12 червня 2020 року м. Кропивницький Справа № 340/1083/20
Кіровоградський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Казанчук Г.П. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою, в якій просить:
- визнати дії військової частини НОМЕР_1 щодо не виплати компенсацій при звільненні з військової частини НОМЕР_1 молодшого сержанта ОСОБА_1 , командира відділення зв'язку групи матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 протиправними;
- визнати дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та утримання оподаткування у вигляді військового збору 1,5 %, розміром 5339,02 грн. отриманого доходу молодшого сержанта ОСОБА_1 , командира відділення зв'язку групи матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 протиправними;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 виплатити одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби молодшого сержанта ОСОБА_1 , командира відділення зв'язку групи матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 .
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 виплатити грошову компенсацію за неотримане речове майно молодшого сержанта ОСОБА_1 , командира відділення зв'язку групи матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 ;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 виплатити утримане оподаткування у вигляді військового збору 1,5%, розміром 5339,02 грн. молодшого сержанта ОСОБА_1 , командира відділення зв'язку групи матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 .
Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21.04.2020 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження (а.с.32), сторонам встановлено порядок та строки для виконання процесуальних дій.
Ухвалою суду від 25.05.2020 року роз'єднано позовні вимоги у справі №340/1083/20, виділивши у самостійні проваджень позовні вимоги ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії:
1) ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про:
- визнання дій військової частини НОМЕР_1 щодо не виплати компенсацій при звільненні з військової частини НОМЕР_1 молодшого сержанта ОСОБА_1 , командира відділення зв'язку групи матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 протиправними;
- зобов'язання військової частини НОМЕР_1 виплатити одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби молодшого сержанта ОСОБА_1 , командира відділення зв'язку групи матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 ;
- зобов'язання військової частини НОМЕР_1 виплатити грошову компенсацію за не отримане речове майно молодшого сержанта ОСОБА_1 , командира відділення зв'язку групи матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 ;
2) ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про:
- визнання дій військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та утримання оподаткування у вигляді військового збору 1,5 %, розміром 5339,02 грн. отриманого доходу молодшого сержанта ОСОБА_1 , командира відділення зв'язку групи матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 протиправними;
- зобов'язання військової частини НОМЕР_1 виплатити утримане оподаткування у вигляді військового збору 1,5%, розміром 5339,02 грн. молодшого сержанта ОСОБА_1 , командира відділення зв'язку групи матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 .
В провадженні даної адміністративної справи за №340/1083/20 залишені позовні вимоги ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про:
- визнання дій військової частини НОМЕР_1 щодо не виплати компенсацій при звільненні з військової частини НОМЕР_1 молодшого сержанта ОСОБА_1 , командира відділення зв'язку групи матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 протиправними;
- зобов'язання військової частини НОМЕР_1 виплатити одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби молодшого сержанта ОСОБА_1 , командира відділення зв'язку групи матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 ;
- зобов'язання військової частини НОМЕР_1 виплатити грошову компенсацію за неотримане речове майно молодшого сержанта ОСОБА_1 , командира відділення зв'язку групи матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 .
Позов ОСОБА_1 мотивує тим, що в період з 30.09.2016 року по 29.11.2019 року вона проходила військову службу в Збройних Силах України за контрактом. З часу її звільнення з військової служби за контрактом вона має право на отримання одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби та грошової компенсації вартості за неотримане речове майно. Позивачка зазначає, що виплата грошової компенсації за неотримане речове майно здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу Збройних Сил України. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі звільнення з військової служби або загибелі військовослужбовця. Як зазначає ОСОБА_1 , вона зверталась до відповідача із рапортом про виплату їй грошової компенсації за неотримане речове майно. Однак військової частиною не було здійснено виплати позивачці ні одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, ні грошової компенсації вартості за неотримане речове майно. Вказане послугувало для звернення ОСОБА_1 до суду з даним адміністративним позовом.
Представником відповідача подано відзив на позовну заяву відповідно до якого позовні вимоги не визнаються в повному обсязі (а.с.52-57). Зазначає, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 29.11.2019 року №450 вислуга років ОСОБА_1 у Збройних Силах України становить 03 роки 01 місяць 28 днів. Тому, зважаючи на попередньо вказане, вимога виплатити одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби молодшого сержанта ОСОБА_1 , командира відділення зв'язку групи матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 є також безпідставною, так як позивачка не підпадає під дію норми розділу ХХХІІ статті 2 наказу Міністра оборони України від 07.06.2018 року №260 Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 р. за № 745/32197, тому й одноразова грошова допомога ОСОБА_1 не передбачена у зв'язку з недостатньою кількістю вислуги років у Збройних Силах України. Щодо виплати грошової компенсації за неотримане речове майно представник відповідача зазначає, ОСОБА_1 на день звільнення з відповідним рапортом для проведення розрахунку та подальшої виплати грошової компенсації за неотримане речове майно до командування військової частини НОМЕР_1 не зверталася та вважає, що будь-якої вини чи протиправних дій з боку військової частини НОМЕР_1 стосовно позивачки допущено не було. Додатково представником відповідача вказано, що розрахунок грошової компенсації за неотримане речове майно здійснений та підтверджується довідкою № 11 про вартість речового майна, що належить до видачі ОСОБА_1 , а кошти, згідно заявки на кошти до кінця 2020 року за КПКВ 2101020/3 за загальним фондом, замовлені, але на даний момент бюджетних асигнувань на рахунок військової частини НОМЕР_1 для виплати грошової компенсації ОСОБА_1 за неотримане речове майно не надходило.
Позивачка правом на подання суду відповіді на відзив не скористалась, однак подала письмові пояснення із запереченнями на відзив відповідача, в яких зазначила про невідповідність дійсності твердження представника відповідача щодо неподання нею рапорту до командування військової частини про виплату їй компенсації за неотримане речове майно.
Дослідивши докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 (далі по справі - ОСОБА_1 , позивачка) в період з 30 вересня 2016 року по 29 листопада 2019 року проходила військову службу в Збройних Силах України за контрактом (а.с.11-12).
Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України від 29.11.2019 року №450 молодшого сержанта ОСОБА_1 , командира відділення зв'язку групи матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 , звільненого з військової служби у запас за підпунктом «а» (у зв'язку із закінченням строку контракту) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 02.08.2019 року №124-РС, вважати таким, що « 29» листопада 2019 року справи та посаду здав і вибув для взяття на військовий облік до Кропивницького районного військового комісаріату Кіровоградської області (а.с.13).
Вказаним наказом встановлено, що позивачку з « 29» листопада 2019 року виключено із списків особового складу частини та з усіх видів забезпечення. Її календарна вислуга років у Збройних Силах становить - 03 роки 01 місяць 28 днів (а.с.13).
Також наказом командира військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України від 29.11.2019 року №450 зобов'язано виплатити ОСОБА_1 :
- щомісячну премію в розмірі 110 % посадового окладу, надбавку за особливості проходження служби в розмірі 65 % посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» за період з « 01» по « 29» листопада 2019 року;
- грошову компенсацію за 30 днів невикористаної частини щорічної основної відпустки за 2017 рік відповідно до абзацу третього пункту 14 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;
- грошову компенсацію за 25 днів невикористаної частини щорічної основної відпустки за 2019 рік відповідно до абзацу третього пункту 14 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;
- грошову компенсацію за 14 днів невикористаної частини додаткової відпустки за 2018 рік відповідно статті 16-2 Закону України «Про відпустки» та пункту 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
- грошову компенсацію за 14 днів невикористаної частини додаткової відпустки за 2019 рік відповідно статті 16-2 Закону України "Про відпустки" та пункту 12 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (а.с.13).
Таким чином, з вищевикладеного суд убачає, що одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби та грошова компенсація вартості за неотримане речове майно, вимога про зобов'язання виплатити яких є предметом позову у даній справі, відповідачем позивачці не виплачені.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 28.08.2019 року зверталась із рапортами на ім'я командира військової частини НОМЕР_1 щодо виплати грошової компенсації за не отримане речове майно у зв'язку із закінченням контракту проходження військової служби, копії яких надано суду (а.с.67, 68). На вказаних рапортам містяться резолюції відповідних посадових осіб. Відтак твердження представника відповідача у відзиві про те, що ОСОБА_1 не зверталась до військової частини із рапортом не відповідає дійсності.
Жодних відповідей військової частини на вказані рапорти сторонами суду не надано.
Разом із відзивом на позовну заяву представником відповідача суду надано довідку №11 про вартість речового майна, що належить до видачі ОСОБА_1 (а.с.58). Вказану довідку складено відповідачем 14.05.2020 року, нею розрахована вартість речового майна, що належить до видачі ОСОБА_1 та яка складає 8757,50 грн. До вказаної довідки представником додано копію заявки на кошти до кінця 2020 року за КПКВ 2101020/3 за загальним фондом, замовлені для виплати вартості речового майна, що належить до видачі ОСОБА_1 (а.с.59).
Однак, як зазначає представник військової частини, оскільки на даний момент бюджетних асигнувань на рахунок військової частини НОМЕР_1 для виплати грошової компенсації ОСОБА_1 за неотримане речове майно не надходило, то виплата ОСОБА_1 вартості речового майна здійснена не була.
Доказів звернення позивачки до відповідача про виплату їй одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби сторонами не надано.
Натомість як встановлено судом вище одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби ОСОБА_1 військовою частиною не виплачувалась.
Оскільки відповідачем не було здійснено виплату грошової компенсації за речове майно та одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, позивачка звернулась до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Правовий статус ветеранів війни визначає Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», відповідно до статті 4 якого ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать, зокрема, учасники бойових дій.
Учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час (стаття 5 Закону України "»Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»).
Відповідно до частини 2 статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Спеціальним законом, який, відповідно до Конституції України, визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (надалі - Закон № 2011-XII), відповідно до статті 1 якого соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно зі статтею 1-2 Закону №2011-XII військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України (стаття 2 Закону № 2011-XII).
Згідно з частиною 1 статті 9-1 Закону №2011-XII речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за не отримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Порядок здійснення всіх видів матеріального забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів, та виплати грошової компенсації вартості за речове майно, що не отримано такими військовослужбовцями, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання вищевказаної статті постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178 затверджений Порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за не отримане речове майно (надалі - Порядок № 178), пунктами 2, 3 якого визначено, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.
Відповідно до пунктів 4, 5 вказаного Порядку грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації, а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації. Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.
Згідно з пунктом 15 розділу ІІІ Інструкції з організації речового забезпечення в Національній гвардії України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.06.2017 №475 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 червня 2017 року №797/30665 (далі - Інструкція №475), військовослужбовці, які звільняються з військової служби в запас або відставку, отримують грошову компенсацію вартості за не отримане речове майно відповідно до затвердженого Урядом Порядку № 178.
Військовослужбовці, які звільняються з військової служби в запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за їх бажанням можуть отримати речове майно, яке не було отримане під час проходження служби. Закупівельна вартість речового майна, що використовується для нарахування грошової компенсації, доводиться ВРЗ до військових частин на початку року.
Отже у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби.
Також в пункті 4 Порядку № 178 визначено, що виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно передбачено застосування різних форм звернення про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а саме рапорту, як особливої, передбаченої спеціальним законодавством форми доповіді військовослужбовця при його зверненні до вищого начальника в різних випадках службової діяльності, так і заяви, як звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством його прав та інтересів.
Вказаний висновок щодо застосування норм права узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 03.10.2018 у справі №803/756/17 (адміністративне провадження № К/9901/38716/18).
Тому суд зазначає про наявність підстав для виплати позивачці грошової компенсації за не отримане речове майно з підстав того, що остання звільнена з військової служби подавала командирові військової частини НОМЕР_1 рапорт (рапорти) про виплату їй грошової компенсації за не тримане речове майно.
Відповідно до абзаців 1 та 3 пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.
Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Як встановлено судом, станом на день виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини сума заборгованості за не отримане речове майно склала 8758,50 грн.
Отже станом на момент виключення зі списків особового складу за відповідачем обліковувалася заборгованість перед позивачкою в сумі 8758,50 грн, яку відповідач не виплатив без наявності достатніх правових підстав.
Безпідставним є посиланням відповідача на відсутність достатнього фінансування, як на підставу для невиплати цієї заборгованості, оскільки як зазначив Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, державні органи не вправі посилатись на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов'язань і виправдання своєї бездіяльності, що узгоджується з практикою Європейського суду с прав людини (рішення "Кечко проти України", "Сук проти України").
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідач допустив протиправну бездіяльність (а не дії), яка полягає у невиплаті під час звільнення позивачки грошової компенсації вартості за не отримане речове майно, не провівши із нею повного розрахунку грошового забезпечення в цій частині.
Щодо позовної вимоги ОСОБА_1 щодо зобов'язання військової частини НОМЕР_1 виплатити їй одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень абзацу першого пункту 2 статті 15 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Виплата військовослужбовцям зазначеної в цьому пункті одноразової грошової допомоги при звільненні їх з військової служби здійснюється Міністерством оборони України, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання (абзац четвертий пункту 2 статті 15 Закону №2011-XII).
Пунктом 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей» (далі - Постанова № 393) встановлено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, зокрема, які звільняються із служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Аналогічні положення містить пункт 2 розділу XXXII Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 № 260 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 26.06.2018 за № 745/32197, який передбачає, що у разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби виплачується в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги десять календарних років і більше.
З аналізу вищезазначених норм слідує, що обов'язковою умовою для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби є наявність у військовослужбовця вислуги 10 років і більше, оскільки саме від наявності вислуги у зазначеній кількості років та підстав звільнення військовослужбовця залежить розмір одноразової грошової допомоги, яка підлягає до виплати при звільненні зі служби.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25.10.2018 у справі № 552/4468/17 та від 25.10.2019 у справі № 821/1163/17.
Як було встановлено судом, вислуга років ОСОБА_1 обчислена на день звільнення з військової служби, 29.11.2019 року, склала 03 роки 01 місяць 28 днів (а.с.13), а тому позивачка не набув при звільненні права на виплату одноразової грошової допомоги.
Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_1 в цій частині необхідно відмовити.
Згідно пунктом 5 частини статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України “Про судовий збір” від 08.07.2011 року №3674-VI позивач звільнений від сплати судового збору (а.с.10). Доказів понесення інших судових витрат позивачем до суду не надано.
Керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 263 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане речове майно, що розрахована на підставі довідки №11 від 14.05.2020 року.
В задоволені решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Г.П. Казанчук