ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
11.06.2020Справа № 910/4710/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Алєєвої І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадженні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Флагман Сіфуд»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стерек»
про стягнення 32 710, 63 грн.
Без виклику (повідомлення) представників сторін.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Флагман Сіфуд» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стерек» про стягнення 32 710, 63 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо належних розрахунків за договорам купівлі-продажу від 13.06.2016 № С1034/06.
Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.
Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 09.04.2020 позовну заяву прийняв до розгляду та відкрив провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
27.05.2020 від відповідача через діловодство господарського суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач частково заперечує щодо задоволення позовних вимог та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за видатковими накладними від 04.02.2020 № 0350263, № 0350187 та 0350090 на загальну суму 11 503, 54 грн, оскільки вказані видаткові накладні не відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 988.
Враховуючи, що до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
13.06.2016 між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) було укладено договір купівлі-продажу № С1034/06. За умовами договору продавець на протязі терміну дії чинного договору зобов'язується передавати у власність, а покупець зобов'язується приймати Товар та сплачувати його вартість у порядку і на умовах, визначених цим договором. Найменування, асортимент, кількість і вартість Товару визначаються відповідною видатковою накладною, яка є невід'ємною частиною даного договору (п. 2.1., 2.2. Договору).
Відповідно до п. 3.2. Договору моментом переходу права власності на Товар до покупця і, відповідно, ризиків, яких може зазнати Товар, є момент підписання покупцем видаткової накладної, яка підтверджує факт передачі Товару.
Вартість Товару визначається сумарною вартістю переданого Товару згідно відповідних видаткових накладних на протязі всього терміну дії даного договору. Покупець сплачує вартість отриманого Товару, згідно відповідних видаткових накладних, у національній валюті України, п. 4.1., 4.2. Договору.
Згідно з п. 4.3. Договору оплата за отриманий товар здійснюється протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту підписання сторонами відповідної видаткової накладної.
За твердженням позивача, на підставі Договору і згідно видаткових накладних № 0100272 від 10.01.2020, № 0350090 від 04.02.2020, № 0350187 від 04.02.2020, № 0350244 від 04.02.2020 та № 0350263 від 04.02.2020, позивачем відвантажено відповідачу товар (рибну продукцію та морепродукти) на загальну суму 42 629, 44 грн. Однак, відповідач здійснював періодичні оплати за поставлений товар, які в сукупності складають 20 822, 35 грн.
Відповідно до п. 4.7. Договору при наявності заборгованості у покупця перед продавцем за раніше отриманий Товар, при надходженні оплати за Товар, сума оплати, незалежно від цільового призначення платежу, зараховується продавцем як оплата за раніше переданий, але не оплачений Товар, або (на вибір продавця), у разі нарахування продавцем неустойки відповідно до п. 4.4. або 4.5. даного договору, згідно ст. 534 ЦК України, сума оплати, незалежно від цільового призначення платежу, зараховується продавцем в першу чергу як оплата неустойки.
Сплачені відповідачем грошові кошти в сумі 20 822, 35 грн позивач зарахував в погашення заборгованості за видатковою накладною № 0100272 від 10.01.2020 (сума накладної 25 598, 06 грн), внаслідок чого заборгованість за вказаною видатковою накладною становить 4 772, 71 грн (25 595, 06 грн - 20 822, 35 грн).
Враховуючи заборгованість за вказаною видатковою накладною у розмірі 4 772, 71 грн та заборгованість за видатковими накладними від 04.02.2020 № 0350244 в розмірі 5530, 84 грн, № 0350263 в розмірі 2423, 03 грн, № 0350187 в розмірі 8415, 11 грн та № 0350090 в розмірі 665, 40 грн всього на загальну суму 21 807, 09 грн, позивач звернувся з позовом до господарського суду про стягнення з відповідача вказаної суми заборгованості.
Частиною 1 статті 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 509 ЦК України).
За приписами ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом.
Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Частиною 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до положення ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
В силу вимог ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
При цьому, відповідно до статті 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
За приписами п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідачем у відзиві на позовну заяву не заперечується наявність перед позивачем часткової заборгованості за видатковою накладною від 10.01.2020 № 0100272 у розмірі 4772, 71 грн та заборгованості за видатковою накладною від 04.02.2020 № 0350244 у розмірі 5530, 84 грн всього на загальну суму 10 303, 55 грн, оскільки вказані видаткові накладні відповідають вимогам закону.
Заборгованість за видатковими накладними від 04.02.2020 № 0350263 у розмірі 2423, 03 грн, № 0350187 у розмірі 8415, 11 грн та № 0350090 у розмірі 665, 40 грн (всього на загальну суму 11 503, 54 грн) відповідачем заперечується з тих підстав, що за вказаними видатковими накладними відповідачем товар не отримувався, а самі накладні не відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 988.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію».
Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинні облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити:
- назву документа;
- дату складання;
- назву підприємства від імені якого складено документ;
- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;
- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;
- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Ведення зазначених документів передбачено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом № 988 Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року, у п. 2.4 якого відтворено аналогічні до змісту статті 9 Закону вимоги до обов'язкових реквізитів первинних документів.
Так, акт приймання-передачі, фіксує закінчення будь-яких робіт та приймання їх замовником за кількістю та якістю.
При цьому, накладна це документ, який фіксує факт передачі товарно-матеріальних цінностей від однієї особи іншій.
Видаткова накладна фіксує факт отримання/передачі товарів або послуг і по суті завершує купівлю-продажу між продавцем і покупцем.
Пунктом 3.2. Договору визначено, що момент переходу права власності на Товар до покупця і, відповідно, ризиків, яких може зазнати Товар, є момент підписання покупцем видаткової накладної, яка підтверджує факт передачі Товару.
Видаткова накладна підписується матеріально відповідальною особою, що відпустила товар, а також матеріально відповідальною особою підприємства-отримувача, що прийняла товар.
Видаткові накладні від 04.02.2020 № 0350263 на суму 2423, 03 грн, № 0350187 на суму 8415, 11 грн та № 0350090 на суму 665, 40 грн (всього на загальну суму 11 503, 54 грн) відповідачем не підписані та не скріплені печаткою. З вказаних видаткових накладних неможливо навіть ідентифікувати особу, яка отримала товар.
При цьому, будь-яких інших первинних документів на підтвердження поставки/передачі позивачем відповідачу товару за видатковими накладними від 04.02.2020 № 0350263, № 0350187 та № 0350090 на загальну суму 11 503, 54 грн матеріали справи не містять, що є підставою для відмови в задоволенні позову за вказаними видатковими накладними на суму 11 503, 54 грн.
Щодо стягнення часткової заборгованості за видатковою накладною від 10.01.2020 № 0100272 у розмірі 4772, 71 грн та заборгованості за видатковою накладною від 04.02.2020 № 0350244 у розмірі 5530, 84 грн (всього на загальну суму 10 303, 55 грн) відповідачем не заперечується, оскільки вказані видаткові накладні відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 988.
З урахуванням викладеного, господарський суд вважає, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача основної суми заборгованості підлягає частковому задоволенню, а саме у розмірі 10 303, 55 грн.
Крім того, позивачем до відповідача заявлено вимогу про стягнення 10 903, 54 грн штрафу за неналежне виконання грошового зобов'язання.
Згідно з нормами ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно п. 4.5. Договору у випадку порушення покупцем п. 4.3. чинного договору більше ніж на 25 (двадцять п'ять) календарних днів, покупець сплачує продавцеві штраф в розмірі 50 % несплаченої вартості переданого покупцеві товару.
Перевіривши розрахунок штрафу заявленого позивачем, враховуючи часткове задоволення позовних вимог щодо підтвердженої основної несплаченої вартості суми заборгованості за переданий товар, господарський суд здійснивши власний розрахунок штрафу, вважає, що вимога позивача про стягнення 50 % штрафу від несплаченої вартості переданого покупцеві товару, підлягає частковому задоволенню в розмірі 5151, 77 грн.
Щодо наявного в матеріалах справи Акту звіряння розрахунків між сторонами та зареєстрованих податкових накладних від 04.02.2020 № 350263, № 350187 та № 350090, суд зазначає, що акт звірки взаєморозрахунків та податкові накладні не належить до первинних документів бухгалтерської звітності, а сам по собі Акт не породжує будь-яких прав та обов'язків сторін, у той час як зобов'язання сторін підтверджуються первинними документами (договором, актом-прийому передачі, накладними, рахунками, виписками з рахунків тощо).
Відповідно до ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ст. 74 ГПК України, обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 73 ГПК України, встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин, суд оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 993, 17 грн відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 129, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1.Позовні вимоги задовольнити частково.
2.Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СТЕРЕК» (01004, м. Київ, вул. Велика Васильківська, будинок 19, ідентифікаційний код 20017758) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФЛАГМАН СІФУД» (01103, м. Київ, вул. Професора Підвисоцького, будинок 6-В, ідентифікаційний код 39369112) заборгованість у розмірі 10 303 (десять тисяч триста три) грн 55 коп., штраф у розмірі 5151 (п'ять тисяч сто п'ятдесят одна) грн 77 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 993 (дев'ятсот дев'яносто три) грн 17 коп.
3.В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.
4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.В. Алєєва