Справа № 640/5559/19 Суддя (судді) першої інстанції: Васильченко І.П.
04 червня 2020 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Кучми А.Ю.,
суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В.
за участю секретаря Островської О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2019 року (м.Київ, дата складання повного тексу не зазначається) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз-Альянс» до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового-повідомлення рішення,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз-Альянс» звернулося з позовом до суду, в якому просить визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 15.11.2018 № 0838171208.
Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю та безпідставністю висновків акта перевірки від 26.10.2018 № 4938/26-15-12-08-20/34881820 про порушення позивачем строків подання звіту про суми податкових пільг, що покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки товариство податковими пільгами встановленими Податковим кодексом України не користувалось.
Відповідачем подано відзив, в якому вказано, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним, прийнятим з дотриманням норм чинного законодавства та не підлягає скасуванню.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2019 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування усіх фактичних обставин у справі. Наголошує, що ТОВ «Нафтогаз-Альянс» не подано звіт про суми податкових пільг за І квартал 2018 року (граничний строк подання 10.05.2018) чим порушено п.3 Порядку обліку сум податків та зборів, не сплачених суб'єктом господарювання до бюджету у зв'язку з отриманням податкових пільг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.12.2010 №1233 та пп.16.1.6 п.16.1 ст.16, пп.49.18.2 п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України. Вказує, що у звіті відображається сума податку на прибуток підприємств, яку платник податку не сплатив у зв'язку із застосуванням податкової пільги, передбаченої пп.140.4.2 п.140.4 ст.140 Податкового кодексу України, платник в даному випадку повинен був подати звіт про суми податкових пільг, а тому штрафна санкція є обґрунтованою.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому вказано про безпідставність доводів апелянта та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.
Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ГУ ДФС у м.Києві проведено камеральну перевірку про несвоєчасність подання/неподання ТОВ «Нафтогаз-Альянс» податкової звітності, якою встановлено порушення останнім пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, а саме граничного терміну подання податкової звітності за І квартал 2018 рік, відповідальність за яке передбачена п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України.
За результатами перевірки складено акт від 26.10.2018 № 4938/26-15-12-08-20/34881820 та винесено податкове повідомлення-рішення від 15.11.2018 № 0838171208, яким до позивача застосовано штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1020,00 грн.
Позивач вважаючи вищевказане податкове повідомлення-рішення протиправним, прийнятим з порушенням норм чинного законодавства, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що задекларувавши суму від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років у рядку 3.2.4 додатка РІ «Різниці» до податкової декларації позивач вже відзвітував контролюючому органу у визначений законодавством спосіб. При цьому, податковою декларацією у розумінні Податкового кодексу України цей Звіт вважати не можна, а подання Звіту Податковим кодексом України або іншим законом не передбачена.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до п. 6.1 ст. 6 Податкового кодексу України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.
Пунктом 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний, зокрема, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
За приписами п. 49.1, 49.2 ст. 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.
Підпунктом 49.18.3 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України встановлено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює, зокрема, календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.
За змістом п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію; згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган (пп.54.3.1, 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України).
За змістом пп. 14.1.265 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
У разі неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов'язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, то відповідно до п. 1260.1 ст. 120 Податкового кодексу України, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем подано податкову декларацію з податку на прибуток за 2017 рік і задекларовано фінансовий результат до оподаткування, який зменшується на суму від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років.
На підставі зазначеного, контролюючий орган дійшов висновку, що позивач скористався пільгою «Фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років».
Відповідно до п. 30.1 ст. 30 Податкового кодексу України податковою пільгою є передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.
Згідно п.п. 30.2, 30.5, 30.9 ст. 30 Податкового кодексу України підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат. Податкові пільги, порядок та підстави їх надання встановлюються з урахуванням вимог законодавства України про захист економічної конкуренції виключно цим Кодексом, рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, прийнятими відповідно до цього Кодексу. Податкова пільга надається шляхом: а) податкового вирахування (знижки), що зменшує базу оподаткування до нарахування податку та збору; б) зменшення податкового зобов'язання після нарахування податку та збору; в) встановлення зниженої ставки податку та збору; г) звільнення від сплати податку та збору.
Пунктом 30.6. ст. 30 Податкового кодексу України передбачено, що суми податку та збору, не сплачені суб'єктом господарювання до бюджету у зв'язку з отриманням податкових пільг, обліковуються таким суб'єктом - платником податків. Облік зазначених коштів ведеться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
ДФС України кожного кварталу затверджує довідники пільг.
У Довіднику № 85/2 інших податкових пільг станом на 31.12.2017, затвердженого ДФС України 29.12.2017, у розділі «Інші пільги з податку на прибуток» передбачена пільга з кодом 11020301, зміст якої полягає у тому, що «Фінансовий результат до оподаткування зменшується: на суму від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років. Положення зазначеного пункту застосовуються з урахуванням пункту 3 підрозділу 4 розділу XX Перехідні положення цього Кодексу».
Аналогічна норма міститься у Довіднику № 86/2 (станом на 01.01.2018).
Відповідно до п.п.134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Згідно з пп.140.4.2 п.140.4 ст.140 Податкового кодексу України фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років. Положення даного пункту застосовуються з урахуванням п.3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу.
Зазначену різницю суб'єкти підприємницької діяльності відображають у рядку 3.2.4 додатка РІ «Різниці» до податкової декларації з податку на прибуток підприємства, форма якої затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 № 879.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що задекларувавши суму від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років у рядку 3.2.4 додатка РІ «Різниці» до податкової декларації позивач вже відзвітував контролюючому органу у визначений законодавством спосіб.
Зауважень щодо формування позивачем даних звітності з податку на прибуток за 2017 рік відповідачем не наведено.
Відповідно до п. 30.6 ст. 30 Податкового кодексу України Кабінет Міністрів України 27.12.2010 постановою № 1233 затвердив Порядок обліку сум податків та зборів, не сплачених суб'єктом господарювання до бюджету у зв'язку з отриманням податкових пільг, який є обов'язковим для виконання суб'єктами господарювання, які відповідно до Податкового кодексу України не сплачують податки та збори до бюджету у зв'язку з отриманням податкових пільг.
За приписами п. 2 Порядку № 1233 суб'єкт господарювання, що не сплачує податки та збори у зв'язку з отриманням податкових пільг, веде облік сум таких пільг та складає звіт про суми податкових пільг (далі - звіт) за формою згідно з додатком.
Разом із цим, податкова декларація, відповідно до приписів з п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України, це розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податковою декларацією у розумінні Податкового кодексу України цей Звіт вважати не можна, а подання Звіту Податковим кодексом України або іншим законом не передбачена.
Крім того, відповідно до п. 8 Порядку № 1233 податкові пільги визначаються за операціями з постачання товарів та/або послуг, що є об'єктами обкладення податком на додану вартість і відповідно до Податкового кодексу України та міжнародних договорів України, ратифікованих Верховною Радою України, звільнені від оподаткування або оподатковуються за нульовою ставкою, а також тих, до яких застосовані спеціальні режими оподаткування в галузі сільського господарства.
Аналізуючи зміст даного Порядку, Кабінет Міністрів України обмежив визначення податкових пільг лише операціями, які є об'єктами оподаткування податком на додану вартість, але згідно з іншими нормами Податкового кодексу України чи міжнародних договорів звільнені від оподаткування ПДВ чи оподатковуються за нульовою ставкою ПДВ.
Пунктом 9 Порядку №1233 визначено, що суми податків та зборів, не сплачені суб'єктом господарювання до бюджету у зв'язку з отриманням податкових пільг, розраховуються таким суб'єктом у порядку, встановленому Державною податковою службою за погодженням з Мінфіном.
Крім того, існує Порядок визначення суми податків та зборів не сплачених СПД до бюджету у зв'язку з- отриманням податкових пільг за операціями, які здійснюються на митній території України, затверджений наказом ДПА України від 29.03.2011 №167 та погоджений з Міністерством фінансів України, який визначає механізм розрахунку пільг незалежно від особливостей оподаткування тільки для податку на додану вартість, при цьому, щодо розрахунку суми пільг по іншим податкам, у тому числі податку на прибуток, на даний час законодавчо установлений механізм відсутній.
Представником відповідача у судовому засідання вищезазначених обставин спростовано не було, належних та обґрунтованих пояснень з цього приводу не надано, як і не вказано, у чому полягає неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, не обґрунтовано власну позицію з посиланнями на норми законодавства.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено користування позивачем податковими пільгами встановленими Податковим кодексом України та необхідності подавання відповідного звіту, тому враховуючи своєчасне подання податкової декларації з податку на прибуток за 2017 рік, податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 15.11.2018 № 0838171208 є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (Головного управління Державної податкової служби у м. Києві) залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2019 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 09.06.2020.
Головуючий суддя: А.Ю. Кучма
В.О. Аліменко
Н.В. Безименна