Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"09" червня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/1110/20
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Аюпової Р.М.
при секретарі судового засідання Васильєві А.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Державної екологічної інспекції у Харківській області, м. Харків
до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків
про стягнення коштів в розмірі 66299,64 грн.
за участю представників сторін:
позивача - Полухін А.В., дов. № 1811-12-14 від 14.05.2020;
відповідача - не з'явився.
Позивач - Державна екологічна інспекція у Харківській області, м. Харків, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків, про стягнення шкоди в розмірі 66299,64 грн., заподіяної внаслідок порушення відповідачем природоохоронного законодавства. Також просить суд покласти на відповідача понесені позивачем судові витрати.
Ухвалою господарського суду від 14.04.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 12.05.2020 о 12:00 год.
Протокольною ухвалою від 12.05.2020, в порядку ст. 216 ГПК України, у судовому засіданні оголошувалась перерва до 09.06.2020 о 12:00 год.
У судовому засіданні 09.06.2020 представник позивача позов підтримав, наполягав на його задоволенні.
Представник відповідача у судові засідання 12.05.2020, 09.06.2020 не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, у строки, визначені ухвалою суду від 14.04.2020 відзив на позов не надав, заборгованість не спростував. Про час та місце розгляду справи повідомлений належними чином.
Беручи до уваги, що відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, та те, що відповідно до статті 74 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів по справі покладено на сторони, суд, враховуючи ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, згідно ч.9 ст. 165 ГПК України вирішує справу за наявними матеріалами.
Одночасно, застосовуючи положення Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи, суд зазначає, що частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, який кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 року Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Присутній в судовому засіданні представник позивача погодився з тим, що судом досліджено всі докази, які містяться в матеріалах справи, у відповідності до ст. 74 ГПК України.
Відповідно до ст. 219 ГПК України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, наявних в матеріалах справи.
У судовому засіданні 09.06.2020, відповідно до ст. 240 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши наявні у справі докази, суд встановив наступне.
В період з 11.11.2019 по 22.11.2019 року Державною екологічною інспекцією у Харківській області (надалі - Інспекція, позивач), на підставі ст. 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст.ст. 4,5,7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та наказу Інспекції від 05.11.2019 № 839/11-02 було здійснено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства у діяльності Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» (надалі - КП «Харківські теплові мережі», відповідач).
За результатами даної перевірки, Інспекцією складено акт проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів № 839/11-02/05-06 від 22.11.2019 року, який був направлений на адресу підприємства супровідним листом від 22.11.2019 №4323/05-06 із повідомленням про вручення № 6103718608606.
КП «Харківські теплові мережі» спеціалізується на виробництві теплової енергії та наданні послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води та має в своєму складі 10 філій на території м. Харків: Шевченківська, Київська, Слобідська, Холодногірська, Московська, Новобаварська, Індустріальна, Основ'янська, Немишлянська, Роганська, а також філію Теплоелектроцентраль - 3 (далі-ТЕЦ-3) та транспортну філію.
Відповідно до вказаного акту та наданих під час перевірки документів дозвільного характеру, позивачем встановлено наступне:
Водопостачання КП «Харківські теплові мережі» здійснюється частково централізовано на підставі укладених договорів, частково з р. Лопань береговою насосною станцією філії ТЕЦ-3 на підставі дозволу на спеціальне водокористування №790/ХР/49д-19 від 18.07.2019, виданого Державним агентством водних ресурсів України, терміном дії до 18.07.2022.
Вказаним дозволом анульовано попередній дозвіл на спеціальне водокористування №714/ХР/49д-19 від 28.05.2019, терміном дії до 28.05.2025.
Під час перевірки також було встановлено, що існує ще дозвіл на спеціальне водокористування №889/ХР/49д-19, виданий КП «Харківські теплові мережі» 15.11.2019, з терміном дії до 15.11.2022, яким не скасовано попередній дозвіл № 714/ХР/49д-19 від 28.05.2019.
Тобто, як вказує позивач, на час перевірки на КП «Харківські теплові мережі» в наявності два чинних дозвіла на спеціальне водокористування №790/ХР/49д-19 від 18.07.2019 та №889/ХР/49д-19 від 15.11.2019.
14.05.2019 року втратив чинність дозвіл на спеціальне водокористування Укр.№ 04.01-10-872 А/Хар., виданий КП «Харківські теплові мережі» Департаментом екології та природних ресурсів ХОДА. Дозвіл на спеціальне водокористування №714/ХР/49д-19 отримано 28.05.2019.
Таким чином, позивач зазначає, що КП «Харківські теплові мережі» з 15.05.2019 по 27.05.2019 здійснювало забір води з р. Лопань береговою насосною станцією без дозволу на спеціальне водокористування, що є порушенням ст.ст.44, 48, 49 ВК України.
Згідно первинної облікової документації по забору води з р. Лопань, яка ведеться по показниках двоканального ультразвукового витратоміра УРВ-011 А2.2-К№2025, за період з 15.05.2019 по 27.05.2019 КП «Харківські теплові мережі» забрано води з поверхневої водойми (р. Лопань) без дозволу на спеціальне водокористування в кількості 38 943,145 м3.
Крім того, в ході планові перевірки відділом інструментально-лабораторного контролю Державної екологічної інспекції у Харківській області відібрані проби зворотних вод, для контролю за встановленими нормативами ГДС, з трубопроводу на території Філії ТЕЦ-3, з східної сторони КТЦ, про що складено акти відбору проб вод від 12.11.2019 № 71/133-134, від 18.11.2019 № 73/136-137, від 21.11.2019 № 76/143-144.
У відповідності до протоколів вимірювань показників складу та властивостей проб вод від 19.11.2019 № 71/133-134, від 22.11.2019 № 73/136-137, концентрація забруднюючих речовин у скиді зворотних вод перевищує вміст забруднюючих речовин (згідно дозволу на спеціальне водокористування №790/хр/49д-19 від 18.07.2019) по таких показниках:
Перевищення за показником: ХСК
Протокол вимірювання показників складу та властивостей вод від 12.11.2019 № 71/133 - в 3,33 рази.
Протокол вимірювання показників складу та властивостей вод від 22.11.2019 № 73/136 - в 2,82 рази.
Таким чином у період з 12.11.2019 по 21.11.2019 КП «Харківські теплові мережі» здійснило самовільний скид зворотних вод, тобто із перевищенням ГДС, що є порушенням вимог ст. 44 ВК України.
28 листопада 2019 року, з метою усунення порушень природоохоронного законодавства виявлених під час здійснення планового заходу - перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, Інспекцією винесено на адресу КП «Харківські теплові мережі» припис №56/05-06, пунктом 9 якого зобов'язано не допускати перевищення встановлених нормативів ГДС забруднюючих речовин у скиді зворотних вод до озера Зеленка. Вказаний припис направлено супровідним листом від 28.11.2019 № 4376/05-06 (повідомлення про вручення №6103718618423).
Відповідно до п. 1.7 «Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 року № 389, зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 14.08.2009р. №767/16783 (із змінами згідно наказу Мінприроди України № 367 від 13.10.2015, надалі - Методика):
самовільне водокористування - використання водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів;
граничнодопустимий скид (ГДС) - маса речовини у зворотній воді, що є максимально допустимою для відведення за встановленим режимом для цього пункту водного об'єкта за одиницю час.
В зв'язку з виявленими порушеннями, Інспекцією з урахуванням норм передбачених Методикою розраховано шкоду заподіяну державі:
- внаслідок самовільного водокористування в період з 15.05.2019 по 27.05.2019 рік, в розмірі 66271,50 грн., яку було направлено на адресу КП «ХАРКІВСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» разом із претензією № 173 від 25.11.2019 року щодо добровільного відшкодування шкоди (повідомлення про вручення №6103718584413);
- внаслідок скиду у період з 12.11.2019 по 21.11.2019 зворотних вод з перевищенням ГДС до озера Зеленка, в розмірі 28,14 грн., яку було направлено на адресу КП «Харківські теплові мережі» разом із претензією № 197 від 12.12.2019 щодо добровільного відшкодування шкоди (повідомлення про вручення №610371650696)
За наслідками виявлених порушень природоохоронного законодавства державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Харківської області були складені протокол про адміністративне правопорушення № 002252 від 05.12.2019 року та винесено постанову про накладання адміністративного стягнення № 167/05-06 від 05.12.2019, згідно яких начальника хімцеху філії ТЕЦ-3 Шафоростову О.В., було визнано винною у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ст. 59 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 136,00 грн. Даний штраф був сплачений згідно з квитанцією № 4 від 05 грудня 2019 року.
Після отримання відповідачем вказаних претензій із розрахунками розміру шкоди в загальній сумі 66299,64 грн., вимоги їх не були добровільно виконані відповідачем, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до господарського суду з даним позовом.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.
У відповідності до ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Згідно ч.2 ст.16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону. Власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
Органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних питаннях, що виникають в галузі охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів є Міністерство екології та природних ресурсів України та його органи на місцях, а саме Державна екологічна інспекція у Харківській області, яка в межах своїх повноважень забезпечує реалізацію державної політики в галузі охорони навколишнього природного середовища на території області.
Згідно ст. 2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються цим Законом, а також земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.
В ч. 1 ст. 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.
Положеннями абзацу п. 1.1 роз'яснень Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища від 27.06.2001 № 02-5/744 (з наступними змінами та доповненнями) визначено, що відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються Конституцією України, міжнародними угодами України, Цивільним кодексом України, Законом України Про охорону навколишнього природного середовища, а також розроблюваним відповідно до нього земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством. У вирішенні спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, слід керуватися нормами природноресурсового, природоохоронного законодавства про забезпечення екологічної безпеки, а з питань, не врегульованих цим законодавством, - відповідними правилами цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 149 ГК України, суб'єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів.
Приписами ст. 2 ВК України визначено, що завданням водного законодавства є регулювання правових відносин з метою забезпечення збереження, науково обгрунтованого, раціонального використання вод для потреб населення і галузей економіки, відтворення водних ресурсів, охорони вод від забруднення, засмічення та вичерпання, запобігання шкідливим діям вод та ліквідації їх наслідків, поліпшення стану водних об'єктів, а також охорони прав підприємств, установ, організацій і громадян на водокористування. Водні відносини в Україні регулюються цим Кодексом, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" та іншими актами законодавства. Земельні, гірничі, лісові відносини, а також відносини щодо використання та охорони рослинного і тваринного світу, територій та об'єктів природно-заповідного фонду, атмосферного повітря, виключної (морської) економічної зони та континентального шельфу України, що виникають під час користування водними об'єктами, регулюються відповідним законодавством України.
Згідно до ч. 1 ст. 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів. Законодавством України громадянам гарантується право загального використання природних ресурсів для задоволення життєво необхідних потреб (естетичних, оздоровчих, рекреаційних, матеріальних тощо) безоплатно, без закріплення цих ресурсів за окремими особами і надання відповідних дозволів, за винятком обмежень, передбачених законодавством України. В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.
Згідно ст.1 ВК України, водокористування - це використання води (водних об'єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об'єктів).
Положеннями ст. 46 ВК України визначено, що водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне.
Водокористувачі зобов'язані: здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу (п.9 ч. 1 ст. 44 ВК України).
Відповідно до ч.1. ч. 2 ст. 48 ВК України, спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб.
Не належать до спеціального водокористування: пропуск води через гідровузли (крім гідроенергетичних); скид води з водних об'єктів відповідно до встановлених для них режимів роботи для підтримання екологічних витрат у річці та з метою запобігання виникненню гідродинамічних аварій; подача (перекачування) води водокористувачам у маловодні регіони; усунення шкідливої дії вод (підтоплення, засолення, заболочення); використання підземних вод для вилучення корисних компонентів; вилучення води з надр разом з видобуванням корисних копалин; виконання розчистки русел річок, каналів і дна водойм, будівельних, днопоглиблювальних і вибухових робіт; видобування корисних копалин (крім підземних вод) і водних рослин; прокладання трубопроводів і кабелів; проведення бурових, геологорозвідувальних робіт; забір та/або використання води в об'ємі до 5 кубічних метрів на добу, крім тієї, що використовується для виробництва (входить до складу) напоїв та фасованої питної води; інші роботи, які виконуються без забору води та скидання зворотних вод (ч. 3 ст. 48 ВК України).
Положеннями ч. ч. 1, 7 ст. 49 ВК України встановлено, що спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу. Строк видачі дозволу на спеціальне водокористування або надання письмового повідомлення про відмову в його видачі становить не більше тридцяти календарних днів з дня надходження на розгляд заяви та відповідних документів.
Відповідно до ст. 50 ВК України, строки спеціального водокористування встановлюються органами, які видали дозвіл на спеціальне водокористування. Спеціальне водокористування може бути короткостроковим (до трьох років) або довгостроковим (від трьох до двадцяти п'яти років). У разі необхідності строк спеціального водокористування може бути продовжено на період, що не перевищує відповідно короткострокового або довгострокового водокористування. Продовження строків спеціального водокористування за клопотанням заінтересованих водокористувачів здійснюється державними органами, що видали дозвіл на спеціальне водокористування.
Як вбачається з матеріалів справи, в період з 11.11.2019 по 22.11.2019 Державною екологічною інспекцією у Харківській області, на підставі наказу Інспекції від 05.11.2019 № 839/11-02 було здійснено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства у діяльності КП "Харківські теплові мережі"
За результатами вказаного заходу державного нагляду (контролю), Інспекцією складено акт проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів № 839/11-02/05-06 від 22.11.2019.
Інспекцією під час перевірки встановлено, що водопостачання КП "Харківські теплові мережі" здійснюється частково централізовано на підставі укладених договорів, частково з р. Лопань береговою насосною станцією філії ТЕЦ-3 на підставі дозволу на спеціальне водокористування №790/ХР/49д-19 від 18.07.2019 виданого Державним агентством водних ресурсів України, терміном дії до 18.07.2022.
Вказаним дозволом анульовано попередній дозвіл на спеціальне водокористування №714/ХР/49д-19 від 28.05.2019 , терміном дії до 28.05.2025.
Інспекцією встановлено та зафіксовано актом, що 14.05.2019 втратив чинність дозвіл на спеціальне водокористування Укр.№ 04.01-10-872 А/Хар., виданий КП "Харківські теплові мережі" Департаментом екології та природних ресурсів ХОДА, а дозвіл на спеціальне водокористування №714/ХР/49д-19 отримано 28.05.2019.
Таким чином КП "Харківські теплові мережі" з 15.05.2019 по 27.05.2019 здійснювало забір води з р.Лопань береговою насосною станцією без дозволу на спеціальне водокористування.
Згідно первинної облікової документації по забору води з р.Лопань, яка ведеться по показниках двоканального ультразвукового витратоміра УРВ-011 А2.2-К№2025, за період з 15.05.2019 по 27.05.2019 КП "Харківські теплові мережі" забрано води з поверхневої водойми (р.Лопань) без дозволу на спеціальне водокористування в кількості 38 943,145 м3.
В ході вказаної планові перевірки відділом інструментально-лабораторного контролю Державної екологічної інспекції у Харківській області відібрані проби зворотних вод, для контролю за встановленими нормативами ГДС, з трубопроводу на території Філії ТЕЦ-3, з східної сторони КТЦ, про що складено акти відбору проб вод від 12.11.2019 № 71/133-134, від 18.11.2019 № 73/136-137, від 21.11.2019 № 76/143-144.
У відповідності до протоколів вимірювань показників складу та властивостей проб вод від 19.11.2019 № 71/133-134, від 22.11.2019 № 73/136-137, концентрація забруднюючих речовин у скиді зворотних вод перевищує вміст забруднюючих речовин (згідно дозволу на спеціальне водокористування №790/хр/49д-19 від 18.07.2019) по таких показниках: ХСК в 3,33 рази (протокол вимірювання показників складу та властивостей вод від 12.11.2019 № 71/133) та в 2,82 рази (протокол вимірювання показників складу та властивостей вод від 22.11.2019 № 73/136).
Таким чином, у період з 12.11.2019 по 21.11.2019 КП "Харківські теплові мережі" здійснило самовільний скид зворотних вод.
Відповідно до ч. 1, п. з) ч. 2, ч. 4 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, зокрема, у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Ч. 1 ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
У відповідності з ч. ч. 1, 3 ст. 110, ч. 1 ст. 111 ВК України, порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, зокрема, винні у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування. Підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.
Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України, одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені ст. 1166 ЦК України, згідно з ч. ч. 1, 2 якої, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Для застосування деліктної відповідальності необхідною є наявність усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення, а саме: вина особи, яка заподіяла шкоду; протиправна поведінка заподіювача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача. Відсутність одного з елементів складу цивільного правопорушення, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за заподіяну шкоду, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Зазначені підстави є загальними та необхідними у всіх випадках, якщо інше не обумовлено законом, для стягнення шкоди поза договірними зобов'язаннями.
В силу положень ч. ч. 1-3 ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Разом з тим, положеннями визначеними у п. 1.6 роз'яснень Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища від 27.06.2001 р. №02-5/744 передбачено, що господарський суд, вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, повинен виходити з презумпції вини правопорушника (ст. ст. 440 та 442 ЦК України).
Отже, позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.
Наразі, слід зазначити, що важливим елементом доказування наявності шкоди - є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки, а відтак досліджуючи вказане питання господарський суд виходить з того, що допущене відповідачем порушення природоохоронного законодавства мало місце в результаті здійснення відповідачем своєї господарської діяльності без отримання відповідних дозволів. Викладене, на думку суду, підтверджує наявність причинно-наслідкового зв'язку між здійсненим порушенням та завданими ним збитками та як наслідок наявність у діях відповідача складу цивільного правопорушення.
Як зазначалось вище, факт порушення КП "Харківські теплові мережі" вимог природоохоронного законодавства було встановлено під час позапланової перевірки Державної екологічної інспекції, а саме у період з 11.11.2019 по 22.11.2019.
Зважаючи на викладене, суд доходить висновку, що протиправність поведінки відповідача полягає у тому, що КП "Харківські теплові мережі" з 15.05.2019 по 27.05.2019 здійснювало забір води з р.Лопань береговою насосною станцією без дозволу на спеціальне водокористування в кількості 38 943,145 м3.
Також, у відповідності до протоколів вимірювань показників складу та властивостей проб вод від 19.11.2019 № 71/133-134, від 22.11.2019 № 73/136-137, концентрація забруднюючих речовин у скиді зворотних вод перевищує вміст забруднюючих речовин (згідно дозволу на спеціальне водокористування №790/хр/49д-19 від 18.07.2019) по таких показниках: ХСК в 3,33 рази (протокол вимірювання показників складу та властивостей вод від 12.11.2019 № 71/133) та в 2,82 рази (протокол вимірювання показників складу та властивостей вод від 22.11.2019 № 73/136).
Таким чином, у період з 12.11.2019 по 21.11.2019 КП "Харківські теплові мережі" здійснило самовільний скид зворотних вод.
Шкода, заподіяна внаслідок порушення природоохоронного законодавства, повинна відшкодовуватись у розмірах, які визначаються на підставі затверджених у встановленому порядку такс і методик обрахування розмірів шкоди, що діють на час здійснення порушення або, у разі неможливості встановлення часу здійснення порушення, - на час його виявлення. Відсутність таких такс або методик не може бути підставою для відмови у відшкодуванні шкоди.
Відповідно до п. 1.7 «Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 № 389, зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 14.08.2009 №767/16783 (із змінами згідно наказу Мінприроди України № 367 від 13.10.2015, надалі - Методика №389): самовільне водокористування - використання водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів; граничнодопустимий скид (ГДС) - маса речовини у зворотній воді, що є максимально допустимою для відведення за встановленим режимом для цього пункту водного об'єкта за одиницю час.
В зв'язку з виявленими порушеннями, Інспекцією з урахуванням норм передбачених Методикою №389 розраховано шкоду заподіяну державі: внаслідок самовільного водокористування в період з 15.05.2019 по 27.05.2019, в розмірі 66271,50 грн., яку було направлено на адресу КП «Харківські теплові мережі» разом із претензією № 173 від 25.11.2019 року щодо добровільного відшкодування шкоди (повідомлення про вручення № 6103718584413) та внаслідок скиду у період з 12.11.2019 по 21.11.2019 зворотних вод з перевищенням ГДС до озера Зеленка, в розмірі 28,14 грн., яку було направлено на адресу КП «Харківські теплові мережі» разом із претензією № 197 від 12.12.2019 щодо добровільного відшкодування шкоди (повідомлення про вручення №610371650696).
Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог Державної екологічної інспекції у Харківській області щодо стягненням з КП "Харківські теплові мережі" шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства, що призвело до самовільного водокористування та скиду, на загальну суму 66299,64 грн.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Ч. ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Враховуючи викладене, позовні вимоги Державної екологічної інспекції у Харківській області є доведеними, не спростовані відповідачем, а отже, підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до приписів ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76, 86, 129, 130, 165, 232, 233, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, код ЄДРПОУ 31557119) на користь держави на р/р UA308999980000033114331020005, УК у Слобідському районі м. Харків, код ЄДРПОУ 37999680, МФО 899998, символ звітності 331 для зарахування по коду бюджетної кваліфікації 24062100 «Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності», в установі банку - Казначейство України (ЕАП), шкоду заподіяну державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства в розмірі 66299,64 грн.
Стягнути з Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, код ЄДРПОУ 31557119) на користь Державної екологічної інспекції у Харківській області (61166, м. Харків, вул. Бакуліна, 6, код ЄДРПОУ 37999518, р/р НОМЕР_1 , УК ДКСУ у м. Києві, МФО 820172) судовий збір в розмірі 2102,00 грн.
Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.
Позивач - Державна екологічна інспекція у Харківській області (61166, м. Харків, вул. Бакуліна, 6, код ЄДРПОУ 37999518);
Відповідач - Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, код ЄДРПОУ 31557119).
Повне рішення складено 11.06.2020.
Суддя Р.М. Аюпова
справа № 922/1110/20