Справа№ 308/4998/20
12.06.2020 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Ужгороді кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12020070030000959 від 05.02.1996 року, про обвинувачення:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Ужгородського району, села Оноківці, Закарпатської області, громадянина України, українця, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України,
18 березня 2020 року близько 07 години 30 хвилин, ОСОБА_4 умисно, з корисливих мотивів та метою заволодіння чужим майном, перебуваючи неподалік будинку № 53 по вул. Гвардійська в м. Ужгород, здійснив напад на потерпілу ОСОБА_6 , що виразилось у вимозі негайно відчинити передні пасажирські двері автомобіля марки «Volkswagen», модель «Jetta», чорного кольору, з державним реєстраційним номерним знаком НОМЕР_1 , щоб проникнути до салону вище вказаного автомобіля, під погрозою застосування насильства небезпечного для життя та здоров'я останньої, зокрема вимога про відчинення дверей автомобіля супроводжувалась триманням в руці предмета, зовні схожого на ніж, та словесними погрозами його застосування щодо потерпілої ОСОБА_6 та, наказав останній проїхати до іншого місця.
Перебуваючи на ділянці для паркування автомобілів, що неподалік будинку АДРЕСА_2 , ОСОБА_4 , здійснив напад на потерпілу ОСОБА_6 , під погрозою застосування насильства небезпечного для життя та здоров'я останньої, що супроводжувалась триманням в руці предмета, зовні схожого на ніж, та словесними погрозами його застосування та заподіяння смерті потерпілій ОСОБА_6 , заволодів належними останній грошовими коштами в сумі 100 евро, які знаходились в сумі потерпілої ОСОБА_6 , чим завдав останній матеріальної шкоди на загальну суму 3472 гривень 71 копійок.
Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України, за обставин, викладених у обвинувальному акті, визнав повністю та у вчиненому щиро розкаявся. Пояснив, що він 18.03.2020 року підійшов до автомобіля марки «Volkswagen» та погрожуючи водію ОСОБА_6 ножем вимагав відчити двері автомобіля. Сівши до автомобіля наказав їхати до іншого місця. Приїхавши до ділянки для паркування автомобілів, що по вул. Загорській погрожуючи ножем заволодів 100 евро, які перебували у сумці ОСОБА_6 .
Потерпіла ОСОБА_6 у судове засідання не з'явилася, при цьому подала письмову заяву, згідно з якою просить суд провести судове засідання у її відсутності. Міру покарання просить призначити у відповідності до чинного законодавства на розсуд суду. Заподіяну шкоду їй відшкодовано.
Розглянувши матеріали кримінального провадження суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 доведена повністю.
Оскільки прокурор та обвинувачений не заперечили щодо фактичних обставин справи, враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення в повному обсязі за обставин, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги встановлення судом того факту, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин і відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз'яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, а також приписи ч. 2 ст. 394 КПК України щодо особливостей апеляційного оскарження, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, визначеному ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням характеризуючих даних про його особу.
Таким чином, оцінивши показання обвинуваченого, які він надав вільно, без примусу та тиску, будучи ознайомленим із правилами ст. ст. 349, 394 КПК України, і які узгоджуються між собою та не суперечать обставинам, викладеним у обвинувальному акті, суд дійшов висновку, що ОСОБА_4 вчинив інкриміноване йому кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 187 КК України.
Дії обвинуваченого ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 187 КК України за кваліфікуючою ознакою напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я особи, яка зазначала нападу.
Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про особу винного, який, на психіатричному та фтизіатричному диспансерному обліку не перебуває, раніше не судимий.
Обставинами, визначеними ст. 66 КК України, що пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд визнає: визнання своєї вини, щире каяття та активне сприяння у розкритті злочину.
Обставиною, визначеною ст. 67 КК України, що обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , судом не встановлено.
За положенням ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Пунктом 1постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 року № 7, зі змінами від 06.11.2009 року, звернуто увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимогст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. У пункті 2 вказаної постанови зазначено, що відповідно до п. 1 ч. 1ст. 65 КК Українисуди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частиниКК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом більш суворого покарання особам, які вчинили злочини на ґрунті пияцтва, алкоголізму, наркоманії, за наявності рецидиву злочину, у складі організованих груп чи за більш складних форм співучасті (якщо ці обставини не є кваліфікуючими ознаками), і менш суворого особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім, жінкам, котрі на час вчинення злочину чи розгляду справи перебували у стані вагітності, інвалідам, особам похилого віку і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.
Загальні засади призначення покарання, визначені ст. 65 КК України, наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК України, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо призначено покарання певного виду і розміру, враховано тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, і всі ці дані у сукупності спонукають до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
Враховуючи наведене та конкретні обставини провадження, за яких вчинено діяння, беручи до уваги дані про особу обвинуваченого, наявність декількох обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченій, та відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_4 слід призначити покарання у виді позбавлення волі на певний строк із звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.
На переконання суду, призначення обвинуваченому ОСОБА_4 саме такого покарання, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, є співмірним протиправним діянням, і не може вважатися явно несправедливим внаслідок м'якості чи недостатнім для досягнення мети покарання.
Цивільний позов не заявлено.
Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.
Згідно з ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27.03.2020 року (справа № 308/2937/20) в рамках даного кримінального провадження накладено арешт на тимчасово вилучене майно обвинуваченого ОСОБА_4 вилучене в ході проведення обшуку 24.03.2020 року та потерпілої ОСОБА_7 , вилучене в ході проведення обшуку 25.03.2020 року.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_4 під час досудового розслідування згідно з ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26.03.2020 року (справа № 308/2937/20) було обрано у виді тримання під вартою з визначенням розміру застави, достатньої для забезпечення виконання покладених слідчим суддею обов'язків, у розмірі 94590,00 грн.
В зв'язку із внесення застави в розмірі 94590,00 грн. вид заходу - тримання під вартою змінено заставою (квитанція № 0402720015 від 27.03.2020 року).
Запобіжний захід щодо ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишити попередній - заставу, а після набрання вироком законної сили грошову заставу в сумі 32000 грн. повернути заставодавцю.
Процесуальні витрати за проведення експертизи у сумі 3495,90 грн. покласти на обвинуваченого.
Питання щодо речових доказів вирішується в порядку ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. ст. 100, 124, 349, 368-370, 373, 374, 377, 394, 395 КПК України, суд,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) років.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного йому покарання у виді позбавлення волі з випробовуванням, якщо він протягом 2 (двох) років не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього судом обов'язки.
Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави 3495 (три тисячі чотириста дев'яносто п'ять) гривень 90 коп. процесуальних витрат за проведення експертизи.
Речові докази:
- 3 відрізки стрічки «Скотч» зі слідами папілярних ліній рук, 3 відрізки стрічки «Скотч» зі слідами матерії, 1 запаховий слід з ручки дверцят автомобіля, 1 запаховий слід з ручки дверцят автомобіля, які передані на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області - знищити.
-Ніж, який переданий на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області - знищити
- сім-карта з № НОМЕР_2 , пластикова картка з № НОМЕР_3 , коробка до сім-картки мобільного № НОМЕР_4 , мобільний телефон «Samsung», передані на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області повернути власнику;
-мобільний телфон«Samsung» з упаковкою, 4 ножі, куртку, кросівки, спортивні штани, бандама оливкового кольору, сім-картка з номерним позначенням НОМЕР_5 , банківська картка на імя ОСОБА_8 , мобільний телефон «Dodge, передані на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області повернути власнику.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишити попередній - заставу, а після набрання вироком законної сили грошову заставу в сумі 94590 (дев'яносто чотири тисячі пятсот девяносто) гривень, сплачену згідно з квитанцією № 0402720015 від 27.03.2020 року - повернути заставодавцю.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду ОСОБА_1