12 червня 2020 року м. Київ Справа № 320/4229/20
Суддя Київського окружного адміністративного суду Харченко С.В., розглянувши клопотання представника позивача про розгляд за правилами загального позовного провадження адміністративної справи
за позовомОСОБА_1
до третя особа:приватного виконавця Виконавчого округу Київської області Трофименка Михайла Михайловича, приватний виконавець Виконавчого округу Київської області Говоров Павло Володимирович,
провизнання протиправною та скасування постанови,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до приватного виконавця Виконавчого округу Київської області Трофименка Михайла Михайловича (далі - відповідач), третя особа: приватний виконавець Виконавчого округу Київської області Говоров Павло Володимирович, про визнання протиправною та скасування постанови від 13.08.2019 ВП № 59794546 про стягнення з боржника основної винагороди.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.06.2020 відкрито провадження в адміністративній справі № 320/4229/20 та вирішено питання про її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
05.06.2020 до суду надійшло клопотання представника позивача про розгляд адміністративної справи № 320/4229/20 за правилами загального позовного провадження.
В обґрунтування заявленого клопотання представник позивача посилається на положення пункту 4 частини четвертої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для розгляду даної адміністративної справи за правилами загального позовного провадження, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).
Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні (частини друга та третя статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України).
За змістом пункту 20 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративною справою незначної складності (малозначна справа) є така справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
При цьому в силу положень частини четвертої статті 257 та частини четвертої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті та розглядаються виключно за правилами загального позовного провадження справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У свою чергу особливості провадження у справах з приводу оскарження рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця передбачені положеннями статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, в силу приписів частини четвертої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини першої статті 269 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).
Частиною першою статті 271 цього Кодексу передбачено, що у справах, визначених статтями 273-277, 280-289 цього Кодексу, суд проголошує повне судове рішення.
Аналізуючи наведені вище норми, суд дійшов висновку, що справи з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності приватного виконавця відносяться до термінових (пріоритетних) справ, у яких не вимагається проведення підготовчого засідання, а кількість заяв по суті справи є обмеженою, що вказує на їх малозначність.
Аналогічної позиції притримується суд касаційної інстанції, зокрема, у постанові Верховного Суду від 04.06.2020 в адміністративній справі № 640/17721/19.
З огляду на викладене, судом прийнято рішення про розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, про що суд зазначив в ухвалі від 03.06.2020.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання представника позивача про розгляд адміністративної справи № 320/4229/20 за правилами загального позовного провадження.
При цьому Кодексом адміністративного судочинства України не визначено, які саме процесуальні дії має вчинити суд у випадку подання представником позивача клопотання про перехід зі спрощеного в загальне позовне провадження.
Разом з тим частиною шостою статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
Відтак, виходячи з принципу аналогії закону, суд вважає за необхідне застосувати до даних правовідносин положення частини шостої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін у випадку, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Суд також вважає за необхідне зазначити, що посилання представника позивача на позбавлення позивача права на касаційне оскарження судового рішення у даній справі у зв'язку з розглядом даної справи за правилами спрощеного позовного провадження є безпідставними, оскільки в силу положень частини четвертої статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення суду апеляційної інстанції у справах, визначених статтею 287 цього Кодексу, можуть бути оскаржені до суду касаційної інстанції.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 12, 243, 248, 262, 263, 269, 271, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. У задоволенні клопотання представника позивача про розгляд адміністративної справи № 320/4229/20 за правилами загального позовного провадження відмовити.
2. Копію ухвали надіслати сторонам (їх представникам).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Харченко С.В.