Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"03" червня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/1832/19
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Буракової А.М.
при секретарі судового засідання Кудревичу М.О.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Заступника керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області, м. Дергачі
до 1) ОСОБА_1 , м. Харків , 2) Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, м. Харків , 3) Сільськогосподарського фермерського господарства "Вертіївка", с. Вікторівка Богодухівського району Харківської області
про визнання наказу незаконним, договору оренди землі недійсним, скасування їх реєстрації та повернення земельних ділянок
за участю :
прокурора - Горгуль Н.В.
представника відповідача 1 - Надьон О.В.
представника відповідача 2 - Чернишов К.О.
представник відповідача 3 - Надьон Р.А.
Заступник керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до ОСОБА_1 (перший відповідач), Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (другий відповідач) та Сільськогосподарського фермерського господарства "Вертіївка" (третій відповідач), в якому просить суд:
- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №1432-СТ від 01.03.2016 "Про надання в оренду земельних ділянок" ОСОБА_1 ;
- визнати недійсними договір оренди землі від 27.04.2016 укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 щодо оренди земельної ділянки площею 75,1487 га кадастровий номер 6320887500:02:001:0759;
- визнати недійсним договір суборенди землі від 23.03.2017 укладений між ОСОБА_1 та ФГ "Вертіївка" щодо суборенди земельної ділянки площею 75,1487 га кадастровий номер 6320887500:02:001:0759;
- скасувати рішення про державну реєстрацію від 14.05.2016 № 29599155, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право оренди № 14504941 від 14.05.2016 про реєстрацію права оренди на земельну ділянку (кадастровий номер 6320887500:02:001:0759) за ОСОБА_1 ;
- скасувати рішення про державну реєстрацію від 23.03.2017 №34506153, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право суборенди №19692776 від 23.03.2017 про реєстрацію права суборенди на земельну ділянку (кадастровий номер 6320887500:02:001:0759) за ФГ "Вертіївка";
- зобов'язати ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_1 ) повернути державі земельну ділянку державної власності сільськогосподарського призначення площею 75,1487 га кадастровий номер 6320887500:02:001:0759.
В обґрунтування позовних вимог прокурор вказує на неправомірне отримання першим відповідачем - ОСОБА_1 земельної ділянки на території Богодухівського району Харківської області.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.07.2019 (суддя Погорелова О.В.) було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати в порядку загального позовного провадження з повідомленням сторін, призначено підготовче засідання.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.12.2019 (суддя Погорелова О.В.) було закрито провадження у справі № 922/1832/19.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 23.01.2020 апеляційну скаргу прокуратури Харківської області задоволено, ухвалу Господарського суду Харківської області від 05.12.2019 у справі скасовано, справу передано на розгляд господарського суду Харківської області.
На підставі автоматизованого розподілу судової справи був визначений наступний склад суду для розгляду справи № 922/1832/19: суддя Буракова А.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.02.2020.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.02.2020 (суддя Буракова А.М.) було прийнято справу № 922/1832/19 до розгляду, постановлено справу розглядати в порядку загального позовного провадження з повідомленням сторін, призначено підготовче засідання на 24.02.2020 о 10:30.
Відповідач 1, через канцелярію суду 24.02.2020 за вх.№ 4678, надав відзив на позовну заяву, згідно якого просить суд відмовити в задоволенні позову прокурора у повному обсязі. При цьому у відзиві на позовну заяву відповідач 1 зазначає, що ОСОБА_1 було надано в оренду земельну ділянку для створення фермерського господарства згідно з частиною 2 статті 134 Земельного кодексу України без порушення чинного законодавства, яке діяло на той час. Також, відповідач 1 надав до суду заяву в порядку ст. 124 ГПК України, в якій вказує, що попередній орієнтовний розрахунок судових витрат складає 61800,00 грн.
Відповідач 3, через канцелярію суду 24.02.2020 за вх.№ 4677, надав відзив на позовну заяву, згідно якого просить суд відмовити в задоволенні позову прокурора у повному обсязі. При цьому у відзиві на позовну заяву відповідач 3 зазначає, що спірна земельна ділянка підлягала використанню саме фермерським господарством, яким у даному спорі виступає СФГ "Вертіївка", а не відповідачем 1 для здійснення іншого виду господарської діяльності, про що зазначається в позові прокурора. Також, відповідач 3 надав до суду заяву щодо попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які фермерське господарство "Вертіївка" понесло і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, в розмірі 61012,00 грн.
Судом підготовче засідання у справі відкладалося: 24.02.2020 на 17.03.2020 о 12:00, 17.03.2020 на 31.03.2020 о 12:00, 31.03.2020 на 28.04.2020 о 12:00.
28.04.2020 судом була постановлена ухвала про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 04.05.2020 о 12:00.
Судом розгляд справи по суті відкладався: 04.05.2020 на 14.05.2020 о 12:30, 14.05.2020 на 28.05.2020 о 11:00, 28.05.2020 на 03.06.2020 о 10:15.
Відповідач 1, через канцелярію суду 28.05.2020 за вх.№ 11992, надав клопотання про застосування строків позовної давності.
Також, відповідач 1, через канцелярію суду 03.06.2020 за вх.№ 12508, надав письмові пояснення, згідно яких просив суд залишити позовну заяву Заступника керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області без розгляду та стягнути з прокуратури Харківської області на користь ОСОБА_1 судові витрати, які вона понесла у зв'язку з розглядом справи № 922/1832/19 в сумі 51800,00 грн.
Відповідач 3, через канцелярію суду 03.06.2020 за вх.№ 12509, надав письмові пояснення, згідно яких просив суд відмовити в задоволенні позову у повному обсязі та стягнути з прокуратури Харківської області на користь Сільськогосподарського фермерського господарства "Вертіївка" судові витрати, які понесло підприємство у зв'язку з розглядом у суді справи № 922/1832/19, в сумі 57012,00 грн.
Прокурор у судовому засіданні 03.06.2020 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.
Відповідачі у судовому засіданні 03.06.2020 проти задоволення позову заперечували та просили суд відмовити в його задоволенні.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
01 березня 2016 року Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області було видано наказ № 1432-СТ "Про затвердження документації із землеустрою та надання в оренду земельних ділянок", відповідно до якого (п.2. наказу) надано ОСОБА_1 в оренду для ведення фермерського господарства, строком на 20 років, земельну ділянку державної власності сільськогосподарського призначення, розташовану за межами населених пунктів на території Сазоно-Баланівської сільської ради Богодухівської о району Харківської області, загальною площею 75,1487 га, у тому числі ріллі 75,1487 га (кадастровий номер 6320887500:02:001:0759) зареєстрована у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 14.05.2016 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 921522763208).
27 квітня 2016 року між ОСОБА_1 (орендар) та Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області (орендодавець), на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №1432-СГ від 01.03.2016, був укладений договір оренди землі, відповідно до умов пункту 1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку державної власності сільськогосподарського призначення, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Сазоно-Баланівської сільської ради Богодухівського району Харківської області.
Згідно з пунктом 2 договору оренди землі в оренду передається земельна ділянка з кадастровим номером 6320887500:02:001:0759, площею 75,1487 га, землі сільськогосподарського призначення, сільськогосподарські угіддя (ріллі).
Пунктом 8 договору оренди землі було встановлено, що договір укладено на 20 років. Після закінчення строку договору орендар має право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
Відповідно до пункту 14 договору оренди землі земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства.
Як вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, 14.05.2016 зареєстроване право оренди спірної земельної ділянки за ОСОБА_1 .
26 серпня 2016 року було зареєстровано Фермерське господарство "Вертіївка".
Як вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, 23.03.2017 за ФГ "Вертіївка" зареєстроване право суборенди спірної земельної ділянки на підставі договору суборенди земельної ділянки від 23.03.2017.
Згідно позову прокурор вказує, що для здійснення підприємницької діяльності та введення фермерського господарства на підставі розпоряджень голови Богодухівської районної державної адміністрації у користування ОСОБА_1 вже виділялись земельні ділянки за рахунок земель державної власності, що підтверджується договорами оренди від 11.10.2012 укладеними між ОСОБА_1 та заступником голови Богодухівської районної державної адміністрації, укладено договори оренди землі строком на 25 років, згідно яких ОСОБА_1 надано в оренду для ведення фермерського господарства земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення:
- загальною площею 2,2 га, розташована за межами населених пунктів Сухининської сільської ради на території Богодухівського району Харківської області кадастрових номер 6320888100:02:001:0242,
- загальною площею 1,4 га, розташована за межами населених пунктів Червононивської сільської ради на території Богодухівського району Харківської області кадастрових номер: 6320888800:02:001:0243,
- загальною площею 17,5 га, розташована за межами населених пунктів Червононивської сільської ради на території Богодухівського району Харківської області кадастрових номер: 6320888800:02:001:0178,
- загальною площею 28,7060 га, розташована за межами населених пунктів Червононивської сільської ради на території Богодухівського району Харківської області кадастрових номер: 6320888800:01:001:0278,
- загальною площею 17,1 га, розташована за межами населених пунктів Червононивської сільської ради на території Богодухівського району Харківської області кадастрових номер: 6320888800:01:001:0175,
- загальною площею 11,8 га, розташована за межами населених пунктів Червононивської сільської ради на території Богодухівського району Харківської області кадастрових номер: 6320888800:01:001:0176.
Також, прокурор зазначає, що ОСОБА_1 фактично отримала від Управління землю не для створення нового фермерського господарства, а для існування наявної юридичної особи, тобто іншої підприємницької діяльності, оскільки вона є суб'єктом підприємницької діяльності, а земельні ділянки отримала на поза конкурсній основі, в абсолютно необґрунтованих розмірах. Дана обставина додатково вказує на те, що земельні ділянки від держави ОСОБА_1 отримала для здійснення сільськогосподарського виробництва вже існуючого підприємства. За таких обставин прокурор вказує, що вищевказаний наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області виданий з порушенням Конституції, законів України, без врахування обставин, які мали значення для прийняття наказів, а тому є недійсними з моменту їх прийняття разом з відповідними договорами. Враховуючи, що наказ Головного управління Держгеокадастру визнається незаконним, тому договір оренди землі від 27.04.2016, укладений на підставі наказу також має бути визнаний недійсним. Визнання незаконними та скасування наказів ГУ Держгеокадастру у Харківській області про передачу ОСОБА_1 у користування (оренду) державної землі, визнання недійсними договорів оренди між ними на об'єкт нерухомого майна припиняє правомочності ФГ "Вертіївка" щодо користування земельними ділянками на підставі договорів суборенди, дає підстави для скасування державної реєстрації договорів суборенди між ФГ "Вертіївка" та ОСОБА_1
Надаючи з урахуванням вищевикладеного правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, суд виходить з наступного:
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частинами 1, 3 статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст.1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Статтею 6 цього ж Закону передбачено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.
Статтями 13-14 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.
Статтею 22 Земельного кодексу України передбачено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування зокрема громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
Згідно з частинами 1-2 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Відповідно до ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.
Статтями 125-126 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Отже, Земельним кодексом України врегульовано загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування, однак відносини, пов'язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються, крім Земельного кодексу України, Законом України "Про фермерське господарство" та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2 цього закону). У таких правовідносинах Закон України "Про фермерське господарство" є спеціальним нормативно-правовим актом, а Земельний кодекс України - загальним.
Законом України від 18.02.2016 №1012-VІІІ "Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів", який набув чинності з 03.04.2016 було визначено, що право оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства набувається на конкурентних засадах (земельних торгах).
Проте, громадянці ОСОБА_1 , як фізичній особі, відповідно до п.2 наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 01.03.2016 №1432-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та і надання земельної ділянки в оренду", надано в оренду земельну ділянку 75,1487 га (кадастровий номер 6320887500:02:001:0759) із земель сільськогосподарского призначення державної власності для ведення фермерського господарства, розташовану за межами населених пунктів на території Сазоново-Баланівської сільської ради Богодухівського району Харківської області, строком на 20 (двадцять) років, тобто до набуття чинності вищезазначеного Закону України.
Таким чином, господарський суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 надано в оренду земельну ділянку для створення фермерського господарства у відповідності до ч.2 ст. 134 Земельного кодексу України без порушення чинного законодавства, яке діяло на час прийняття спірного наказу. Крім того, на час прийняття наказу та в подальшому оформлення договору оренди у Головного управління Держгеокадастру у Харківській області не було права на проведення земельних торгів з надання в оренду земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення площею 75,1487 га кадастровий номер 6320887500:02:001:0759.
З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №1432-СТ від 01.03.2016 "Про надання в оренду земельних ділянок" ОСОБА_1 .
Згідно з преамбулою Закону України "Про фермерське господарство" цей Закон визначає правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств як прогресивної форми підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства України. Закон спрямований на створення умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання і охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України.
Згідно з частинами 1-2 ст.1 Закону України "Про фермерське господарство", фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім'ї, відповідно до закону.
Оскільки у спірних правовідносинах Закон України "Про фермерське господарство" є спеціальним нормативним актом, а Земельний кодекс України - загальним, при вирішенні даного спору застосуванню підлягають правила надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства, встановлені Законом України "Про фермерське господарство".
Відповідно до ст. 32 Закону України "Про фермерське господарство" держава гарантує дотримання і захист майнових та інших прав і законних інтересів фермерського господарства.
Згідно зі ст. 12 Закону України "Про фермерське господарство" землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.
Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.
З комплексного аналізу норм статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону України "Про фермерське господарство" можна зробити висновок, що після укладення договору тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство має бути зареєстроване в установленому законом порядку і з дати реєстрації набути статус юридичної особи. З цього часу землекористувачем земельної ділянки є фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.
Оскільки фермерське господарство є юридичною особою, його спори щодо користування землями, наданими із земель державної або комунальної власності, з фермерським господарством, розглядаються господарськими судами.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018 у справі 348/992/16-ц, від 20.06.2018 у справі №317/2520/15-ц, від 12.12.2018 у справі №388/1103/16-ц, від 13.03.2019 у справі №691/1148/17 та від 27.03.2019 у справі № 574/381/17-ц.
Як зазначають відповідачі, і ці обставини підтверджуються матеріалами справи, ОСОБА_1 , отримавши в оренду земельні ділянки згідно з умовами договору оренди землі від 27.04.2016, у відповідності до вищевказаних положень закону та договору створила та зареєструвала юридичну особу - Фермерське господарство "Вертіївка", землі якого складаються із земельної ділянки, що використовуються фермерським господарством на умовах оренди.
Тобто, у правовідносинах користування спірною земельною ділянкою відбулася фактична заміна орендаря і обов'язки землекористувача перейшли до фермерського господарства з дня його державної реєстрації.
Аналогічні висновки зроблені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 03.04.2019 у справі №628/776/18, від 29.05.2019 у справі №628/774/18 та від 26.06.2019 у справі №628/778/18.
Разом з цим, суд зазначає, що кількісних обмежень щодо права звернення громадян для отримання землі в користування на умовах оренди з метою ведення фермерського господарства законодавством не встановлено.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги Заступника керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області є необґрунтованими та такими, що не підтверджується матеріалами справи, у зв'язку з чим в їх задоволенні належить відмовити повністю. При цьому суд зазначає, про відсутність підстав для залишення позовної заяви Заступника керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області без розгляду.
Щодо клопотання відповідача 1 про застосування строків позовної давності суд зазначає, що дане клопотання не підлягає задоволенню оскільки в позові судом відмовлено з підстав його необґрунтованості.
При цьому суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії" ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
За змістом статті 123 ГПК до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина 5 статті 129 ГПК).
Згідно зі статтею 126 ГПК за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4).
Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).
Судом встановлено, що 01.07.2019 між адвокатом Надьон О.В. (виконавець, ордер серії ХВ № 000125 від 01.07.2019) та ОСОБА_1 (замовник, відповідач 1) було укладено договір про представництво інтересів та надання правничої допомоги (надалі - договір 1).
Відповідно до п.1.1. договору 1, замовник в порядку та на умовах, визначених даним договором, доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання здійснювати представництво інтересів замовника, а також надавати правничу допомогу в обсягах, визначених цим договором.
Згідно п. 4.1. договору 1, за виконану роботу, замовник сплачує готівкою у національній валюті України, або перераховує на поточний рахунок виконавця плату, розмір якої обумовлено додатковою угодою, яка становить таємницю і розголошенню не підлягає.
На підтвердження надання адвокатом відповідача 1 послуг і виконання робіт, понесення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язану із цією справою, та їх розміру відповідачем 1 надано акт прийому наданих послуг до договору від 02.06.2020 на суму 51800,00 грн., який складено адвокатом та погоджено відповідачем 1. Також, до матеріалів справи долучено квитанцію № 455900 про вартість послуги у розмірі 51800,00 грн.
Проте, відповідачем 1 не було надано до суду доказів здійснення адвокатом послуги за договором 1 на суму 10000,00 грн., передбаченої п.2 акту прийому наданих послуг до договору 1 від 02.06.2020.
Крім того, суд зазначає, що порядок обчислення гонорару адвокату у розмірі 25000,00 грн. (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо не були визначені сторонами в договорі про представництво інтересів та надання правничої допомоги у відповідності до вимог статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Додаткову угоду передбачену п.4.1. договору 1 відповідач 1 до суду не надав.
За таких обставин господарський суд дійшов висновку, що заявлені витрати відповідача 1 на професійну правничу допомогу підтверджені належними та допустимими доказами на суму 16800,00 грн., а в сумі заявлених витрат відповідача 1 у розмірі 35000,00 грн. (п.2 та п.6. акту прийому наданих послуг до договору 1) слід відмовити у зв'язку з їх недоведеністю та необґрунтованістю.
15.07.2019 між адвокатом Надьон Р.А. (ордер серії ХВ № 000150 від 01.07.2019, виконавець) та Фермерським господарством "Вертіївка" (замовник, відповідач 3) було укладено договір про представництво інтересів та надання правничої допомоги (надалі - договір 2).
Відповідно до п.1.1. договору 2, замовник в порядку та на умовах, визначених даним договором, доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання здійснювати представництво інтересів замовника, а також надавати правничу допомогу в обсягах, визначених цим договором.
Згідно п. 4.1. договору 2, за виконану роботу, замовник сплачує готівкою у національній валюті України, або перераховує на поточний рахунок виконавця плату, розмір якої обумовлено додатковою угодою, яка становить таємницю і розголошенню не підлягає.
На підтвердження надання адвокатом відповідача 2 послуг і виконання робіт, понесення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язану із цією справою, та їх розміру відповідачем 2 надано акт прийому наданих послуг до договору від 03.06.2020 на суму 57012,00 грн., з яких гонорар адвоката складає 36980,00 грн. (п. 5 акту). Також, до матеріалів справи долучено квитанцію № 455898 про вартість послуги у розмірі 57012,00 грн.
Проте, суд зазначає, що порядок обчислення гонорару адвокату у розмірі 36980,00 грн. (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо не були визначені сторонами в договорі про представництво інтересів та надання правничої допомоги у відповідності до вимог статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Додаткову угоду передбачену п.4.1. договору 2 відповідач 3 до суду не надав.
За таких обставин господарський суд дійшов висновку, що заявлені витрати відповідача 3 на професійну правничу допомогу підтверджені належними та допустимими доказами на суму 20032,00 грн., а в сумі заявлених витрат відповідача 3 у розмірі 36980,00 грн. (п.5. акту прийому наданих послуг до договору 2) слід відмовити у зв'язку з їх недоведеністю та необґрунтованістю.
Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується ст. 129 ГПК України, у зв'язку з чим судовий збір покладається на прокурора.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 91, 123, 126, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні позову відмовити повністю.
Стягнути з прокуратури Харківської області (61001, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, 4, ідентифікаційний код 02910108) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 16800,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Стягнути з прокуратури Харківської області (61001, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, 4, ідентифікаційний код 02910108) на користь Сільськогосподарського фермерського господарства "Вертіївка" (62161, Харківська область, Богодухівський район, с. Вікторівка, вул. Ветеранів праці, 17, ідентифікаційний код 40776979) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20032,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.
Повне рішення складено "11" червня 2020 р.
Суддя А.М. Буракова
справа № 922/1832/19