Справа № 320/6026/19 Суддя (судді) першої інстанції: Колеснікова І.С.
04 червня 2020 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Кучми А.Ю.,
суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В.
за участю секретаря Островської О.В.,
розглянувши за відсутності осіб, які беруть участь в справі, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ст. 229 КАС України у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОДО+» на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року (м. Київ, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОДО+» до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, виконуючого обов'язки начальника Головного управління Державної податкової служби у Київській області Мартинюка Олега Федоровича про визнання незаконними дій, визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОДО+» звернулося до суду з позовом, в якому просить:
- визнати незаконними дії в.о. начальника Головного управління ДФС у Київській області Мартинюка О.Ф. з підписання і надіслання ТОВ «ТОДО+» податкового повідомлення - рішення від 20.09.2019 № 0041895705;
- визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Київській області від 20.09.2019 № 0041895705.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року позовну заяву позивача до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, виконуючого обов'язки начальника Головного управління Державної податкової служби у Київській області Мартинюка Олега Федоровича про визнання незаконними дій, визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення повернуто позивачеві.
Суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи невиконання умов ухвали про залишення позовної заяви без руху, позов підлягає поверненню на підставі п.1 ч.4 ст.169 КАС України.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивачем подано апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду в суд першої інстанції. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції неправильно та неповно досліджено докази і встановлено обставини у справі та порушено норми процесуального права. Зокрема, апелянт наголошує, що вимоги зазначені в ухвалі Київського окружного адміністративного суду від 08.11.2019 про залишення позову без руху є протиправними та не відповідають приписам КАС України, а внесення відповідних змін до позовної заяви позивачем є достатнім уточненням її змісту та вказує на відсутність перешкод для відкриття провадження у справі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду - скасуванню з направленням справи для продовження розгляду.
Згідно з ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем подано адміністративний позов до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, виконуючого обов'язки начальника Головного управління Державної податкової служби у Київській області Мартинюка Олега Федоровича про визнання незаконними дії в.о. начальника Головного управління ДФС у Київській області Мартинюка О.Ф. з підписання і надіслання ТОВ «ТОДО+» податкового повідомлення - рішення від 20.09.2019 № 0041895705; визнання незаконним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Київській області від 20.09.2019 № 0041895705.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2019 року адміністративний позов залишено без руху та надано строк для усунення недоліків протягом п'яти днів з дня отримання ухвали суду.
Підставою для залишення позовної заяви без руху було те, що одночасно із вимогою про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення - рішення, позивачем також заявлено позовні вимоги про визнання незаконними дій посадових осіб Головного управління ДПС у Київській області, вчинених (допущених) шляхом підписання та надсилання спірного рішення.
Суд вказав, що особи, які несуть службу у територіальних органах ДПС на посадах інспекторів, або на посадах начальників чи аналогічних посадах, реалізуючи повноваження ДПС у межах, що визначені їх функціональними та посадовими обов'язками, діють від імені відповідного територіального органу ДПС. Зазначені посадові особи самостійних владних управлінських функцій, які б не були пов'язані з компетенцією ДПС як органу, що забезпечує формування та реалізує державну податкову політику, не здійснюють.
На думку суду, позов в частині вимог, звернутих до виконуючого обов'язки начальника Головного управління ДПС у Київській області Мартинюка О.Ф., за змістом яких дії, оскаржувані позивачем, є виключною компетенцією податкового органу, а не конкретної посадової особи управління. Належним відповідачем є відповідний орган ДПС, а не його посадова/службова особа, яка від імені цього органу виконувала обов'язки, визначені посадовою інструкцією, з практичного здійснення податкового контролю.
Разом із цим, позивачем заявлено третю особу - ОСОБА_1 , яка також є посадовою/службовою особою відповідного територіального органу ДПС та відповідно підлягає виключенню зі складу учасників справи.
Відтак, судом встановлено, що склад учасників справи (відповідачів) підлягає уточненню шляхом приведення його у відповідність до змісту та характеру спірних правовідносин.
Крім того, судом встановлено, що позивачем всупереч вимог частин першої, другої, четвертої та п'ятої статті 94 КАС України, додано до позовної заяви документи, які не відповідають вимогам Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003 «Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації».
Таким чином, судом вказано, що зазначені вище недоліки можуть бути усунуті шляхом подання до суду:
- уточненої позовної заяви, приведеної у відповідність до змісту спірних правовідносин, виключаючи зі складу учасників справи посадових осіб Головного управління ДПС у Київській області з одночасним скеруванням позовних вимог до Головного управління ДПС у Київській області;
- документів відповідно до переліку, вказаного у позовній заяві, засвідчених відповідно до Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003 «Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації» (також, для відповідачів).
20.12.2019 позивачем до Київського окружного адміністративного суду подано заяву, в якій позивачем вказано про відсутність недоліків позовної заяви та невірне трактування судом першої інстанції норм процесуального законодавства. Також наголошено про неможливість подання належно засвідчених копій документів з огляду на відсутність їх оригіналів в розпорядженні позивача.
Враховуючи, що недоліки вищевказаної ухвали не усунуто, позивач у встановлений судом строк не виконав перелічених в ухвалі вимог, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року позовну заяву повернуто позивачу.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ст.160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
В позовній заяві зазначаються:
1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти;
3) зазначення ціни позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб'єкта владних повноважень;
4) зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів;
5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;
6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору;
7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;
8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;
9) у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача;
10) у справах щодо оскарження нормативно-правових актів - відомості про застосування оскаржуваного нормативно-правового акта до позивача або належність позивача до суб'єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт;
11) власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Пунктом 1 ч. 4 наведеної статті встановлено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Як вбачається зі змісту ухвали суду від 08 листопада 2019 року про залишення позовної заяви без руху, суд першої інстанції не погоджується із трактуванням позивача змісту позову в частині заявлення вимог до відповідних посадових осіб.
Разом із тим, виключно позивач наділений правом формування змісту позовної заява із зазначенням тих відповідачів, які на його думку порушили права позивача. Позивач при формуванні позовної заяви повинен врахувати вимоги КАС України. При цьому, інших порушень ст.160 КАС України в частині змісту позовної заяви встановлено не було.
При цьому, у разі заявлення позивачем вимог до неналежного відповідача, суд під час розгляду справи по суті може відмовити у їх задоволенні з цих підстав.
Крім того, судом першої інстанції протиправно не враховано твердження позивача щодо неможливість подання належно засвідчених копій документів з огляду на відсутність їх оригіналів в розпорядженні позивача, оскільки зазначені докази могли бути витребувані в подальшому при розгляді справи.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що питання стосовно доступу особи до правосуддя неодноразово було предметом судового розгляду Європейського суду з прав людини.
Відповідно до вимог ч.2 ст. КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Так, у справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже, як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Право на захист у суді своїх прав і свобод є конституційною гарантією, яка забезпечується реальною можливістю усякій заінтересованій особі звернутися до суду у встановленому законом порядку про захист прав, свобод та інтересів та можливістю обирати спосіб захисту, використовуючи при цьому всі дозволені законодавством інструменти та засоби.
Колегія суддів зазначає, що помилковий висновок суду першої інстанції про не усунення недоліків позовної заяви без врахування обставин зазначених у заяві позивача від 20.12.2019, який мав наслідком повернення позовної заяви на підставі п.1 ч.4 ст.169 КАС України та прийняття оскаржуваного рішення, фактично перешкоджає позивачу у доступі до правосуддя.
Посилання апелянта на зазначення судом першої інстанції у словосполученні «податкове повідомлення-рішення» тире замість дефісу, а у назві «ТОДО+» не використавши пробіл колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки дані обставини жодним чином не впливають на правову позицію суду при винесенні оскаржуваного рішення та не мають доказового, юридичного чи іншого значення при вирішення даної справи.
За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку, що ухвала суду першої інстанції про повернення позовної заяви постановлена передчасно, тому наявні підстави для її скасування та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОДО+» задовольнити.
Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року - скасувати.
Справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОДО+» до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, виконуючого обов'язки начальника Головного управління Державної податкової служби у Київській області Мартинюка Олега Федоровича про визнання незаконними дій, визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення направити до Київського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови виготовлено 09.06.2020.
Головуючий суддя: А.Ю. Кучма
В.О. Аліменко
Н.В. Безименна