Справа № 308/14640/18
(заочне)
10 червня 2020 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області
у складі головуючого - судді Данко В.Й.,
з участю секретаря судового засідання Філіп М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ужгороді, в приміщенні суду, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. Мотивуючи свої вимоги вказує на те, що 18.03.2016 року між ОСОБА_1 та громадянином Італії ОСОБА_2 Ужгородським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області було зареєстровано шлюб, про що в книзі реєстрації актів зроблено актовий запис №132. Дітей від даного шлюбу немає. Подружнє життя з відповідачем не склалося, оскільки, за час перебування у шлюбі через різні погляди на життя виникали постійні непорозуміння та сварки, котрі повторюються неодноразово. Оскільки збереження сім'ї є неможливим, просить суд задовольнити позов та винести рішення, яким розірвати шлюб, укладений 18.03.2016 року між ОСОБА_1 та громадянином Італії ОСОБА_2 Ужгородським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, про що в книзі реєстрації актів зроблено актовий запис №4.
Позивачка ОСОБА_1 в останнє судове засідання не з'явилася. Однак, надала суду заяву, в якій позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує, та просить суд провести розгляд справи за її відсутності.
Відповідач громадянин Італії ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився повторно, будучи належним чином повідомленим про час та місце слухання справи. Відзив у визначений судом строк відповідач не подав. А тому суд приходить до переконання про можливість розглянути справи у відсутності відповідача згідно вимог ч.3 ст.223, ч.1 ст.280 ЦПК та ухвалює заочне рішення.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження, суд приходить до наступного висновку.
Як встановлено по справі, 18.03.2016 року між ОСОБА_1 та громадянином Італії ОСОБА_2 Ужгородським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області було зареєстровано шлюб, про що в книзі реєстрації актів зроблено актовий запис №132, що підтверджується Свідоцтвом про шлюб Серії НОМЕР_1 від 30.10.2018 року.
Дітей від даного шлюбу немає.
Статтею 63 Закону України "Про міжнародне приватне право"передбачено, що припинення шлюбу та правові наслідки його припинення визначаються правом, яке діє в даний час щодо правових наслідків шлюбу.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 вищевказаного Закону правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а при його відсутності - правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання (за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання в цій державі). При відсутності спільного місця проживання - правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв'язок іншим чином.
Таким чином, якщо подружжя є громадянами різних держав, спільно проживали на території України, і на час розірвання шлюбу хоча б один з них продовжує проживати на її території, то розірвання шлюбу провадиться за законодавством України. Особистим законом фізичної особи вважається право держави, громадянином якої він є (стаття 16 Закону України «Про міжнародне приватне право»).
Судом встановлено, що шлюбні відносини припиненні, подружжя проживає окремо, спільне господарство не ведуть. Окрім того, відповідач ОСОБА_2 залишив місце проживання на території України на повернулася на постійне місце проживання до Італії.
Відповідно до ст. 110 СК України розірвання шлюбу можливе за заявою одного з подружжя.
Згідно з ч. 2 і 3 ст. 60 Закону України "Про міжнародне приватне право" подружжя, будучи громадянами різних держав, можуть обрати право, яке буде застосовуватися до правових наслідків шлюбу. Таке можливо, тільки якщо вони не мають спільного місця проживання або якщо особистий закон кожного з них не збігається з правом держави їхнього спільного місця проживання.
Відповідно до Постанови Пленуму ВСУ України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 року № 11 ВСУ зазначає, що в разі розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем, один з яких проживає на Україні, питання підсудності визначається за загальними правилами.
Приписами ст. 497 ЦПК України підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно ст.27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
А відповідно до ст.28 ч.2 чинного ЦПК України позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь - кого з них.
Згідно ч.3 ст.109 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.
Згідно ч.2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Із ст. 55 СК України вбачається, що дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.
Враховуючи наведене та, з'ясувавши фактичні взаємини подружжя, дійсні причини даного позову, суд вважає, що примирення та подальше подружнє життя сторін є неможливим, сім'я розпалася остаточно, збереження шлюбу може суперечити інтересам позивача, а отже, укладений між сторонами по справі шлюб підлягає розірванню.
Керуючись ст.ст. 4 - 7, 10, 49, 76, 79, 211, 228, 244, 258 - 259, 264, 265, 280 - 282, 289 ЦПК України, ст.ст. 104, 105, 110, 112 СК України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Шлюб, укладений 18 березня 2016 року між ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та громадянином Італії ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), про що Ужгородським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області зроблено актовий запис №132 - розірвати.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача із дотриманням вимог ст.ст.284 - 285 ЦПК України.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.
Позивачем заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку шляхом подання протягом тридцяти днів апеляційної скарги.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених вище строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду: В.Й. Данко