ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
11.06.2020Справа № 910/1096/20
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Харків Техноткань»
до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної
філії «Південно-Західна залізниця» Акціонерного товариства
«Українська залізниця»
про стягнення 5 000, 00 грн.,
Без виклику (повідомлення) сторін.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Харків Техноткань» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - відповідач) про стягнення збитків в сумі 5 000, 00 грн. Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 2 102, 00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 000, 00 грн.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на те, що відповідачем під час проведення процедури публічних закупівель було прийнято неправомірне рішення щодо відхилення тендерної пропозиції позивача та визначення переможцем іншого учасника. У зв'язку з цим, позивач звернувся до Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель для відновлення свого порушеного права та поніс збитки у розмірі 5 000, 00 грн. за подання скарги. Таким чином, позивач посилаючись на приписи статей 22, 1166 Цивільного кодексу України, статей 224, 225 Господарського кодексу України вказує на наявність підстав для стягнення з відповідача збитків в сумі 5 000, 00 грн., оскільки вказані витрати позивача, понесені останнім у зв'язку із оскарженням дій відповідача до Антимонопольного комітету України, спрямовані на відновлення своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.02.2020 вищевказану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.
17.02.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подано заяву про усунення недоліків.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.02.2020 відкрито провадження у справі № 910/1096/20, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
28.02.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подано відзив на позов, відповідно до змісту якого відповідач проти задоволення позову заперечує, оскільки в його діях відсутній склад господарського правопорушення, а сплачені позивачем за подання скарги кошти не є збитками у розумінні статті 22 Цивільного кодексу України, оскільки вони сплачені з метою реалізації права на оскарження процедури державної закупівлі, а не у зв'язку з протиправною поведінкою відповідача по відношенню до позивача, наявність якої останній не довів. Крім того, відповідач зазначає, що витрати на реалізацію права на оскарження процедури закупівлі понесені позивачем ще до встановлення компетентним державним органом факту вчинення відповідачем ніби-то неправомірних дій (до винесення Рішення АМК від 26.11.2019 № 17423-р/пк-пз), а не внаслідок них, що не оспорюється позивачем, а тому твердження позивача про те, що подання скарги з метою захисту свого порушеного права було зумовлено протиправною поведінкою відповідача, а саме неправомірними діями щодо відхилення конкурсної пропозиції позивача під час здійснення процедури закупівлі є надуманим.
10.03.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подано відповідь на відзив, відповідно до змісту якої позивач зазначає, що питання неправомірності дій відповідача та тієї обставини, що надані позивачем у складі тендерної пропозиції документи повністю відповідають умовам тендерної документації відповідача вже було вирішено компетентним органом, а саме рішенням Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель. Саме з метою встановити протиправність дій відповідача позивач і був вимушений звернутися зі скаргою, а щоб подати скаргу треба виконати обов'язкову умову щодо сплати 5 000, 00 грн. Оскільки відповідач неправомірно відхилив пропозицію позивача і він оскаржив ці дії, довівши, що дії дійсно неправомірні, то відстежується прямий причинно-наслідковий зв'язок.
Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
Регіональною філією «Південно-Західна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» було розпочато процедуру закупівлі (відкриті торги), ідентифікатор закупівлі: UA-2019-10-03-000102-b код ДК 021:2015: 31710000-6 . Предмет закупівлі код ДК 021:2015:31710000-6 Електронне обладнання (Діоди ЛД).
У зв'язку з цим, позивач виявив бажання взяти участь у відповідному тендері та згідно тендерної документації подав тендерну пропозицію № 91005 від 09.10.2019.
30.10.2019 року відповідачем було прийнято рішення (протокол № 941/1 від 30.10.2019) про відхилення тендерної пропозиції позивача як такої, що не відповідає умовам тендерної документації: лист-відгук наданий учасником не відповідає вимогам встановленим в Додатку № 1, а саме: конкретній назві предмету цієї закупівлі (діоди ДЛ).
Переможцем торгів визначено Товариство з обмеженою відповідальністю «Сіметрон».
Не погодившись з вищевказаним рішенням відповідача, позивачем було подано скаргу № 61101 від 04.11.2019 до Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель.
За подачу скарги позивачем у відповідності до ст. 18 Закону України "Про публічні закупівлі" було сплачено 5 000, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 428 від 06.11.2019.
Рішенням Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель № 16365-р/пк-пз від 11.11.2019 скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Харків Техноткань» № UA-2019-10-03-000102-b- b1 прийнято до розгляду.
Рішенням Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель № 17423-р/пк-пз від 26.11.2019 скарга позивача була частково задоволена та зобов'язано Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі філії «Південно-Західна залізниця» скасувати рішення про відхилення тендерної пропозиції Товариства з обмеженою відповідальністю «Харків Техноткань» та рішення про визначення Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіметрон» переможцем процедури закупівлі - «ДК 021:2015:31710000-6 - Електронне обладнання», оголошення про проведення якої оприлюднене на веб-порталі Уповноваженого органу за № UA-2019-10-03-000102-b.
Вищевказаним рішенням встановлено, що відповідно до протоколу засідання тендерного комітету від 30.10.2019 № 941/1 підставою для відхилення тендерної пропозиції позивача стало те, що «лист-відгук наданий учасником не відповідає вимогам, встановленим в Додатку № 1, а саме: конкретній назві предмету цієї закупівлі (діоди ДЛ). Скаржник повідомляє, що Додаток № 1 не встановлює вимогу прописати у листі-відгуку конкретний предмет цієї закупівлі (Діоди ДЛ). Предмет договору прописаний у довідці, де й зазначено, що предметом договору було електронне обладнання «Діод лавинний ДЛ». За твердженням скаржника, будь-які сумніви щодо предмету договору виникнути не могли. Крім того, згідно з умовами Документації у довідці було вказано телефони контактних осіб контрагента, отже Замовник за наявності будь-яких сумнівів мав змогу уточнити у них предмет договору.
У ході розгляду зазначеного питання органом оскарження встановлено, що документація не містить окремих вимог щодо необхідності зазначення у листі-відгуку інформації про предмет закупівлі. У складі пропозиції Скаржника містяться:
- довідка від 09.10.2019 № 91001 (файл «Вих 91001_ довідка _про аналог.договір.pdf»), в якій зазначено договори з Акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі філії «Одеська залізниця» та договір з Акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі філії «Південна залізниця»;
- лист-відгук від 17.01.2019 (файл «Лист-Відгук ПЗ. Pdf») щодо договору з Акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі філії «Південна залізниця».
Враховуючи наведене, Скаржник не порушив умови документації в цій частині, тому його пропозиція була неправомірно відхилена з наведеної вище підстави.
Враховуючи інформацію, наведену в мотивувальній частині цього рішення, пропозиція скаржника була неправомірно відхилена з підстав, наведених вище.
Неправомірно відхиливши пропозицію Скаржника з підстав, наведених вище, Замовник порушив вимоги статті 30 Закону, та, як наслідок, неправомірно визначивши Товариство з обмеженою відповідальністю «Сіметрон» переможцем процедури закупівлі, Замовник порушив право Скаржника на об'єктивний та неупереджений розгляд його тендерної пропозиції, що є порушенням вимог статті 3 Закону.
21.12.2019 року відповідачем було прийнято рішення, оформлене протоколом № 941/5, про відміну торгів згідно зі ст. 31 Закону України «Про публічні закупівлі» через неможливість усунення порушень, що виникли через виявлені порушення законодавства з питань публічних закупівель.
На переконання позивача, прийнявши рішення про відхилення тендерної пропозиції позивача, яке визнано неправомірним органом оскарження, відповідач завдав позивачу реальних збитків на суму 5 000, 00 грн., що полягають у понесених позивачем витратах на оскарження неправомірного рішення відповідача до органу оскарження, які сплачені згідно з платіжним дорученням № 428 від 06.11.2019 року.
Оскільки протиправність рішення відповідача по відхиленню тендерної пропозиції позивача встановлена рішенням органу оскарження № 17423-р/пк/пз від 26.11.2019, а також враховуючи, що для відновлення свого порушеного, саме оскарженим рішенням відповідача, права та інтересу, позивач був вимушений сплатити за подання скарги кошти в сумі 5 000, 00 грн., позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення збитків в означеному розмірі на підставі статей 22, 1166 Цивільного кодексу України.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з приписами частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Пунктом 8 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України визначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Частиною 3 статті 16 Цивільного кодексу України унормовано, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Предметом даного спору є стягнення з відповідача на користь позивача понесених ним грошових витрат (збитків) завданих неправомірним рішенням відповідача за результатами публічних закупівель, отже, правовідносини, які виникли між сторонами у справі з приводу стягнення заявленої позивачем до стягнення суми, є позадоговірними, а тому до цих правовідносин застосовуються положення глави 82 Цивільного кодексу України.
За приписами ст. 22 Цивільного кодексу України, збитками є втрати, яких особа зазнала в зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відшкодування збитків є однією з форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 Цивільного кодексу України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Разом з цим, загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди визначено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Слід зауважити, що стаття 1166 Цивільного кодексу України, встановлює загальні правила відшкодування завданої особі недоговірної шкоди так званої "деліктної шкоди". Загальною підставою застосування до правовідносин із завдання шкоди вказаної статті є відсутність договірних відносин між боржником (завдавачем шкоди) та кредитором (потерпілим).
Загальне правило вказаної статті встановлює, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі.
Отже, для відшкодування шкоди за правилами статті 1166 Цивільного кодексу України необхідно довести такі факти:
а) Неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, яка не відповідає вимогам закону, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії.
б) Наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права. У правовідносинах, що розглядаються, шкода - це фактично міра відповідальності.
в) Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.
г) Остання складова - вина завдавача шкоди, але за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону, обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.
Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади закріплені в Законі України «Про публічні закупівлі» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин. Метою зазначеного Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) закупівля може здійснюватися шляхом застосування однієї з таких процедур: відкриті торги; конкурентний діалог; переговорна процедура закупівлі. Замовник здійснює процедури закупівлі, передбачені частиною першою цієї статті, шляхом використання електронної системи закупівель.
Відкриті торги є основною процедурою закупівлі. Під час проведення процедури відкритих торгів тендерні пропозиції мають право подавати всі зацікавлені особи. Для проведення процедури закупівлі має бути подано не менше двох пропозицій (ст. 20 Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) замовники - органи державної влади, органи місцевого самоврядування та органи соціального страхування, створені відповідно до закону, а також юридичні особи (підприємства, установи, організації) та їх об'єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі.
Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), за подання скарги до органу оскарження справляється плата. Розмір плати визначається Кабінетом Міністрів України. Органом оскарження є Антимонопольний комітет України.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем прийнято рішення, яке за результатами його оскарження до Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення замовником законодавства у сфері публічних закупівель визнано неправомірним, а відповідача зобов'язано скасувати рішення про відхилення тендерної пропозиції Товариства з обмеженою відповідальністю «Харків Техноткань» та рішення про визначення Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіметрон» переможцем процедури закупівлі - «ДК 021:2015:31710000-6 - Електронне обладнання», оголошення про проведення якої оприлюднене на веб-порталі Уповноваженого органу за № UA-2019-10-03-000102-b.
Оскаржуючи такі дії відповідача, позивач поніс витрати в сумі 5 000, 00 грн., які є обов'язковим платежем у випадку оскарження рішення тендерного комітету у процедурі закупівлі товарів і послуг, а відтак знаходяться в причинному зв'язку із діями службових осіб відповідача.
Розмір плати визначений постановою Кабінету Міністрів України № 291 від 23.03.2016, згідно з вимогами п. 1 якої у разі оскарження процедури закупівлі товарів або послуг справляється плата в розмірі 5 000, 00 грн.
На виконання вищевказаних вимог позивачем було сплачено 5 000, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 428 від 06.11.2019.
В рішенні Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель № 17423-р/пк-пз від 26.11.2019 встановлено обставини, які підтверджують протиправну поведінку відповідача та його вину у порушенні прав та законних інтересів позивача, для захисту яких він звертався до органу оскарження.
Зокрема, у вищевказаному рішенні зазначено, що:
«У складі пропозиції Скаржника містяться:
- довідка від 09.10.2019 № 91001 (файл «Вих 91001_ довідка _про аналог.договір.pdf»), в якій зазначено договори з Акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі філії «Одеська залізниця» та договір з Акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі філії «Південна залізниця»;
- лист-відгук від 17.01.2019 (файл «Лист-Відгук ПЗ. Pdf») щодо договору з Акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі філії «Південна залізниця».
Враховуючи наведене, Скаржник не порушив умови документації в цій частині, тому його пропозиція була неправомірно відхилена з наведеної вище підстави.
Враховуючи інформацію, наведену в мотивувальній частині цього рішення, пропозиція скаржника була неправомірно відхилена з підстав, наведених вище.
Неправомірно відхиливши пропозицію Скаржника з підстав, наведених вище, Замовник порушив вимоги статті 30 Закону, та, як наслідок, неправомірно визначивши Товариство з обмеженою відповідальністю «Сіметрон» переможцем процедури закупівлі, Замовник порушив право Скаржника на об'єктивний та неупереджений розгляд його тендерної пропозиції, що є порушенням вимог статті 3 Закону.».
Таким чином, витрати позивача в сумі 5 000, 00 грн. на внесення плати за подання скарги до органу оскарження є об'єктивно необхідними, оскільки такий платіж є обов'язковим для ініціювання розгляду органом оскарження відповідної скарги, а тому кошти, сплачені позивачем для відновлення його порушеного права, є збитками у розумінні приписів статті 22 Цивільного кодексу України.
Викладене свідчить про те, що позивачем доведено наявність збитків, протиправної поведінки заподіювача збитків, яку встановлено рішенням уповноваженого органу, причинний зв'язок між збитками та протиправною поведінкою заподіювача, а відповідно і повний склад правопорушення, який є умовою відшкодування позивачеві збитків у розмірі 5 000, 00 грн.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає заявлені позивачем вимоги обґрунтованими, доведеними належим чином та такими, що підлягають задоволенню.
Доводи відповідача, викладені у відзиві на позов, суд вважає безпідставними та до уваги не приймає, враховуючи наступне.
Так, внаслідок неправомірних рішень відповідача у процедурі публічних закупівель порушено право позивача на об'єктивний та неупереджений розгляд його тендерної пропозиції, що встановлено у рішенні Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель № 17423-р/пк-пз від 26.11.2019, яким, в свою чергу в т.ч. зобов'язано відповідача скасувати рішення про відхилення пропозиції позивача та рішення про визначення переможцем процедури закупівлі ТОВ "Сіметрон". Вказаним рішенням також встановлено протиправність поведінки відповідача. Наявність вини відповідача у вчиненні відповідних протиправних дій - відповідачем у процесі розгляду даної справи - не спростовано.
Враховуючи те, що з метою відновлення свого порушеного права, за звернення до Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України, позивачем було сплачено 5 000, 00 грн., суд зазначає, що вказана сума є збитками у розумінні статей 22, 1166 Цивільного кодексу України.
Звернення позивача до Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України та сплата у зв'язку з цим 5 000, 00 грн. відбулась саме внаслідок прийняття відповідачем рішень, неправомірність яких встановленого за результатами розгляду Постійно діючою адміністративною колегією Антимонопольного комітету України скарг позивача, що свідчить про наявність усіх складових цивільного правопорушення та, відповідно, про наявність підстав для покладення на відповідача відповідальності у вигляді відшкодування збитків.
Твердження відповідача про те, що звернення позивача з метою оскарження дій замовника у процедурі публічних закупівель не є обов'язковими спростовується тим, що без прийняття Постійно діючою адміністративної колегією Антимонопольного комітету України поновлення права позивача було б неможливим.
Враховуючи те, що відповідачем порушено право позивача на об'єктивний та неупереджений розгляд його тендерної пропозиції, з метою відновлення якого позивач сплатив 5 000, 00 грн. за звернення до Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України, якою в свою чергу встановлено протиправність поведінки відповідача у процедурі публічних закупівель, суд зазначає, що позивач має право на відшкодування завданих неправомірними діями відповідача збитків.
Наведена в означеному рішенні правова позиція відповідає висновкам, викладеним у постановах Північного апеляційного господарського суду від 24.02.2020 у справі № 910/11213/19, від 05.05.2020 у справі № 910/15923/19
Посилання відповідача про те, що позивач з власної ініціативи оскаржив рішення відповідача, оскільки такий обов'язок не встановлено законом, а тому сплачені позивачем кошти не є збитками, судом відхиляються, оскільки право на оскарження рішення у процедурі закупівель прямо передбачено Законом України «Про публічні закупівлі» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), і вказаним Законом також встановлено необхідність справляння плати за подання скарги, розмір якої визначався постановою Кабінету Міністрів України № 291 від 23.03.2016 та становив 5 000, 00 грн.
Всі інші заперечення відповідача, викладені у відзиві на позов, спростовуються вищевказаними висновками суду та не приймаються до уваги.
З огляду на вищевикладене, враховуючи, що позивачем доведено повний склад цивільного правопорушення, а відповідачем не доведено відсутності його вини, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Що стосується витрат позивача на професійну правничу допомогу в сумі 3 000, 00 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України).
Положеннями статті 16 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація вказаного принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 Господарського процесуального кодексу України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду.
Так, у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала наступні висновки щодо застосування норм права при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу:
1) за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу);
2) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи;
3) загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат;
4) під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Надалі об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду підтвердила цей висновок у постанові від 22.11.2019 у справі № 902/347/18 та у постанові від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, заначивши, що у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України). У постанові від 22.11.2019 у справі № 902/347/18 об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зауважила, що викладена в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 правова позиція має враховуватись при вирішенні усіх наступних спорів у подібних правовідносинах.
У додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтувати наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
Отже, відповідно до частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд має право за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, але лише у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті, яка, зокрема встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справ. При цьому, для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката недостатньо лише клопотання сторони. У такому разі на сторону покладається також обов'язок доведення неспівмірності витрат.
Водночас, беручи до уваги принцип змагальності, який знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частини 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, суд, який вирішує питання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, має надавати оцінку тим обставинам, щодо яких є заперечення у клопотанні іншої сторони, а також її доказам невідповідності заявлених до відшкодування витрат критеріям співмірності. Окрім того, суд, виконуючи вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, має чітко зазначити, яка з вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України була не дотримана при визначенні розміру витрат на оплату послуг адвоката, оскільки лише з цих підстав можна зменшити розмір витрат, який підлягає розподілу між сторонами.
З матеріалів справи вбачається, що 13.01.2020 року між позивачем (Клієнт) та адвокатом Шовковим Олегом Сергійовичем (Адвокат) було укладено Договір № 13-01/2020 про надання правової допомоги, відповідно до п. 1.1. якого Клієнт доручає адвокату, а останній приймає на себе зобов'язання надати правову допомогу на умовах, передбачених цим Договором.
На умовах цього Договору Адвокат зобов'язується надати Клієнту правову допомогу у вигляді представництва та інших видів правової допомоги щодо стягнення з АТ «Українська залізниця» в особі філії «Південно-Західна залізниця» на користь ТОВ «Харків Техноткань» понесених збитків у вигляді сплати обов'язкового збору за подачу скарги до Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель. Адвокат зобов'язується підготувати та подати до суду позовну заяву, відповідь на відзив (якщо відповідачем буде подано відзив), клопотання та заяви у разі необхідності, надавати Клієнту консультації, роз'яснення з правових питань, здійснювати аналіз судової практики, брати участь у судових засіданнях, здійснювати представництво Клієнта у судовому процесі (п. 1.2. Договору).
Надання адвокатом Шовковим О.С. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 5112 від 25.07.2018 (https://erau.unba.org.ua/profile/61680)) правової допомоги позивачу підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема позовною заявою та відповіддю на відзив, які підписані адвокатом.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
За умовами п. п. 5.1., 5.2. Договору вартість гонорару Адвоката за цим Договором сторони визначили у розмірі 3 000, 00 грн. Клієнт здійснює оплату суми гонорару, визначеної п. 5.1., у строк не пізніше п'ятнадцяти робочих днів з моменту отримання Клієнтом рахунка на оплату, шляхом її перерахування на поточний рахунок Адвоката.
13.01.2020 року Адвокат Шовков В.С. виставив позивачу рахунок № 3 від 13.01.2020 для оплати правової допомоги на суму 3 000, 00 грн., який позивачем було оплачено в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 578 від 15.01.2020.
Разом з тим, від відповідача клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката та заперечень стосовно розміру заявлених витрат на правничу допомогу, понесених у зв'язку із розглядом справи № 910/1096/20, не надходило.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Таких доказів або обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката до справи, відповідач не надав.
З доданих до матеріалів справи документів вбачається, що понесені і погоджені адвокатом, у відповідності до умов Договору про надання правової допомоги витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 000, 00 грн. є підтвердженими.
Враховуючи вищевикладене та зважаючи на зазначені положення законодавства, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, відсутність клопотання відповідача про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3 000, 00 грн.
Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Харків Техноткань» до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» про стягнення 5 000, 00 грн. задовольнити у повному обсязі.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, місто Київ, вулиця Єжи Ґедройця, будинок 5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (01601, місто Київ, вулиця Лисенка, будинок 6; код ЄДРПОУ ВП: 40081221) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Харків Техноткань» (61017, Харківська область, місто Харків, вулиця Велика Панасівська, будинок 115; код ЄДРПОУ 32032253) збитки в сумі 5 000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
5. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
В силу приписів п. 4 Розділу Х «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.
6. Відповідно до підпункту 17.5. пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне рішення складено 11.06.2020 року.
Суддя В.С. Ломака