Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"04" червня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/505/20
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Аюпової Р.М.
при секретарі судового засідання Васильєві А.В.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ваговимірювальні системи", м. Дніпро
до Приватного науково-виробничого підприємства "Форвард", м. Харків
про стягнення коштів в розмірі 309869,56 грн
за участю представників сторін:
позивача - Баранник М.Ю., адвокат,
відповідача - не з'явився.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ваговимірювальні системи", м. Дніпро, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Приватного науково-виробничого підприємства "Форвард", м. Харків, про стягнення заборгованості за договором поставки № ВИС-695/19 від 30.08.2019 в розмірі 309869,56 грн., з яких: 257000,00 грн. - сума основної заборгованості, 36391,29 грн. - пеня, 12850,00 грн. - штраф, 3628,27 грн. - 3% річних. Також позивач просить суд покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.
Ухвалою господарського суду від 25.02.2020 відкрито провадження у справі № 922/505/20 та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 23.03.2020 о 12:45 год.
17.03.2020 представником відповідача, через канцелярію суду, надано відзив на позов (вх. № 6838), в якому зазначив, що сума нарахованих позивачем відповідачу штрафних санкцій є надмірно великою та просив суд зменшити розмір неустойки за укладеним між сторонами даного спору договором поставки до 5% від суми заборгованості.
Ухвалою господарського суду від 23.03.2020 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, до 25 травня 2020 року.
24.04.2020 позивачем, через канцелярію суду, надано відповідь на відзив відповідача (вх. № 9680), в якій позивач висловив незгоду з доводами відповідача, зазначив про їх необґрунтованість та безпідставність, оскільки, звертаючись до господарського суду з вимогами про стягнення штрафних санкцій за неналежне виконання відповідачем умов договору поставки, позивач діяв у відповідності до вимог чинного законодавства та умов укладеного договору.
Заперечень на відповідь на відзив, відповідачем до суду надано не було.
Ухвалою господарського суду від 20.05.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу № 922/505/20 до судового розгляду по суті на 04.06.2020 об 11:15 год.
У судовому засіданні 04.06.2020 представник позивача позов підтримав, наполягав на його задоволенні. Через канцелярію суду надав заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу (вх. № 12589), просив суд розглянути її та задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання 04.06.2020 не з'явився, про причину неявки суд не повідомив. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
В ході розгляду даної справи господарським судом Харківської області, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.
В ході розгляду даної справи судом було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.
Присутній в судовому засіданні представник позивача погодився з тим, що судом досліджено всі докази, які надано сторонами, у відповідності до ст. 74 ГПК України.
Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.
Відповідно до ст. 219 ГПК України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
У судовому засіданні 04.06.2020, відповідно до ст. 240 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
30 серпня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ваговимірювальні системи" (постачальник, позивач, ТОВ "Компанія "ВВС") та Приватним науково-виробничим підприємством "Форвард" (покупець, відповідач, ПНВП "Форвард") укладено договір поставки № ВИС-695/19 (надалі - договір), згідно якого покупець оплачує, а постачальник виготовляє та поставляє ваги автомобільні тензометричні для зважування сільськогосподарської продукції "80ВА-1-1ПМ-18" (надалі - устаткування), а також надає послуги з їх встановлення. Перелік переданого покупцю устаткування та послуг наведений у специфікації № 1 (додаток № 1), що є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно з п. 2.1. договору, вартість договору визначається у національній валюті України та становить 332000,00 грн., в тому числі ПДВ (20%) 55333,33 грн.
П. 2.2. договору передбачено, що оплата здійснюється за банківськими реквізитами постачальника. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок постачальника банком покупця.
П. 2.3 договору передбачено наступний порядок оплати:
- 166000,00 грн. - передоплата протягом 3 банківських днів з моменту підписання договору (п.2.3.1 договору);
- 166000,00 грн. - остаточна оплата по факту готовності устаткування після відвантаження протягом 1 банківського дня з дати підписання видаткової накладної (п.2.3.2 договору).
Днем виконання зобов'язань за цим договором вважається день підписання обома сторонами акта надання послуг. Підставою для підписання сторонами акта надання послуг є підписані уповноваженими представниками сторін та/або відповідним технічними працівниками проміжні акти, що підтверджують факт виконання послуг, наведених у специфікації № 1 до договору. Зазначені акти підписуються сторонами на місці і за фактом надання відповідних послуг (п. 3.3. договору).
Відповідно до п.6.2 договору у разі затримки покупцем оплати, передбаченої п.2.3.2 договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми невиконаного зобов'язання.
Згідно з п.6.4 договору, у випадку необґрунтованої затримки покупцем оплати поставленого устаткування, передбаченої п.2.3.2 договору, на термін більше, ніж 20 календарних днів, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 5% від суми невиконаного зобов'язання.
Згідно пункту 9.11. даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2019 року, але в будь-якому випадку до повного виконання зобов'язань за договором.
На виконання умов даного договору, позивач виготовив та здійснив поставку, а відповідач прийняв без зауважень обумовлене цим договором устаткування, що підтверджується підписаною представниками обох сторін видатковою накладною № 640 від 06 вересня 2019 на суму 322000,00 грн. Також позивачем було здійснено шеф-монтажні та пусконалагоджувальні роботи, що підтверджується технічним актом (проміжним) про виконані роботи від 21.09.2019.
Натомість, в порушення умов укладеного між сторонами даного спору договору, відповідно до наданих до матеріалів справи копій платіжних доручень від 02.09.2019, 03.09.2019, 21.11.2019, оплата за даним договором була здійснена відповідачем частково в сумі 75000,00 грн., з порушенням строків, узгоджених сторонами у договорі.
Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача за договором становить 257000,00 грн., у зв'язку з чим, позивач звернувся до відповідача з вимогою від 09.12.2019 про негайне перерахування на рахунок позивача суми заборгованості за договором.
Відповідач на направлену вимогу не відреагував, заборгованість за договором не сплатив, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до господарського суду Харківської області за захистом свого порушеного права.
Так, позивач просить суд стягнути на свою користь заборгованість за договором поставки № ВИС-695/19 від 30.08.2019 в розмірі 309869,56 грн., з яких: 257000,00 грн. - сума основної заборгованості, 36391,29 грн. - пеня, 12850,00 грн. - штраф, 3628,27 грн. - 3% річних.
Станом на час розгляду даного спору, матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем даної суми заборгованості в добровільному порядку.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності із ст.173 ГК України та ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Ст. 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Ч. 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов укладеного між сторонами договору поставки, позивач виготовив та здійснив поставку, а відповідач прийняв без зауважень обумовлене цим договором устаткування, що підтверджується підписаною представниками обох сторін видатковою накладною № 640 від 06 вересня 2019 на суму 322000,00 грн.
Проте, всупереч умов договору, свої зобов'язання щодо своєчасної оплати за отриманий товар відповідач виконав не в повному обсязі, здійснив оплату за договором в сумі 75000,00 грн., та не надав суду доказів на підтвердження оплати суми боргу в розмірі 257000,00 грн.
Суд зауважує, що в наданому до господарського суду відзиві на позов, відповідач не спростував наявну заборгованість за договором поставки в розмірі 257000,00 грн.
Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати товару за договором поставки від 30.08.2019.
Враховуючи, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. ст. 193, 198 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження сплати суму боргу за договором поставки від 30.08.2019 в сумі 257000,00 грн., суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача даної суми заборгованості за договором поставки належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч.1 статті 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.
За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 ГК України).
Одним із видів господарських санкцій, згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).
Відповідно до ст.ст. 230, 231 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Розмір штрафних санкцій, відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Такий вид забезпечення виконання зобов'язання, як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 6 ст. 232 ГК України.
У відповідності до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
В ч. 2 ст. 343 ГК України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.
Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до п.6.2 договору у разі затримки покупцем оплати, передбаченої п.2.3.2 договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми невиконаного зобов'язання.
Згідно з п.6.4 договору, у випадку необґрунтованої затримки покупцем оплати поставленого устаткування, передбаченої п.2.3.2 договору, на термін більше, ніж 20 календарних днів, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 5% від суми невиконаного зобов'язання.
Враховуючи невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки від 30.08.2019., позивач нарахував відповідачеві пеню, яка, станом на 18.02.2020, складає 36391,29 грн. та штраф, розмір якого складає 12850,00 грн.
Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані, зокрема й щодо вини в невиконанні взятих на себе зобов'язань по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, дають підстави для висновку суду про правомірність нарахування позивачем пені в розмірі 36391,29 грн. та штрафу в розмірі 12850,00 грн. (здійснений позивачем розрахунок перевірено судом).
Згідно ст. 625 ЦК України боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 3628,27 грн., нарахованих згідно ч.2 ст. 625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов'язання, підлягають задоволенню як правомірні та обґрунтовані (здійснений позивачем розрахунок перевірено судом).
Розглянувши заперечення відповідача, що нараховані відповідачу штрафні санкції у заявленому позивачем розмірі ставлять під загрозу господарську діяльність відповідача та просить зменшити розмірі неустойки до 5% від суми заборгованості, суд виходить з наступного.
Умовами укладеного між сторонами договору передбачено нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми невиконаного зобов'язання, а також застосування штрафу в розмірі 5% від суми невиконаного зобов'язання у випадку прострочення здійснення платежів на строк більше 20 днів (пункти 6.2 і 6.4 договору). Зазначені умови були акцептовані і погоджені відповідачем шляхом підписання даного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Виконання цивільного обов'язку забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства (ч. 3 ст.14 ЦК України).
Суд зазначає, що сума штрафних санкцій в загальному розмірі 49241,29 грн., нарахована у повній відповідності до умов договору і є співмірною з сумою невиконаних і несвоєчасно виконаних відповідачем зобов'язань за договором, відповідає загальним засадам цивільного і господарського законодавства.
Щодо зменшення розміру неустойки до 5% від суми заборгованості, суд виходить з наступного.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 233 ГК України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Так, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Суд зауважує, що наведені відповідачем у відзиві на позовну заяву і доданій заяві про зменшення розміру неустойки обставини щодо наявності у відповідача значного обсягу невиконаних зобов'язань перед іншими суб'єктами господарювання і податковими органами не може бути підставою для звільнення відповідача від виконання зобов'язань і зменшення розміру неустойки до 5% від суми заборгованості.
Враховуючи викладене, подане клопотання відповідача є необґрунтованим, безпідставним, а тому є таким, що не підлягає задоволенню.
Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 73 ГПК України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи викладене, позовні вимоги позивача є доведеними матеріалами справи, обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
Позивачем заявлено клопотання про стягнення суми витрат на правову допомогу в розмірі 15000,00 грн. (вх. № 12589), розглянувши яке, суд виходить з наступного.
Ст. 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
В обґрунтування поданого клопотання, позивачем до господарського суду надано договір про надання правової допомоги від 30.01.2020, відповідно до умов якого Адвокатське бюро "Комплекс Груп" бере на себе зобов'язання надавати необхідну правову допомогу/послуги з юридичного супроводження судових спорів замовника - ТОВ "Компанія "Ваговимірювальні системи" та представництво його інтересів у судах, в обсязі та на умовах, передбачених договором та на підставі додатків (додаткових угод) до договору, які є його невід'ємними частинами та укладаються окремо для кожного спору, а замовник зобов'язаний оплатити послуги у порядку та строки. обумовлені сторонами в договорі та й додатках.
Також заявником надано детальний опис наданих виконавцем послуг за договором про надання правової допомоги, яким підтверджується надання послуг з правової допомоги замовнику на суму 15000,00 грн. та акт наданих послуг до договору від 30.01.2020, підписаний представниками замовника та виконавця.
П. 8 ст. 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 14.11.2018 (справа № 910/8682/18) необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.
Враховуючи викладене, суд зазначає про обґрунтованість, правомірність та доведеність здійснення позивачем адвокатських витрат, у зв'язку з чим задовольняє відповідне клопотання позивача.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору та витрат на правничу допомогу, покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 61, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 123, 129, 177, 183, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 242, 256 ГПК України, суд, -
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Приватного науково-виробничого підприємства "Форвард" (61046, м. Харків, вул. Єнакіївська, 11, код ЄДРПОУ 25190668) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ваговимірювальні системи" (49083, м. Дніпро, пр. Слобожанський, 29, код ЄДРПОУ 36495890) суму заборгованості за договором поставки від 30.08.2019 в розмірі 257000,00 грн., пеню в розмірі 36391,29 грн., штраф в розмірі 12850,00 грн., 3% річних в розмірі 3628,27 грн., суму судового збору в розмірі 4648,04 грн., витрати на правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 ГПК України та з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Кодексу.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ваговимірювальні системи" (49083, м. Дніпро, пр. Слобожанський, 29, код ЄДРПОУ 36495890);
Відповідач - Приватне науково-виробниче підприємство "Форвард" (61046, м. Харків, вул. Єнакіївська, 11, код ЄДРПОУ 25190668).
Повне рішення складено 10.06.2020.
Суддя Р.М. Аюпова
справа № 922/505/20