Справа № 206/1948/20
Провадження № 3/206/953/20
12 червня 2020 року суддя Самарського районного суду м. Дніпропетровська Грицаюк Н.М., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , за ст. 173, ч.1 ст.173-2 Кодексу України про адміністративне правопорушення,
29 квітня 2020 року приблизно 17:50 год., за місцем мешкання, а саме: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, вчинив психологічне насильство відносно своєї матері ОСОБА_2 , що полягало у діях психологічного та фізичного характеру, а саме: висловлювався на її адресу нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою, отже, ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Також згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ГП № 305671 від 29.04.2020, ОСОБА_1 , 29 квітня 2020 року приблизно 17:50 год., знаходячись за адресою: вул. Косогірна, біля буд.94 у м. Дніпро, перебуваючи в п'яному вигляді, виражався нецензурною лайкою на адресу поліцейських, чим порушував громадський порядок і спокій громадян.
Правопорушник ОСОБА_3 в судовому засіданні вину визнав та пояснив, що дійсно того дня у нього був конфлікт з матір'ю.
Винність ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП підтверджується наступними доказами:
-заявою ОСОБА_2 ;
-письмовими поясненнями ОСОБА_4 ;
-рапортом працівника УПП.
Вважаю, що вина правопорушника у вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП доведена.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 , передбаченого ст.173 КУпАП, суд встановив наступне.
Згідно положень ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку встановлених законом. Провадження в справах про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Диспозиція ст. 173 КУпАП передбачає відповідальність за вказане адміністративне правопорушення, дрібне хуліганство, тобто нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.
В матеріалах справи містяться, лише складений протокол та рапорт поліцейського. Жодних інших пояснень будь-яких свідків чи очевидців, які б доводили вчинення дрібного хуліганство ОСОБА_3 , що могло порушувати громадський порядок та спокій громадян, - у матеріалах справи не має.
В розумінні правової позиції висловленої у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15.04.2020 року №489/4827/16а вбачається, що свідчення службової особи інспектора патрульної поліції не можуть вважатись об'єктивними доказами у справі, оскільки така особа є представником суб'єкта владних повноважень, який виконує функції нагляду та контролю за безпекою дорожнього руху, тому і рапорт який був складений Інспектором взводу №2 роти №3 батальйону №4 УПП в Дніпропетровській області не можна вважати доказом винуватості ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП.
Будь-яких інших доказів вчинення ОСОБА_3 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП суду не надано.
Зокрема, в контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (рішення від 15.05.2008, заява N7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне правопорушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.
У відповідності до ч.2ст.251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Незважаючи на викладене та на вимоги ч.2 ст.251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення, який визначає межі судового розгляду і є доказом у справі, всупереч вимог ст.256 КУпАП та диспозиції ст.173 КУпАП, не містить відомостей щодо вчинення ОСОБА_3 вищевказаного адміністративного правопорушення.
Таким чином, під час судового розгляду справи не знайшло свого підтвердження належними та достовірними доказами те, що ОСОБА_3 було вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ст.173 КУпАП.
Згідно ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Таким чином, в справі відсутні об'єктивні і належні докази, які б підтверджували наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, в діях ОСОБА_3 , у зв'язку з чим провадження по справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст.247 КУпАП.
При призначенні виду та розміру покарання ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, враховую ступень вини його особистість, обставини, що пом'якшують та обтяжують його відповідальність, та вважаю за необхідне накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави.
Керуючись ст. ст. 9, 173, 185, 247, 277, 283, 284 КУпАП, суд, -
Визнати винним ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 170 гривні.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 420,20 грн.
Провадження по справі відносно ОСОБА_1 за ст.173 КУпАП закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю складу адміністративних правопорушень.
Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Самарський районний суд м. Дніпропетровська протягом 10 днів з дня винесення постанови.
Суддя Н.М. Грицаюк