Справа № 311/1694/20
Провадження № 2-н/311/155/2020
09.06.2020
09 червня 2020 року Суддя Василівського районного суду Запорізької області Сидоренко Ю.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ) про видачу судового наказу про стягнення аліментів на неповнолітніх дітей з ОСОБА_2 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ),
27 травня 2020 року стягувач ОСОБА_1 звернулася до Василівського районного суду Запорізької області із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на неповнолітніх дітей, та у поданій заяві просить видати судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м.Василівка Запорізької області на її користь аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - в розмірі ј частини на кожну дитину з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків від прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.
05 червня 2020 року на запит Василівського районного суду отримані відомості реєстратора Василівської міської ради Запорізької області про зареєстроване місце проживання боржника ОСОБА_2 , за зареєстрованою адресою: АДРЕСА_3 , з 28.12.2004 року по теперішній час.
Вивчивши матеріали поданої ОСОБА_1 заяви, вважаю за необхідне відмовити заявнику у видачі судового наказу з наступних підстав.
Відповідно до ст.160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу (частина 1); із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (частина 2).
Статтею 165 ЦПК України визначено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: 1) заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу; 2) заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано; 3) заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 161 цього Кодексу; 4) наявні обставини, передбачені частиною першою статті 186 цього Кодексу; 5) з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред'явлення позову в суд за такою вимогою; 6) судом раніше виданий судовий наказ за тими самими вимогами, за якими заявник просить видати судовий наказ; 7) судом раніше відмовлено у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої цієї статті; 8) з поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу; 9) заяву подано з порушенням правил підсудності.
Відповідно до ч.2 ст.160 ЦПК України, із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Згідно п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Згідно з ч.3 ст.181 СК України аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст.183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК) і виплачуються щомісячно.
Відповідно до положень п.4 ч.2 ст.163 ЦПК України, у заяві про видачу судового наказу повинно бути зазначено вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються.
З поданої заяви про видачу судового наказу та копій документів, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги, вбачається, що в свідоцтві про народження ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 (серії НОМЕР_1 , виданого відділом РАЦСу Василівського районного управління юстиції Запорізької області 03.09.2003 року) та в свідоцтві про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (серії НОМЕР_2 , виданого відділом РАЦСу Василівського районного управління юстиції Запорізької області 16.09.2010 року) батьком зазначений « ОСОБА_2 », а матір'ю зазначена « ОСОБА_5 », проте заявником при зверненні до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів на неповнолітніх дітей значиться інша особа - ОСОБА_1 , та до матеріалів заяви не долучено жодного підтверджуючого документа щодо зміни прізвища заявника, що унеможливлює перевірити наявність у заявника ОСОБА_1 права звернення до суду з вимогами про стягнення аліментів на її користь.
Частиною 5 ст.183 СК України передбачено, що той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Статтею 160 ЦПК України передбачено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст.161 цього Кодексу.
Згідно з п.4 ч.1 ст.161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо: заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб;
Разом з тим, заявник ОСОБА_1 просить видати судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 на свою користь аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі ј частини на кожну дитину з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків від прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, що суперечить положенням п.4 ч.1 ст.161 ЦПК України, якими передбачено право заявника звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів на двох дітей саме у розмірі однієї третини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Відповідно до Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» №14 від 23 грудня 2012 року наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.
Виходячи з того, що наказне провадження є безспірним, тобто в його порядку задовольняються тільки ті вимоги заявника, що мають безспірний характер, заперечення боржника проти вимог стягувача означає наявність спору про право.
Зазначені ОСОБА_1 підстави у поданій нею заяві про видачу судового наказу викликають сумніви щодо достовірності викладених заявником обставин, а рішення суду не може грунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч.2 ст.167 ЦПК України, за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
Згідно з п.8 ч.1 ст.165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
Відповідно до ч.1 ст.166 ЦПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених ст.165 ч.1 п.п.1,2,8,9 ЦПК України, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою, в порядку, встановленому розділом ІІ ЦПК України, після усунення її недоліків.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, беручи до уваги те, що з поданої заяви ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей та доданих до неї документів не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги (стягнення аліментів), заявнику слід відмовити у видачі судового наказу.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.163,165 ч.1 п.8,166 ч.1, 258-261 ЦПК України, суд -
У видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на неповнолітніх дітей - відмовити.
Роз'яснити заявнику, що відмова у видачі судового наказу, з підстав зазначених в даній ухвалі суду, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому ЦПК України.
Також роз'яснити заявнику, що вона має право на звернення до суду з вимогою про стягнення аліментів як у порядку наказного, так і у порядку спрощеного позовного провадження на власний вибір.
Апеляційну скаргу на ухвалу може бути подано до Запорізького апеляційного суду через Василівськй районний суд Запорізької області протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя
Василівського районного суду
Запорізької області Ю. В. СИДОРЕНКО