Справа 320/3082/19 Головуючий у І інстанції - Терлецька О.О.
Суддя-доповідач - Мельничук В.П.
10 червня 2020 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.
суддів: Лічевецького І.О., Оксененка О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу судді Київського окружного адміністративного суду від 04 липня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Служби у справах дітей Березанської міської ради про визнання протиправною бездіяльності ,-
19 червня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Служби у справах дітей Березанської міської ради, в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність Служби у справах дітей Березанської міської ради щодо ненадання їй наказу «Про постановку на облік дитини, яка опинилась у складних життєвих обставинах»;
- зобов'язати Службу у справах дітей Березанської міської ради надати їй наказ «Про постановку на облік дитини, яка опинилась у складних життєвих обставинах».
Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду від 24 червня 2019 року позовну заяву залишено без руху та Позивачці надано строк на усунення недоліків шляхом надання заяви, в тексті якої буде викладено обставини, якими Позивачка обґрунтовує свої вимоги із зазначенням доказів, що підтверджують вказані обставини, зокрема щодо існування оскаржуваного наказу.
Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду від 04 липня 2019 року, у зв'язку з не усуненням недоліків у встановлений строк, позовну заяву повернуто Позивачці.
16 липня 2019 року Позивачкою на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду подано апеляційну скаргу, в якій скаржниця просить звільнити від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 04 липня 2019 року про повернення позовної заяви скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2019 року апеляційну скаргу Позивачки залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2019 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 04 липня 2019 року - відмовлено, апеляційну скаргу повернуто особі, яка її подала.
Постановою Верховного Суду від 18 березня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2019 року скасовано, а справу направлено для продовження розгляду.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2020 року клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу судді Київського окружного адміністративного суду від 04 липня 2019 року - задоволено.
Звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу судді Київського окружного адміністративного суду від 04 липня 2019 року.
Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу судді Київського окружного адміністративного суду від 04 липня 2019 року та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.
Не погоджуючись з ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду від 04 липня 2019 року, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу судді суду першої інстанції про повернення позовної заяви, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 не погоджується з ухвалою суду першої інстанції, та посилається на порушення судом першої інстанції норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.
Зокрема, ОСОБА_1 вказує на те, що її позовні вимоги ґрунтуються на обставинах, що їй відомі, а саме, що ОСОБА_2 перебуває на обліку дітей, які потрапили в складні життєві обставини, як дитина, мати якої ухиляється від виконання батьківських обов'язків, що підтверджується листом Служби у справах дітей Березанської міської ради за № 267 від 10 травня 2019 року. Також, Позивачка вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що відповідно до ч. 4 ст. 77 та п. 8- 9 ст. 160 КАС України, обов'язок доведення самого факту існування оскаржуваного рішення покладається на Позивачку, оскільки суд позбавлений можливості визначити достовірний предмет спору.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу судді суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржувана ухвала судді суду першої інстанції відповідає нормам чинного законодавства. Крім того, Відповідач вказує на те, що до Служби у справах дітей Березанської міської ради надходив запит від 20.05.2019 року ОСОБА_1 на отримання інформації щодо надання їй належним чином засвідченої копії наказу про взяття ОСОБА_2 на облік дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах. Службою у справах дітей Березанської міської ради на поштову адресу ОСОБА_1 надіслано лист від 24.05.2019 року № 302, в якому громадянці ОСОБА_1 надано інформацію про те, що ОСОБА_2 була взята на облік дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах відповідно до наказу Служби у справах дітей та сім'ї Баришівської районної державної адміністрації від 02.04.2018 року № 25. Оскільки, станом на квітень 2018 року безпосереднє ведення справ і координація діяльності стосовно захисту прав дітей, зокрема дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах села Недра, де зареєстрована і на той час проживала ОСОБА_2 , покладалися на службу у справах дітей та сім'ї Баришівської районної державної адміністрації.
На адресу Шостого апеляційного адміністративного суду надійшли клопотання від Позивачки про виклик свідків, а саме ОСОБА_3 , яка працює начальником служби у справах дітей Березанської міської ради; про призначення судової експертизи давності документів; про перехід із письмового провадження у відкрите судове засідання, оскільки дана справа має суттєве значення для сторін, потребує детального розгляду та дослідження великого обсягу доказів, які не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною 1 статті 91 КАС України показаннями свідка є повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи.
Відповідно статті 93 КАС України сторони, треті особи та їхні представники за їх згодою, в тому числі за власною ініціативою, якщо інше не встановлено цим Кодексом, можуть бути допитані як свідки про відомі їм обставини, що мають значення для справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 92 КАС України, заява про виклик свідка має бути подана до або під час підготовчого судового засідання, а якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання у справі.
Згідно з частиною 1 статті 102 КАС України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:
1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;
2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності.
Згідно з частиною другою ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Оскільки Позивачкою оскаржується ухвала про повернення позовної заяви, яка визначена п. 3 ч. 1 ст. 294 КАС України, і переглядається відповідно до правил ст. 312 КАС України, то колегія суддів не вбачає підстав для переходу з письмового провадження у відкрите судове засідання, та розгляду зазначених клопотань, оскільки розгляд справи по суті позовних вимог не розпочато.
Також на адресу суду надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу від Позивачки, в якому вона просить скасувати ухвалу судді Київського окружного адміністративного суду від 04 липня 2019 року про повернення позовної заяви та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
За приписами ч. 2 ст. 312 КАС України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 5-7, 11, 14, 26 частини 1 статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Повертаючи ОСОБА_1 позовну заяву, суддя суду першої інстанції виходив з того, що відповідно до ч. 4 ст. 77 та п. 8-9 ст. 160 КАС України, - обов'язок доведення самого факту існування оскаржуваного рішення покладається на Позивачку. Оскільки Позивачка не вказала на докази існування наказу «Про постановку на облік дитини, яка опинилась у складних життєвих обставинах», не виконала вимоги ухвали судді суду від 24 червня 2019 року про залишення позовної заяви без руху, тому суд першої інстанції дійшов висновку, що подана позовна заява підлягає поверненню Позивачці.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком судді суду першої інстанції, і зазначає таке.
Так, положеннями статей 160 і 161 КАС України визначено форму та зміст позовної заяви, а також визначено документи, що до неї додаються.
Відповідно до частин першої та другої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, установлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Згідно з пунктом 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо останній не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Таким чином, необхідною умовою для повернення позивачу поданої ним позовної заяви на підставі ч. 4 ст. 169 КАС України, є наявність одночасної сукупності наступних умов: 1) позовна заява була залишена ухвалою суду без руху із визначенням її конкретних недоліків відповідно до вимог ст. ст.160, 161 КАС України; 2) позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, визначений судом.
Колегією суддів встановлено, що ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду від 24 червня 2019 року позовну заяву залишено без руху. Встановлено Позивачці десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали шляхом подання до суду першої інстанції заяви, в тексті якої буде викладено обставин, якими Позивачка обґрунтовує свої вимоги із зазначенням доказів, що підтверджують вказані обставини, зокрема щодо існування наказу «Про постановку на облік дитини, яка опинилась у складних життєвих обставинах».
01 липня 2019 року до суду першої інстанції надійшло клопотання Позивачки на виконання вимог ухвали судді Київського окружного адміністративного суду від 24 червня 2019 року, в якому остання просила відкрити провадження в даній адміністративній справі, оскільки про існування наказу «Про постановку на облік дитини, яка опинилась у складних життєвих обставинах» їй стало відомо із листа № 267 Служби у справах дітей Березанської міської ради від 10 травня 2019 року.
При цьому, суддя суду першої інстанції ухвалою від 04 липня 2019 року повертаючи позовну заяву вказав на те, що Позивачкою вимоги ухвали судді суду першої інстанції від 24 червня 2019року не виконано, так як не зазначено доказів існування оскаржуваного наказу.
В даному випадку, недоліки позовної заяви, зазначені суддею суду першої інстанції, а саме не зазначення Позивачкою в позовній заяві обставин щодо існування наказу «Про постановку на облік дитини, яка опинилась у складних життєвих обставинах», колегія суддів вважає формальними та такими, що не перешкоджали відкриттю провадження по справі та призначенню справи до розгляду.
Відповідно до ч. 3 ст. 9 КАС України слідує, що кожна сторона, яка звернулась за захистом порушеного права, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суддя суду першої інстанції мав відкрити провадження по справі, призначити справу до розгляду. В залежності від встановлених обставин справи, зазначених Позивачкою, вирішити справу по суті за вимогами Позивачки.
Крім того, на виконання вимог ч. 2 ст. 173 КАС України, суд першої інстанції має можливість під час підготовчого провадження остаточно визначитись щодо предмету спору, характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу.
За таких обставин, колегія суддів вважає передчасним висновок судді суду першої інстанції про невиконання Позивачкою вимог ухвали судді Київського окружного адміністративного суду від 24 червня 2019 року про залишення позовної заяви без руху та необхідність її повернення з підстав, встановлених ч. 4 ст. 169 КАС України.
У справі Delcourt v. Belgium Європейський Суд з прав людини зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення".
Водночас, у справі Bellct v, Prance Суд зазначив, що "стаття 6 §1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
Відповідно до частини 1 статті 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року (ратифікована 11.09.1997 р.), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним та безстороннім судом, встановленим законом - тобто право на доступ до суду.
Так, у справі Delcourt v. Belgium Європейський суд зазначив, що "у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції (Європейська конвенція про захист прав людини і основних свобод 1950р., ратифікована Законом України від 17.07.97р. №475/97), право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення".
ЕСПЛ у багатьох справах зазначає, що основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
У рішенні від 13.01.2000 року по справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" та в рішенні від 28.10.1998 року по справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" ЄСПЛ підкреслив, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог, що є порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відтак, на думку колегія суддів, рішення судді суду першої інстанції про повернення позовної заяви є передчасним, оскільки застосовані суддею суду першої інстанції наслідки обмежили право доступу до суду і стали перешкодою для захисту прав Позивачки.
Відповідно до положень ст. 242 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
За змістом частини 1 статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про передчасність постановлення суддею суду першої інстанції ухвали 04 липня 2019 року про повернення позовної заяви та, як наслідок, наявність підстав для її скасування на підставі пункту 1 частини 1 статті 320 КАС України з направленням справи до цього ж суду для продовження розгляду.
Керуючись ст. ст. 169, 241, 242, 243, 308, 312, 320, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу судді Київського окружного адміністративного суду від 04 липня 2019 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: І.О. Лічевецький
О.М. Оксененко