Справа № 752/509/20 Суддя в І-й інстанції Єсауленко М.В.
Провадження № 33/824/1305/2020 Суддя в 2-й інстанції Свінціцька О.П.
04 червня 2020 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Свінціцької О.П., з участю: представника іншого учасника ДТП ОСОБА_1 -адвоката Шимка А.О., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Голосіївського районного суду м. Києва від 12 лютого 2020 року,
Постановою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 12 лютого 2020 року провадження у справі про притягнення
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 124 КУпАП закрите у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_2 21.12.2019 о 04 годині 10 хвилин, керуючи автомобілем «Hyundai Accent», н.з. НОМЕР_1 , рухався на перехресті вул. Васильківської і пров. Ужгородського у м. Києві, перед початком руху не переконався в безпечності маневру, не надав перевагу у русі патрульному автомобілю «Skoda Rapid», н.з. НОМЕР_2 , який рухався з увімкненими синім проблисковим маячком та звуковим сигналом, не забезпечив безперешкодний проїзд поліцейського автомобіля, не дав змогу завершити проїзд через перехрестя, в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим порушив п.п. 2.3 (б), 3.2, 10.1 ПДР України.
Закриваючи провадження у справі суддя місцевого суду послався на те, що дії водія ОСОБА_2 не перебувають у прямому причинному зв'язку із наслідками у виді ДТП, в його діях не вбачається невідповідності вимогам п.п.2.3 б, 3.2, 10.1 ПДР України, а тому у цих діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 указав, що постанова винесена із порушенням норм чинного законодавства, обставини справи були з'ясовані не повно. В обґрунтування вимог апеляційної скарги указав, що саме порушення водієм ОСОБА_2 п.п.2.3 (б), 3.2 та 10.1 ПДР України перебували у причинно-наслідковому зв'язку із дорожньо-транспортною пригодою, яка мала місце 21.12.2019 о 04 годині 10 хвилин на регульованому перехресті вул. Васильківської з пров. Ужгородським у м. Києві. Так, апелянтом указано, він, керуючи патрульним автомобілем, рухався з увімкненим маяком і звуковим сигналом на червоне світло в межах п. 3.1 ПДР України без будь-яких порушень правил дорожнього руху. Вважав, що саме раптовий виїзд водія ОСОБА_2 прямо поперек смуги руху його транспортного засобу свідчить про неуважність останнього, який таким чином не надав дорогу та не забезпечив безперешкодний проїзд патрульного автомобіля, чим порушив п. 2.3 (б) та п. 3.2 ПДР України. Крім того, апелянт зауважив на безпідставність доводів ОСОБА_2 про те, що він не побачив патрульний автомобіль через туман. Так, указав, що в той день туману не було та відповідно вказана обставина не була зафіксована в схемі місця ДТП. Відтак, перед виконанням маневру проїзду перехрестя водій ОСОБА_2 знехтував обов'язком переконатися в безпеці своїх дій для інших учасників руху, чим порушив п.10.1 ПДР України. Просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Вислухавши пояснення:
представника ОСОБА_1 -адвоката Шимка А.О., який доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити;
вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з огляду на таке.
За змістом протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_2 у вину поставлено порушення вимог ПДР України, які зобов'язують надання переваги у русі транспортним засобам з увімкненим синім проблисковим маячком та (або) спеціальним звуковим сигналом. Дослідивши зібрані у справі докази суддя місцевого суду дійшов до висновку про відсутність у діях ОСОБА_2 порушень цих вимог ПДР. На думку суду цей висновок ґрунтується як на вимогах нормативних документів, які забезпечують безпеку дорожнього руху, так і на матеріалах справи.
Пунктом 3.2 ПДР України передбачений обов'язок водіїв дати дорогу транспортному засобу, який наближається з увімкненим синім проблисковим маячком та (або) спеціальним звуковим сигналом і забезпечити безперешкодний проїзд зазначеного транспортного засобу (і супроводжуваних ним транспортних засобів).
Відповідно до п.1.10 ПДР України дати дорогу -це вимога до учасника дорожнього руху не продовжувати або не відновлювати рух, не здійснювати будь-яких маневрів (за винятком вимоги звільнити займану смугу руху), якщо це може примусити інших учасників дорожнього руху, які мають перевагу, змінити напрямок руху або швидкість.
Як встановлено у ході розгляду справи у суді першої інстанції ОСОБА_2 у зазначеній вище дорожній обстановці виїхав на перехрестя на дозволений сигнал світлофора. Виявивши автомобіль, який рухався з увімкненим синім проблисковим маячком та звуковим сигналом, він зупинився, надаючи превагу у русі даному автомобілю. Суд звертає увагу на те, що п.1.10 ПДР України передбачає необхідність не продовжувати або не відновлювати рух при необхідності надання дороги іншому транспортному засобу у випадках, передбачених ПДР України. Аналіз указаних правових норм указує на те, що у зазначеній вище дорожній обстановці ОСОБА_2 дотримався вимог п. 3.2 ПДР України, оскільки він не продовжив рух при виявленні ним автомобіля, який наближався із увімкненим проблисковим маячком та звуковим сигналом, надаючи останньому перевагу у русі. Ця обставина підтверджується як поясненнями самого ОСОБА_2 , так і поясненнями іншого учасника ДТП ОСОБА_1 . Урахувавши наведене суддя місцевого суду дійшов до обґрунтованого висновку про відсутність у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та на законних підставах закрив провадження у справі, належним чином мотивувавши своє рішення.
Апеляційна скарга ОСОБА_1 не містить доводів, які би указували на незаконність ухваленого суддею рішення.
Посилання на неповноту проведеного судового розгляду, порушення принципу змагальності та права сторін на надання доказів, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, а також на інші порушення закону, що регулюють всебічність, повноту та неупередженість розгляду справи не ґрунтуються на матеріалах справи.
Судом звертається увага на не вірне тлумачення апелянтом відповідних положень ПДР України, що призвело до невірної оцінки дорожньої обстановки, яка передувала ДТП. Так, відповідно до пояснень ОСОБА_1 , наближаючись до перехрестя він виявив автомобіль, який зупинився на перехресті. Ці пояснення узгоджуються із поясненнями ОСОБА_2 , відповідно до яких він дійсно зупинився після виявлення автомобіля, який наближався до перехрестя із увімкненими проблисковими маячками, надаючи перевагу в русі цьому автомобілю. Наведене указує на те, що автомобілю під керуванням ОСОБА_1 у даній дорожній обстановці був забезпечений безперешкодний проїзд через перехрестя. При цьому матеріали справи не містять доказів, які би указували на те, що ОСОБА_2 виїхав на перехрестя раптово, створивши небезпеку для руху водію ОСОБА_1 , коли у останнього не було можливості вжити жодних заходів необхідних для уникнення зіткнення. Навпаки, із пояснень ОСОБА_1 вбачається, що після виявлення автомобіля, який стояв на перехресті у нього було достатньо часу для оцінки дорожньої ситуації та прийняття рішення. Суд також звертає увагу на хибність висновків водія ОСОБА_1 про необхідність закінчення водієм ОСОБА_3 проїзду перехрестя. Так, дорожня ситуація, яка передувала ДТП відрізняється від тієї, яка урегульована положеннями п. 16.5 ПДР України і зобов'язує водіїв, які виїжджають на перехрестя на дозволений сигнал надати можливість іншим водіям закінчити проїзд перехрестя. У ситуації подібній тій, яка передувала ДТП, водій, незалежно від того, що він рухається на дозволений сигнал світлофора, зобов'язаний надати перевагу у русі транспортному засобу, який наближається із увімкненим синім проблисковим маячком та (або) спеціальним звуковим сигналом і забезпечити безперешкодний проїзд зазначеного транспортного засобу незалежно від можливості чи необхідності закінчити проїзд перехрестя. Матеріали справи указують на те, що проїзна частина дороги, по якій рухався автомобіль під керуванням ОСОБА_1 мала вільні смуги для проїзду у необхідному йому напрямку, автомобіль під керуванням ОСОБА_2 перебував у нерухомому стані, водій ОСОБА_1 мав достатньо часу для прийняття рішення про порядок своїх дій, необхідних для здійснення безпечного проїзду перехрестя.
Порушень вимог матеріального та процесуального права, які вплинули чи могли би вплинути на правильність та законність прийнятого суддею рішення судом не встановлено.
Постанова судді Голосіївського районного суду м. Києва від 12.02.2020 року щодо ОСОБА_2 відповідає вимогам закону, підстав для її зміни чи скасування суд не вбачає, у зв'язку із чим залишає цю постанову без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Голосіївського районного суду м. Києва від 12.02.2020 року щодо ОСОБА_2 залишити без змін.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя О.П. Свінціцька