10 червня 2020 року Справа № 280/6386/19 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНО-АГРОСЕРВІС» (пр.Соборний, буд. 192, кв. 132, м. Запоріжжя, 69035, код ЄДРПОУ 30850830)
до Одеської митниці Держмитслужби (вул. Івана та Юрія Лип, буд. 21-А, м. Одеса, Одеська область, 65078, код ЄДРПОУ 43333459)
про визнання протиправними і скасування рішення та картки відмови в прийнятті митної декларації,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕХНО-АГРОСЕРВІС» (далі - позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Одеської митниці ДФС (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості №UA 500000/2019/000546/2 від 22.11.2019 та визнати протиправною та скасувати картку відмови відповідача в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA 500010/2019/00605 від 22.11.2019.
Ухвалою суду від 26.12.2019 позовну заяву у справі № 280/6386/19 залишено без руху та наданий позивачу строк 10 днів з моменту отримання цієї ухвали для усунення недоліків.
Позивачем недоліки позовної заяви усуненні у визначений судом строк.
17.01.2020 року судом відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Судове засідання призначено на 12 лютого 2020 року об 16 год. 30 хв.
18.02.2020 від Одеської митниці Держмитслужби до суду надійшло клопотання про заміну відповідача у справі.
В клопотанні зазначено, що відповідно до пункту 2постанови Кабінету Міністрів України від 02.10.2019 № 858 «Про утворення територіальних органів Державної митної служби» реорганізовано деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної митної служби за переліком, в тому числі і Одеську митницю ДФС реорганізовано шляхом приєднання до Одеської митниці Держмитслужби.
Ухвалою суду від 16.03.2020 року клопотання Одеської митниці Держмитслужби про заміну відповідача у адміністративній справі №280/6386/19- задоволене та замінено первісного відповідача - Одеську митницю ДФС на - Одеську митницю Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43333459).
Ухвалою суду від 17.03.2020 року продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі № 280/6386/19 на 30 днів. Наступне підготовче засідання призначено на 16 квітня 2020 року о 11:00 год.
Ухвалою суду від 16.04.2020 року закрито підготовче провадження у справі та справу призначено до судового розгляду по суті на 14 травня 2020 року о 14:30 год.
Ухвалою суду від 14.05.2020 року розгляд справи було відкладено на 10.06.2020 року.
В судове засідання представники сторін не з'явились, про дату, час та місце слухання справи повідомлялись належним чином.
З урахуванням зазначених обставин, згідно ч. 9 ст. 205 КАС України, суд вирішив завершити розгляд справи у письмовому провадженні.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на приписи Митного кодексу України та зазначає, що позивачем для підтвердження обґрунтованості заявленої у деклараціях митної вартості товару були подані всі документи, передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України. Вказує, що відповідач дійшов хибного висновку про неможливість застосувати для визначення митної вартості інші методи, окрім другорядного, та 22.11.2019 року прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, але в зазначеному рішенні відповідач не вказав, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи для підтвердження того чи іншого показника. Наполягає на тому, що при поданні пакету документів не було не лише розбіжностей щодо числового значення товару, який завозиться, а й взагалі будь-яких розбіжностей, в наслідок чого відповідач не мав права приймати оспорюванні рішення. Таким чином, вважає, що відповідачем неправомірно прийняте рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, а тому просить скасувати спірні рішення відповідача.
18.02.2020 від представника відповідача через канцелярію суду (вх. №7693) поданий відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що при перевірці правильності визначення митної вартості товару митниця дійшла висновку, що документи які надані до митного оформлення містять розбіжності. Враховуючи виявлені розбіжності декларанту була пред'явлена письмова вимога щодо необхідності надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів відповідно дост. 53 Митного кодексу України. Вказує, що декларантом не подано в повному обсязі документи, які підтверджують митну вартість, а також декларант відмовлявся від надання додаткових документів, що підтверджують митну вартість, у зв'язку із чим відповідачем здійснено коригування заявленої митної вартості товару з урахуванням цінової інформації, наявної в митному органі та прийнято рішення про коригування митної вартості із застосуванням другорядного методу та оформлена картка відмови у митному оформлені. З урахуванням вищезазначеного, просить у задоволенні позову відмовити повністю.
13.04.2020 від представника позивача через канцелярію суду (вх. №17103) подана відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що митним органом не надано жодних об'єктивних пояснень або заперечень щодо доводів заявлених у позові. Наголошує на обов'язку митного органу доводити неправомірність митної вартості визначеної декларантом. Враховуючи приписи ч. 7 ст. 54 МК України, у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Суд, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно встановивши обставини справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕХНО-АГРОСЕРВІС» (код ЄДРПОУ:30850830) є юридичною особою, яка зареєстрована 17.03.2000 року, дата запису: 22.11.2006 року, номер запису: 1 103 120 0000 016340), про що свідчить виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
09.09.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕХНО-АГРОСЕРВІС», як покупцем та Товариством з обмеженою «АГРІ ІНВЕСТ» (Польща), як продавцем укладено контракт(договір) від 09.09.2019 року №4 (далі - Контракт).
Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 Контракту продавець зобов'язується поставити техніку, супутнє обладнання та комплектуючі (продукція), в кількості та в цінах, що визначені у Додатках до Контракту, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію. Загальна вартість Контракту складає 71 300,00 Євро, що еквівалентно 80 000,00 доларів США.
Згідно з умовами вказаного контракту: «п. 2.1 продавець поставляє продукцію на умовах CFR Одеса, що вказується у в Специфікаціях та рахунках, відповідно до Інкотермс -2010.», «п. 2.3 товар повинен бути готовий до відвантаження не пізніше 05.11.2019 року», «п.2.4 продавець зобов'язаний надати покупцю: рахунок -3 примірники, нормативно-технічна документація (інструкція з експлуатації), сертифікат походження», «2.5 сплата будь-яких і всіх мит і/або митних зборів, необхідних для здійснення процедур митного очищення покладається на покупця».
Відповідно до інвойсу від 12.09.2019 № 1 предметом договору є поставка транспортного засобу (туристичний автобус).
Оплату за транспортування товару від виробника з Китаю до м. Одеси здійснював ТОВ «АГРІ ІНВЕСТ» (Польща) в розмірі 7000,00 доларів США, що входить у вартість придбаного позивачем товару за контрактом №4 від 09.09.2019 року.
З метою здійснення митного оформлення товару, позивач уклав договір доручення від 12.11.2019 року №1211/2019 на надання брокерських послуг та декларування товарів, та декларантом позивача до Митниці було подано митну декларацію UA500010/2019/033475,в якій митна вартість товару визначена за ціною вказаного контракту.
Для здійснення митного оформлення товару позивачем було подано декларацію UA500010/2019/033475, відповідно до якої була заявлена митна вартість - 71300 євро за курсом валюти 26.83322000 = 1 913 208,59 (графи 45, 47 декларації). Саме із цієї суми позивачем розраховувались митні платежі: 20% мита в сумі 382641,72 грн., 20% ПДВ в сумі 459313,03 грн. (основою нарахування ПДВ є сума усіх митних платежів: 1 913 208,59 грн. вартості авто + 382641,72 грн. мита + 714,84 грн. акцизу).Таким чином загальна сума платежів, прив'язаних до вартості товару (акциз сплачується в залежності від об'єму двигуна і вартість товару на це не впливає), це - 841954,75 грн. Визначення митної вартості товару було здійснено за основним (першим) методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Зазначена позивачем митна вартість згідно ч.10 ст.58 Митного кодексу України включає вартість товару та вартість його доставки. Інших витрат, які підлягають включенню в митну вартість товару, у позивача не було.
Для підтвердження заявленої митної вартості декларантом надані наступні документи:
зовнішньоекономічний договір (контракт) від 09.09.2019 № 4, інвойс від 12.09.2019 № 1, коносамент від 05.10.2019 № SZZY19090250, ЗВІТ № ТС191107-001 15.11.19, Лист-роз'яснення № Д-19-1115 від 15.11.2019 року, Тальманську розписку № ППК-5 від 19.11.2019 року.
При здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості згідно вимог ч. 3ст. 53 Митного кодексу України митний орган дійшов висновку, що документи, які надані до митного оформлення (зазначені у ч. 2ст. 53 Митного кодексу України) містять розбіжності:
у наданому сертифікаті про походження товару від 30.10.2019 № 19С3502М4846/00877 зазначено реквізити інвойсу, відмінного від того, що надано до митного оформлення;
у поданому висновку про вартісні характеристики зазначено, що експерт здійснював огляд КТЗ, який є обов'язковим для здійснення експертизи відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Мін'юсту, Фонду Держмайна від 24.11.2013 № 142/5/2092. Проте, до митного оформлення не надано жодного підтверджуючого документу про здійснення огляду експертом, зокрема акту фізичного огляду;
згідно наданого інвойсу товар поставляється на умовах CFR Одеса, тобто до обов'язку продавця входить, у тому числі, й оплата фрахту - перевезення товару до порту призначення (Одеса). Проте, у наданому коносаменті зазначено «Freightcollect», тобто фрахт сплачується в порту призначення вантажоодержувачем;
згідно додатково наданої копії МД країни відправлення одержувачем товару є український суб'єкт ЗЕД., проте згідно додатково наданого інвойсу (зазначеного в копії МД країни відправлення) одержувачем товару є польський суб'єкт ЗЕД, що свідчить про можливо наявні ознаки підробки поданих до митного оформлення документів та інші розбіжності. У зв'язку з цим виникли достатні підстави вважати, що в наданих документах зазначені недостовірні відомості, які потребують уточнення.
У зв'язку із викладеним, надіслано електронну вимогу про надання (за наявності) додаткових документів для підтвердження митної вартості згідно із ч.3ст.53 Митного кодексу України: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором про поставку, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації виробника товару; висновки про якісні та кількісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованим експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Крім того, зазначено про можливість декларанта за власним бажанням подати додаткові наявні в нього документи для підтвердження заявленої митної вартості товару згідно з ч. 6ст. 53 Митного кодексу України.
Так, на вимогу митного органу позивачем надано наступні документи: сертифікат про походження товару від 30.10.2019 № 19С3502М4846/00877, копію МД країни відправлення одержувачем товару, копію інвойсу зазначеного в копії МД країни відправлення та інші наявні у позивача документи, а також 21.11.2019 року листом б/н митний орган було повідомлено, що товариство надало всі наявні в нього документи.
Розглянувши подані позивачем документи, 22.11.2019 року митний орган прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA500000/2019/000546/2, відповідно до якого митна вартість визначена за ціною договору щодо ідентичних товарів за методом 2А.
Зазначене рішення обґрунтовано тим, що заявлена декларантом митна вартість не ґрунтується на «дійсній вартості» імпортованих товарів, враховуючи положення статті VII ГААТ. У митниці є підстави вважати, що заявлена декларантам митна вартість не ґрунтується на «дійсній вартості» імпортованих товарів, враховуючи положення ст. VII ГААТ. У митниці наявна інформація щодо вищих рівнів митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів які імпортуються (вартість операції) не може бути застосований через те, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару, у відповідності до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України. Як зазначено у рішенні митна вартість товару, що імпортується, визначена із застосуванням методу за ціною договору щодо ідентичних товарів згідно наявної у митниці інформації згідно з вимогами ст. 59 Митного кодексу України використана наявна у митниці інформація щодо ідентичних товарів за методом 2А.
У оформленні МД UA500010/2019/033475 було відмовлено та складено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500010/2019/00605.У вищевказаній картці відмови як причину у відмові вказано прийняте митницею рішення про коригування митної вартості. Товар випущено у вільний обіг шляхом надання гарантій відповідно до статті 55 Митного кодексу України.
Вважаючи прийняті відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом про їх скасування.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.2 ст.2 КАС України, відповідно до яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Спірні правовідносини між позивачем та відповідачем з питання митного оформлення товарів, які переміщуються через митний кордон України, регламентуються Митним кодексом України від 13.03.2012 №4495-VI(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
У відповідності до частини першої статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
За правилами статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
У відповідності до частини першої статті 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Статтями 49,50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).
Згідно з частиною 2 статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Частинами четвертою та п'ятою статті також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Частиною першою статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (стаття 52 Митного кодексу України).
Статтею 57 Митного кодексу України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою та другою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Згідно частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Відповідно до частин першої та другої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Зокрема, частиною першою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи Частина друга статті 58 Митного кодексу України).
Згідно з частиною четвертою статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
За приписами частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частина шоста статті 53 Митного кодексу України).
Аналіз положень частини третьої статті53, частин першої, другої та п'ятої статті54, статті58 Митного кодексу України дає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.
Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 23.04.2019 року у справі №810/1479/16 та від 26.02.2019 року у справі № 808/454/18.
Судом встановлено, що декларантом (позивачем у справі) для підтвердження обґрунтованості заявленої у деклараціях митної вартості товару були подані документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України.
Проте, при перевірці правильності визначення митної вартості товару, згідно вимог статті 53 Митного кодексу України митний орган дійшов висновку, що документи, які надані до митного оформлення містили розбіжності, а саме:
у наданому сертифікаті про походження товару від 30.10.2019 № 19С3502М4846/00877 зазначено реквізити інвойсу, відмінного від того, що надано до митного оформлення; у поданому висновку про вартісні характеристики зазначено, що експерт здійснював огляд КТЗ, який є обов'язковим для здійснення експертизи відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Мін'юсту, Фонду Держмайна від 24.11.2013 № 142/5/2092. Проте, до митного оформлення не надано жодного підтверджуючого документу про здійснення огляду експертом, зокрема акту фізичного огляду; згідно наданого інвойсу товар поставляється на умовах CFR Одеса, тобто до обов'язку продавця входить, у тому числі, й оплата фрахту - перевезення товару до порту призначення (Одеса). Проте, у наданому коносаменті зазначено «Freightcollect», тобто фрахт сплачується в порту призначення вантажоодержувачем; згідно додатково наданої копії МД країни відправлення одержувачем товару є український суб'єкт ЗЕД., проте згідно додатково наданого інвойсу (зазначеного в копії МД країни відправлення) одержувачем товару є польський суб'єкт ЗЕД, що свідчить про можливо наявні ознаки підробки поданих до митного оформлення документів та інші розбіжності. У зв'язку з цим виникли достатні підстави вважати, що в наданих документах зазначені недостовірні відомості, які потребують уточнення.
Разом з тим, суд зазначає, що митним органом були виявлені розбіжності, що не стосуються числового значення оцінюваного товару.
Зокрема, зазначення у сертифікаті про походження товару від 30.10.2019 № 19С3502М4846/00877 реквізитів інвойсу, відмінного від того, що надано до митного оформлення є наслідком того, що вказаний інвойс був виданий виробником товару до контракту, який укладено між контрагентом позивача ТОВ «АГРІ ІНВЕСТ» (Польща) за контрактом №4 від 09.09.2019 року та безпосередньо виробником товару. Тобто, у сертифікаті про походження товару від 30.10.2019 № 19С3502М4846/00877 правомірно вказаний інвойс від 18.07.2019 (JUL.18,2019) GE2019718, а не інвойс №1 від 12.09.2019 року до контракту №4 від 09.09.2019 року, що укладений між підприємством позивача та ТОВ «АГРІ ІНВЕСТ» (Польща).
Зазначення у коносаменті №SZZY19090250 «Freightcollect» за умови поставки товару CFR Одеса, пояснюється тим що, вказаний коносамент був виданий перевізником на товар, який безпосередньо навантажувався виробником у Китаї за контрактом, який укладено між виробником товару та ТОВ «АГРІ ІНВЕСТ» (Польща). З додатково наданого митному органу інвойсу (зазначеного в копії МД країни відправлення) вбачається, що умови контракту ТОВ «АГРІ ІНВЕСТ» (Польща) та виробника передбачають оплату фрахту в розмірі 7000,00 доларів США. Тобто, за перевезення товару від виробника з Китаю до м. Одеси оплату здійснював ТОВ «АГРІ ІНВЕСТ» (Польща) в розмірі 7000,00 доларів США, що входить у вартість придбаного позивачем товару за контрактом №4 від 09.09.2019 року.
Враховуючи викладене, суд вважає, що обставини, якими мотивоване спірне рішення митного органу про коригування митної вартості товарів №UA500000/2019/000546/2 від 22.11.2019 року не мають жодного відношення до саме числового визначення заявленої ТОВ «ТЕХНО-АГРОСЕРВІС» митної вартості та носять формальний характер.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті право органу доходів і зборів на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів виникає лише у разі, коли у документах, поданих для митного оформлення згідно частини другої статті, наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв'язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічний правовий висновок з приводу застосування цих положень Митного кодексу України викладено у постанові Верховного Суду України від 31.03.2015 у справі №21-127а15.
Однак всупереч вищевказаним вимогам Закону, витребувавши додаткові документи, митний орган не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити або у своїй сукупності можуть спростувати/чи впливають на митну вартість товару, що свідчить про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості.
Отже, сам факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.
Разом з тим, митний орган, встановивши вищевказані розбіжності, жодним чином не обґрунтовує, яким чином зазначені розбіжності, позбавляють митний орган можливості перевірити заявлену митну вартість імпортованого товару, оскільки такі розбіжності на визначення митної вартості не впливають.
З наведеного вбачається, що позивачем надано усі необхідні документи, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
Суд зауважує, що відмовляючи в митному оформленні товару за першим методом, митний орган послався на неподання позивачем усіх документів та на подання документів які мають розбіжності, що не відповідає обставинам справи, оскільки позивачем відповідно до вищенаведених приписів Митного кодексу України надавались відповідні документи, що підтверджують митну вартість, а також письмові пояснення з приводу об'єктивної неможливості надання інших документів та відсутності цих документів. Також додатково декларант повідомив митний орган про те, що надані всі наявні на момент декларування документи, інші документи надаватися не будуть.
У відповідності до частини шостої статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Відповідно до частин першої - третьої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Згідно з частиною дванадцятою статті у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів.
Відповідно до частини першої статті інформаційні ресурси митних органів складаються із відомостей, що містяться у документах, які надаються під час проведення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів, та інших документах.
Приймаючи оскаржувані рішення про коригування митної вартості Одеською митницею у графі 33 спірного рішення, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, не надано пояснень щодо зроблених коригувань на обсягів партії ідентичних товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та не зазначена докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядного методу.
Проте, за загальним правилом формально інший рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, сам по собі не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.
Отже, суд вважає, що позивачем подано відповідачу достатній пакет документів на підтвердження кількісних і вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої позивачем за першим методом, а тому заявлена позивачем митна вартість товарів за ціною договору відповідає вимогам статті 58 Митного кодексу України. Натомість, митним органом безпідставно здійснено коригування митної вартості та застосовано другорядний метод визначення митної вартості товару 2А) за ціною договору щодо ідентичних товарів.
Відповідачем під час судового розгляду справи не доведено суду, що документи подані позивачем для визначення митної вартості товару містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Таким чином, суд дійшов висновку, рішення про коригування митної вартості товарів №UA500000/2019/000546/2 від 22.11.2019 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500010/2019/00605 є такими, що підлягають визнанню протиправними та скасуванню.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності..
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Частиною 1 статті 143 КАС України встановлено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Питання розподілу судових витрат врегульовано ст.139 КАС України.
При зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір в розмірі 9182,78 грн., який підлягає поверненню за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці Держмитслужби.
Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНО-АГРОСЕРВІС» (пр. Соборний, буд. 192, кв. 132, м. Запоріжжя, 69035, код ЄДРПОУ 30850830) до Одеської митниці Держмитслужби (вул. Івана та Юрія Лип, буд. 21-А, м. Одеса, Одеська область, 65078, код ЄДРПОУ 43333459) про визнання протиправними і скасування рішення та картки відмови в прийнятті митної декларації, - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA500000/2019/000546/2 від 22.11.2019 року.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500010/2019/00605 від 22.11.2019 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці Держмитслужби (вул. Івана та Юрія Лип, буд. 21-А, м. Одеса, Одеська область, 65078, код ЄДРПОУ 43333459) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНО-АГРОСЕРВІС» (пр. Соборний, буд. 192, кв. 132, м. Запоріжжя, 69035, код ЄДРПОУ 30850830) судовий збір у розмірі 9182,78 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
З урахуванням пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165,169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 10.06.2020.
Суддя А.В. Сіпака