02 червня 2020 року Чернігів Справа № 620/754/20
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:
судді Баргаміної Н.М.,
при секретарі Федорок К.М.,
за участю представника позивача Коленченка О.О., представника відповідача Ананка Ю.М., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за позовом Командитного товариства «Товариство з обмеженою відповідальністю «Поліссяєвробуд» до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,
Командитне товариство «Товариство з обмеженою відповідальністю «Поліссяєвробуд» звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 18.11.2019 № 00000640500 та № 00000650500.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки у нього наявні всі документи, необхідні при закупівлі, оплаті, видачі, списанні та отриманні на автозаправних станціях паливно-мастильних матеріалів та які витрачались на підприємстві для ведення господарської діяльності. Вказує, що згідно укладених договорів, підтвердженням фактичного відпуску товарів покупцю є чек реєстратора розрахункових операцій або спеціальна відомість, в якій вказується ціна, кількість, асортимент та вартість одержаних покупцем товарів, або накладна на одержання товару. Також зазначає, що відповідачем неправомірно застосовано згідно податкового повідомлення - рішення від 18.11.2019 № 00000650500 до платника податків штраф у розмірі 50% на підставі абзацу другого пункту 120-1.2 статті 120-1 Податкового кодексу України, оскільки вказана стаття встановлює, що відповідальність платника податків може настати за наявності факту отримання податкового повідомлення-рішення таким платником податку та не реєстрації внаслідок цього податкової накладної протягом 10 календарних днів з моменту отримання такого рішення, а в даному випадку ніякого податкового повідомлення-рішення не виносилось.
Відповідач подав відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову та зазначив, що за результатами проведеної документальної попланової виїзної перевірки встановлено, що у перевіряємому періоді позивач перебував у взаємовідносинах з ПП «ТТ-Нафта», ТОВ «Євро пауер», ТОВ «Промтранс Ойл», здійснював операції з придбання талонів на отримання пально-мастильних матеріалів в асортименті, проте при дослідженні первинних документів встановлено відсутність чеків з АЗС, які являються підтвердженням фактичного отримання палива. Вказує, що відпуск нафтопродуктів операторами АЗС через паливо-, масло-, та газороздавальні колонки без проведення реєстрації операції з відпуску технічно виключається. Також зазначає, що відсутність підтвердження фактичного отримання нафтопродуктів та відсутність талонів на відпуск пально-мастильних матеріалів у залишках товаро-матеріальних цінностей вказує, що означені операції не є господарською діяльністю платника податку, а придбане пальне використано поза межами господарської діяльності підприємства. Вказує. що позивачем не було складено та не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні, що повинні були виписані на операції з використання товарів (робіт, послуг) не в господарській діяльності платника.
Вислухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Відповідачем була проведена документальна планова виїзна перевірка Командитного товариства «Товариство з обмеженою відповідальністю «Поліссяєвробуд» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, валютного законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, з питань єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2013 по 30.06.2018, за результатами якої складений акт від 16.09.2019 № 677/14/01037809 (т. 1 а.с. 16-66).
За результатами розгляду заперечень (вих. № 127 від 30.09.2019) до акту перевірки позивача, Головним управління ДПС у Чернігівській області надано відповідь від 09.10.2019 № 1099/10/25-01-05-01-06 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 щодо правомірності нарахування податку на додану вартість та податку на прибуток в частині питань № 1, № 2, № 5, викладених в запереченні на акт перевірки (т. 1 а.с. 67-86).
13.11.2019 відповідачем було проведено документальна позапланову виїзну перевірку позивача з питань правомірності нарахування податку на додану вартість та податку на прибуток з 01.01.2016 по 31.12.2018 в частині питань, викладених у запереченнях від 30.09.2019 № 127 на акт документальної планової виїзної перевірки від 16.09.2019 № 677/14/01037809, за результатами якої складено акт № 127/05/01037809 (т. 6 а.с. 41-62).
Згідно висновків, викладених в акті від 13.11.2019, під час перевірки було встановлено порушення, зокрема:
- пункту 198.5 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, яке сплачується до державного бюджету на загальну суму 734341 грн., в тому числі січень 2016 року на суму 7841 грн., лютий 2016 року на суму 10034 грн., березень 2016 року на суму 12206 грн., квітень 2016 року на суму 1707 грн., травень 2016 року на суму 10556 грн., червень 2016 року на суму 10533 грн., липень 2016 року на суму 12884 грн., серпень 2016 року на суму 10738 грн., вересень 2016 року на суму 345 грн., жовтень 2016 року на суму 43126 грн., листопад 2016 року на суму 16634 грн., грудень 2016 року на суму 55318 грн., січень 2017 року на суму 19011 грн., лютий 2017 року на суму 20287 грн., березень 2017 року на суму 32983 грн., квітень 2017 року на суму 17018 грн., травень 2017 року на суму 15726 грн., червень 2017 року на суму 30535 грн., липень 2017 року на суму 17427 грн., серпень 2017 року на суму 16412 грн., вересень 2017 року на суму 35650 грн., жовтень 2017 року на суму 21131 грн., листопад 2017 року на суму 21583 грн., грудень 2017 року на суму 34623 грн., січень 2018 року на суму 15968 грн., лютий 2018 року на суму 20162 грн., березень 2018 року на суму 21066 грн., квітень 2018 року на суму 24544 грн., травень 2018 року на суму 20781 грн., червень 2018 року на суму 20285 грн., липень 2018 року на суму 20656 грн., серпень 2018 року на суму 21633 грн., вересень 2018 року на суму 28810 грн., жовтень 2018 року на суму 23723 грн., листопад 2018 року на суму 21684 грн., грудень 2018 року на суму 20721 грн.;
- пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України в частині не реєстрації податкових накладних.
За результатами розгляду заперечень позивача (вих. № 127 від 30.09.2019) відповідачем листом від 15.11.2019 № 2438/10/25-01-05-01-06 надано відповідь, згідно якої позиція платника з питання заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з використанням придбаного у ПП «ТТ-Нафта», ТОВ «Євро пауер», ТОВ «Промтранс Ойл» пального поза межами господарської діяльності є необґрунтованою та не може бути врахована при винесенні податкових повідомлень-рішень (т. 1 а.с. 136-145).
На підставі акту перевірки відповідачем були винесені наступні податкові повідомлення-рішення:
- від 18.11.2019 № 00000640500, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 986246,00 грн., в тому числі за податковим зобов'язанням - 657497,00 грн; за штрафними санкціями - 328749,00 грн. (т. 1 а.с. 146-148);
- від 18.11.2019 № 00000650500, яким у зв'язку з встановленням відсутності реєстрації протягом граничного строку, передбаченого абзацом другим пункту 120-1.2 статті 120-1 Податкового кодексу України, податкових накладних/розрахунків коригування на суму ПДВ 597738,31 грн., застосовано штраф в розмірі 50% в сумі 298869,16 грн. (т. 1 а.с. 149-151).
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.
Частиною першою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Згідно з абзацом одинадцятим статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо. (частина друга статті 9 вказаного Закону).
Отже, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.
Відповідно до пунктів 4, 6, 7, 11 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31.12.1999, прямі витрати - витрати, що можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об'єкта витрат економічно доцільним шляхом. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені. Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати. Виробнича собівартість продукції зменшується на справедливу вартість супутньої продукції, яка реалізується, та вартість супутньої продукції в оцінці можливого її використання, що використовується на самому підприємстві.
Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (пункт 44.1. статті 44 Податкового кодексу України).
Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковим кредитом визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.
Згідно підпункту «а» пункту 198.1, пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
В силу пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
З наведених законодавчих положень випливає, що формування платником податку об'єкту оподаткування здійснюється шляхом врахування витрат підприємства за умови підтвердження відповідних сум належним чином оформленими первинними документами, а також використання отриманих за договором товарів/послуг у власній господарській діяльності.
З матеріалів справи слідує, що між Приватним підприємством «ТТ-нафта» (продавець) та Командитним товариством «Товариство з обмеженою відповідальністю «Поліссяєвробуд» (покупець) було укладено договір № 116 В купівлі-продажу товарів від 12.01.2016, відповідно до умов якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, продавець зобов'язується передати (відпустити) товари у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти товари й оплатити їх у повному обсязі в порядку та на умовах, визначених у даному договорі. Під товаром у даному договорі розуміються пально-мастильні матеріали, а саме: газ скраплений, дизельне паливо, А-92, А-95, Деетанпропанбутанізований к-т, автомастила. Відпуск товарів здійснюється продавцем окремими партіями, цілодобово на автозаправних станціях при пред'явленні покупцем подорожнього листа, та документів, що ідентифікують особу представника, за умови їх дійсності. Товар відпускається в асортименті і кількості, необхідній покупцю в момент відпуску товарів. Асортимент, кількість та вартість відпущених товарів зазначається у відомості. Відпуск (передача) товарів покупцю проводиться лише за умови їх фактичної наявності на автозаправній станції на момент проведення операції з відпуску товарів. Відпуск (передача) товарів здійснюється відповідно до цін, чинних на автозаправних станціях на момент здійснення операцій по відпуску (передачі) товару покупцеві. Ціна (вартість) товарів визначається продавцем самостійно (т. 1 а.с. 159-162).
Також між Приватним підприємством «ТТ-нафта» (продавець) та Командитним товариством «Товариство з обмеженою відповідальністю «Поліссяєвробуд» (покупець) було укладено аналогічні за змістом договори купівлі-продажу товарів № 18В від 05.01.2017, № 109В від 09.01.2018 (т. 1 а.с. 163-169).
На підтвердження факту придбання нафтопродуктів у Приватного підприємства «ТТ-нафта», а також у Товариства з обмеженою відповідальністю «Промтранс-ойл» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро пауер» позивачем надано суду копії видаткових накладних, платіжних доручень, відомостей та подорожніх листів (т. 1 а.с. 170-250, т.2, т.3, т.4, т.5).
Судом встановлено, що в акті перевірки зауважень до наданих позивачем первинних документів відповідачем не вказано, однак зазначено про ненадання для перевірки касових чеків з АЗС, які являються підтвердженням фактичного отримання палива, та відсутність талонів на відпуск пально-мастильних матеріалів в залишках товарно-матеріальних цінностей, на підставі чого зроблено висновок, що придбане пальне використано поза межами господарської діяльності підприємства.
Також вказано про не надання договорів по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Промтранс-ойл» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро пауер».
При, цьому контролюючий орган зазначає, що згідно пункту 10 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 № 1442, факт купівлі пально-мастильних матеріалів має бути підтверджений розрахунковим документом за установленою формою (чеком), однак позивач наполягає на тому, що підтвердженням фактичного відпуску товарів покупцю є чек реєстратора розрахункових операцій або спеціальна відомість, в якій вказується ціна, кількість, асортимент та вартість одержаних покупцем товарів або накладна на одержання товарів.
Так, особливості порядку продажу нафтопродуктів за готівку та/або у безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, талонів, відомостей на відпуск нафтопродуктів тощо) встановлюються інструкцією, яка затверджується спільним наказом Міненерговугілля, Мінекономрозвитку, Мінінфраструктури.
Відповідно до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 №281/171/578/155 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 за №805/15496, відпуск нафтопродуктів через АЗС може здійснюватися за готівку (пункт 10.3.1), за відомостями (за безготівковими розрахунками на підставі договорів між підприємством і споживачем) (пункт 10.3.2), за талонами (пункт 10.3.3), за платіжними картками (пункт 10.3.4).
Згідно пунктів 4.2.5.4-4.2.5.5 вищевказаної Інструкції для дистанційного керування паливороздавальними колонками і оливороздавальними колонками мають використовуватись технічні засоби, що належать до складу спеціалізованих електронних контрольно-касових апаратів, унесених до Державного реєстру електронних контрольно-касових апаратів і комп'ютерних систем України для сфери застосування на АЗС. Зазначені засоби мають відповідати технічним вимогам до спеціалізованих електронних контрольно-касових апаратів для сфери застосування на АЗС та забезпечувати реєстрацію грошових коштів і надання розрахункових документів у єдиному технологічному циклі з відпусканням нафтопродуктів. Місцеве керування паливороздавальними колонками і оливороздавальними колонками має передбачати можливість функціонування з РРО.
Також суд зазначає, що порядок приймання та роздрібної торгівлі бензином, дизельним паливом, скрапленим вуглеводневим газом, гасом, маслами, мастилами (далі - нафтопродукти), розфасованими нафтопродуктами, визначають, а також регламентують вимоги стосовно дотримання прав споживачів щодо належної якості нафтопродуктів, безпеки для життя та здоров'я споживачів, навколишнього природного середовища і рівня торговельного обслуговування Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 № 1442 (далі - Правила).
Пунктом 2 Правил встановлено, що роздрібний продаж нафтопродуктів здійснюється через мережу автозаправних станцій, що призначені для відпуску споживачам нафтопродуктів. Продаж нафтопродуктів (крім бензину, дизельного палива, скрапленого вуглеводневого газу) у дрібній розфасовці здійснюється також через спеціалізовані магазини, що продають товари господарського вжитку.
Згідно пункту 10 Правил розрахунки за продані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, талонів, відомостей на відпуск нафтопродуктів тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з нафтопродуктами споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ за установленою формою на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару. У розрахунковому документі зазначається інформація про форму здійснення розрахунку. Розрахунки за продані нафтопродукти із застосуванням згідно з договорами талонів чи відомостей на відпуск нафтопродуктів здійснюються виключно через установи банків.
Відповідно до пункту 34 Правил заправка автомобілів та інших транспортних засобів населенню провадиться оператором АЗС через паливо-, масло- та газороздавальні колонки.
З вищезазначених норм вбачається, що через мережу АЗС здійснюється саме роздрібний продаж нафтопродуктів, оскільки відпуск пального відбувається через паливо-, масло- та газороздавальні колонки кінцевому споживачу.
Порядок здійснення розрахункових операцій, зокрема у сфері торгівлі, визначений нормами Закону України «Про застосування розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (з наступними змінами і доповненнями), дія якого поширюється на суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.
Згідно з пунктами 1, 2 статті 3 цього Закону суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані:
1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;
2) видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.
Для реєстрації розрахункових операцій на АЗС в Державному реєстрі реєстраторів розрахункових операцій зареєстровані спеціалізовані електронні контрольно-касові апарати, які забезпечують реєстрацію грошових коштів і надання розрахункових документів у єдиному технологічному циклі з відпусканням нафтопродуктів. Відпуск нафтопродуктів операторами АЗС через паливо-, масло- та газороздавальні колонки без проведення реєстрації операції з відпуску технічно виключається.
Щодо поняття некомерційного використання, то суд вважає, що у значенні, в якому його вжито у Податковому кодексі України, нормативно-правових актах, що регулюють порядок реалізації нафтопродуктів у роздріб, слід розуміти, що таким використанням є таке, яке виключає його подальшу реалізацію кінцевим споживачам незалежно від форми розрахунків.
Оскільки через мережу АЗС здійснюється реалізація нафтопродуктів у роздріб кінцевому споживачу з метою некомерційного використання, то контролюючий орган у межах спірних правовідносин не мав обов'язку встановлення факту використання позивачем придбаних нафтопродуктів з тією чи іншою метою.
Таким чином факт відпуску нафтопродуктів через АЗС має бути підтверджений відповідним розрахунковим документом, натомість такі документи позивачем не надано.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою в постановах від 27.03.2018 у справі № 813/4238/15, від 17.04.2018 у справі № 820/9931/15, від 12.11.2019 у справі № 620/4196/18, від 03.04.2020 у справі № 803/3733/15.
Також позивачем не було надано договорів по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Промтранс-ойл» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро пауер».
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що висновки контролюючого органу щодо заниження суми позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду при придбанні пально-мастильних матеріалів є правильними та, як наслідок, податкове повідомлення-рішення від 18.11.2019 № 00000640500 винесено відповідачем правомірно.
Щодо податкового повідомлення - рішення від 18.11.2019 № 00000650500, то суд зазначає наступне.
Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Згідно абзаців 1-4 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження. Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Згідно абзацу першого пункту 120-1.2 статті 120-1 Податкового кодексу України відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою), що зазначена у податковому повідомленні-рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість, зазначеної у такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено. У разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу штрафні санкції, передбачені цим пунктом, не застосовуються на період зупинення такої реєстрації до прийняття відповідного рішення щодо відновлення реєстрації таких податкових накладних / розрахунків коригування згідно з підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 цього Кодексу.
Абзацом другим пункту 120-1.2 статті 120-1 Податкового кодексу України передбачено, що відсутність реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної, зазначених в абзаці першому цього пункту, після спливу 10 календарних днів, наступних за днем отримання платником податку податкового повідомлення-рішення, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість, зазначеної в такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено.
У разі реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної, зазначених в абзаці першому цього пункту, протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання платником податку податкового повідомлення-рішення, штрафні санкції, передбачені абзацом другим цього пункту та пунктом 120 1.1 цієї статті, не застосовуються (абзац третій пункту 120-1.2 статті 120-1 Податкового кодексу України).
Суд зазначає, що в наданому контролюючим органом розрахунку відповідач зазначає про порушення платником податків норм пункту 120-1.2 статті 120-1 Податкового кодексу України.
У відзиві на позовну заяву контролюючий орган зазначає про порушення платником податків норм абзацу першого пункту 120-1.2 статті 120-1 Податкового кодексу України.
Разом з тим, в судовому засіданні представник відповідача вказав на порушення платником абзацу другого пункту 120-1.2 статті 120-1 Податкового кодексу України, при цьому зазначив, що податкове повідомлення-рішення на підставі абзацу першого пункту 120-1.2 статті 120-1 ПК України не приймалось.
Разом з цим, як вбачається зі змісту оскаржуваного податкового повідомлення - рішення до позивача застосовано штраф у розмірі 50% в сумі 298869,16 грн. на підставі абзацу другого пункту 120-1.2 статті 120-1 Податкового кодексу України.
Так, контролюючий орган дійшов висновку про відсутність реєстрації позивачем протягом граничного строку, передбаченого абзацом другим пункту 120-1.2 статті 120-1 Податкового кодексу України (10 календарних днів, наступних за днем отримання платником податку податкового повідомлення-рішення) податкових накладних/розрахунків коригування на суму ПДВ 597738,31 грн.
Суд зазначає, що застосуванню до позивача штрафних санкцій на підставі абзацу другого пункту 120-1.2 статті 120-1 Податкового кодексу України має передувати направлення контролюючим органом на адресу платника податків податкового повідомлення - рішення та не здійснення платником протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання зазначеного податкового повідомлення-рішення реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування, зазначених в абзаці першому пункту 120-1.2 статті 120-1 Податкового кодексу України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.07.2019 у справі № 807/367/18.
Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено в судовому засіданні представником відповідача, контролюючим органом податкове повідомлення-рішення на підставі абзацу першого пункту 120-1.2 статті 120-1 Податкового кодексу України взагалі не приймалось, а тому встановлений абзацом другим пункту 120-1.2 статті 120-1 Податкового кодексу України 10 денний строк реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування у даному випадку ще не сплинув.
Вищевикладене позбавляє суд можливості встановити наявність у контролюючого органу правових підстав для застосування до позивача штрафних санкцій саме на підставі абзацу другого пункту 120-1.2 статті 120-1 Податкового кодексу України.
За таких обставин, суд, оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 18.11.2019 № 00000650500 є протиправним та підлягає скасуванню.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позов Командитного товариства «Товариство з обмеженою відповідальністю «Поліссяєвробуд» необхідно задовольнити частково.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Тому, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області на користь Командитного товариства «Товариство з обмеженою відповідальністю «Поліссяєвробуд» підлягає стягненню сплачений ним при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 4483,04 грн.
Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов Командитного товариства «Товариство з обмеженою відповідальністю «Поліссяєвробуд» (вул. Гонча, 59, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 01037809) до Головного управління ДПС у Чернігівській області (вул. Реміснича, буд. 11, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 43143966) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 18.11.2019 № 00000650500.
В решті позову відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області на користь Командитного товариства «Товариство з обмеженою відповідальністю «Поліссяєвробуд» судовий збір в розмірі 4483,04 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 11.06.2020.
Суддя Н.М. Баргаміна