ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
02.06.2020Справа № 910/18188/19
За позовом Приватного акціонерного товариства "Українська Пожежно-Страхова Компанія"
до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Омега"
про стягнення 19 543,79 грн.
Суддя Борисенко І.І.
Секретар судового засідання Холодна Н.С.
Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання.
обставини справи:
Приватне акціонерне товариство "Українська Пожежно-Страхова Компанія" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Омега" про стягнення 19 543,79 грн., з яких 19 098,00 грн. основний борг та 445,79 грн. пеня.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Цивільного кодексу України та Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не відшкодував позивачу матеріальну шкоду, завдану страхувальником відповідача внаслідок ДТП.
Ухвалою суду від 24.12.2019 позов залишено без руху. Надано строк на усунення недоліків позовної заяви сім днів з дня вручення цієї ухвали.
08.01.2020 (відповідно до конверту, в якому надійшло клопотання) позивачем подана заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/18188/19 та призначено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання у справі призначено на 10.03.2020.
Судове засідання призначене на 10.03.2020 не відбулось, у зв'язку з перебуванням судді Борисенко І.І. на лікарняному.
У зв'язку з тим, що 06.04.2020 суддя Борисенко І.І. вийшов з лікарняного, суд на підставі ухвали суду від 06.04.2020, призначив розгляд справи на 02.06.2020.
28.05.2020 через відділ діловодства суду відповідачем подана заява про розгляд справи за відсутності представника відповідача.
Відповідно до ст. 120 ГПК України судом вчинені дії для належного повідомлення позивача та відповідача про розгляд справи.
Ухвала суду про порушення провадження у справі була надіслана за адресою місцезнаходження позивача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (04053, м. Київ, вул. Обсерваторна, 17-А, код 21626809).
02.03.2020 позивачем подана заява про зменшення розміру позовних вимог, у зв'язку із здійсненням позивачем уточненого розрахунку суми страхового відшкодування з урахуванням фізичного зносу деталей. Відповідно до поданої заяви позивач просив суд стягнути з відповідача на користь позивача 7 872,78 грн. основного боргу та 909,26 грн. пені.
Вказана заява відповідає умовам п.2 ч.2 ст. 46 ГПК України, відповідно до якої позивач вправі збільшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Подана заява про зменшення розміру позовних вимог прийнята судом до розгляду, а отже, має місце нова ціна позову виходячи з якої вирішується спір по суті.
Правом на подання відзиву відповідач строк не скористався та заперечення на позов не подав.
Відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення відповідно до ст. 252 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
14.01.2019 між ПрАТ «УПСК» та ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_2 ) було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів №АЗ - 033/000/190000001 (надалі - Договір страхування). Предметом страхування за цим Договором страхування виступають майнові інтереси ОСОБА_1 , пов'язані з володінням, експлуатацією і розпорядженням транспортним засобом «Mercedes-Benz GL 450 4М», реєстраційний номер НОМЕР_1 (надалі за текстом - Застрахований автомобіль) від страхових ризиків «ДТП», «ПДТО», «ІВП», «ВИКРАДЕННЯ».
12.06.2019 в м. Києві, пр. П. Григоренка сталася дорожньо-транспортна пригода - зіткнення двох транспортних засобів: «Mercedes-Benz GL 450 4М», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на момент ДТП транспортний засіб перебував під керуванням ОСОБА_3 та «Toyota» реєстраційний номер НОМЕР_2 , на момент ДТП транспортний засіб перебував під керуванням ОСОБА_4 .
Внаслідок ДТП власнику автомобіля «Mercedes», реєстраційний номер НОМЕР_1 , була завдана матеріальна шкода.
Відповідно до Постанови Дарницького районного суду м. Києва від 09 серпня 2019 року у справі N753/13655/19 (3/753/4827/19), винною особою у настанні вищезазначеної ДТП було визнано гр. ОСОБА_4 , яка порушила вимоги п.п.10.9 ПДР України.
13.06.2019 страхувальник транспортного засобу «Mercedes», реєстраційний номер НОМЕР_1 , звернувся до позивача із повідомленням про настання події, що має ознаки страхового випадку та заявою на виплату страхового відшкодування за договором страхування.
На підтвердження розміру витрат необхідних для відновлювального ремонту автомобіля «Mercedes», реєстраційний номер НОМЕР_1 , позивачем надано суду рахунок-фактура №00000922 від 13.06.2019 на суму 19 098,00 грн.
10.07.2019 позивачем складено страховий акт №КАСКО/033/000/19/0043 за договором страхування, відповідно до якого подія, що сталась 12.06.2019 була кваліфікована як страховий випадок та прийнято рішення про виплату страхувальнику страхового відшкодування в сумі 19 098,00грн. та проведено виплату страхового відшкодування в розмірі 19 098,00, про що свідчить платіжне доручення від 18.07.2019 №2298.
Причиною виникнення даного спору є питання щодо наявності підстав для стягнення визначеної позивачем суми витрат пов'язаних із відновлювальним ремонтом транспортного засобу у розмірі 7 872,78 грн., які відповідачем не відшкодовані, а також позивачем нарахована пеня в розмірі 909,26 грн.
Відповідно до норм ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання із відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого.
Особою, відповідальною за завдану шкоду, може бути як безпосередній її заподіювач, так і страхова компанія, відповідальна за останнього.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, зокрема, порядок виплати такого відшкодування та дії сторін при настанні страхового випадку, регулюються Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (надалі - Закон).
Відтак, позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати.
Судом встановлено, що на момент скоєння ДТП 12.06.2019, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу „Тойота" д.н.з. НОМЕР_2 , застрахована у відповідача відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/008115630. Вказаним договором (полісом) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 100 000,00 грн., франшиза - 1 000,00 грн.
Отже, відповідач є особою на яку полісом №АМ/008115630 покладено обов'язок з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації автомобіля „Тойота" д.н.з. НОМЕР_2 , на час спірної ДТП.
З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача із претензією за вих. №3711/17 від 20.08.2019 на виплату страхового відшкодування, відповідно до якої позивач просить відповідача сплатити страхове відшкодування у сумі 19 098,00 грн.
Зазначену вимогу відповідач отримав 21.08.2019, про що свідчить наявне рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
Згідно з п. 36.2. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Згідно з пунктом 2.4. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395 (далі - Методика), вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).
Також, згідно з пунктом 3.9 Методики, фізичний знос обумовлюється погіршенням технічного стану КТЗ унаслідок експлуатаційного зносу його складників. Фізичний знос ураховується як втрата вартості КТЗ, що виникає в процесі його експлуатації.
Фізичний знос може розраховуватись у вигляді коефіцієнта фізичного зносу складників залежно від технічного стану КТЗ, який відображає взаємозв'язок умов експлуатації і технічного стану КТЗ з вартістю його складників.
Фізичний знос може також визначатись шляхом урахування погіршення технічного стану КТЗ унаслідок отриманих і усунених пошкоджень залежно від вартості їх усунення.
Відповідно до пункту 8.3. Методики, вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості.
Відповідно до заяви про зменшення розміру позовних вимог, позивачем здійснено уточнений розрахунок суми страхового відшкодування з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу деталей, відповідно до якого розмір вартості відновлювального ремонту склав 8 872,78 грн.
Суд погоджується з уточненим розрахунком суми страхового відшкодування здійсненого позивачем та проведеного з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу деталей, відповідно до приписів ст.ст.22,29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (згідно якого коефіцієнт становить 0,6608%).
Відповідно до частини 18 статті 9 Закону України "Про страхування" франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Абзацом другим пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.
Згідно полісу №АМ/008115630 франшиза, тобто сума, на яку зменшується страхове відшкодування за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 1 000,00 грн.
Враховуючи вищезазначені обставини, умови полісу №АМ/008115630 та положення статей 12, 22, 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", статей 9, 27 Закону України "Про страхування", відповідач повинен був відшкодувати позивачу у встановлений законом строк шкоду в межах ліміту його відповідальності за спірним страховим випадком (100 000,00 грн.), відповідно до розрахунку суми страхового відшкодування з урахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу, (8 872,78 грн.) та з минусом франшизи за полісом в розмірі (1 000,00 грн.), тобто відшкодуванню підлягає 7 872,78 грн.
За встановлених обставин справи, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача суми страхового відшкодування в розмірі 7 872,78 грн. обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до пункту 36.5 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача 909,26 грн. пені визнається судом обґрунтованою, розрахунок суми пені проводився з урахуванням уточненої суми стягнення та відповідного періоду, а відтак вимога позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 909,26 підлягає задоволенню судом в повному обсязі.
Відповідно до ст.129 ГПК України у зв'язку з задоволенням позову судовий збір покладається на відповідача.
Щодо витрат на правову допомогу.
Відповідно до частини 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Так, Позивач разом з позовною заявою подав попередній (орієнтований) розрахунок судових витрат пов'язаних з наданням правничої допомоги адвоката в розмірі 3 000 грн.
Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаний з розглядом справи. До витрат пов'язаний з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідально до ч.4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються у разі задоволенні позову на відповідача.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
В матеріалах справи містяться копія укладеного між позивачем та Адвокатським бюро «Юхименко та Партнери» договору про надання правової допомоги №1/05 від 21.05.2019, відповідно до якого клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов'язання здійснювати захист, представництво та/або надавати інші види правової допомоги на умовах та в порядку, що визначені цим договором, ордер серія КС №615209, свідоцтво на право заняття адвокатською діяльністю, акт про надання правової допомоги №27 до договору №1/05 від 02.12.2019, платіжне доручення №8312 від 04.12.2019 на суму 3 000,00 грн.
Суд дійшов до висновку про задоволення вимоги про стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 3 000,00 грн., які суд вважає співмірними та справедливими до стягнення з відповідача.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.
Позов Приватного акціонерного товариства "Українська Пожежно-Страхова Компанія" задовольнити повністю.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Омега" (04053, м. Київ, вул. Обсерваторна, 17-А, ідентифікаційний код 21626809 на користь Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 40, ідентифікаційний код 206026881) 7 872 (сім тисяч вісімсот сімдесят дві) грн. 78 коп. страхового відшкодування, 909 (дев'ятсот дев'ять) грн. 26 коп. пені, 863 (вісімсот шістдесят три) грн. 20 коп. судового збору, 3 000 (три тисячі) грн. витрат на правову допомогу.
Наказ видати відповідно до ст. 327 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення набирає законної сили в порядку в порядку встановленому в ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено: 10.06.2020
Суддя І.І. Борисенко