03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а
Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/5679/2020
28 травня 2020 року м. Київ
Справа № 753/8015/19
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,
суддів Немировської О.В., Чобіток А.О.,
за участю секретаря судового засідання Кравченко Н.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 05 грудня 2019 року, постановлену у складі судді Даниленка В.В.,
у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами судового наказу, виданого 29 травня 2019 року Дарницьким районним судом м. Києва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання дітей,
встановив:
29 травня 2019 року Дарницьким районним судом м. Києва за заявою ОСОБА_3 видано судовий наказ, відповідно до якого постановлено: стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку /доходу/, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи 17.04.2019 року та до досягнення меншою дитиною повноліття.
Вищезазначений судовий наказ набрав законної сили.
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Дарницького районного суду м. Києва із заявою про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами судового наказу Дарницького районного суду м. Києва від 29 травня 2019 року, посилаючись на те, що про звернення стягувача до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів та її задоволення судом він не знав, а тому не мав можливості повідомити суд про обставини, які унеможливлюють видачу судового наказу, а саме те, що діти проживають разом з ним та перебувають на його утриманні, а також те, що стягувач не спроможна утримувати дітей у зв'язку з тим, що з 2006 року перебуває у соціальній відпустці без збереження заробітної плати. Стверджує, що ОСОБА_3 звернулась до суду із заявою про стягнення аліментів фактично на своє утримання, оскільки діти повністю знаходяться на утриманні батька.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 05 грудня 2019 року у задоволенні заяви відмовлено.
Не погоджуючись з ухвалою суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду, посилаючись на те, що судом не надано належної оцінки наявності підстав для відмови у видачі судового наказу на підставі п. 8 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, оскільки із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою стягувачем подано заяву про видачу судового наказу, так як заявник проживав і проживає разом з дітьми. На підтвердження факту проживання дітей разом з ним та їх належного утримання суду було надано відповідні докази, проте вони залишились без належної оцінки, що стало наслідком помилкової видачі судового наказу та відмови у його перегляді.
Зазначає, що відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання заявника, останній 23.05.2006 року зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що також підтверджуються відповідними відомостями в паспорті та витягом з реєстру територіальної громади м. Києва від 18.09.2019 року. Відтак, вирішення питання про стягнення аліментів з одного з батьків залежить від встановлення факту, з ким із батьків проживають діти.
Посилається на те, що при вирішенні питання про видачу судового наказу, а також розглядаючи заяву про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції належним чином не оцінив надані заявником докази на підтвердження факту місця проживання дітей та, як наслідок, не встановив обставин справи, від встановлення яких залежить вирішення питання наявності правових підстав для видачі судового наказу про стягнення аліментів, що призвело до порушення норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права.
Стверджує, що ОСОБА_1 фактично проживає з дітьми та повністю утримує їх, однак судом не встановлювалося, чи дійсно заявник не приймає участі у забезпеченні дітей. Дана обставина є істотною для даної справи, оскільки вона не була відома на час розгляду справи про видачу судового наказу та підтверджується довідкою ОПО КП «Київський метрополітен» щодо виділу заявнику з 2015 по 2019 рік путівок на оздоровлення дітей та виписками з особового рахунку заявника, відповідно до яких підтверджуються регулярні витрати на харчування та утримання дітей заявником, а не стягувачем.
Крім того, суд першої інстанції залишив поза увагою той факт, що доводи скаржника щодо відсутності участі заявника в утриманні дітей спростовуються заявою-згодою на виїзд за кордон дітей разом з батьком від 18.04.2019 року, яка підписана самим же стягувачем.
Звертає увагу на те, що вказані обставини є істотними для справи, а відтак є нововиявленими, оскільки між сторонами існує спір про право, а також приймаючи до уваги не враховані істотні обставини, які не були відомі суду при винесені судового наказу.
Вказує, що стягувач не спроможна утримувати дітей у зв'язку із тим, що з 2006 року перебуває у соціальній відпустці без збереження заробітної платні.
Відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_3 не подавала.
В судовому засіданні представник заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підтримав доводи апеляційної скарги, просив ухвалу скасувати.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, будучи повідомленими про день та час розгляду справи у встановленому законом порядку, про причини своєї неявки суд не повідомили, тому колегія суддів вважала можливим розглянути справу за їх відсутності відповідно до вимог ч.2 ст. 372 ЦПК України
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення представника ОСОБА_1 , з'ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Відмовляючи у задоволенні заяви про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення, суд першої інстанції виходив з того, що зазначені заявником обставини не є істотними і не впливають на висновки суду, а надані заявником докази за своєю суттю не є доказами, якими підтверджуються нововиявлені обставини, зазначене не є нововиявленими обставинами та підставою для скасування судового наказу про стягнення аліментів на утримання дітей.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Відповідно до статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом.
Згідно з п.4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, зокрема, якщо: заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Відповідно до ч. 1, 7 ст. 170 ЦПК України боржник має право протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
У разі видачі судового наказу відповідно до пункту 4 частини першої статті 161 цього Кодексу боржник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів.
Частиною 8 статті 170 ЦПК України визначено, що у разі видачі судового наказу відповідно до пунктів 4 і 5 частини першої статті 161 цього Кодексу, судовий наказ може бути переглянуто за нововиявленими обставинами у порядку, встановленому главою 3 розділу V цього Кодексу.
Відповідно до ч.2, ч.5 ст. 423 ЦПК України, підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом (ч. 4 ст. 423 ЦПК України).
Згідно з роз'ясненнями Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, які містяться в пп.3, 4 Постанови від 30 березня 2012 року № 4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами», нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин (частина друга стаття 423 ЦПК України).
Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктами 1, 2 частини другої статті 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 перебували в зареєстрованому шлюбі, від якого мають двох дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва у справі № 753/23752/16, яке набрало законної сили, шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 розірвано.
29 травня 2019 року ОСОБА_3 звернулась до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання дітей, посилаючись на те, що діти проживають разом з нею за адресою: АДРЕСА_1 , та знаходяться на повному її утриманні.
До заяви про видачу судового наказу, ОСОБА_3 було додано копії паспортів громадянина України з відміткою про зареєстроване місце проживання сторін, з яких встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .
29 травня 2019 року Дарницьким районним судом м. Києва видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку /доходу/, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи 17.04.2019 року та до досягнення меншою дитиною повноліття.
Звертаючись до суду з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу Дарницького районного суду м. Києва від 05.12.2019 року, ОСОБА_1 як на нововиявлену обставину, посилається на те, що діти проживають разом з ним та перебувають на його повному утриманні, однак суд першої інстанції, видавши судовий наказ, вказаних обставин не врахував.
Оцінивши наявні у справі докази, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що обставини, на які посилається ОСОБА_1 , не є істотними та не впливають на висновки суду, а надані заявником докази за своєю суттю не є доказами, якими підтверджуються нововиявлені обставини, а тому дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами.
Доводи апеляційної скарги представника заявника щодо неналежної оцінки наданих до заяви про скасування судового наказу за нововиявленими обставинами доказів висновків суду першої інстанції в оскаржуваній ухвалі не спростовують, враховуючи наступне.
Відповідно до ч. 5 ст. 183 СК України, той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Отже, визначальною обставиною, що має бути підтверджена у разі видачі судового наказу за ч. 5 ст. 183 СК України, є звернення до суду тим із батьків, з ким проживають діти.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 при поданні заяви про видачу судового наказу та ОСОБА_1 при зверненні з заявою про його скасування за нововиявленими обставинами, посилались на витяг з Реєстру територіальної громади м. Києва та копії власних паспортів громадян України, з яких вбачається, що ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та їх малолітні діти зареєстровані за однією адресою - АДРЕСА_1 .
Таким чином, обставина, на яку посилається ОСОБА_1 про те, що він також проживає з дітьми за однією адресою, не спростовує обставин, які стали підставою для видачі оспорюваного судового наказу, а відтак не може бути визнана нововиявленою в розумінні ч. 2 ст. 423 ЦПК України, оскільки жодних доказів того, що діти не проживають з матір'ю ОСОБА_3 - заявником не надано.
Посилання представника ОСОБА_1 на те, що ОСОБА_3 перебуває у соціальній відпустці по догляду за дітьми та не має будь-якого доходу, не підтверджені належними та допустимими доказами, оскільки відповідно до копії особової картки працівника ОСОБА_3 , наданої ОСОБА_1 КП «Київський метрополітен», ОСОБА_3 дійсно перебувала у соціальних відпустках по догляду за дітьми до досягнення ними спочатку 3-х, а потім - 6-ти річного віку у період з 03.08.2006 року по 17.09.2015 року. З 30 вересня 2015 року вона була звільнена з вказаного підприємства за угодою сторін за п. 1 ст. 36 КЗпП України.
Як вбачається зі змісту рішення Дарницького районного суду м. Києва від 28 березня 2017 року у справі № 753/23752/16-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, зазначеним судовим рішенням встановлено, що сторони не ведуть спільного господарства.
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.
Таким чином, та обставина, що у період з 03.08.2006 року по 17.09.2015 року ОСОБА_3 перебувала у соціальних відпустках по догляду за дітьми, не може свідчити про те, що станом на час звернення з заявою про видачу судового наказу у квітні 2019 року мати не утримувала дітей.
Інші надані до заяви ОСОБА_1 докази також правильно були оцінені судом першої інстанції, оскільки вони за своєю суттю не є доказами, якими підтверджуються нововиявлені обставини.
Так, з нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_3 від 18.04.2019 року вбачається, що мати надала дозвіл на тимчасовий виїзд за кордон до Республіки Болгарії, Молдови та Румунії з метою туристичного відвідування та відпочинку дітей ОСОБА_4 , 2006 року народження, та ОСОБА_5 , 2009 року народження, у супроводі батька ОСОБА_1 .
З довідки від 13.09.2019 року, виданої головою об'єднаної профспілкової організації КП «Київський метрополітен», вбачається, що у 2015 - 2019 роках ОСОБА_1 були виділені путівки на оздоровлення дітей: в 2015 році - на одну дитину до дитячого табору, у 2016 році - на батька та двох дітей до бази відпочинку, в 2017 році - дві путівки: для батька та двох дітей до бази відпочинку та на двох дітей до дитячого табору; в 2018 році - до дитячого табору на двох дітей, в 2019 році - на курорт у Республіці Болгарія на двох дітей.
При цьому ОСОБА_1 сплачував від 20% до 50% від повної вартості путівок.
Таким чином, зазначені докази не підтверджують тих обставин, що діти перебувають на повному утриманні ОСОБА_1 , а свідчать про те, що батько належним чином бере участь в організації відпочинку дітей та оздоровлює дітей у літній період часу.
Надані заявником витяги з карткових рахунків за період з 25.06.2019 року по 12.09.2019 року ( тобто період після видачі судового наказу від 29.05.2019 року) про придбання продуктів харчування також не підтверджують нововиявлених обставин, на які посилається заявник, оскільки однозначно не свідчать про те, що діти повністю перебувають на утриманні батька.
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування ухвали суду.
Відповідно ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням вимог закону, є законною і обґрунтованою, підстав для її скасування не вбачається, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,яка подана представником ОСОБА_2 , - залишити без задоволення.
Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 05 грудня 2019 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 10 червня 2020 року.
Суддя - доповідач: Ящук Т.І.
Судді: Немировська О.В.
Чобіток А.О.