Справа № 2-3797/11
Провадження № 6/522/302/20
05 червня 2020 року Приморський районний суд м.Одеси у складі:
головуючого - судді Чернявської Л.М.,
за участі секретарі судового засідання Пейкова О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Одеси цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про відстрочення виконання судового рішення,
04 березня 2020 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про відстрочення виконання рішення Приморського районного суду міста Одеси від 08 квітня 2011 року та рішення апеляційного суду Одеської області від 28 січня 2013 року.
Мотивує вимоги тим, що підставою заявлених вимог є те, що він має на утриманні двох малолітніх дітей: ОСОБА_2 , 2012 року народження та ОСОБА_3 , 2019 року народження; дружина позичальника ОСОБА_4 вже багато років не працює, оскільки змушена доглядати за дітьми і матеріальних внесків до сімейного бюджету не здійснює; ОСОБА_1 не працює, має разові незначні заробітки, які ледь-ледь дозволяють утримувати родину; перенесено два інфаркти міокарда у грудні 2008 року і у лютому 2020 року та проведено два хірургічні втручання у 2008 та 2020 роках.
13 квітня 2020 року представник АТ “УкрСиббанк”, як стягувач надала письмові заперечення в яких зазначила, що заперечують проти задоволення заяви про відстрочення виконання рішення та вважають її необґрунтованою. Зазначають, що звернення Боржника з заявою про відстрочення виконання судового рішення надано поза межами встановленого строку. В матеріалах справи відсутні жодні докази, які б підтверджували добросовісну поведінку боржника і вжиття ним належних заходів для виконання рішення суду в період більше ніж сім років. Рішення по цивільній справі № 2-3739/11 ухвалено судом першої інстанції 08 квітня 2011 року, Апеляційним судом Одеської області було прийнято рішення за результатами перегляду рішення суду першої інстанції 28 січня 2013 року. У свою чергу, ОСОБА_1 був обізнаний про вказані вище рішення судів, оскільки ним в рамках даної справи було подано позов до ПАТ “УкрСиббанк” про визнання недійсними договорів кредиту, застави та іпотеки. За результатами розгляду позовної заяви ОСОБА_1 18 квітня 2011 року Приморським районним судом м.Одеси було прийнято додаткове рішення по справі № 2-3797/11, яким в задоволенні позовних вимог йому відмовлено в повному обсязі. 28 січня 2013 року Апеляційним судом Одеської області було прийнято рішення по даній справі, яким додаткове рішення Приморського районного суду м. Одеси від 18.04.2011 року залишено без змін. Вказані вище рішення судів про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 не виконуються ним на протязі семи років. Зазначає, що ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про відстрочку виконання рішення лише у 2020 році, за спливом семи років після того, як рішення суду про стягнення боргу вступило в закону силу, ним пропущено строк звернення до суду з заявою про відстрочку виконання рішення у розумінні вимог частини 5 статті 435 ЦПК України. Як вбачається з наданих до суду довідок про стан здоров'я Боржника, у 2008 році ОСОБА_1 перенесено інфаркт міокарда та проведено хірургічне втручання, однак станом з моменту прийняття рішення судами та до 2020 року питання про відстрочку виконання рішення суду ним не ставилось ні в позасудовому порядку шляхом звернення до Банку, а ні в судовому. Таким чином, ОСОБА_1 вважав за доцільне не виконувати вказані рішення судів. За заявами Банку неодноразово пред'являлись виконавчі листи до державної виконавчої служби про примусове стягнення заборгованості. ДВС велись виконавчі дії по відношенню до Боржника та в рамках виконавчих проваджень були накладені арешти на все майно ОСОБА_1 . Однак, державними виконавцями виконавчі листи були повернуті стягувачу у 2016 році на підставі того, що у Боржника відсутнє майно на яке можливо звернути стягнення, незважаючи на те, що Банком повідомлено виконавчу службу про наявність заставної квартири у ОСОБА_1 .. Не погодившись з рішеннями державних виконавців Банком подавались скарги на дії державних виконавців. У 2017 році за результатами розгляду поданих Банком скарг, судом по справам ухвалені рішення, якими скарги банку задоволено частково, та постанови державних виконавців про повернення виконавчих листів стягувачу скасовано. Представниками АТ «УкрСиббанк» на протязі процесу примусового стягнення, починаючи з моменту ухвалення рішення судами, велись переговори з ОСОБА_1 щодо можливого погашення заборгованості за кредитними зобов'язаннями на пільгових умовах. У 2018 році у зв'язку з запровадженням інституту приватних виконавців Банк мав на меті подати виконавчі листи щодо примусового виконання рішення з ОСОБА_1 до приватного виконавця, про що було повідомлено самого ОСОБА_1 в телефонному режимі. 26.03.2018 року ОСОБА_1 звернувся з заявою до АТ «УкрСиббанк» про прийняття від нього за рахунок погашення заборгованості за кредитними договорами № 11050683000, № 11070634000, № 11132000000 грошової суму в розмірі 162 400,00 дол.США. Разом із заявою про погашення заборгованості Баржником була надана оцінка заставного майна від 15.02.2018 року виготовлена суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «Компанія «Парус». Оцінка була проведена добровільно на прохання Банку для можливості розгляду поданої ОСОБА_1 заяви про погашення боргу.
За результатами розгляду вказаної заяви, 04 червня 2018 року було прийнято рішення про прийняття грошових коштів від ОСОБА_1 в розмірі 162 400,00 дол. США в рахунок погашення кредитних зобов'язань за вказаними вище кредитними договорами. 02.07.2018 року поручителем за кредитними зобов'язанням ОСОБА_5 особисто отримано гарантійний лист за вихідним номером Банку 242/360-5/161 від 26.06.2018 року про можливість погашення заборгованості на підставі прийнятим Банком рішенням. ОСОБА_1 вів переговори з представником Банку в телефонному режимі та також був повідомлений про прийняте Банком рішення. Боржник запевняв представника про його намір внести кошти в рахунок погашення в вересні 2018 року. Запевняючи Банк про свої наміри погашення боргу, Боржник добровільно замовив оцінку повторно, що проведена 15.08.2018 року та надав її до банку. Однак, грошові кошти, які були запропоновані ним в заяві, в рахунок погашення боргів станом на теперішній час не погасив, припинив контактувати з представниками Банку та на телефонні дзвінки не відповідає. ОСОБА_1 своїми діями вводив банк в оману навмисно відтягуючи процес погашення заборгованості за ухваленим Банком рішенням.
Окрім вказаного, зазначили, що Боржник неодноразово здійснював вильоти в інші країни, у період з березня 2019 року по вересень 2019 року (тричі) що підтверджується копією сторінки 31 закордонного паспорта, яка надана представником ОСОБА_6 в рамках розгляду справи за скаргою на постанову про відкриття виконавчого провадження по відношенню до ОСОБА_1 . Вказаний документ свідчить про наявність у Боржника достатньої кількості коштів на здійснення подорожей за кордон та відповідне проживання, що як відомо, є значно дорожчим ніж на території України. Отже, ОСОБА_1 на протязі тривалого проміжку часу своїми діями свідомо вводив Банк в оману щодо погашення кредитної заборгованості.
Зазначають, що при розгляді судом питання про відстрочку виконання рішення повинно бути дотримано справедливий баланс прав та інтересів сторін у спорі. Також необхідно врахувати, що станом на сьогоднішній день рішення Приморського районного суду, що було змінене Рішенням апеляційним судом Одеської області вже не виконувалось боржником більш ніж сім років. Такий строк невиконання рішення більш ніж сім років для АТ “УКРСИББАНК” є надмірно тривалим, зважаючи на те, що протягом цього строку Банк не має можливості користуватися своїми грошовими коштами без отримання будь-якої компенсації.
В судовому засіданні представник заявник підтримала вимоги заяви та просила відстрочити виконання судового рішення.
Представник банку заперечував проти надання відстрочки виконання судового рішення.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення учасників справи, суд вважає, що відсутні підстави для задоволення заяви з наступних підстав.
Матеріалами справи встановлено, що рішенням апеляційного суду Одеської області від 28 січня 2013 року апеляційну скаргу ПАТ «УкрСиббанк» задоволено частково. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08.04.2011 року по справі за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ВАТ «Південгідроспецбуд», третя особа - ОСОБА_8 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ВАТ «Південгідроспецбуд» до ПАТ «УкрСиббанк» про визнання недійсним договору поруки скасувати, в частині розміру стягнутої пені. Ухвалено нове рішення, в цій частині, яким стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_7 на користь ПАТ «УкрСиббанк» пеню за кредитним договором № 11070634000 від 03.11.2006 року в розмірі 288 723,63 грн. Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ВАТ «Південгідроспецбуд» на користь ПАТ «УкрСиббанк» пеню за кредитним договором № 11132000000 від 23.03.2007 року в розмірі 82 199,92 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» пеню за кредитним договором № 11050683000 від 03.10.2006 року в розмірі 53 921,48 грн. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08.04.2011 року змінити, в частині порядку стягнення судових витрат, стягнувши з ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ВАТ «Південгідроспецбуд» на користь ПАТ «УкрСиббанк» судові витрати в рівних частках. В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Рішення набрало законної сили та звернуто для примусового виконання.
На примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Долинського Миколи Миколайовича знаходиться зведене виконавче провадження №60359721 з примусового виконання:
- виконавчого листа Приморського районного суду м. Одеси №2-3797/11 від 25.06.2013 року АСВП№57676438 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Укрсиббанк» заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 597 418,43 дол. США (що станом на 13.11.2018 р. за офіційним курсом НБУ складає 16 667 974,19 грн.);
- виконавчого листа Приморського районного суду м. Одеси №2-3797/11 від 25.06.2013 року АСВП № 60357330 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсиббанк» заборгованості за кредитним договором №11132000000 від 23.03.2007 р. в загальному розмірі 179 191,26 дол. США (що станом на 18.10.2019 р. за офіційним курсом НБУ становить 4 431 399,86 грн);
- виконавчого листа Приморського районного суду м. Одеси № 2-3797/11 від 25.06.2013 року АСВП № 60356690 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсиббанк» заборгованості за кредитним договором № 11050683000 від 03.10.2006 р. в загальному розмірі 88 803,60 дол. США (станом на 18.10.2019 р. за офіційним курсом НБУ еквівалентно 2196113,03 грн).
- виконавчого листа Приморського районного суду м. Одеси № 2-3797/11 від 25.06.2013 року АСВП № 60357044 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсиббанк» судових витрат, а саме витрат по сплаті держмита в розмірі 566,67 грн. та витрат по сплаті за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 10 грн., а всього 576,67 грн.
- виконавчого листа Приморського районного суду м. Одеси №2-3797/11 від 25.06.2013 року АСВП № 60355429 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсиббанк» пені за кредитним договором №11050683000 від 03.10.2006 р. в розмірі 53 921,48 грн.
- виконавчого листа Приморського районного суду м. Одеси №2-3797/11 від 25.06.2013 року АСВП № 60355902 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсиббанк» пені за кредитним договором №11132000000 від 23.03.2007 р. в розмірі 82 199,92 грн.
- виконавчого листа Приморського районного суду м. Одеси №2-3797/11 від 25.06.2013 року АСВП №60356362 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсиббанк» пені за кредитним договором №11070634000 від 03.11.2006 року в розмірі 288 723,63 грн.
Постановою приватного виконавця від 13.11.2018 року було відкрито виконавче провадження ВП № 57676438 та накладений арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника.
Постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 57676438 та про арешт майна боржника була направлена приватним виконавцем Бужбецькому Ростиславу Юрійовичу рекомендованим листом № 0500017750758 за адресою, що зазначена у виконавчому документі: АДРЕСА_1 .
Постановами приватного виконавця від 18.10.2019 року були відкриті виконавчі провадження ВП № 60357330, ВП № 60357044, ВП № 60355429, ВП № 60355902, ВП № 60356362, ВП № 60356690.
Постановою від 18.10.2019 року виконавчі провадження ВП № 60357330, ВП № 60357044, ВП № НОМЕР_1 , ВП № 60355902, ВП № 60356362, ВП № 60356690, ВП № 57676438 були об'єднані у зведене виконавче провадження № 60359721.
Постанови приватного виконавця від 18.10.2019 року про відкриття виконавчих проваджень ВП № 60357330, ВП № 60357044, ВП № 60355429, ВП № 60355902, ВП № 60356362, ВП № 60356690 були направлені приватним виконавцем Бужбецькому Ростиславу Юрійовичу.
В ході проведення виконавчих дій приватним виконавцем вчиняються дії, які направлені на виконання судового рішення.
Відповідно до ч.5 ст.435 ЦПК України, розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення.
Як зазначає Стягувач виконавчий документ був пред'явлений неодноразово до виконання, однак питання щодо повернення грошей не було вирішено. Отже, в зв'язку порушенням строків для надання відстрочки виконання судового рішення, встановленого відсутні підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 від 04.03.2020 року.
Відповідно до ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Виконання судового рішення у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Відстрочка виконання рішення суду - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому. Надання відстрочки судом полягає у визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку відстрочки рішення має бути виконано повністю. При розгляді заяв щодо відстрочки виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об'єктивності необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому; наявність підстави для відтермінування має бути доведена боржником. Строки такого відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання такого додаткового строку до повного виконання рішення суду. Надання строку для відстрочки виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника.
Згідно ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням. За заявою стягувача виконавець може відстрочити або розстрочити виконання рішення (крім судового рішення), за наявності обставин, передбачених частиною першою цієї статті, про що виносить відповідну постанову. За наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
Вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення суду, суд повинен виходити із засад доцільності та необхідності захисту інтересів, насамперед стягувача, права якого підтверджені судовим рішенням.
Таким чином, відстрочка рішення суду може бути застосована судом лише у виключних випадках, оскільки рішення суду підлягає обов'язковому виконанню у повній мірі в строки і порядок, передбачений чинним законодавством.
Зважаючи на те, що 1) виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 року № 18-рп/2012); 2) невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 року № 11-рп/2012); 3) відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини (надалі - Суд) право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція), було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hor№sby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п.40, Reports of Judgme№ts a№d Decisio№s 1997-II); 4) за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V), а також беручи до уваги, те, що існування заборгованості, підтверджене обов'язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 3 квітня 2008 року, заява № 3236/03, п. 43), Вищий господарський суд України вважає, що з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача, як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.
Тобто, у цьому контексті для виправдовувано затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов'язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.
Водночас, оскільки п.1 ст.6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно, виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (Рішення від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції", Reports 1997-II, п. 40; рішення у справі "Бурдов проти Росії", заява № 59498/00, п. 34, ECHR 2002-III, та рішення від 6 березня 2003 року у справі "Ясюнієне проти Литви", заява № 41510/98, п. 27). Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (рішення від 7 червня 2005 року у справі "Фуклев проти України", заява № 71186/01, п. 84). Саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у п. 1 ст. 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (рішення у справі "Comigersoll S.A." проти Португалії", заява № 35382/97, п. 23, ECHR 2000-IV) (Постанова Вищого господарського суду України від 14 грудня 2016 року по справі № 922/796/15)
Статтею 124 Конституції України визначено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до ч.3 ст.13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Згідно до ч.5 ст.435 ЦПК України відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення.
Як зазначає Стягувач виконавчий документ був пред'явлений неодноразово до виконання, однак питання щодо повернення грошей не було вирішено. Отже, в зв'язку порушенням строків для надання відстрочки виконання судового рішення відсутні підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 від 04.03.2020 року. При цьому суд приймає до уваги, що боржник протягом тривалого часу не здійснив жодних дій для погашення існуючого боргу.
Проаналізувавши зібрані по справі докази суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про відстрочення виконання відстрочення виконання судового рішення Приморського районного суду міста Одеси від 08 квітня 2011 року та рішення апеляційного суду Одеської області від 28 січня 2013 року.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 13 ЦК України, ст.33 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 258, 259, 260, 261, 353,354, 355, 435 ЦПК України, суд
постановив:
Відмовити у задоволені заяви ОСОБА_1 про відстрочення виконання судового рішення Приморського районного суду міста Одеси від 08 квітня 2011 року та рішення апеляційного суду Одеської області від 28 січня 2013 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд міста Одеси протягом п'ятнадцяти днів з дня складення ухвали.
Повний текст складений 12.06.2020 року.
Суддя Л. М. Чернявська