ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
11.06.2020Справа № 910/3514/20
Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕО ПАРТНЕРС"
до Приватного акціонерного товариства "ВФ Україна"
про відшкодування шкоди в розмірі 104 204,00 грн. та зобов'язання вчинити дії
Представники сторін: не викликались.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛЕО ПАРТНЕРС" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "ВФ Україна" про відшкодування шкоди в розмірі 104204,00 грн. та зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.2020 вищевказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення її недоліків з дня вручення цієї ухвали.
20.03.2020 до канцелярії суду позивач подав заяву про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 30.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.
Вищезазначена ухвала суду отримана відповідачем 07.04.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №01054 71307412.
24.04.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву за номером поштового відправлення №01015 08454164, в якому відповідач просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Також разом з відзивом відповідач подав клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Згідно з інформацією з сайту «Укрпошта» поштове відправлення №01015 08454164 прийнято до відправлення 21.04.2020.
Відповідно до ч. 7 ст. 252 ГПК України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Відповідно до ч. 1 ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Відповідно до ч. 7 ст. 116 ГПК України строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.
Таким чином, відзив на позовну заяву разом з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін подані у встановлений законом строк.
Відповідно до ч, 5,6 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов:
1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом розгляду у справі є вимоги про відшкодування шкоди в розмірі 104 204,00 грн. та зобов'язання вчинити дії, що є меншим ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а відтак вказана справа відноситься до малозначних справ у розумінні пункту 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України та відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України підлягає розгляду судом без повідомлення учасників справи.
Враховуючи, що за ціною позову дана справа є малозначною, а характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
З огляду на наведене, клопотання відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін задоволенню не підлягає.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Позовна заява обґрунтована тим, що 10.11.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЕО ПАРТНЕРС» (позивач, абонент) та Приватним акціонерним товариством «МТС Україна», яке згідно із п. 1.2, Статуту перейменоване у Приватне акціонерне товариство «ВФ УКРАЇНА" (відповідач, оператор) був укладений договір про надання послуг мобільного зв'язку № НОМЕР_1 НОМЕР_2 (Далі - Договір), відповідно до умов якого оператор надає замовлені абонентом послуги мобільного зв'язку в межах України згідно відповідної ліцензії щодо надання послуг рухомого (мобільного) зв'язку за номером телефону: НОМЕР_3 (номер контракту НОМЕР_4 ). Єдиним користувачем вказаного номеру телефону, з моменту укладення договору є службова особа позивача (директор) - ОСОБА_1 .
У 2019 році позивач при ознайомленні з матеріалами кримінального провадження №42018101070000138, в якому позивач є потерпілою особою, дізнався про те, що відповідачем було здійснено деталізацію телефонних дзвінків (номери, дата, час, тривалість, тип, серійний номер, азимут, адреса базової станції), яка стала відома третій особі, що надало можливість з'ясування місцезнаходження і окремих обставин діяльності та особистого життя службової особи позивача ( ОСОБА_1 ). Було розповсюджено недостовірну інформацію з використанням деталізації телефонних дзвінків, отриманої третіми особами від відповідача, що призвело до спричинення немайнової шкоди позивачу, а саме втрат немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням ділової репутації позивача, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу та підрив довіри до її діяльності.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до п. 6.5. Постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 914/263/19 від 26.02.2020 під поняттям "моральна шкода" слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до абз. 3 п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Відповідно до абз. 2, 3 п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством.
Таким чином, для настання цивільно-правової відповідальності відповідача за заподіяння моральної шкоди позивачеві необхідно встановити наявність усієї сукупності зазначених ознак складу цивільного правопорушення (протиправність діяння, факт заподіяння шкоди (у даному випадку - саме моральної), причинний зв'язок між протиправним діянням і шкодою, вина заподіювача шкоди), тоді як відсутність хоча б однієї з цих ознак виключає настання відповідальності.
Судом встановлено, що матеріали справи не містять деталізації телефонних дзвінків, на які посилається позивач, не надано будь - яких доказів на підтвердження обставин та факту існування та реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань кримінального провадження №42018101070000138, визнання Позивача в такому кримінальному провадженні потерпілою особою.
В той же час у відзиві відповідача міститься витяг з спеціалізованої інформаційної системи СОРЗ ПрАТ «ВФ Україна», щодо запитів на наданні деталізації з'єднань абонента телефонного номеру НОМЕР_3 за період з 01.03.2018 по 23.10.2018, відповідно до якого відсутні факти обробки інформації на формування запитів на надання деталізації з'єднань абонента телефонного номеру відповідача за вказаний період.
В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що ділова репутація позивача знизалася, оскільки у 2019 році ТОВ "ЛЕО ПАРТНЕРС" не увійшов до загальнодержавного економічного ранжування суб'єктів господарювання, а також отриманням 25.09.2018 від обслуговуючої банківської установи листа на електронну адресу про надання додаткової інформації про діяльність позивача, які раніше він не отримував.
Суд встановив, що в матеріали справи взагалі не містять доказів того, що у 2019 році Позивач приймав участь у ранжуванні Національного бізнес-рейтингу у 2019 році та доказів того, що у 2019 році за фінансовими звітами Позивача його «Коефіцієнт оборотності грошових коштів» змінився порівняно із 2018 роком.
В листі від 25.09.2018, який позивач отримав на електронну адресу зазначено, що згідно з Постановою НБУ №351/471 і Законом №2121-ІІІ, №1702-VII всі банки повинні отримувати і підтримувати в актуальному стані дані про свої клієнтів: структуру власності і кінцевих бенефіціарів, фінансову звітність, додаткову інформацію про діяльність підприємства.
Відповідно до п. 1-4 Розділу І Положення про визначення банками України розміру кредитного ризику за активними банківськими операціями, що затверджене Постановою НБУ № 351 від 30.06.2016 це Положення визначає порядок оцінки банками України (далі - банки) розміру кредитного ризику за активними банківськими операціями (далі - кредитний ризик). Це Положення встановлює мінімальні вимоги до банків щодо визначення розміру очікуваних втрат (збитків) за активними банківськими операціями внаслідок реалізації кредитного ризику. Це Положення розроблено відповідно до Законів України "Про банки і банківську діяльність", "Про Національний банк України". Підходи, визначені цим Положенням, ґрунтуються на принципах і рекомендаціях Базельського комітету з банківського нагляду, включаючи застосування компонентів кредитного ризику (EAD - експозиція під ризиком, PD - імовірність дефолту боржника/контрагента, LGD - втрати в разі дефолту).
Таким чином, лист від 25.09.2018, який позивач отримав на електронну адресу від обслуговуючої банківської установи містить посилання на законодавчі норми визначені вимогами до банківської діяльності та регулювання правовідносин між банками та клієнтами в разі здійснення клієнтами банківських операцій, що підпадають під первинний фінансовий моніторінг та кредитні операції.
Позивач вважає, що розмір втрат немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням ділової репутації позивача, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності, в результаті того, що відповідач не забезпечив охорону таємниці позивача, що передається технічними засобами телекомунікацій відповідача, складає 100000,00 грн. та відповідає розміру вчиненого відповідачем порушення, витратами, які необхідні для відновлення попереднього стану ділової репутації позивача.
В той же час судом встановлено, що позивачем не надано жодних доказів, які б підтверджували факт заподіяння втрат немайнового характеру та з чого позивач при цьому виходить, оцінюючи розмір немайнової шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Враховуючи вищезазначене та беручи до уваги те, що позивачем не доведено наявність немайнової шкоди, протиправність діяння відповідача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням відповідача та вини тому, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача немайнової шкоди завданої діловій репутації у розмірі 100 000,00 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Оскільки позивачем не доведено факту неправомірного зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, тому суд відмовляє у задоволенні вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача надати інформацію щодо всіх випадків зняття інформації з каналів зв'язку за 2018 - 2019 роки.
Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 74, ч.1 ст. 79, ст.129, ч.9 ст. 165, ст.ст. 236-238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
В позові відмовити повністю.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата підписання рішення: 11.06.2020 року.
Суддя С.М. Мудрий