Справа № 308/1111/20
11 червня 2020 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючого судді - Малюк В.М.,
при секретарі судового засідання - Матіко Я.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Ужгород цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,-
ОСОБА_1 звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з даною позовною заявою, мотивуючи її тим, що 23.02.2016 року між нею та ОСОБА_2 було укладено шлюб, який зареєстровано відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, про що в книзі реєстрації актів про одруження зроблений відповідний актовий запис за №85.
Від даного шлюбу у них народився син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивачка зазначає, що спільне життя між ними не склалось, через постійні сварки, в результаті чого вони перестали поважати один одного. Шлюбні відносини фактично припинені, проживають окремо, спільне господарство не ведуть, кожен з них живе своїм життям, подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечить їхнім інтересам. ОСОБА_2 матеріальної допомоги на утримання дитини у добровільному порядку не надає, хоч сам є матеріально забезпеченою людиною.
За таких обставин, позивачка просить суд шлюб, який був укладений 23.02.2016 року між нею та ОСОБА_2 розірвати, та стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання їхнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 3000 грн. щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.
В судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з'явилася, однак надала суду заяву відповідно до якої позовні вимоги підтримує повністю, просить їх задовольнити та розглянути справу у її відсутності.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засіданні не з'явився, однак надав суду заяву відповідно до якої не заперечує проти розірвання шлюбу, аліменти зобов'язується сплачувати у розмірі 1500 грн., просить розглянути справу у його відсутності.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, виходячи з їх належності, достовірності та достатності, суд приходить до наступного висновку.
Як вбачається з свідоцтва серії НОМЕР_1 від 23.02.2016 року про шлюб, 23 лютого 2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, який зареєстровано відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, про що в книзі реєстрації актів про одруження зроблений відповідний актовий запис за №85.
За час шлюбу у подружжя народився син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 .
Приписами ст.110 СК України визначено, що позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним з подружжя.
Згідно ст. 112 СК України при розгляді справи про розірвання шлюбу суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини й інших обставин життя чоловіка і жінки. Відповідно до ч.3 ст.105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.
Стаття 51 Конституції України передбачає, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї. Аналогічні приписи викладені у ст. 24 СК України, у якій, крім іншого передбачено, що примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Відповідно до ч.3 та ч.4 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно зі ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Оскільки позивачка наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.
Судом встановлено, що сімейне життя між подружжям ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не склалося через постійні сварки, внаслідок чого вони перестали поважати один одного, шлюбні відносини фактично припинені, проживають окремо.
Враховуючи вищенаведені обставини справи та аналізуючи наведені вище норми СК України, приймаючи до уваги визнання відповідачем позовних вимог, суд приходить до висновку, що подальше спільне проживання подружжя і збереження шлюбу суперечить їх спільним інтересам, а тому шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , слід розірвати.
Що стосується позовних вимог в частині стягнення аліментів, то слід зазначити наступне.
Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.
У статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно з ч.2 ст.3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Постановою Верховної Ради України №789-XII від 27 лютого 1991 року) держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини (ч. 2 ст. 6 Конвенції про права дитини).
Відповідно до ч.3 ст.181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону (ч.1 та ч.2 ст.184 СК України).
Згідно ст.182 ЦПК України та роз'яснень, що містяться в п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 р. №3, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
В судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_2 матеріальної допомоги на утримання сина не надає, малолітній син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на утриманні матері, і проживає разом з нею.
При визначенні розміру аліментів суд враховує відсутність у відповідача інших дітей чи непрацездатних батьків, матеріальне становище відповідача та позивача.
Аналізуючи в сукупності всі зібрані та досліджені судом обставини, приймаючи до уваги те, що обов'язок, щодо утриманні неповнолітніх дітей покладено на обох батьків, а також те, що відповідач не заперечує проти стягнення з нього на користь позивачки аліментів в розмірі 1500 гривень на утримання їх сина, враховуючи офіційні доходи відповідача, які є незначними, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає до часткового задоволенню та слід стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання їх малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі в розмірі 1500 гривень, щомісяця, починаючи з дня звернення до суду - 04.02.2020 року і до досягнення дитиною повноліття.
У відповідності до вимог ч.1ст.141 ЦПК України з відповідача належить стягнути понесені позивачем та документально підтверджені судові витрати у розмірі 840,80 грн. сплаченого судового збору та на користь держави в розмірі 840,80 грн.
Керуючись ст.ст. 21, 24, 110, 112, 113, 180, 181, 182, 184 СК України, ст.ст.2, 12, 13, 81, 82, 200, 259, 263, 265, 268, 354, 430 ЦПК України, суд -
Позовну заяву - задоволити частково.
Шлюб, укладений 23 лютого 2016 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , який зареєстровано відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Ужгороді Ужгородського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області, про що зроблено відповідний актовий запис за № 85 - розірвати.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , який проживає за адресою АДРЕСА_1 , РНПП: НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка проживає за адресою АДРЕСА_2 , РНПП: НОМЕР_4 ) аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у твердій грошовій сумі у розмірі 1500 грн., щомісячно, починаючи з дня звернення до суду з даним позовом - 04.02.2020 року і до досягнення дитиною повноліття.
Допустити негайне виконання рішення суду у межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , який проживає за адресою АДРЕСА_1 , РНПП: НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка проживає за адресою АДРЕСА_2 , РНПП: НОМЕР_4 ) сплачений останньою судовий збір у розмірі 840,80 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , який проживає за адресою АДРЕСА_1 , РНПП: НОМЕР_3 ) на користь держави судовий збір у розмірі 840,80 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.п.15.5 п.15 розділу 13 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються до або через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Повний текст рішення суду складено 12.06.2020 року.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду В.М. Малюк