Справа № 522/13917/18
Провадження № 2/522/1141/20
09 червня 2020 року
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді Абухіна Р.Д.
за участю секретаря судового засідання Стогнієнко Т.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 - « про виселення»,-
Позивачі звернулись до суду із позовом, по якому просять виселити відповідача з квартири АДРЕСА_1 .
Заявлені вимоги обгрунтовують тим, що позивачам на праві спільної часткової власності належить квартира АДРЕСА_1 .
Позивачі зазначають, що в 2013 році квартира вибула із володіння власників та в подальшому була неодноразово відчужена. Набувачем спірної квартири на підставі договору купівлі-продажу від 14.12.2015 року став ОСОБА_3 , який є відповідачем по даній справі.
Рішенням суду, яке набрало законної сили, витребувано у ОСОБА_3 спірну квартиру на користь позивачів, однак до цього часу відповідач не виселився з неї.
Наведені вище обставини стали підставою для звернення до суду із даним позовом.
Сторони по справі до судового засідання не з'явились, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.
На судове засідання, яке було призначено на 09.06.2020 року представник відповідача подав заяву про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв'язку із карантином.
Суд звертає увагу, що представник відповідача подавав заяву про перенесення судового засідання, призначеного на 12.03.2020 року, яка була задоволена та наступне засідання було призначено на 01.06.2020 року, яке, в свою чергу, було відкладено на 09.06.2020 року по неявці представника відповідача.
Представник відповідача письмового відзиву на позовну заяву до суду не подавав. В судовому засіданні, яке відбулось 22.10.2019 року виклав свою правову позицію з приводу предмету спору, відповідно до якої проти задоволення позову заперечував.
Представник позивача надав письмову заяву, відповідно до якої просив суд відмовити в задоволенні заяви про відкладення розгляду справи на іншу дати та ухвалити рішення, яким позов задовольнити.
Європейський суд у своїх рішеннях наголошує, що сторони, які задіяні в ході судового розгляду, зобов'язані з розумним інтервалом часу самі цікавитись провадженням у справі, добросовісно користуватись належними процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
У той же час, Європейський суду своїх рішеннях неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання.
Крім того, враховуючи нормативне регулювання даного питання національним та європейським законодавством, суд вважає, що відповідач ( представник відповідача) не з'являючись у судові засідання, не даючи суду можливості своїми діями у встановлений законом строк вирішити справу, зловживає своїми процесуальними правами.
Законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності явки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Тобто, не вказує на врахування судом поважності причин при повторній неявці позивача до суду (другої підряд). Це пов'язано із дією принципу цивільного судочинства - диспозитивністю, відповідно до якого кожний учасник процесу самостійно розпоряджається наданими йому законом процесуальними правами. Крім того, таке положення закону пов'язане із дотриманням судом розумних строків розгляду справи, що є вимогою ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (1950 р.).
Пунктом 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 р. № 11 «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» вказано на те, що строки, встановлені ЦПК України, є обов'язковими для судів та учасників судових процесів.
Враховуючи вищевикладене суд відмовляє у задоволенні заяви про відкладення розгляду справи на іншу дату, так як представник відповідача є адвокатом, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 04.05.2020 року №343 із змінами та доповненнями внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 року № 392 дозволена діяльність адвокатів за умови обмеження кількості осіб в одному місці не більше 50 осіб .
Суд, ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази, вислухавши пояснення сторін по справі, вважає позов підлягаючим задоволенню на підставі встановлених фактичних обставин по справі.
Правовідносини між сторонами по справі є цивільно-правовими та урегульовані положеннями ЦК України.
По справі встановлені наступні фактичні обставини.
Позивачі на підставі свідоцтва про право власності на житло від 23.03.1993 року є власниками у рівних частках квартири АДРЕСА_1 , яку отримали у власність в порядку приватизації.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 04.03.2013 року задоволено позов ОСОБА_4 і визнано укладеним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .. За ОСОБА_4 визнано право власності на спірну квартиру, усунуто перешкоди шляхом вселення ОСОБА_5 у спірну квартиру.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 16.12.2014 року задоволено позов ОСОБА_6 і, в порядку поділу майна подружжя, за ОСОБА_6 визнано право власності на спірну квартиру.
18.09.2015 року ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу продав спірну квартиру ОСОБА_7 , яка, в свою чергу, 14.12.2015 року продала спірну квартиру ОСОБА_3 ..
Рішенням апеляційного суду Одеської області від 25.11.2015 року, скасовано рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04.03.2013 року, ОСОБА_4 відмовлено в позові в повному обсязі.
Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 22.12.2016 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, витребувано у ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 , яка їм належить у рівних частках на підставі свідоцтва про право власності на жито від 23.03.1993 року, виданого Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради народних депутатів №13-72.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи, особа щодо якої встановлені ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Підставою звернення до суду із даним позовом стало те, що відповідач на даний час проживає в спірній квартирі без законних підстав.
Відповідно до ст.. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст.. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Згідно ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Згідно ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
Згідно зі ст. 391 ЦК України, власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
З огляду на те, що в судовому засіданні встановлено, що діями відповідача порушується право користування позивачів, як власників квартири суд вважає позов законним, обгрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Висновки суду відповідають вимогам норм права, на які посилається суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі, а також підтверджується зібраними по справі доказами.
У рішенні суду повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки, які є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Розглянувши справу повно, всебічно, обєктивно та неупереджено, суд вважає за необхідне його задовольнити.
На підставі викладеного та керуючись: ст.ст. 15,16, 317, 319, 383, 387, 391 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 13, 76-81, 95, 258-259, 263 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 - задовольнити.
Виселити ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення суду виготовлений 10.06.2020 року.
Суддя: Р.Д. Абухін
09.06.20