12 червня 2020 року Справа № 280/90/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши у порядку письмового, за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б)
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру»;
зобов'язати відповідача зарахувати позивачу до вислуги років відповідно до статті 86 Закону України "Про прокуратуру" весь період проходження служби в органах внутрішніх справ України з 15.08.1994 по 28.01.2002 включно та весь період з 30.01.2002 по 21.11.2018 перебування на прокурорських посадах в органах прокуратури - прокуратури Запорізької області та призначити позивачу з дня звернення із відповідною заявою, з 08.11.2018, та виплачувати пенсію за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру».
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що 08.11.2018 позивач звернувся до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України, правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру». Рішенням від 29.11.2018 № 94/2691/05 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» у зв'язку із відсутністю необхідного стажу за вислугу років, а також у зв'язку із наявністю розбіжностей в написанні прізвища в документах, поданих для призначення пенсії за вислугу років, а саме у паспорті та дипломі. 31.05.2019 позивач повторно звернувся до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України із заявою про призначення йому пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру», до якої додав документи, необхідні для обчислення пенсії та підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії та інші додаткові документи. 16.07.2019 позивач звернувся до Вознесенівського відділу обслуговування громадян м. Запоріжжя Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області стосовно надання йому відповіді на звернення від 31.05.2019 про призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру». 29.07.2019 начальник Вознесенівського відділу обслуговування громадян м. Запоріжжя Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області письмово повідомив, що заяви позивача від 31.05.2019 та 16.07.2019 відділом з призначення, перерахунку пенсій № 1 Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області розглянуті, за результатами розгляду позивачу відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років згідно Закону України «Про прокуратуру». Підставою для відмови є те, що відповідно до ч. 1 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VIII прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше 24 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років. Позивач вважає дії відповідача, які полягають у відмові йому у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» протиправними та такими, що порушують його право на пенсійне забезпечення. Просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 08.01.2020 відкрито провадження в адміністративній справі №280/867/20; ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області позов не визнало, у поданому відзиві (вх. від 31.01.2020 № 5033) зазначило, що стаж роботи позивача за вислугу років згідно ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» складає 22 роки 08 місяців 06 днів та є недостанім для призначення пенсії. Також, відповідачем за період з 15.08.1994 по 28.01.2002 зараховано половину періоду навчання позивача у юридичному вузі у кількості 1 рік 11 місяців 08 днів та з 28.07.1998 по 28.01.2002 у кількості 03 роки 06 місяців 01 день у відповідності до вимог ст. 86 Закону України «Про прокуратуру». Водночас, період роботи з 30.01.2002 по 21.11.2018 у кількості 16 років 09 місяців 23 дні відповідачем враховано повністю, як до вислуги років, так і до стажу роботи на посадах прокурорів, необхідного для призначення пенсії за вислугу років. Просить у задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.
За приписами п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Враховуючи приписи п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з'ясував наступне.
У листопаді 2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України “Про прокуратуру” від 14 жовтня 2014 року № 1697.
Розглянувши заяву позивача та надані документи, відповідачем винесено рішення від 29.11.2018 № 94/2691/05 про відмову в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до Закону України “Про прокуратуру”, обґрунтоване відсутністю необхідного стажу за вислугу років, в якому також зазначено, що загальний страховий стаж позивача становить 20 років 3 місяці 5 днів, в тому числі стаж на посаді прокурора 4 роки 2 місяці 11 днів, а саме за період з 02.02.2007 по 13.01.2011, з 02.07.2018 по 30.09.2018. Також у рішенні наголошено на наявності розбіжностей в написанні прізвища позивача в документах, поданих для призначення пенсії за вислугу років, а саме у паспорті з дипломом.
31.05.2019 позивач повторно звернувся до відповідача стосовно призначення пенсії у відповідності до вимог ст. 86 Закону України «Про прокуратуру».
В липні 2019 року позивач звернувся до відповідача (Вознесенівського відділу обслуговування громадян м. Запоріжжя) щодо з'ясування причин відмови в нарахуванні пенсії, як працівнику органів прокуратури.
29.07.2019 відділом обслуговування громадян надані повідомлення № 557/02, 17/Т-9, в яких зазначено, що у призначені пенсії відмовлено з підстав відсутності необхідної вислуги років і стажу роботи на посадах прокурорів.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду з даною позовною заявою.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними мотивами.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Статтею 86 Закону України “Про прокуратуру” від 14.10.2014, який набрав чинності 15.07.2015 (далі - Закон України № 1697-VІІ; тут та надалі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено засади пенсійного забезпечення працівників прокуратури, зокрема: прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року - 24 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років (частина перша статті 86 Закону України № 1697-VІІ).
Відповідно до частини 6 статті 86 Закону України № 1697-VІІ до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується, серед іншого, час роботи на прокурорських посадах, зазначених у статті 15 цього Закону, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів; слідчими, суддями; військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання.
Відповідно до положень частини 8 статті 86 Закону України № 1697- право на пенсію за вислугу років мають особи, які безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії працюють в органах прокуратури чи в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України, а також особи, звільнені з прокурорських посад органів прокуратури за станом здоров'я, у зв'язку з ліквідацією чи реорганізацією органу прокуратури, в якому особа обіймає посаду, або у зв'язку із скороченням кількості прокурорів, у зв'язку з обранням їх на виборні посади в органах державної влади чи органах місцевого самоврядування. Ветеранам війни, які мають необхідний стаж роботи для призначення пенсії за вислугу років, така пенсія призначається незалежно від того, чи працювали вони в органах прокуратури перед зверненням за призначенням пенсії.
Представником відповідача на обґрунтування позиції пенсійного органу здійснено розрахунок страхового стажу позивача у відповідності до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058- IV та стажу за вислугу років згідно ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VІІ.
Так, страховий стаж позивача станом на листопад 2018 року складає 24 роки 2 місяці 7 днів, а саме: 15.08.1994 - 27.06.1998 - 3 роки 10 місяців 13 днів - навчання у юридичному ВУЗі; 28.07.1998 - 28.01.2002 - 3 роки 6 місяців 1 день - працював слідчим лінійного відділу на станції Запоріжжя УМВС України на Придніпровській залізниці; 30.01.2002 - 21.11.2018 - 16 років 09 місяців 23 дні - працював на прокурорських посада Прокуратури Запорізької області.
До стажу за вислугу років відповідачем зараховано 22 роки 03 місяці 2 дні: 15.08.1994 - 22.07.1996 - 1 рік 11 місяців 08 днів - половина строку навчання у юридичному ВУЗі; 28.07.1998 - 28.01.2002 - 03 роки 06 місяців 01 день - час роботи на посаді слідчого лінійного відділу на станції Запоріжжя УМВС України на Придніпровській залізниці; 30.01.2002 - 21.11.2018 - 16 років 09 місяців 23 дні - час роботи на прокурорських посада Прокуратури Запорізької області.
Стаж роботи позивача у Територіальному управлінні Державного бюро розслідувань судом не враховується, оскільки для вирішення спірних правовідносин необхідно визначити стаж у відповідності до вимог ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» станом на день звернення позивача до органу Пенсійного фонду у листопаді 2018 року.
Таким чином, наведений стаж позивача за вислугу років відповідачем не заперечується, а при розгляді справи суду необхідно встановити обставини, чи відповідає стаж позивача вимогам ст. 86 Закону України «Про прокуратуру».
Позивач вважає, що відповідачем протиправно не враховано до стажу за вислугу років повний термін навчання у Запорізькому юридичному інституті МВС України, як строкової військової служби.
З приводу наведеного необхідно зазначити, що з аналізу вимог частини 6 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VІІ до стажу роботи, що дає право на пенсію згідно зі статтею 86 Закону України «Про прокуратуру» має зараховуватися зокрема, строкова військова служба.
Згідно частини 1 статті 2 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (в редакції, чинній на час навчання позивача) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною 6 статті 2 вищевказаного Закону визначено види військової служби, а саме; строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних, закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.
Частиною 1 статті 25 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” від 25.03.1992 № 2232-ХІІ передбачалося, що громадяни, які навчаються у військово-навчальних закладах, перебувають на військовій службі і не мають звань прапорщиків чи мічманів та офіцерського складу, є курсантами, а ті, що мають такі звання, - слухачами. Навчання у військово-навчальних закладах зараховується курсантам як строкова військова служба.
Постановою Кабінету Міністрів України “Про створення єдиної системи військової освіти” від 15.12.1997 № 1410 затверджено перелік вищих навчальних закладів, що входять до єдиної системи військової освіти, до якого включено вищі навчальні заклади МВС, у тому числі Запорізький юридичний інституту МВС України, в якому позивач проходив навчання у період з 15.08.1994 по 27.06.1998.
Окрім того, відповідно до частин 2 та 3 статті 18 Закону України “Про міліцію” від 20.12.1990 №565-ХІІ (в редакції, яка діяла на час навчання позивача у навчальному закладі) системи МВС України, особи, прийняті на службу до міліції, в тому числі слухачі й курсанти шкіл міліції, які перебувають на військовому обліку, на час служби знімаються з нього і перебувають у кадрах Міністерства внутрішніх справ України. Навчання у школах Міністерства внутрішніх справ України після здобуття середньої освіти прирівнюється до проходження військової служби.
З огляду на вищевказані норми законодавства військова служба (навчання) в училищах (інститутах) МВС України курсантів (слухачів) є строковою військовою службою і зараховується до стажу за вислугу років.
Враховуючи положення зазначених норм матеріального права та статус Запорізького юридичного інституту МВС України, період навчання позивача в ньому повинен бути зарахований позивачу до вислуги років, яка дає право на призначення пенсії.
Стаж позивача за вислугу років, на підставі ст. 86 Закону України «Про прокуратуру», станом на листопад 2018 року, складає 24 роки 02 місяці 10 днів, з яких на посадах прокурорів 16 років 09 місяців 23 дні, а тому він правомірно звернувся за призначенням пенсії, як працівнику органів прокуратури.
Таким чином, дії відповідача щодо відмови позивачу у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» підлягають визнанню протиправними, оскільки призвели до позбавлення права позивача на отримання визначеного законом соціального захисту, яке не може бути поновлено без судового захисту, оскільки на час розгляду справи позивач звільнений з органів прокуратури.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно вимог статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За правилами частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням з'ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (частина 1 статті 132 КАС України).
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
1. Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012) щодо відмови ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру».
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до вислуги років відповідно до статті 86 Закону України "Про прокуратуру" весь період проходження служби в органах внутрішніх справ України з 15.08.1994 по 28.01.2002 включно та весь період з 30.01.2002 по 21.11.2018 перебування на прокурорських посадах в органах прокуратури та призначити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з дня звернення із відповідною заявою - з 08.11.2018, та виплачувати пенсію за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру».
4. Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок присудити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012).
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення складено та підписано 12.06.2020.
Суддя Ю.П. Бойченко