Справа № 191/2096/19
Провадження № 2/191/538/19
05 червня 2020 року м. Синельникове
Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Бондаренко Г.В.
за участю секретаря - Дудко О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут», Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» про захист прав споживачів, -
Позивач звернувся в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут», Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» про захист прав споживачів.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між ним, ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» та ТОВ «Дніпропетровськгаз» було укладено договір №0320160171 від 14.08.2015 року про надання населенню послуг з газопостачання. При підписанні договору він не погодився з двома пунктами, про що складено протокол розбіжностей. Оскільки протокол розбіжностей не підписаний, то дані пункти залишилися не узгоджені. Договір виконується до поточного часу, оскільки жодна із сторін не звернулася про його припинення чи розірвання. При виконанні оплати спожитих послуг з газопостачання він керувався Постановою КМУ №2246 від 09.12.1999 року « Про затвердження Правил надання населенню послуг з газопостачання». Позивач самостійно щомісяця станом на 1 число місяця, що настає за розрахунковим, знімав показання лічильника газу, та зазначав у платіжних документах, а оплату здійснював, відповідно до вартості газу для населення, до 10 числа даного місяця. Протягом всього періоду жодних претензії з боку відповідачів він не отримував. У зв'язку з тим, що він працює в м. Дніпро та його робочий час збігається з робочим часом відповідача ТОВ , «Дніпропетровськгаз збут», то він не в змозі особисто звернутися до відповідного відділення, тому письмово звернувся до відповідача ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» з проханням про складання акту-звірки спожитого газу заявником (споживачем послуги) за період з дати укладання Договору по 01.01.2019 року. У відповідь отримав лист-відповідь за № 49703-ЛВ-3979-0319 від 14.03.2019 року в якому відповідач ТОВ «Дніпропетровськгаз збут», надає роз'яснення ті, які заявник не прохав надати, а примірники акту-звірки, так і не надано. Тобто відповідач ТОВ «Дніпропетровськгаз збут», не розглянув заяву по суті і зобов'язує його звернутися до його представництва.
У період з травня 2015 року до квітня 2017 року оплату послуг з газопостачання він виконував як споживач, так само і управління соціального захисту населення Синельниківської районної державної адміністрації України Дніпропетровської області. Він звернувся до вищевказаного управління з заявою про надання інформації по місячно про дати та суми перерахування коштів за надані послуги заявнику постачальниками комунальних послуг та отримав на нього відповідь за № 891 від 04.03.2019 р. За допомогою ресурсу https://104.ua/ru/cabinet/info він отримав інформацію про зарахування коштів на його особистий рахунок. Отримана інформація зведена у таблицю нарахувань та оплат газопостачання за договором 0320160171 від 14.08.2015р., в якій міститься інформація про період часу, показання лічильника, суму нараховану, суму сплачену та баланс.
Відділом соц. захисту у своїй відповіді надана інформація про перерахування відповідачу ТОВ «Дніпропетровськгаз збут», у період 05.2015 року по 09.2015 року суму 99,89 грн. щомісячно (разом 499,45 грн.), а також відсутня інформація про повернення відповідачем відділу сум 7835, 22 грн. та 5061,51 грн.
На підставі розрахунків поданих у таблиці він зробив висновок, що у відповідача є борг перед ним (споживачем послуг) за оплату житлово-комунальних послуг (газопостачання) станом на 31.12.2018 року на суму 13123,66 грн.
Відповідачем ТОВ «Дніпропетровськгаз збут», не розглянуто його заяву від 20.01.2019 року по суті та незаконно накладено зобов'язання щодо звернення до відділення відповідача , що змушує його відстоювати свої права у суді. Для нього заявлена сума, це сума більша за його щомісячний заробіток і тому є значною, як для нього так і для його родини. Він отримує душевні стражданнях через те, що не має можливості скористатися даними коштами, а відповідач ТОВ «Дніпропетровськгаз збут», ними незаконно користується. Він також страждає через протиправні дії з боку ТОВ «Дніпропетровськгаз щодо позбавлення права підписання акту-звірки і отримання законного права повернення даних коштів. Вважає, що ТОВ «Дніпропетровськгаз завдано йому моральну шкоду, яку він оцінює у розмірі 5000 грн.
Також зазначає, що у зв'язку з частими закриттям перегону залізничного сполучення Синельникове - Дніпропетровськ слід використовувати автомобільний транспорт. Відповідно до карти Google відстань від його будинку до суду становить 29,9 км. Реальні витрати палива власного авто є 6,4 л. на 100 км. Так розрахункові витрати становлять 1,92 л. Зважаючи на незадовільну якість ділянки дороги Іларіонове-Синельникове необхідно 2,5-3 л. бензину А95 у однин бік. Відтак дорожні витрати на участь у одному судовому засіданні становлять 2,7 л. х 2 (обидва боки) х 30 грн./л (вартість бензину на АЗС)=162 грн.
У зв'язку з зазначеним просить суд стягнути заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг з Товариство з обмеженою відповідальністю « Дніпропетровськгаз збут» (код ЄДРПОУ 39572642) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) у розмірі 13 123,66 грн.; стягнути моральну шкоду з Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут» (код ЄДРПОУ 39572642) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) у розмірі 5000 грн.; стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут» (код ЄДРПОУ 39572642) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) судові витрати.
Представником відповідача АТ «Дніпропетровськгаз» в свою чергу надано відзив на позовну заяву в якій зазначено, що АТ «Дніпропетровськгаз» заперечує проти позову ОСОБА_1 в повному обсязі та вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими. В обґрунтування зазначив, що п. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу» передбачено, що оператор газорозподільної системи - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників); постачальник природного газу (далі - постачальник) - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із постачання природного газу. Відповідно до постанови НКРЕКП № 844 від 29 червня 2017 року ПАТ «Дніпропетровськгаз» (код ЄДРПОУ 03340920) видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу газу в межах території Дніпропетровської області (крім Дніпро, і Кривий Ріг та Дніпровського і Криворізького районів). АТ «Дніпропетровськгаз», як Оператор ГРМ відповідно до вимог пунктів 2-3 глави 2 розділу 1 Кодексу ГРМ виконує функції розподілу природного газу, забезпечення комерційного обліку природного газу. Отже, вказаний позивачем в позовній заяві Відповідач 2 є неналежним, що підтверджується відповідною постановою. Зазначене вище дає підстави для обґрунтованого висновку, що вказаний позивачем в позовній заяві Відповідач 2 є неналежним, оскільки із змісту позовної заяви не вбачається жодної вимоги до АТ «Дніпропетровськгаз», як до Відповідача 2. Крім цього, з наведених позивачем у заяві порушених прав споживача, відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» захист яких, у разі їх порушення здійснюється судом, з боку АТ «Дніпропетровськгаз» не порушено жодного права. Позивач оскаржує дії ТОВ «Дніпропертровськгаз збут» щодо заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг (послуг з газопостачання). Із зазначених Позивачем предмета та підстав позову вбачається що предметом спору стало стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг (оплата послуг газопостачання) у вигляді субсидій, які Управління соціального захисту населення Синельниківської РДА помісячно у період з 01.05.2015 року по 01.05.2017 року перераховувало на о/р НОМЕР_2 ОСОБА_1 , а відповідач невикористані субсидії повертав до бюджету на рахунки Управління соціального захисту населення Синельниківської РДА. Отже, оскільки спосіб захисту порушеного права визначається законом, який регулює відповідні цивільні правовідносини, спосіб захисту визначений позивачем не передбачений чинним законодавством. Також позивачем не було надано жодних належних та допустимих доказів в обґрунтування вимог щодо визнання дій Відповідача 2 незаконними.
В подальшому позивач подав уточнену позовну заяву в якій зазначив, що виходячи з того, що Відповідачі не визнають чинним договір № 0320160171 від 14.08.2015 року про надання населенню послуг з газопостачання, то він змушений уточнити свої позовні вимоги. Так, договір № 0320160171 від 14.08.2015 року є укладений, оскільки кожна із сторін даного договору його підписала виконувала та продовжує його виконувати, за виключенням ч.3 п.9 та ч.2 п. 42 даного договору, оскільки Договір підписано з протоколом розбіжності від 31.08.2015 року. За посиланням http://www.nеrc.gov.ua/?іd=18034 є текст Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам. Пункт 1.4. даного тексту передбачає визначення терміну «постачальника» з зазначенням його реквізитів. Пункт 4.1. даного типового договору передбачає встановлення ціни природного газу. У заяві-приєднання теж передбачені купа полів для заповнення. Вважає, що найменування постачальника, ціна за газ, адреса об'єкта, веб-адреса сайту, де розміщено угода (типова угода) є суттєвими для укладення типового договору НКРЕКП від 30.09.2015р. Відповідно до вимог ч.2 ст. 638 ЦК України, він повинен отримати пропозицію щодо приєднання до типового договору НКРЕКП від 30.09.2015 (оферти). Він пропозицію від жодного з відповідачів не отримував. Крім того, при узгоджені протоколу розбіжності Відповідачем 1 направлено йому завірену належним чином одну копію протоколу узгодження розбіжності, а Відповідачем 2 один примірник протоколу узгодження розбіжності. На підставі наведених фактів та наданих доказів слід стверджувати, що 18.11.2015р. Відповідачі вели перемовини з ним про підписання протоколу-розбіжності до договору № 0320160171 від 14.08.2015 року. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 638 ЦК України, він не погоджувався з будь-якими умовами типового договору НКРЕКП від 30.09.2015 року, оскільки до отримання листа-відповіді за №49703-ЛВ-3979-0319 від 14.03.2019 року йому не було відомо про існування даного договору. Отже, станом на 18.11.2015 року Відповідачі у справі визнано діючим договір № 0320160171 від 14.08.2015 року, а питання про приєднання до типового договору НКРЕКП від 30.09.2015 не розглядалось взагалі. Неможна вважати приєднання до типового договору НКРЕКП від 30.09.2015 року, оскільки порядок приєднання не відповідає вимогам ч.2 ст. 638 ЦК України (відсутня оферта); неможна вважати приєднання до типового договору НКРЕКП від 30.09.2015 року, оскільки відсутні сторони у договорі і можливі сторони договору не досягли жодної згоди з будь-якої істотної умови, а у такому разі порушено вимогу ч. 1 ст. 638 ЦК України. Вважає типовий договір НКРЕКП №2500 від 30.09.2015 не укладений, оскільки порядок укладення договору не відповідає вимогам ст. 638 ЦК України. Водночас вважає чинним договір № 0320160171 від 14.08.2015 року, оскільки відповідно до умов даного договору відсутні факти про його розірвання.
Також зазначив, що він звернувся до Відповідача 1 з заявою від 20.01.2019 року, відповідно до п.п. 7 п. 27 договору № 0320160171 від 14.08.2015 року та закону України «Про звернення громадян», з проханням направити акти звірки фактичного спожитих обсягів газу та оплат з дати укладення договору по 01.01.2019 рік. Вважає, що його заява від 20.01.2019 року відповідає всім вимогам Закону України «Про звернення громадян», а відтак у Відповідача 1 з'явились зобов'язання перед ним на підставі ст. 15 Закону України «Про звернення громадян». У своїй відповіді Відповідач 1 за №49703-ЛВ-3979 від 14.03.2019 року просить заявника звернутися до його регіонального відділення з подібною заявою. Примірники акту звірки фактичного спожитих обсягів газу та оплат з дати укладення договору по 01.01.2019 рік - відсутні. Вважає, що порушені його прав при розгляді даної заяви, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 7 даного Закону, якщо Відповідач 1 вважає, що розгляд даної заяви не входить до їх повноважень, то вона в термін не більше п'яти днів пересилається ним за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється заявника, а також його конституційних прав (ст. 40 Конституції України). Отже його заява від 20.01.2019 року залишилась не розглянута по суті. При підписанні договору № 0320160171 від 14.08.2015 року він не погодився з ч. 3 п. 9. Своє пояснення він виклав у зверненні від 04.11.2015 року, тому оскільки даний пункт залишився неузгодженим, то оплата виконувалась відповідно до п. 17 Правил, що передбачав оплату до 10 числа наступного за розрахунковим.
Щодо ч. 2 п.42, то даний пункт не передбачений типовим договором. Першого числа кожного місяця він, відповідно до ч.2 п.17 Правил, самостійно знімав показання та вносив їх до відповідної квитанції абонентської книжки, відповідно до п.9 Договору.
Відповідно до розділу «Ціна на газ, порядок його обліку та оплати» Договору він отримував інформацію з офіційного сайту НКРЕКП та з сайту 104.ua. відповідно до умов п. 4 Договору. Відповідно до п.10 Договору виконував самостійно розрахунки і у строк до 10 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, вносив платіж за спожитий природній газ. У період отримання субсидії, відповідно до п. 12 сплачувалась відповідну частину від розрахованої.
Просить суд визнати чинним договір № 0320160171 від 14.08.2015 року про надання населенню послуг з газопостачання, що укладений між ОСОБА_1 , Акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» та ТОВ «Дніпропетровськгаз збут»; зобов'язати АТ «Оператор газорозподільної системи « Дніпропетровськгаз» та ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» виконувати договір № 0320160171 від 14.08.2015 року про надання населенню послуг з газопостачання, перед ОСОБА_1 відповідно до його умов; визнати типовий договір постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року між ОСОБА_1 , ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» та АТ«Оператор газорозподільної системи « Дніпропетровськгаз» неукладеним; визнати заяву ОСОБА_1 до керівництва ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» від 20.01.2019 року таку, що не розглянуто по суті; стягнути із ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» (код ЄДРПОУ 39572642) на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди 20 000 грн.; визнати переплату за надання населенню послуг з газопостачання ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» (код ЄДРПОУ 39572642) перед ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) станом на 31.12.2018 року у розмірі 13 123,66 грн.; стягнути з ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» (код ЄДРПОУ 39572642) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) судові витрати.
В судовому засіданні позивач свої уточнені позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Ухвалою суду від 05.09.2019 року, за заявою позивача, судом було вирішено питання про заміну відповідача ТОВ «Дніпропетровськгаз» на Акціонерне товариство « Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз».
Представник відповідача - ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» в судове засідання не з'явився, до його початку надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги не визнає, просив відмовити у їх задоволенні з підстав зазначених у відзиві.
Заперечення на позов по суті зводяться до того, що позивач ОСОБА_1 є споживачем послуг з газопостачання, які надаються ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» та на ім'я якого відкрито особовий рахунок № НОМЕР_2 . Договір про надання населенню послуг з газопостачання від 14.08.2015 року має вичерпний строк дії у зв'язку зі змінами у законодавстві і затвердженням нової форми Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2500.
04.02.2016 року ОСОБА_1 здійснив оплату за поставлений природний газ у розмірі 509, 97 грн., що відображено в роздруківці особового рахунку споживача, чим підтверджується факт споживання природного газу та факт згоди споживача щодо приєднання до умов Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2500.
Таким чином, шляхом оплати споживання природного газу 04.02.2016 року ОСОБА_1 приєднався до умов публічного договору.
Представник відповідача - АТ « Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила відмовити у задоволенні позову, в обґрунтування надала пояснення аналогічні тим, що викладені у відзиві. Просила відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки до АТ « Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» самостійних позовних вимог взагалі не заявлено.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши і оцінивши письмові докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Вирішуючи даний спір суд виходить з наступного.
Згідно статті 3 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Це право закріплено безпосередньо у Конституції України (стаття 55), Цивільному кодексі України (статті 15, 16).
Згідно статті 92 Конституції України, виключно законами України, визначаються основні засади організації та експлуатації енергосистем.
Так, абзацом 2 частини 1 статті 2 Закону України «Про ринок природного газу» передбачено, що правову основу ринку природного газу становлять Конституція України, цей Закон, закони України "Про трубопровідний транспорт", "Про природні монополії", "Про нафту і газ", "Про енергозбереження", "Про угоди про розподіл продукції", "Про захист економічної конкуренції", "Про газ (метан) вугільних родовищ", "Про охорону навколишнього природного середовища", міжнародні договорі, України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та інші акти законодавства України.
Відносини, які виникають між газопостачальними підприємствами, газорозподільними підприємствами та фізичними особами (населенням) споживачами газу регулюються Правилами надання населенню послуг з газопостачання і затвердженими постановою Кабінету міністрів України від 09.12.1999р. № 2246, яка діяла на той час, втратила чинність на підставі Постанови КМУ №442 від 13.07.2016 року та Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою НКРЕКП від 30.09.2015р. № 2496.
Постановою КМУ від 05.07.2006 р. № 938 затверджено Типовий договір про надання населенню послуг з газопостачання.
Починаючи з 30 вересня 2015 року відносини між газопостачальними підприємствами, газорозподільними підприємствами та фізичними особами (населенням) - споживачами газу регулюються Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою НКРЕКП від 30.09.2015р. № 2496.
Відповідно до розділу 1 Загальних положень Правила розроблені на виконання п.17 ч. 3 ст. 4 Закону України "Про ринок природного газу" та регулюють відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи (далі, Оператори ГРМ/ГТС).
Дія Правил поширюється на постачальників, споживачів природного газу - фізичних; осіб (побутових споживачів), фізичних осіб - підприємців, юридичних осіб та Операторіі , ГРМ/ГТС.
Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється за договором, який має відповідати типовому договору постачання природного газу побутовим споживачам що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку.
У відповідності до пункту 1 розділу III Правил, підставами для постачання природного газу побутовому споживачу є:
-наявність у побутового споживача договору розподілу природного газу, укладеного з Оператором ГРМ до газорозподільної системи якого підключений об'єкт споживача, та присвоєння споживачу Оператором ГРМ персонального ЕІС-коду як суб'єкту ринку природного газу;
-наявність у побутового споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу побутовим споживачам та дотримання його умов;
-включення споживача до Реєстру споживачів постачальника у відповідному розрахунковому періоді;
-відсутність простроченої заборгованості побутового споживача перед діючим постачальником за поставлений природний газ (за його наявності), що має підтверджуватися письмовою довідкою діючого постачальника або складеним з ним актом звірки розрахунків.
У відповідності до пункту 2 розділу III Правил, постачання природного газу побутовому споживачу здійснюється на підставі договору, що укладається між ним та постачальником на умовах типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого Регулятором, які є однаковими для всіх побутових споживачів України. За договором постачання природного газу постачальник зобов'язаний поставити побутовому споживачу природний газ у необхідних для нього об'ємах (обсягах), а побутовий споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором. Договір постачання природного газу побутовим споживачам укладається урахуванням статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного кодексу України шляхом заявочного приєднання побутового споживача до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам, що розміщений на офіційному веб-сайті Регулятора та постачальника і не потребує двостороннього підписання письмової форми договору.
Пунктом 3 розділу III Правил передбачено, що Постачальник зобов'язаний на власному сайті розмістити редакцію договору постачання природного газу, яка має відповідати типовому договору постачання природного газу побутовим споживачам.
Згідно з пунктом 4 розділу III Правил, для забезпечення приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам усіх діючих побутових споживачів, об'єкти яких знаходяться в межах закріпленої території постачальника із спеціальними обов'язками, ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» в установленому порядку, споживачу надіслав заяву-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам з персоніфікованими даними споживача та його об'єкта за формою, встановленою додатком 1 до Типового договору постачання природного газ) побутовим споживачам, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2500, які є однаковими для всіх споживачів України, для підписання заяви - приєднання до умов Договору, яку споживач, за відсутності зауважень до персоніфікованих даних у заяві-приєднанні та її змісту, зобов'язаний підписати та повернути один її примірник постачальнику. Якщо споживач не повернув постачальній заяву-приєднання, фактові згоди споживача про приєднання до умов договору (акцептування заяви-приєднання) є сплачений споживачем рахунок (квитанція) постачальника за поставлений природний газ, а щодо постачальника із спеціальними обов'язками - і факт фактичного споживання природного газу після офіційного опублікування договору таким постачальником відповідно до вимог цих Правил, що має підтверджуватися документально, за умови, що у споживача відсутній інший діючий постачальник.
Фактом приєднання до умов Типового договору (акцептування договору) є фактичне споживання природного газу та його оплата. Підтвердженням (акцептуванням) і приєднання до умов Договору споживача природного газу є підписана та повернута на адресу ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» заява-приєднання.
З матеріалів справи вбачається, що 04.02.2016 року ОСОБА_1 здійснив оплату за поставлений природний газ у розмірі 509, 97 грн., що відображено в роздруківці особового рахунку споживача, чим підтверджується факт споживання природного газу та факт згоди споживача щодо приєднання до умов Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2500.
Отже, ОСОБА_1 є споживачем послуг з газопостачання, які надаються ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» та на ім'я якого відкрито особовий рахунок № НОМЕР_2 , а укладений договір про надання населенню послуг з газопостачання від 14.08.2015 року має вичерпний строк дії, тому фактично втратив чинність одночасно з постановою КМУ від 05.07.2006 р. № 938, якою саме було затверджено Типовий договір про надання населенню послуг з газопостачання та яка втратила чинність на підставі постанови КМУ № 442 від 13.07.2016 року.
Крім того, укладення Типовогодоговору постачання природного газу побутовим споживачам, який є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641, 642 ЦК України шляхом приєднання споживача до умов договору з протоколом розбіжностей не передбачено нормами чинного законодавства, оскільки договір має бути підписаний у незмінному вигляді, відповідно до постанови НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2500 зареєстровану в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 року за № 1386/27831.
З врахуванням встановлених судом обставин та наведених норм законодавства, суд дійшов до висновку, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання чинним договору № 0320160171 від 14.08.2015 року про надання населенню послуг з газопостачання, що укладений між ОСОБА_1 , Акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» та ТОВ «Дніпропетровськгаз збут»; зобов'язання АТ «Оператор газорозподільної системи « Дніпропетровськгаз» та ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» виконувати договір № 0320160171 від 14.08.2015 року про надання населенню послуг з газопостачання, перед ОСОБА_1 відповідно до його умов; визнання типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року між ОСОБА_1 , ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» та АТ«Оператор газорозподільної системи « Дніпропетровськгаз» неукладеним- слід відмовити. Такий висновок суду обґрунтований тим, що позивач ОСОБА_1 приєднався до умов публічного договору, яким є Типовийдоговір постачання природного газу побутовим споживачам, який затверджений постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2500 зар. в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 року за № 1386/27831.
Крім того, суд приймає до уваги те, що приписами ст.ст.12, 13, 14, 15, 16, 20 ЦК України встановлено, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Право на захист особа здійснює на свій розсуд. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання шляхом звернення до суду у визначений спосіб або інший спосіб, що встановлений договором або законом.
Вирішуючи спір, суд надає об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Серед способів захисту виділяються способи, які застосовуються судом, та способи, які можуть бути використані сторонами правовідносин самостійно.
Суб'єкт права вільний у виборі способу захисту своїх прав, але це означає, що, вибираючи певний спосіб захисту, особа приймає на себе ризик його неефективності.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).
У відповідності до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до ст.13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правовідношення.
Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, необхідно також зважати й на його ефективність з точки зору ст.13 Конвенції.
У п. 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст.13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за ст.13 Конвенції також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02).
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
У кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Відповідно до ст.17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Виходячи із викладеного, суд вважає, враховуючи зміст правовідносин, що склалися між сторонами, обраний позивачем спосіб захисту цивільних прав, який полягає у визнанні чинним договору про надання населенню послуг з газопостачання, зобов'язання виконувати зазначений договір, визнання заяви позивача про надання акту-звірки не розглянутої по суті, визнання переплати за надання послуг з газопостачання, які адресовані двом відповідачам є неналежним способом захисту права.
Реалізуючи передбачене ст.64 Конституції України право на судовий захист при зверненні до суду, позивач вказав у позові власне суб'єктивне уявлення про порушені відповідачами права споживача .
За приписами ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З огляду на наявні в справі матеріали, всупереч ч.1 ст.ст.4, 76,77,81-83 ЦПК України, позивач не довів, в чому саме полягає порушення його майнових прав та інтересів відповідачем ТОВ «Дніпропетровськгаз збут», та окремо відповідачем АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз».
Обраний ним спосіб захисту цивільного права не є ефективним у розумінні ст.ст.15,16 ЦК України; позов є передчасним у зв'язку з відсутністю порушених прав позивача та обрання ним способів захисту права, частина з яких не передбачена законом, а інша є неефективною у спірних правовідносинах, а тому вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню.
В частині позовних вимог про визнання заяви ОСОБА_1 до керівництва ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» від 20.01.2019 року такою, що не розглянуто по суті суд встановив наступне.
З матеріалів справи також вбачається, що ОСОБА_1 18.02.2019 року звернувся до Павлоградського відділу реалізації ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» з заявою від 20.01.2019 року про надання інформації щодо помісячно перерахованих сум субсидій у період з 01.05.2015 року по 01.05.2017 року.
ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» розглянуло заяву та 14.03.2019 року було направлено на адресу заявника відповідь, відповідно до якої ОСОБА_1 було запропоновано у зручний для нього час звернутись до ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» маючи при собі платіжні документи для перевірки правильності оплати.
Згідно з пунктом 21 розділу III Правил побутовий споживач має право на: отримання інформації про загальні умови постачання (у тому числі ціни), порядок плати за спожитий природний газ, права та обов'язки постачальника та побутового споживача, зазначення актів законодавства, якими регулюються відносини між постачальником і побутовим споживачем, наявні способи досудового вирішення спорів з постачальника.., дані про фактичні нарахування (обсяг та вартість) за послуги з газопостачання та іншу інформацію відповідно до договору постачання природного газу; проведення звіряння розрахунків з підписанням відповідного акта.
Згідно з пунктом 23 розділу III Правил Постачальник має право проводити разом із побутовим споживачем звіряння фактично використаних обсягів природного газу з підписанням відповідного акта.
Згідно з пунктом 24 розділу III Правил Постачальник зобов'язаний розглядати в установленому порядку претензії побутового споживача щодо нарахувань за спожитий природний газ з урахуванням вимог пункту 9 розділу VI Правил і за наявності відповідних підстав задовольняти його вимоги.
Пункту 9 розділу VI Правил передбачено, що спори між споживачем постачальником вирішуються шляхом досудового врегулювання спорів у прозорий, справедливий і швидкий спосіб. Постачальник зобов'язаний розглянути всі скарги, отримані від споживачів, і протягом одного місяця повідомити про результати їх розгляду:
Процедура вирішення спорів постачальником і контактна інформація підрозділів постачальника, відповідальних за розв'язання спорів (телефони, e-mail, режим роботи, адреси, П .І.Б. відповідальних працівників тощо), публікуються на його сайті.
У разі недосягнення між споживачем та постачальником згоди спірні питання вирішуються у порядку, встановленому чинним законодавством, у тому числі в судовому порядку.
Отже, норми пункту 24 розділу III та пункту 9 розділу VI Правил є чіткими, зрозумілими та дають змогу зробити висновок про те, що ОСОБА_1 не скористався своїм правом на сумісне проведення з Постачальником звіряння фактично використаних обсягів природного газу та його оплати з підписанням відповідного акту у запропонований Постачальником у листі-відповіді спосіб.
Також суд вважає, що в цій частині позовних вимог позивачем обраний спосіб захисту, який не може бути застосований судом, оскільки не є ефективним способом захисту.
З врахуванням викладеного суд вважає за необхідне відмовити в цій частині позовних вимог.
В частині позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання переплати за надання населенню послуг з газопостачання, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 20.02.2019 року письмово звернувся до Управління соціального захисту населення Синельниківської РДА щодо надання інформації про щомісячні перерахування сум субсидій за період з 01.05.2015 року по 30.04.2017 року.
З відповіді Управління соціального захисту населення Синельниківської РДА від 04.03.2019 року вбачається, що щомісячні суми перерахованих субсидій ОСОБА_1 за період з 01.05.2015 року по 30.04.2017 року складають 27 617, 65 грн.
Відповідно до розрахунку заборгованості за спожитий природний газ станом на 11.06.2019 року Управлінням соціального захисту населення Синельниківської РДА за період з 01.07.2015 року по 30.04.2017 року на о/р НОМЕР_2 ОСОБА_1 перерахована 27 417, 87 грн.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2016 року №534 затверджено Порядок розрахунку та повернення до бюджету невикористаних сум субсидії для відшкодування витрат на оплату комунальних послуг, відповідно до якого за період з 01.07.2015 року по 30.04.2017 року на о/ рНОМЕР_1 ОСОБА_1 перераховано 14 521, 14 грн., із них 31.08.2016 року та 31.05.2017 року повернуто до бюджету невикористані суми субсидій відповідно у розмірі 7 835, 22 грн. та 5 031, 51 грн., загальна сума повернутих коштів складає 12 896, 73 грн.
Отже, вимоги щодо заборгованості ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» перед ОСОБА_1 безпідставні, оскільки суми невикористаної субсидії повернено до бюджету.
З врахуванням встановлених судом обставин суд вважає за необхідне відмовити в цій частині позовних вимог.
Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, заявленої позивачем суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 1167 ЦК України - моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Позивач обґрунтовуючи свої вимоги щодо стягнення з відповідача ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» грошових коштів на відшкодування спричиненої моральної шкоди посилається, на те, що моральна шкода спричинена йому в зв'язку з не можливістю скористатися коштами, перерахованими в якості субсидії, також він позбавлений права підписання акту-звірки і отримання законного права повернення даних коштів.
Однак, суд звертає увагу на те, що в частині позовних вимог ОСОБА_1 про визнання заяви ОСОБА_1 до керівництва ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» від 20.01.2019 року такою, що не розглянута по суті; визнаня переплати за надання населенню послуг з газопостачання ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» перед ОСОБА_1 станом на 31.12.2018 року у розмірі 13 123,66 грн.- відмовлено.
Отже, відсутні підстави для задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоді, оскільки судом не встановлена неправомірність дій відповідача.
На підставі чого суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.
З аналогічних підстав слід відмовити в задоволенні вимог ОСОБА_1 про стягнення на його користь судових витрат, які складаються із витрат на пальне, яке було необхідно позивачу для того, щоб дістатися до Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області для участі в судовому розгляді.
Відповідно до вимог частини 6 статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Так, відповідно до частини 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав, а тому судові витрати компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись ст.ст.2,3, 10-12, 13, 81, 82, 141, 263-265 ЦПК України, суд,-
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут», Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» про захист прав споживачів - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду або через Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області безпосередньо шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354 (строк на апеляційне оскарження), 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 ЦПК України продовжуються на строк дії такого карантину.
Повний текст рішення виготовлений 12.06.2020 року.
Суддя: Г. В. Бондаренко