ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"12" червня 2020 р. справа № 300/689/20
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Главач І.А., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою заступника керівника Калуської місцевої прокуратури Івано-Франківської області до Оболонської сільської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача філія державної установи “Центр пробації” в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій, -
Заступник керівника Калуської місцевої прокуратури Івано-Франківської області звернувся до суду з позовною заявою до Оболонської сільської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача філія державної установи “Центр пробації” в Івано-Франківській області, в якій просить: визнати протиправною бездіяльність Оболонської сільської ради з приводу неприйняття рішення щодо переліку об'єктів та видів робіт для засуджених до адміністративного стягнення у вигляді суспільно корисних робіт; зобов'язати Оболонську сільську раду розглянути питання про вжиття заходів для погодження переліку об'єктів, на яких порушники виконують суспільно корисні роботи, та видів таких робіт із Долинським міськрайонним сектором філії державної установи «Центр пробації» в Івано-Франківській області.
В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що Оболонською сільською радою всупереч вимогам чинного законодавства не прийнято рішення щодо переліку об'єктів та видів робіт для засуджених до адміністративного стягнення у вигляді суспільно корисних робіт, що призводить до порушення інтересів держави в частині гарантування забезпечення захисту прав неповнолітніх на належне утримання на життя. Також позивач зазначає, що чинним законодавством визначено орган, уповноважений державою здійснювати функції виконання стягнень у виді суспільно корисних робіт, однак ДУ «Центр пробації» не наділений правом звернення до суду для захисту порушених інтересів держави з позовами про зобов'язання органів місцевого самоврядування погодити з уповноваженим органом з питань пробації перелік об'єктів, на яких порушники виконуватимуть суспільно корисні роботи, та видів таких робіт, тому прокурор звертається до суду з вказаним позовом як самостійний позивач.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.04.2020 вказану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліків. Позивачем 13.04.2020 недоліки позовної заяви усунуто.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.04.2020 відкрито провадження у даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку, визначеному статтею 262 КАС України.
Відповідач отримав копію ухвали від 15.04.2020 про відкриття провадження у даній справі, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 49), однак правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався, жодних клопотань до суду не надав.
05.05.2020 до суду надійшли пояснення третьої особи, яка не заявляє самостійних щодо предмета спору на стороні позивача. У наданих поясненнях філія державної установи “Центр пробації” в Івано-Франківській області підтримала позов та зазначила, що бездіяльність Оболонської сільської ради з приводу неприйняття рішення щодо переліку об'єктів та видів робіт для засуджених до адміністративного стягнення у вигляді суспільно корисних робіт нівелює можливість виконання уповноваженими органами пробації рішень суду про накладення адміністративних стягнень у вигляді суспільно корисних робіт на території даної адміністративно-територіальної одиниці (а.с. 51-52).
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, дослідивши позовну заяву, пояснення третьої особи та подані докази, встановив наступне.
03.01.2020 Долинський міськрайонний сектор філії державної установи “Центр пробації” в Івано-Франківській області звернувся до Оболонської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області з пропозицією визначення і погодження переліку об'єктів та видів робіт на 2020 рік, на яких можуть відбувати стягнення особи, які були притягнуті до адміністративної відповідальності у вигляді суспільно корисних робіт (а.с. 33).
Листом від 07.02.2020 №33 Оболонська сільська рада Долинського району Івано-Франківської області повідомила начальника Долинського місьрайонного сектору філії державної установи “Центр пробації” в Івано-Франківській області про те, що відповідне рішення не прийнято, в зв'язку із тим що не прийнятий бюджет на 2020 рік, оскільки не відбувались засідання сесії та виконавчого комітету ради (а.с. 34).
Калуською місцевою прокуратурою Івано-Франківської області листом від 18.02.2020 №09.32-01/67-1086ВИХ-20 відповідачу направлено вказівку про усунення порушень вимог адміністративного законодавства України у діяльності Оболоської сільської ради (а.с. 35-36).
Оболонською сільською радою надано заступнику керівника Калуської місцевої прокуратури Івано-Франківської області відповідь від 28.02.2020 №53, в якій повідомлено про те, що неприйняття бюджету сільської ради на 2020 рік (через постійну неявку без поважних причин деяких депутатів) унеможливило виконання вимог Долинського міськрайонного сектору філії державної установи “Центр пробації” в Івано-Франківській області (а.с. 38).
Заступник керівника Калуської місцевої прокуратури Івано-Франківської області встановивши невжиття відповідачем заходів для погодження переліку об'єктів, на яких порушники виконуватимуть суспільно корисні роботи та видів таких робіт, звернувся до суду з цим позовом, використовуючи повноваження, надані статтями 23, 24 Закону України "Про прокуратуру".
Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, що склались, суд виходить із наступного.
Прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави (стаття 1 Закону України “Про прокуратуру”).
Згідно з частин 3-5 статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Отже, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).
Положення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким має бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України “Про прокуратуру”.
Відповідно до частин 1, 3 статті 23 Закону України “Про прокуратуру”, представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття “інтерес держави”.
У рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 за №3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття “інтереси держави” висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
Із врахуванням того, що “інтереси держави” є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Як слідує зі змісту поданого позову, прокурор обґрунтовує наявність підстав для звернення до суду з цим позовом посиланням на те, що невиконання Оболонською сільською радою чинних вимог законодавства призводить до порушення інтересів держави в частині гарантування забезпечення захисту прав неповнолітніх на належне утримання на життя.
Суд вважає, що таке обґрунтування є сумісним з розумінням поняття “інтересів держави”, у зв'язку з чим є підстави вважати, що позов має на меті захист “інтересів держави”.
Таким чином, суд встановив наявність у заступника керівника Калуської місцевої прокуратури Івано-Франківської області підстав для здійснення представництва по цій справі законних інтересів держави.
Щодо предмета спору, суд зазначає наступне.
Згідно статті 2 Конвенції ООН «Про права дитини» (ратифікованої постановою Верховної Ради № 789-ХІІ від 27.02.1991) всі діти, незалежно від їхньої раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, соціального походження - рівні у своїх правах. Держава не може порушувати жодне з прав. Держава має активно пропагувати права дитини.
Статтею 27 Конвенції встановлено, що кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового та духовного розвитку. Сюди входить належне харчування, житло, одяг. Батьки несуть відповідальність за забезпечення належного життєвого рівня дитини. Обов'язки держави полягають у тому, щоб створити відповідні умови для реалізації цієї відповідальності.
Таким чином, державою створюються умови для реалізації відповідальності батьків за забезпечення належного життєвого рівня дитини, зокрема шляхом внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення в частині введення інституту адміністративного покарання у виді суспільних робіт за ухилення батьків від сплати аліментів на утримання дітей.
Відповідно до ч. 1 ст. 51 Конституції України та ч. 1 ст. 180 Сімейного кодексу України від 10.01.2002 № 2947-ІІІ (далі - СК України) батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Згідно вимог частин 1-3 статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Частинами першою та другою статті 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини.
Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.
Таким чином, одним з найважливіших обов'язків батьків, що випливає з чинного законодавства, є належне матеріальне утримання дитини, у тому числі, здійснення своєчасної сплати аліментів на їх рахунок.
06.02.2018 набрав чинності Закон України від 07.12.2017 № 2234-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку примусового стягнення заборгованості зі сплати аліментів», яким запроваджено новий вид адміністративного стягнення - суспільно корисні роботи.
Відповідно до частин 1-2 статті 31-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 № 8073-Х (далі - КУпАП) суспільно корисні роботи полягають у виконанні особою, яка вчинила адміністративне правопорушення, оплачуваних робіт, вид яких та перелік об'єктів, на яких порушники повинні виконувати ці роботи, визначає відповідний орган місцевого самоврядування.
Суспільно корисні роботи призначаються районним, районним у місті, міським чи міськрайонним судом (суддею) на строк від ста двадцяти до трьохсот шістдесяти годин і виконуються не більше восьми годин, а неповнолітніми - не більше двох годин на день.
Частиною першою статті 183-1 КУпАП встановлено, що несплата аліментів на утримання дитини, одного з подружжя, батьків або інших членів сім'ї, що призвела до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання, - тягне за собою виконання суспільно корисних робіт на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин.
Законом України від 07.12.2017 № 2234-VІІІ КУпАП доповнено главою 31-А, зокрема статтею 325-1 КУпАП, якою визначено, що постанова районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду (судді) про накладення адміністративного стягнення у вигляді суспільно корисних робіт надсилається на виконання органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, не пізніше дня, наступного за днем набрання постановою законної сили.
Виконання стягнення у вигляді суспільно корисних робіт здійснюється шляхом залучення порушників до суспільно корисної праці, вид якої визначається відповідним органом місцевого самоврядування.
За виконання суспільно корисних робіт порушнику нараховується плата за виконану ним роботу.
Наказом Міністерства юстиції України 19.03.2013 № 474/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.03.2013 № 457/22989 затверджено Порядок виконання адміністративних стягнень у вигляді громадських робіт, виправних робіт та суспільно корисних робіт (далі - Порядок).
Згідно п. 11.1 Порядку виконання стягнення у вигляді суспільно корисних робіт покладається на уповноважений орган з питань пробації.
Пунктом 11.2 Порядку встановлено, що виконання стягнення у вигляді суспільно корисних робіт здійснюється шляхом залучення порушників до суспільно корисної праці, вид якої та перелік об'єктів, на яких порушники повинні виконувати ці роботи, визначається відповідним органом місцевого самоврядування.
Відповідно до п. 12.1 Порядку при виконанні постанов суду (судді) про застосування суспільно корисних робіт на уповноважений орган з питань пробації покладаються, у тому числі, погодження з органами місцевого самоврядування та власниками підприємств переліку об'єктів, на яких порушники виконуватимуть суспільно корисні роботи, та видів таких робіт;
Щороку на початку року уповноважений орган з питань пробації надсилає запити (додаток 1) до органів місцевого самоврядування та власникам підприємств щодо погодження переліку об'єктів, на яких порушники відбуватимуть суспільно корисні роботи, та видів таких робіт (пункт 11.5 Порядку).
Відповідно до визначеного органами місцевого самоврядування переліку об'єктів, на яких порушники відбувають суспільно корисні роботи, уповноважений орган з питань пробації у десятиденний строк з дня отримання постанови суду (судді) видає порушнику направлення на один з цих об'єктів (пункт 13.15 Порядку).
Статтею 325-3 КУпАП встановлено, що на власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу за місцем виконання порушником суспільно корисних робіт покладається, у тому числі, погодження з органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, переліку об'єктів, на яких порушники виконують суспільно корисні роботи, та видів таких робіт та нарахування плати порушнику за виконання суспільно корисних робіт та перерахування її на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби для подальшого погашення заборгованості зі сплати аліментів.
Тобто, введення інституту адміністративного покарання у виді суспільно корисних робіт має на меті погашення батьками заборгованості зі сплати аліментів на утримання дитини.
Підпунктом 2 пункту «а» частини першої статті 38 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать такі власні (самоврядні) повноваження: сприяння діяльності органів суду, прокуратури, юстиції, служби безпеки, Національної поліції, Національного антикорупційного бюро України, адвокатури і Державної кримінально-виконавчої служби України.
Відповідно до п. 1 розділу І Типового положення про уповноважений орган з питань пробації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 18.08.2017 за № 2649/5, уповноважений орган з питань пробації є органом виконання покарань, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері виконання певних видів кримінальних покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, та пробації.
Згідно абзаців 15, 17 розділу ІІ Типового положення до основних завдань та функцій органу пробації належать: виконання адміністративних стягнень у вигляді виправних робіт, громадських робіт та суспільно корисних робіт; визначення спільно з органами місцевого самоврядування видів громадських робіт, суспільно корисних робіт та переліку об'єктів, на яких вони виконуються.
При цьому, повноважень органу пробації щодо звернення до суду з позовом про зобов'язання органу місцевого самоврядування вжити заходи щодо визначення видів суспільно корисних робіт та переліку об'єктів, на яких вони виконуються даним положенням не передбачено.
З матеріалів справи вбачається, що Оболонською сільською радою Долинського району Івано-Франківської області, всупереч визначеному статтею 325-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення обов'язку щодо погодження об'єктів, на яких порушники виконують суспільно корисні роботи та видів таких робіт, не затверджено відповідних об'єктів та видів робіт.
При цьому, як вбачається з відповідей Оболонської сільської ради від 07.02.2020 №33 та від 28.02.2020 №53, причиною неприйняття рішення про визначення об'єктів та видів суспільно корисних робіт було те, що засідання сесії та виконавчого комітету ради не відбувались через неявку депутатів та неприйняття бюджету на 2020 рік.
З даного приводу суд зазначає, що такі обставини не можуть слугувати підставою для невиконання органом місцевого самоврядування визначених законодавством обов'язків.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 18 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» від 11.07.2002 №93-IV депутат, серед іншого, зобов'язаний додержуватися Конституції та законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, регламенту ради та інших нормативно-правових актів, що визначають порядок діяльності ради та її органів; брати участь у роботі ради, постійних комісій та інших її органів, до складу яких він входить, всебічно сприяти виконанню їх рішень.
Також частиною 5 статті 20 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» від 11.07.2002 №93-IV передбачено, що у разі пропуску депутатом протягом року більше половини пленарних засідань ради або засідань постійної комісії, членом якої він є, невиконання ним без поважних причин рішень і доручень ради та її органів відповідна рада може звернутися до виборців з пропозицією про відкликання такого депутата у встановленому законом порядку.
Відповідно до практики ЄСПЛ з висновків якого вбачається «Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, то державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб «Беєлер проти Італії» «Онер'їлдіз проти Туреччини», «Москаль проти Польщі». Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок.
Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків.
Таким чином, Оболонська сільська рада, як орган місцевого самоврядування допустила у спірних правовідносинах протиправну бездіяльність, оскільки всупереч вимог статтей 31-1, 325-1 КУпАП, Порядку виконання адміністративних стягнень у вигляді громадських робіт, виправних робіт та суспільно корисних робіт, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 19.03.2013 № 474/5, за зверненням уповноваженого органу з питань пробації не визначила види суспільно корисних робіт для порушників, на яких судом накладено адміністративне стягнення у вигляді суспільно корисних робіт, та перелік об'єктів, на яких порушники повинні виконувати ці роботи, та не надіслала їх до уповноваженого органу з питань пробації.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов заступника керівника Калуської місцевої прокуратури Івано-Франківської області необхідно задовольнити.
Суд звертає увагу, що згідно з частиною 1 статті 46 КАС України, сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач.
Так, суд зазначає, що заступник керівника Калуської місцевої прокуратури Івано-Франківської області у даному випадку, звертаючись до суду з вимогами, діяв як посадова особа органу державної влади, виступаючи в інтересах держави. Отже, у даному випадку прокурор є суб'єктом владних повноважень.
Відповідно до частини другої статті 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
З викладеного слідує, що витрати суб'єкта владних повноважень на сплату судового збору відносяться на рахунок суб'єкта владних повноважень. Такий вид судових витрат як судовий збір поверненню позивачу - суб'єкту владних повноважень за рахунок відповідача не підлягає.
Такі обмеження у можливостях суб'єктів владних повноважень свідчать про загальну спрямованість адміністративного судочинства на захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у спірних правовідносинах із владою.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача судового збору на користь позивача.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов заступника керівника Калуської місцевої прокуратури Івано-Франківської області до Оболонської сільської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача філія державної установи “Центр пробації” в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Оболонської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області (вул. Шевченка, 64, с. Оболоня, Долинський р-н, Івано-Франківська обл., 77502, код ЄДРПОУ - 04356030) з приводу неприйняття рішення щодо переліку об'єктів та видів робіт для засуджених до адміністративного стягнення у вигляді суспільно корисних робіт.
Зобов'язати Оболонську сільську раду Долинського району Івано-Франківської області (вул. Шевченка, 64, с. Оболоня, Долинський р-н, Івано-Франківська обл., 77502, код ЄДРПОУ - 04356030) розглянути питання про вжиття заходів для погодження переліку об'єктів, на яких порушники виконують суспільно корисні роботи, та видів таких робіт із Долинським міськрайонним сектором філії державної установи «Центр пробації» в Івано- Франківській області.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
Позивач: заступник керівника Калуської місцевої прокуратури Івано-Франківської області (просп. Лесі Українки, 16Б, м. Калуш, Івано-Франківська обл., 77300).
Відповідач: Оболонська сільська рада Долинського району Івано-Франківської області (вул. Шевченка, 64, с. Оболоня, Долинський р-н, Івано-Франківська обл., 77502, код ЄДРПОУ - 04356030).
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: філія державної установи “Центр пробації” в Івано-Франківській області (вул. Коновальця, 70В, м. Івано-Франківськ, 76018 код ЄДРПОУ - 42267401).
Суддя Главач І.А.