Справа № 357/12822/19 Головуючий в суді І інстанції Цукуров В.П.
Провадження № 22ц-824/4997/20 Доповідач в суді ІІ інстанції Мельник Я.С.
04 червня 2020 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого Мельника Я.С.,
суддів: Іванової І.В., Матвієнко Ю.О.,
за участі секретаря Гановської А.М.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду від 13 січня 2020 року про залишення заяви без розгляду у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу,
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, в якій просила встановити факт її проживання з ОСОБА_3 однією сім'єю без реєстрації шлюбу понад п'ять років з 01 серпня 2003 року до часу відкриття спадщини.
Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду від 13 січня 2020 року заяву залишено без розгляду на підставі ч. 6 ст. 294 ЦПК України у зв'язку із наявністю спору про право.
Не погоджуючись із цією ухвалою, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, а також на те, що всупереч змісту оскаржуваної ухвали, зміст ст. 294 ЦПК України їй роз'яснено не було і вона не є фахівцем у галузі права, через що оскаржуваною ухвалою було позбавлено можливості реалізувати свої процесуальні права у справі.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи, вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Постановляючи ухвалу про залишення заяви без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки з заяви ОСОБА_1 вбачається спір про право, який було виявлено під час розгляду справи, то за законом він має вирішуватися в порядку позовного провадження з подачею позову на загальних підставах.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, у листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, в якій просила встановити факт її проживання з ОСОБА_3 однією сім'єю без реєстрації шлюбу понад п'ять років з 01 серпня 2003 року до часу відкриття спадщини.
У заяві вказувала зокрема про те, що встановлення цього факту необхідне їй для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 .
У подальшому, заінтересовані особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 надали свої заперечення на заяву ОСОБА_1 , в яких вони не погоджуються із вимогами та доводами заявниці та просили відмовити у задоволенні цієї заяви.
Відповідно до ч.6 ст.294 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Перелік фактів, що встановлюються судом при розгляді справи визначено частиною першою статті 315 ЦПК України, який не є вичерпним.
Так, згідно з частиною другою статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
У частині четвертій статті 315 ЦПК України передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
При цьому, як наголошено у пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо залишення заяви ОСОБА_1 без розгляду у зв'язку з існуванням спору про спадкове право, враховуючи намір заявниці звернутися із заявою про прийняття спадщини та заперечення заінтересованих осіб щодо факту проживання заявниці із спадкодавцем з 01 серпня 2003 року до часу відкриття спадщини.
Доводи апеляційної скарги про те, що їй не було роз'яснено зміст ст. 294 ЦПК України та не з'ясовано її думки стосовно заяви, що, на її думку, призвело до порушення її процесуальних прав, колегія суддів вважає формальними та такими, що не спростовують законних і обґрунтованих висновків місцевого суду про залишення заяви без розгляду.
Інших вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, апеляційна скарга не містить.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 374, 375 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду від 13 січня 2020 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: Судді: