єдиний унікальний номер справи 759/18348/19
номер апеляційного провадження: 22-ц/824/4862/2020
25 травня 2020 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Білич І.М.
суддів Іванченка М.М., Болотова Є.В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - Крилової Олени Леонідівни на заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 19 листопада 2019 року, ухвалене під головуванням судді Святошинського районного суду м. Києва Сенька М.Ф.,
по цивільній справі № 759/18348/19 за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
У жовтні 2019 року Акціонерне товариство КБ «ПриватБанк» звернулося з вищевказаним позовом до ОСОБА_1 . Обгрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач з метою отримання банківських послуг, підписавзаяву №б/н від 15.11.2011р., згідно якої отримавкредит у розмірі 4000,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач зобов'язався повертати отриманий кредит, сплачувати відсотки за користування кредитними коштами в строк, встановлений графіком погашення кредиту, відсотків і винагороди. Свої зобов'язання позивач належним чином виконав. Оскільки відповідачем належним чином не виконувалися зобов'язання, встановлені кредитним договором, у нього виникла заборгованість, яка станом на 31.08.2019 року загалом становила 380 790,63 грн., з яких: тіло кредиту - 3931,79 грн.; проценти за користування кредитом - 370 358,84 грн.; пеня та комісія - 6 500 грн.
Однак, банк в позовній заяві на свій розсуд просить стягнути з ОСОБА_1 лише частину вказаної заборгованості, а саме: 127 856,52 грн., що складається із заборгованості: за тілом кредиту - 3931,79 грн.; за відсотками - 123 924,73 грн.(за період з 15.11.2011 року по 30.05.2018 року).
Заочним рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 19 листопада 2019 рокупозов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за тілом кредиту у сумі 3 931,79 гривень, а також судовий збір 1921 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, за результатами розгляду якої ставив питання про скасування указаного рішення в частині відхилених позовних вимог про стягнення процентів та постановлення в цій частині нового рішення про задоволення позову.
Скаржник вказував на безпідставне не взяття судом першої інстанції до уваги додану ними до позовної заяви довідку про умови кредитування, яка підписана ОСОБА_1 , та за якою позичальник був повідомлений про розмір процентної ставки, порядок нарахування штрафних санкцій та інші істотні умови договору.
Також зазначав, що суд першої інстанції безпідставно застосував судову практику Великої Палати Верховного Суду, оскільки в даній справі відповідач заперечень проти позову банку не подавав, розмір обчисленої позивачем заборгованості, в тому числі відсотків, не оспорював, факт укладення договору, отримання кредитних коштів, ознайомлення з Умовами та правилами, Тарифами не заперечував, а тому рішення суду ґрунтується на припущеннях.
Скаржник послався також на те, що місцевий суд допустив грубе порушення основоположних норм банківського кредитування та ставить під загрозу фінансову стабільність банку, який є системною державною фінансовою інституцією.
Відзиву на апеляційну скаргу подано не було.
Відповідно до ч. 1ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
У порядку ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників процесу про розгляд справи.
Як слідує з матеріалів справи, звертаючись до суду з цим позовом, АТ «КБ «Приватбанк» надав суду копію Анкети-заяви від 15.11.2011 року про приєднання до «Умов і Правил надання банківських послуг у «ПриватБанку», підписану сторонами, відповідно до змісту якої слідує, що між АТ «КБ «ПриватБанк» та заявником ОСОБА_1 укладено кредитний картковий договір, за яким позичальник отримав у банку платіжну картку із встановленням кредитного ліміту у розмірі 4 000 грн.
Судом першої інстанції об'єктивно встановлено, що в документах, які зазначені в анкеті-заяві, тобто, в «Умовах та Правилах надання банківських послуг у «Приватбанку», «Тарифах банку», «Пам'ятці клієнта банку», які визначають такі істотні умови договору, як розмір відсотків, штрафи, пеню, комісійні платежі, термін дії договору, а також строки платежів по кредиту (тіла кредиту та відсотків) - підпис позичальника відсутній.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що станом на станом на 31 січня 2019 року у відповідача наявна заборгованість за кредитним договором перед банком в загальному розмірі127 856,52 грн., що складається із заборгованості: за тілом кредиту - 3931,79 грн.; за відсотками - 123 924,73 грн.(за період з 15.11.2011 року по 30.05.2018 року).
Задовольняючи вимоги позивача в частині стягнення суми заборгованості за кредитним договором суд першої інстанції враховував, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті. При цьому враховуючи вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк ( термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, тому банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Враховуючи, що подана апеляційна скарга не містить у собі заперечень щодо рішення суду в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту, судом апеляційної інстанції рішення в цій частині не переглядається, виходячи з положень ч. 1 ст. 367 ЦПК України.
Відмовляючи у задоволенні вимог щодо стягнення процентів за користування кредитними коштами, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів погодження сторонами істотних умов кредитного договору, зокрема, розміру процентної ставки за користування кредитом.
Проте повністю погодитися з такими висновками суду не можна виходячи з наступного.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при постановленні рішення не було взято до уваги надану позивачем при звернені з позовом до суду довідку про умови кредитування з використанням картки «Універсальна», 55 днів пільгового періоду» клієнта ОСОБА_1 - а.с. 9.
Згідно якої вбачається, що старт карткового рахунку „Універсальна, 55 днів пільгового періоду" у ОСОБА_1 розпочався 15.11.2011 року. Довідка про умови кредитування з використанням платіжної картки свідчить про те, що базова процентна ставка по договору в рік становила 30% (2,5% в місяць).
Відповідно до ч.1 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
У той же час, згідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості, процентна ставка з листопада 2011 року розраховувалася виходячи з 30% на рік. У подальшому розмір процентної ставки неодноразово змінювався в період часу з вересня 2014 року по березень 2015 року - 34,80%; з квітня 2015 року по серпень 2018 року - 43,20% .
Незважаючи на те, що банк мав заборону в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами
Згідно із ч. 3 ст. 1056-1 ЦК України фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Згідно ч. 4 ст. 1056-1 ЦК України у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язуваний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомляти позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовується нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь - який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати процентної ставки без згоди позичальника.
Згідно ч.1 ст. 651 ЦК України, зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
За ч. 3 ст. 653 ЦК України, в разі зміни договору зобов'язання змінюються з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.
Отже, якщо сторони кредитного договору досягнули домовленості щодо всіх його умов, у тому числі щодо збільшення банком в односторонньому порядку процентної ставки за кредитом з дотриманням певної процедури, то таке збільшення може відбуватись виключно в разі дотримання передбаченої договором процедури. У разі підвищення банком процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (лише повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.
З урахуванням вищевикладеного вбачається, що умови кредитного договору щодо розміру процентної ставки за кредитом та процедури підвищення її розміру мають визначатися між сторонами кредитного договору у письмовій формі.
Матеріали справи не містять згоди відповідача на збільшення процентної ставки за кредитом з 30% до 34,80% та до 43,20% річних, скріплених підписом позичальника. Що свідчить про недоведеність заявлених вимог в частині стягнення з позивальника заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі - 123 924,73 грн.
Однак, беручи до уваги невиконання позичальником зобов'язання перед банком щодо повернення кредитних коштів,з відповідача підлягає стягненню заборгованість по процентам за користування кредитом, виходячи із суми заборгованого тіла кредиту, за період з 15.11.2011 року по 30.05.2018 року за погодженою сторонами ставкою 30% річних, що становить - 7 666,99 грн.
Відтак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача процентів за користування кредитними коштами.
Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом основоположних норм банківського кредитування та загрозу фінансовій стабільність банку, який є системною державною фінансовою інституцією, не заслуговують на увагу, оскільки не стосуються предмету доказування в даній справі та не впливають на правильність і законність висновків суду першої інстанції.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом підлягає скасуванню з прийняттям постанови про часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 7 666,99 гривень.
У іншій частині рішення суду залишити без змін.
Відповідно до ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відтак, на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги пропорційно задоволеним позовним вимогам, а саме: 178,36 гривень.
Керуючись ст.ст. 7, 368, 374, 376, 381-384,390 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - Крилової Олени Леонідівни задовольнити частково.
Заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 19 листопада 2019 рокув частині вирішення позовних вимог про стягнення процентів за користування кредитом скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким;
стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, К/р у НБУ № НОМЕР_2 , МФО 305299, юридична адреса: м. Київ, вулиця Грушевського, 1-Д) 7 666, 99 гривень ( сім тисяч шістсот шістдесят шість гривень дев'яносто дев'ять копійок) суму процентів за користування кредитними коштами згідно кредитного договору №б/н від 15.11.2011 року.
У іншій частині рішення суду залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір в розмірі 178,36 гривень ( сто сімдесят вісім гривень тридцять шість копійок).
Постанова набирає чинності з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
суддя-доповідач:
судді: