Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
10 червня 2020 р. № 520/5949/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панова М.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправним і скасувати рішення №409 головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області - відділу з питань призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства від 18.12.2019 про відмову в призначенні пенсії за вислугу років за Законом України «Про прокуратуру» ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий 14.10.2002 Сахновщинським РВ УМВС України в Харківській області); зобов'язати головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити та виплачувати в повному обсязі без обмеження граничного розміру виплати пенсію ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий 14.10.2002 Сахновщинським РВ УМВС України в Харківській області) за вислугою років з 13.12.2019, з розрахунку 90 відсотків від розміру заробітної плати згідно з довідками прокуратури Харківської області № 18-372 від 06.12.2019 про складові заробітної плати та про розмір інших виплат за 2017-2019 роки, без обмеження розміру заробітної плати для розрахунку пенсії, відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-ХІІ (з доповненнями згідно із Законом від 26.11.1993 №3662-12, в редакції Закону від 12.07.2001 № 2663-ІІІ).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване рішення відповідача є протиправним та таким, що суперечить нормам законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Ухвалою суду від 26.05.2020 відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.
Відповідач, Головне управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області, надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, обґрунтовуючи це тим, що його рішення є правомірним, тому що в нього немає підстав для здійснення перерахунку пенсії позивачу.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, виходячи з наступного.
Судом із матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 13.12.2019 звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" в редакції від 12.07.2001 при наявності стажу роботи 20 років та розрахунку пенсії в розмірі 90% відсотків від заробітної плати відповідно до ст. 50-я Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-ХІІ в редакції від 12.07.2001 №2663-ІІІ при наявності стажу роботи 20 років. До заяви про призначення пенсії додав копії паспорта, ідентифікаційного коду, копію трудової книжки, диплому, свідоцтва про шлюб, архівну довідку про вищу освіту та здобуття диплому, довідку про прийом на роботу (навчання), оригінали двох довідок про складові заробітної плати, виданих Прокуратурою Харківської області від 06.12.219 №18-372.
04.01.2020 позивач отримав рішення відповідача №409 від 18.12.2019 про відмову у призначенні пенсії. У своєму рішенні відповідач посилається на те, що на даний час пенсія працівникам прокуратури призначається відповідно ЗУ "Про прокуратуру" в редакції 15.07.2015, де зазначено, що пенсія призначається незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше - 24 років 6 місяців стажу, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років 6 місяців. Відповідач встановив, що станом на дату звернення стаж вислуги позивача складає лише 18 роки 7 місяців 7 днів, в тому числі стаж на посадах прокурорів 16 років 4 місяці 8 днів).
Суд зазначає, що вимогу призначити пенсію згідно ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" у редакції Закону від 12.07.2001 №92663-ІІІ позивач обґрунтовує тим, що саме на час коли діяла вказана норма він закінчив навчання та обирав місце майбутнього працевлаштування з урахуванням всіх гарантій, які надаються державою працівникам (в тому числі гарантій щодо пенсійного забезпечення). Зазначена норма Закону України "Про прокуратуру" передбачала, що відпрацювавши в органах прокуратури понад 20 років на посадах, що дають право на пенсію за вислугу років, позивач матиме право на призначення пенсії в розмірі 90% від заробітної плати. Гарантія реалізації зазначеного механізму права на пенсійне забезпечення додатково була закріплена ст. 22 Конституції України, яка передбачала, що закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Суд зазначає, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, повязані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст. 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо ( рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій ).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема, працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.
З урахуванням викладеного, відповідач при розгляді заяви позивача про призначення пенсії мав застосувати положення ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" у редакції до внесення змін Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011, оскільки внесеними вказаним Законом, а також Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 змінами, на які посилається відповідач, на порушення ст. 22 Конституції України було звужено зміст та обсяг соціальних гарантій працівників прокуратури.
Право на виплати зі сфери соціального забезпечення було включено до змісту статті 1 Протоколу 1 до Конвенції вперше у рішенні у справі "Міллер проти Австрії'" від 16 грудня 1974 року, де Суд встановив принцип, згідно з яким обов'язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і у рішенні "Гайгузус проти Австрії" від 16 вересня 1996 року, якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, в свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.
Аналогічні висновки містяться в правовій позиції Європейського суду з прав людини, викладеній у п. 23 рішення «Кічко проти України» від 08.11.2005, а саме якщо правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.
З матеріалів справи вбачається, що на момент звернення з заявою про призначення пенсії, стаж вислуги, що дає право на пенсію за вислугою років, на підставі ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру", складає більше 20 років. До нього входить половина строку навчання в юридичній академії за спеціальністю «Правознавство», робота у військовій прокуратурі, стажистами в органах прокуратури, слідчими суддями, на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, офіцерських посадах СБУ, посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою, в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України, яким присвоєно класні чини, на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, що мають класні чини, були направлені туди, а потім повернулися в прокуратуру, строкова військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах. Тобто, станом на дату звернення стаж позивача на посадах прокурорів складає більше ніж 20 років.
Отже, позивач має право для призначення пенсії за вислугу років згідно ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру".
Таким чином відновлення права позивача на призначення пенсії полягає у зобов'язанні відповідача призначити та виплачувати в повному обсязі без обмеження граничного розміру позивачу пенсії за вислугою років з 13.12.2019 з розрахунку 90% від середнього розміру щомісячної заробітної плати згідно довідок про складові заробітної плати, виданих Прокуратурою Харківської області від 06.12.2019 №18-372, відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ, з доповненнями згідно із Законом №93662-12 від 26.11.1993, у редакції Закону від 12.07.2001 №2663-ІІІ.
З огляду на те, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності прийнятого ним рішення, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно Постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року №392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" установлено з 22 травня 2020 року до 22 червня 2020 року на всій території України карантин.
Суд зазначає, що відповідно ч. 3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Керуючись ст.ст. 263, 255, 295, 297, ч. 3 Розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (пл. Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022, ЄДРПОУ 14099344) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним і скасувати рішення №409 Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області - відділу з питань призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства від 18.12.2019 про відмову в призначенні пенсії за вислугу років за Законом України «Про прокуратуру» ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити та виплачувати в повному обсязі без обмеження граничного розміру виплати пенсію ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий 14.10.2002 Сахновщинським РВ УМВС України в Харківській області) за вислугою років з 13.12.2019, з розрахунку 90% від розміру заробітної плати згідно з довідками прокуратури Харківської області № 18-372 від 06.12.2019 про складові заробітної плати та про розмір інших виплат за 2017-2019 роки, без обмеження розміру заробітної плати для розрахунку пенсії, відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-ХІІ (з доповненнями згідно із Законом від 26.11.1993 №3662-12, в редакції Закону від 12.07.2001 № 2663-ІІІ).
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачену суму судового збору в розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ЄДРПОУ 14099344).
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням приписів п. 3 Прикінцевих положень КАС України.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду із врахуванням приписів Закону України №540-IX від 30 березня 2020 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)".
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.М.Панов