ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
10.06.2020Справа № 910/4796/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Ваховської К.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд" (01001, м. Київ, вул. Б.Грінченка, 1)
до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
про визнання договору недійсним
За участю представників сторін:
від позивача: Деруга Н.О.
від відповідача: Міхова І.А.
Публічне акціонерне товариство "Аграрний фонд" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про визнання договору недійсним.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, 03.04.2018 згідно з договорами купівлі-продажу акцій компанії юрисдикції Швейцарської Конфедерації AGROFUND AG від 05.03.2018 №0503 та №2002 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 отримали від ПАТ "Аграрний фонд" 709 498,90 грн кожна і передали останньому всі права на компанію. За доводами позивача, зазначена операція з придбання корпоративних прав ПАТ "Аграрний фонд" здійснена усупереч порядку, установленому статутом ПАТ "Аграрний фонд", не відповідає меті і цілям товариства та не передбачена фінансовим планом товариства на 2018 рік, що є підставою для визнання вищевказаного правочину №0503 від 05.03.2018 недійсним.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.04.2020 вирішено звернутися до Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України в місті Києві із запитом щодо доступу до персональних даних фізичної особи ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).
23.04.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС України на запит суду про надання інформації щодо зареєстрованого місця проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 та дати народження.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/4796/20 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні 27.05.2020.
26.05.2020 через загальний відділ діловодства суду надійшло клопотання відповідача про залишення позову без розгляду, оскільки даний спір має вирішуватись у Лондонському міжнародному арбітражному суді із застосуванням норм англійського права, що передбачено п. 7.2. договору купівлі-продажу акцій компанії юрисдикції Швейцарської Конфедерації AGROFUND AG від 05.03.2018.
У судовому засіданні 27.05.2020 суд на місці ухвалив відкласти підготовче засідання на 10.06.2020, надавши позивачу час для подання заперечень на клопотання про залишення позову без розгляду.
09.06.2020 через загальний відділ діловодства суду надійшли письмові пояснення позивача, у яких останній просить суд відмовити у задоволені клопотання відповідача, оскільки з урахуванням положень ст. 2, 4, 20 Господарського процесуального кодексу України позивач має право на звернення з позовом до Господарського суду міста Києва.
У судовому засіданні 10.06.2020 суд заслухав представника позивача, який заперечував щодо задоволення клопотання про залишення позову без розгляду та просив відмовити в його задоволенні.
Відповідач у судовому засіданні підтримав подане клопотання про залишення позову ПАТ "Аграрний фонд" без розгляду на підставі п. 7. ч. 1 ст. 226 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про залишення позовної заяви ПАТ "Аграрний фонд" без розгляду, з огляду на наступне.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
Так, відповідачем у даній справі подано заяву про залишення позовної заяви без розгляду на підставі п. 7 ч. 1 ст. 226 ГПК України, оскільки спори між сторонами мають розглядатися у Лондонському міжнародному арбітражному суді із застосуванням норм англійського права, що передбачено п. 7.2. договору купівлі-продажу акцій компанії юрисдикції Швейцарської Конфедерації AGROFUND AG від 05.03.2018.
Статтею 22 ГПК України визначено, що спір, який відноситься до юрисдикції господарського суду, може бути переданий сторонами на вирішення міжнародного комерційного арбітражу, крім:
1) спорів про визнання недійсними актів, спорів про державну реєстрацію або облік прав на нерухоме майно, прав інтелектуальної власності, прав на цінні папери, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні договорів про публічні закупівлі з урахуванням частини другої цієї статті;
2) спорів, передбачених пунктами 2, 3, 7 - 13 частини першої, пунктами 2, 3, 6 частини другої статті 20 цього Кодексу, з урахуванням частини другої цієї статті;
3) інших спорів, які відповідно до закону не можуть бути передані на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу.
Будь-які неточності в тексті угоди про передачу спору на вирішення міжнародного комерційного арбітражу та (або) сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності повинні тлумачитися судом на користь її дійсності, чинності та виконуваності.
Відповідно до статті 2 Конвенції про визнання і виконання іноземних арбітражних рішень (Нью-Йорк, 10 червня 1958 року) кожна Договірна держава визнає письмову угоду, за якою сторони зобов'язуються передавати в арбітраж всі або деякі спори, що виникли чи можуть виникнути між ними у зв'язку з конкретними чи іншими правовідносинами, об'єкт яких може бути предметом арбітражного розгляду. Суд Договірної держави, у разі надходження позову щодо питання, з приводу якого сторони уклали угоду, що передбачена цією статтею, повинен за клопотанням однієї із сторін направити сторони в арбітраж, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.
Положенням ст. 7 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" визначено, що арбітражна угода - це угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними в зв'язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер чи ні. Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди. Арбітражна угода укладається в письмовій формі. Угода вважається укладеною в письмовій формі, якщо вона міститься в документі, підписаному сторонами, або укладена шляхом обміну листами, електронними повідомленнями, якщо інформація, що міститься в них, є доступною для подальшого використання, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням інших засобів електрозв'язку, що забезпечують фіксацію такої угоди, або шляхом обміну позовною заявою та відзивом на позов, в яких одна із сторін стверджує наявність угоди, а інша проти цього не заперечує. Посилання в угоді на документ, що містить арбітражне застереження, є арбітражною угодою за умови, що угода укладена в письмовій формі і це посилання є таким, що робить згадане застереження частиною угоди.
Так, судом встановлено, що спір у даній справі виник щодо недійсності договору купівлі-продажу акцій компанії юрисдикції Швейцарської Конфедерації AGROFUND AG від 05.03.2018 №0503, який містить арбітражну угоду.
Згідно з ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як вбачається із змісту п. 7.2. спірного договору сторони домовилися про те, що спір між ними розглядається відповідно до норм англійського права в Лондонському міжнародному арбітражному суді (LCIA) з одним арбітром.
Пунктом 11.1. договору сторони визначили, що усі правовідносини, що виникають з цього договору або пов'язані з ним, у тому числі пов'язані з дійсністю, укладанням, виконанням та припиненням цього договору, тлумачення його змісту, визначення наслідків недійсності або порушення договору, регламентуються цим договором та відповідними нормами англійського права.
Частиною другою ст. 1 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» передбачено, що до міжнародного комерційного арбітражу можуть за угодою сторін передаватися: спори з договірних та інших цивільно-правових відносин, що виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних зв'язків, якщо комерційне підприємство хоча б однієї із сторін знаходиться за кордоном, а також спори підприємств з іноземними інвестиціями і міжнародних об'єднань та організацій, створених на території України, між собою, спори між їх учасниками, а так само їх спори з іншими суб'єктами права України.
Відповідно до ст. 8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж", суд, до якого подано позов у питанні, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка із сторін попросить про це не пізніше подання своєї першої заяви щодо суті спору, залишити позов без розгляду і направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.
Тобто, у разі наявності арбітражної угоди між сторонами спору та поданого стороною відповідно до вимог ГПК України заперечення щодо розгляду спору в господарських судах, господарський суд може продовжити розгляд справи за умови встановлення в передбаченому законом порядку недійсності, втрати чинності або неможливості виконання вказаної угоди не пізніше початку розгляду справи по суті.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.04.2019 у справі № 910/4272/18.
У статті 5 Закону «Про міжнародний комерційний арбітраж» встановлено, що ніяке судове втручання не повинно мати місце, крім як у випадках, коли воно передбачене у цьому Законі. Тому питання про неможливість виконання арбітражної угоди вирішується судом виключно у випадках, передбачених статтею 8 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж».
У пункті 113 Керівництва Секретаріату ЮНСІТРАЛ по Нью-Йоркській конвенції 1958 року зазначається, що відносно арбітражної угоди судами визнавалося, що вона не може бути виконана, якщо арбітражна угода мала «патологічний характер», головним чином у наступних випадках: і) якщо положення арбітражної угоди були складені нечітко і не містили достатньо вказівок, які б дозволили перейти до арбітражного розгляду, та іі) якщо в арбітражній угоді призначалася арбітражна установа, яка не існує. Але суди також можуть застосовувати підхід, спрямований на сприяння арбітражного розгляду, тобто тлумачити нечіткі чи непослідовні формулювання арбітражних угод таким чином, щоб підтримати ці угоди. Переважне право повинно віддаватися наміру сторін врегулювати спір в арбітражному порядку.
Судом встановлено, що вказана арбітражна угода недійсною не визнавалась, доказів протилежного суду не надано. Обставин того, що арбітражна угода втратила чинність також судом не встановлено.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України, суд залишає позов без розгляду, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, і від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.
Частиною 2 ст. 183 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про: 1) залишення позовної заяви без розгляду; 2) закриття провадження у справі; 3) закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Таким чином, враховуючи клопотання відповідача про залишення позову без розгляду до початку розгляду справи по суті та заперечення останнього щодо розгляду даного спору у Господарському суді міста Києва, а також беручи до уваги наявність арбітражної угоди, яка не визнавалась судами недійсною та такою, що втратила чинність, та судом не встановлено неможливості її виконання, господарський суд дійшов висновку про залишення позову без розгляду на підставі п. 7 ч. 1 ст. 226 ГПК України.
Керуючись ст. 42, 185, п.7 ч. 1 ст. 226, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд" до ОСОБА_1 про визнання договору недійсним залишити без розгляду на підставі п.7 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала набирає законної сили 10.06.2020 та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги у строк визначений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено 11.06.2020.
Суддя Л. Г. Пукшин