протиправною бездіяльність Управління Служби безпеки України в Кіровоградській області щодо не проведення нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 23.01.2018 р. по 15.05.2020р. включно.
Зобов'язати Управління Служби безпеки України в Кіровоградській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 23.01.2018р. по 15.05.2020 р. в розмірі 21833,14 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Відповідно до пп.15.5 п.15 Розділу VII Перехідні положення КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду Ю.П. Пасічник