09 червня 2020 року справа № 580/1276/20
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гараня С.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області про визнання протиправною відповіді та зобов'язання вчинити певні дії,
До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , далі - позивач) з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області (18008, м. Черкаси, вул. Б.Вишневецького, 18, далі - відповідач), в якому просить:
- визнати відповідь від 08.04.2020 протиправною;
- визнати неправомірними, що ущемляють права інваліда 2 групи від трудового каліцтва, дії відповідача та зобов'язати відповідача надати законну відповідь;
- зобов'язати відповідача відшкодувати моральну шкоду в розмірі 1 000 000 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в отриманій відписці від 08.04.2020 №01-08/Г-25з-28 не має відповіді на жодне з питань викладених в заяві від 02.04.2020, що засвідчує чергову безграмотність, неадекватність та хамство посадових осіб відповідача, які її виготовили та підписали.
Ухвалою суду від 12.04.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження та постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Відповідач позов не визнав, надіслав у встановлений судом строк відзив на позов, в якому зазначив, що 28.02.2020 ОСОБА_1 звернувся до Управління із заявою від 27.02.2020, в якій було порушено низку питань. Листом від 27.03.2020 №08-07/Г-18з-22 Управлінням була надана відповідь на заяву позивача від 27.02.2020. Проте, 02.04.2020 позивач повернув відповідь на адресу Управління та подав три заяви, викладені на одному аркуші, про повторний розгляд його заяв, зокрема від 27.02.2020 та клопотання про направлення заяви від 02.04.2020 до виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України. Відповідачем були розглянуті три заяви позивача, викладені у листі від 02.04.2020 та надані позивачу відповіді на них. Також задоволено клопотання позивача про направлення заяви від 02.04.2020 на адресу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України.
18.05.2020 ОСОБА_1 подав до суду пояснення по відзиву, в яких зазначив, що ОСОБА_2 у відзиві перевернув все з ніг на голову. Приєднанні до відзиву додатки сфальсифіковані, як докази, щоб ввести суд в оману.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.
28.02.2020 позивач звернувся до начальника Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Черкаській області Леонова А.П. із заявою (вх. Г-18 від 27.02.2020), в якій просив «Назвать дату, цель и основания направления именно Вами Нечаенко Т.А. не в исполнительную службу на Химпоселок, а поздно вечером к Свернюку ОСОБА_3 в «Белый дом» по ОСОБА_4 ?».
27.03.2020 Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Черкаській області на заяву позивача від 27.02.2020 №Г-18 надана відповідь листом №08-07/Г-18з-22 за підписом начальника управління О.П. Леонова.
02.04.2020 позивач повернув відповідачу відповідь від 27.03.2020 за №08-07/Г-18з-22 та подав три заяви викладені на одному аркуші.
В заяві № 1 просив: «Принять назад так званый ответ от 27.03.2020 за №08-07/Г-18з-22; повторно рассмотреть (на базе аудиозаписи судебного заседания та штампов на документах) заявление основанное на объективных и достоверных документах; проинформировать относительно арифметических действий при направлении адресату «Лист від 02.03.2020 на 1 арк.».
В заяві № 2 просив: «Соблюдать правовые нормы Конституции, ЗУ «Об обращении граждан», перестать заниматься садизмом в отношении инвалида 2 группы и направить ответ на второе заявление от 27.03.202, зарегистрированное канцелярией 28.02.2020».
В заяві № 3 просив: «Знать, что правовые нормы Конституции Украины и Законы Украины должны выполняться, а не комментироваться; Готовиться к очередной встрече в суде».
Також вказана заява від 02.04.2020 містила клопотання про направлення заяви від 02.04.2020 до виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України.
Розглянувши повторне звернення позивача від 02.04.2020 № Г-25, листом від 08.04.2020 № 01-08/Г-25з-28 відповідач надав відповідь позивачу, в якій вказав наступне.
Щодо заяви № 1 повідомив, що управлінням розглянуто заяву від 27.02.2020 за №Г-18, на яку 27.03.2020 дано повну, об'єктивну та обгрунтовану відповідь по суті поставлених питань та яку позивачем направлено на адресу Управління для повторного її розгляду. Також зазначено, що згідно ст. 8 Закону України «Про звернення громадян», не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачено статтею 17 цього Закону, та звернення осіб, визнаних судом недієздатними. Рішення про припинення розгляду такого звернення приймає керівник органу, про що повідомляється особі, яка подала звернення. У зв'язку з вищезазначеним, повідомлено, що розгляд заяви № 1 від 02.04.2020 припинено.
Щодо заяви № 2, повідомлено, що на звернення від 28.02.2020 зареєстроване Управлінням 28.02.2020 за № Г-17 надана відповідь від 30.03.2020 № 08-07/Г-17з-23 та яка направлена на адресу позивача рекомендованим листом.
Стосовно заяви № 3 повідомлено, що Управління дотримується правових норм визначених Конституцією України та Законами України.
Також повідомлено, що клопотання позивача про направлення звернення іншому адресату, задоволено, а заява, що додана до звернення від 02.04.2020 адресована виконавчій дирекції Фонду соціального страхування України направлена за належністю.
Не погоджуючись з відповіддю від 08.04.2020 №01-08/Г-25з-28 позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір по суті суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Закон України “Про звернення громадян”, регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.
Громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення. (ч. 1 ст. 1 Закону України “Про звернення громадян”)
Під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.
Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб. (ст. 3 Закону України “Про звернення громадян”)
Згідно з нормами ст. 15 Закону України “Про звернення громадян”, органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Приписами ст. 18 Закону України “Про звернення громадян”, встановлено, що громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право, серед іншого, одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.
Відповідно до положень ст. 19 Закону України “Про звернення громадян”, органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги.
Так, згідно ст. 20 Закону України “Про звернення громадян”, звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Слід зазначити, що звернення громадян до відповідного органу мають бути викладені максимально чітко та зрозуміло з метою їх належного та всебічного розгляду. Зрозуміле та чітке викладення вимог сприяє всебічній оцінці, викладених у зверненні фактів, та наданні максимально чіткої відповіді на поставлені питання.
Зі змісту заяви позивача від 02.04.2020 вбачається, що позивач звернувся до Начальника Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Черкаській області із заявою (вх. Г-25 від 02.04.2020), в якій просив:
У заяві № 1 просив: «Принять назад так званый ответ от 27.03.2020 за №08-07/Г-18з-22; повторно рассмотреть (на базе аудиозаписи судебного заседания та штампов на документах) заявление основанное на объективных и достоверных документах; проинформировать относительно арифметических действий при направлении адресату «Лист від 02.03.2020 на 1 арк.».
У заяві № 2 просив: «Соблюдать правовые нормы Конституции, ЗУ «Об обращении граждан», перестать заниматься садизмом в отношении инвалида 2 группы и направить ответ на второе заявление от 27.03.202, зарегистрированное канцелярией 28.02.2020».
У заяві № 3 просив: «Знать, что правовые нормы Конституции Украины и Законы Украины должны выполняться, а не комментироваться; готовиться к очередной встрече в суде».
Також вказана заява від 02.04.2020 містила клопотання про направлення заяви від 02.04.2020 до виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України.
За наслідком розгляду звернення позивача від 02.04.2020 №Г-25 відповідач листом від 08.04.2020 №01-08/Г-25з-28 вказав на те, що управлінням розглянуто звернення та надано законну та обгрунтовану відповідь. Зокрема зазначено, щодо заяви № 1 повідомив, що Управлінням розглянуто заяву від 27.02.2020 за №Г-18, на яку 27.03.2020 дано повну, об'єктивну та обгрунтовану відповідь по суті поставлених питань та яку позивачем направлено на адресу Управління для повторного її розгляду. Також зазначено, що згідно ст. 8 Закону України «Про звернення громадян», не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачено статтею 17 цього Закону, та звернення осіб, визнаних судом недієздатними. Рішення про припинення розгляду такого звернення приймає керівник органу, про що повідомляється особі, яка подала звернення. У зв'язку з вищезазначеним, повідомлено, що розгляд заяви № 1 від 02.04.2020 припинено.
Щодо заяви № 2, повідомлено, що на звернення від 28.02.2020 зареєстроване Управлінням 28.02.2020 за № Г-17 надана відповідь від 30.03.2020 № 08-07/Г-17з-23 та яка направлена на адресу позивача рекомендованим листом.
Стосовно заяви № 3 повідомлено, що Управління дотримується правових норм визначених Конституцією України та Законами України.
Також повідомлено, що клопотання позивача про направлення звернення іншому адресату, задоволено, а заява, що додана до звернення від 02.04.2020 адресована виконавчій дирекції Фонду соціального страхування України направлена за належністю.
Отже, відповідач, за наслідками розгляду трьох заяв позивача, що викладені в одному листі позивача від 02.04.2020 за вх. № Г-25, з дотриманням приписів Закону України “Про звернення громадян”, надав йому повну, всебічну та обґрунтовану відповідь листом від 08.04.2020 №01-08/Г-25з-28, при цьому, звернення розглянуто в термін, встановлений ст. 20 вказаного Закону та було вчасно направлено позивачу, з огляду на що, суд дійшов до висновку про відсутність порушень з боку відповідача при наданні відповіді на звернення позивача, що вказує на відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Крім того, варто врахувати, що під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу, який має формулюватися максимально чітко і зрозуміло, а тому, особа, звертаючись до суду із позовною заявою, повинна чітко зазначити дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень (його рішення), що порушили її право, та повинна вказати спосіб захисту свого порушеного права.
У частині 2 статті 55 Конституції України, визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
З наведеного офіційного тлумачення частини 2 ст. 55 Конституції України, слідує, що право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб не є абсолютним. Людина має таке право за умови, що якщо вважає, що рішення, дія чи бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб порушують або ущемляють її права і свободи чи перешкоджають їх здійсненню, а тому, потребують правового захисту в суді.
Таким чином, право на оскарження до суду рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, про яке йдеться у частині 2 ст. 55 Конституції України, має спеціальну мету і призначення - правовий захист порушених прав та свобод людини, усунення перешкод у їх реалізації.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ст. 2 КАС України).
У статті 5 КАС України, взаємозв'язок між правом особи на звернення до суду і порушенням їх суб'єктивних прав знайшов остаточне закріплення. Зазначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Отже, завдання адміністративного судочинства не може бути реалізоване у разі звернення особи до суду за захистом прав та свобод, які вона не обґрунтовує.
Зі змісту адміністративного позову не вбачається, якими самими діями чи бездіяльністю було порушено права позивача, які на його думку питання були розглянуті неналежним чином та, які рішення прийнято з порушенням норм закону. Частина прохальної частини позовної заяви не узгоджується з приписами ст. 5 КАС України, та за своєю формою не є позовними вимогами.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем не було допущено порушень прав позивача при розгляді його заяви/звернення від 02.04.2020 вх. Г-25.
Позовна вимога стягнути на користь позивача моральну шкоду в сумі 1 000 000,00 грн не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Згідно з ч.5 ст.21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Отже, позовна вимога про відшкодування шкоди в адміністративному судочинстві є похідною позовною вимогою від публічного спору. Тому суд має з'ясувати безпосередній причинний зв'язок факту завдання моральної шкоди від дій, рішень чи бездіяльності суб'єктом владних повноважень, які заявлені (об'єднані) предметом у відповідному спорі.
Відповідно до ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Шкода - це будь-яке знецінення блага, що охороняється правом, тому її поділяють на майнову і немайнову. Моральна шкода - втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, у чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди належать: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Належних і допустимих доказів завдання позивачу в спірних правовідносинах моральної шкоди відповідачем спірним листом суду не надано. Водночас не доведено, що відповідач у спірних в цій справі правовідносинах спірним листом завдав моральної шкоди позивачу.
Відповідно до п.2 ч.3 ст.23 Цивільного кодексу України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Тому позовна вимога про відшкодування моральної шкоди в розмірі 1 000 000,00 грн не доведена, є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд,
У задоволенні позову відмовити повністю.
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог пункту 3 розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.М. Гарань