справа № 361/8723/19 Головуючий у 1-й інстанції суддя: Сердинський В.С.
09 червня 2020 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :
судді-доповідача - Саліхова В.В.
суддів: Вербової І.М., Шахової О.В.,
секретаря судового засідання: Сидоренко А.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 04 лютого 2020 року за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про захист прав споживачів,
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ПАТ «Укрсоцбанк» та просила визнати договір відновлювальної кредитної лінії №06-10/177 від 04 червня 2007 року укладеного між сторонами розірваним.
Також у лютому 2020 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про забезпечення позову, шляхом заборони вчинення будь-яких дій щодо державної реєстрації (перереєстрації) права власності на нерухоме майно - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1 на праві власності.
Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 04 лютого 2020 року заяву задоволено. Вжито заходи забезпечення позову, шляхом заборони вчинення будь-яких дій щодо державної реєстрації (перереєстрації) права власності на нерухоме майно п'ятикімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .
В апеляційній скарзі АТ «Альфа-Банк» просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову. Посилається на не з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
В обґрунтування своїх доводів вказує, що застосовані заходи забезпечення позову не можна визнати співмірними заявленим позовним вимогам. Не зазначено жодних мотивів про обґрунтованість припущення позивача про те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, яке має немайновий характер з огляду на предмет позовних вимог.
Учасники цивільного процесу в судове засідання не з'явилася, будучи належним чином повідомленими про час та місце слухання справи, про причини неявки суд не повідомили.
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/5987/2020
У рішенні ЄСПЛ від 03.04.2008 № 3236/03, § 41«Пономарьов проти України» суд вказав, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
На підставі викладеного, та враховуючи вимоги ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності учасників цивільного процесу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із наступних підстав.
Постановляючи ухвалу про задоволення заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач у будь-який момент може звернути стягнення на нерухоме майно в позасудовому порядку, що може значно утруднити або взагалі зробити неможливим виконання рішення суду. Забезпечення позову є співмірним із позовними вимогами.
З таким висновком суду першої інстанції не може погодитись колегія суддів, враховуючи наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема забороною вчиняти певні дії.
Згідно роз'яснень, викладених у п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 №9 вбачається, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
На підставі викладеного можливо зробити висновок про те, що заборона вчиняти певні дії застосовується, якщо потрібно обмежити право відповідача чи будь-якої іншої особи вчиняти певні фактичні чи юридичні дії, що стосуються предмета спору, наприклад, укладати договір, проводити платежі, передавати майно. При цьому не допускається заборона дій, вчинення яких не утруднює виконання рішення в майбутньому.
Відповідно до ч. 2 ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності та інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Матеріали справи свідчать, що предметом судового розгляду є визнання договору відновлювальної кредитної лінії №06-10/177 від 04 червня 2007 року укладеного між сторонами справи розірваним щодо надання позичальнику грошових коштів на умовах забезпеченості, строковості, платності та цільового використання.
Нерухоме майно (квартира), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1 на праві власності, передана в заставу Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» на підставі іпотечного договору №04/1-292 від 04 червня 2017 року, укладеного з ОСОБА_1 з метою забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором.
Звертаючись до суду із відповідною заявою про забезпечення позову, ОСОБА_1 зазначила, що існує реальна ймовірність звернення стягнення відповідачем в позасудовому порядку на вищевказане нерухоме майно (квартиру).
Разом з тим, позивач не зазначив жодних мотивів про обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, яке має немайновий характер.
Таким чином, у вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Суд першої інстанції, приймаючи до розгляду заяву про забезпечення позову, в порушення вимог ст. ст. 152-154 ЦПК України, не звернув уваги на наведене та на те, що заява не містить пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення, не дослідив необхідність зустрічного забезпечення з урахуванням необхідності гарантії виконання зобов'язань за кредитним договором, дія якого закінчилась 15 травня 2012 року.
За вказаних обставин ухвала суду підлягає скасуванню з постановленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Отже, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
На вищевикладене суд першої інстанції уваги не звернув, у зв'язку з чим дійшов невірних висновків з неповним з'ясуванням обставин справи та порушенням норм процесуального права.
Обґрунтовуючи своє рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Керуючись ст.ст. 367-368, 371, 374, 376, 381-384, 389-390 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Альфа-Банк» задовольнити.
Ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 04 лютого 2020 року скасувати.
Постановити нову ухвалу.
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про захист прав споживачів відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 10.06.2020.
Головуючий: В.В. Саліхов
Судді: І.М. Вербова
О.В. Шахова