Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
27 травня 2020 р. № 520/5822/19
Харківський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Зоркіна Ю.В.
при секретарі судового засідання Пройдак С.М.
у присутності відповідача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Харківський національний університет внутрішніх справ (проспект Льва Ландау, буд. 27,м. Харків,61080, код ЄДРПОУ08571096) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) стягнення суми,-
встановив:
Харківський національний університет внутрішніх справ звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 витрат, пов'язаних з утриманням в розмірі 126396.11 грн.
Ухвалою від 26.06.2019 відкрито провадження в адміністративній справі за позовом. Розгляд справи призначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.
25.07.2019 відповідачем подано зустрічний позов до Харківського національного університету внутрішніх справ щодо визнання нечинним контракту про здобуття освіти в навчальному закладі із специфічними умовами навчання.
Ухвалою від 05.08.2019 зустрічний позов прийнято до провадження, об'єднано вимоги зустрічного позову з первісним позовом Харківського національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення суми у справі за № 520/5822/19 та здійснено перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою від 17.09.2019 року з урахуванням положень ч.13 ст.171 КАС України зустрічний позов залишено без руху та надано строк для подачі заяви про поновлення строку на звернення до суду та в подальшому ухвалою від 26.09.2019 зустрічний позов ОСОБА_1 до Харківського національного університету внутрішніх справ про визнання нечинним контракту залишено без розгляду.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 17.09.2019 року адміністративний позов Харківського національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення суми залишено без розгляду.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2019 ухвала Харківського окружного адміністративного суду (про залишення адміністративного позову Харківського національного університету внутрішніх справ без розгляду) від 17.09.2019 року по справі №520/5822/19 скасовано, справу направлено до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Ухвалою від 06.04.2020 у справі закрито підготовче засідання та призначено розгляд справи по суті.
Позивач в судове засідання не прибув надав клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач в судовому засіданні адміністративний позов не визнав, просив позовні вимоги залишити без задоволення пославшись на те, що вказаний контракт містить явні ознаки внесення виправлень та не містить особистого підпису уповноважених осіб «виконавця» та «замовника», тоді як використання факсимільного відбитку підпису сторонами під час підписання контракту не оговорювалося; також зазначено, що умови контракту позивачем не виконані, а сторона угоди від 01.09.2012 року ГУМВС України на Південній залізниці припинило своє існування.
По суті заявлених позовних вимог суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.4, 5 ст.74 Закону України «Про Національну поліцію» особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат, зазначених у частині четвертій цієї статті, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.
Положеннями ч. 1 ст. 16 Закону України «Про міліцію», який втратив чинність у звязку із набранням законної сили Законом України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VІІІ, однак був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що особовий склад міліції складається з працівників, що проходять державну службу в підрозділах міліції, яким відповідно до чинного законодавства присвоєно спеціальні звання міліції.
Пунктом 2.2 Наказу Міністерства внутрішніх справ України «Про затвердження Типового договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України» від 14травня 2007року №150 зобов'язано керівників структурних підрозділів центрального апарату МВС України, начальників головних управлінь, управлінь МВС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, на транспорті, керівників вищих навчальних закладів МВС України на підставі Типового договору укласти відповідні договори про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України з кожною особою, яка навчається в цьому закладі за державним замовленням.
У п.п. 2.3.5, 2.3.6 Типового договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 14 травня 2007 року № 150, йдеться про те, що особа, яка навчається у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України, зобов'язується після закінчення навчання прибути до місця призначення в термін, визначений у направленні на роботу, приступити до виконання службових обов'язків за посадою, на яку призначена замовником, і відпрацювати не менше трьох років.
У разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ по закінченні навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі за підставами, передбаченими пунктом 3 цього договору, відшкодувати фактичні витрати, пов'язані з утриманням у навчальному закладі згідно із затвердженим розрахунком.
Підставами відшкодування фактичних витрат на підготовку, зокрема, є відмова від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу в органах внутрішніх справ протягом перших трьох років після закінчення навчання (пункт 3 Типового договору).
Про аналогічне йдеться й у п.п. 2.3.5, 2.3.6, та п. 3 договору від 01 вересня 2012 року, укладеного між Харківським національним університетом внутрішніх справ, Головним управлінням МВС України в Харківській області та позивачем та п.5 ст.3 Контракту 1739м від 01.11.2017 (а. с.16-19).
Так, згідно договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України від 01.09.2012 року, укладеного відповідно до вимог, зокрема, Закону України «Про міліцію» між ХНУВС (Виконавцем), Головним управлінням МВС України на Південній залізниці (Замовником) та позивачем, ХНУВС зобов'язався здійснити підготовку фахівця освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр» за напрямом «правознавство», ГУ МВСУ на Південній залізниці зобов'язалося призначити випускника на посаду, а позивач зобов'язався після закінчення навчання прибути до місця призначення, приступити до виконання службових обов'язків за посадою і відпрацювати не менше трьох років.
Відповідно до п. 2.3.6 Договору у разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ по закінченню навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі за підставами, передбаченими п. 3 договору, позивач зобов'язувався відшкодувати фактичні витрати, пов'язані з утриманням у навчальному закладі.
Аналогічні положення містяться у розділах контракту від 01.11.2017 № 1739м
Відповідно до п. 3 Договору , п.5 ст.3 Контракту підставами для відшкодування фактичних витрат на підготовку є дострокове розірвання договору у зв'язку з небажанням особи продовжувати навчання або порушення нею дисципліни та відмова від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу в органах внутрішніх справ протягом перших трьох років після закінчення навчання.(а. с. 16, 18 зворотній бік).
Згідно розрахунків позивача, наданих до суду, на утримання курсанта ОСОБА_1 витрачено 126396.11грн. (а.с. 20,21).
Як визначено у п. п. 1,2 Порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого постановою КМУ від 12.04.2017 № 261 цей Порядок визначає механізм відшкодування особами, які навчалися за денною формою навчання за державним замовленням (далі - особи) у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - вищі навчальні заклади), витрат, пов'язаних з їх утриманням у таких закладах (далі - витрати), у разі: дострокового розірвання контракту про здобуття освіти (далі - контракт) з будь-яких підстав, крім звільнення із служби в Національній поліції (далі - поліція) через хворобу (за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) чи у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів; звільнення із служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу з будь-яких підстав, крім звільнення із служби в поліції через хворобу (за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) чи у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.
Витрати відшкодовуються згідно з контрактом, укладеним між вищим навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчалася.
Судовим розглядом встановлено, що на підставі наказу ректора ХНУВС від 10 серпня 2012 року № 319 о/с позивача прийнято на службу в органи внутрішніх справ і зараховано курсантом 1-го курсу до факультету підготовки фахівців для підрозділів слідства та дізнання за напрямом підготовки правознавство з 13 серпня 2012 року з присвоєнням звання рядовий міліції.
01 вересня 2012 року між ХНУВС, ГУ МВС України на Південній залізниці та рядовим міліції ОСОБА_1 укладено договір про підготовку за державним замовленням на денній формі навчання фахівця освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавр за напрямом правознавство.
Наказом ректора ХНУВС від 18 червня 2016 року № 164 о/с випускника 4-го курсу факультету № 1 за напрямом підготовки правознавство лейтенанта поліції ОСОБА_1 відраховано зі складу курсантів ХНУВС з 18 червня 2016 року та відкомандировано до ГУ НП в Харківській області.
Наказом ректора ХНУВС від 21 вересня 2016 року № 252 о/с позивача, який прибув по переводу з ГУ НП в Харківській області, з 01 вересня 2016 року зараховано до складу слухачів 1-го курсу факультету № 1 за спеціальністю «Право» (термін навчання 1 рік 6 місяців) денної форми навчання за державним замовленням для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня магістр з виплатою грошового забезпечення відповідно до наказу МВС України від 06 червня 2016 року за № 260.
01 листопада 2017 року між ХНУВС, ГУ НП в Харківській області та лейтенантом поліції ОСОБА_1 укладено контракт про здобуття освіти у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, за державним замовленням на денній формі навчання здобувача ступеня вищої освіти магістр за спеціальністю право.
Після закінчення університету та отримання диплому про вищу освіту наказом університету від 14 лютого 2018 року № 62 о/с позивач відряджений для подальшого проходження служби в ГУ НП в Харківській області.
Наказом ГУ НП в Харківській області ОСОБА_1 призначено на посаду слідчого відділу Немишлянського ВП ГУ НП в Харківській області та 07 червня 2018 року ознайомлено з його функціональними обов'язками.
17 липня 2018 року позивача звільнено відповідно до п.7 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» про що листом від 17.07.2018 за № 4821/119-12/01-2018 повідомлено навчальний заклад.
Суд зазначає, що 07.11.2015 набув чинності Закон України «Про Національну поліцію», пунктами 8, 9, 10 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень якого передбачено, що з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.
Працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.
Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.
Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.
Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Виходячи з положень ч. 1 ст. 13, ч. ч. 1, 2 ст. 15 Закону України «Про Національну поліцію», систему поліції складають: 1) центральний орган управління поліцією; 2) територіальні органи поліції.
Територіальні органи поліції утворюються як юридичні особи публічного права в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах та як міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи у межах граничної чисельності поліції і коштів, визначених на її утримання.
Територіальні органи поліції утворює, ліквідовує та реорганізовує Кабінет Міністрів України за поданням Міністра внутрішніх справ України на підставі пропозицій керівника поліції.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» №730 від 16.09.2015 ліквідовано Головне управління МВС України на Південній залізниці.
Положення ст.104 ЦК України не передбачають правонаступництво при ліквідації юридичної особи.
Крім того, ГУМВС України в Харківській області, як юридична особа публічного права, також ліквідоване відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 730 від 16.09.2015року "Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ", та перебуває в стані припинення з 06.11.2015, про що внесений запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Згідно ст. 609 ЦК України: зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
Законом України «Про Національну поліцію» від 07.11.2015 та постановою Кабінету Міністрів України «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» від16.09.2015 № 730 правонаступництва між територіальними органами МВС України, апаратом МВС України, а також центральним органом Національної поліції України та його територіальними органами не передбачено.
З вищезазначеного слідує, що з ліквідацією ГУМВС в Харківській області, ГУМВС України на Південній залізниці припиняються зобов'язання, передбачені Договором від 01.09.2012 року про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України.
Згідно ст. 607 Цивільного кодексу України: зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.
02.07.2015 року Верховною Радою України прийнятий Закону України «Про Національну поліцію», згідно п.п, 1, 5 Розділу XI якого, 07.11.2015 він набрав чинності, а Закон України «Про міліцію» втратив чинність відповідно.
Суд вважає, що в обґрунтуванні позовних вимог представник позивача невиправдано посилається на ч. 4 ст. 74 Закону України «Про Національну поліцію»: особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2,4 частини першої статті 77 цього Закону, а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Аналізуючи вказане положення Закону України «Про Національну поліцію», суд вважає, що його застосування можливе при укладенні контракту між вищим навчальним закладом із специфічними умовами навчання, які здійснює підготовку поліцейських, відповідним органом поліції та особою, яка навчається.
Згідно ч. 1 ст. 63 Закону України «Про Національну поліцію»: контракт про проходження служби в поліції - це письмовий договір, що укладається між громадянином України та державою, від імені якої виступає поліція, для визначення правових відносин між сторонами.
Відповідно до ч. 2 ст. 74 Закону України «Про Національну поліцію»: підготовка фахівців за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, проводиться на підставі контракту про здобуття освіти, який укладається між навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчається.
Саме поняття «поліцейський» визначено у ст.1 Закону України «Про Національну поліцію» і було введено з моменту набрання чинності вищевказаним законом, 07.11.2015 р. Національна поліція та її територіальні органи також утворені 07.11.2015 р., про що наявні відповідні записи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань.
Враховуючи зазначене, а також те, що ХНУВС почав здійснювати підготовку поліцейських для новоствореного органу, починаючи з 07.11.2015, отже, лише з цього часу його можна вважати вищим навчальним закладом із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських.
Беручи до уваги вищевказане, суд вважає, що Закон України «Про Національну поліцію» не має зворотної сили в часі, отже, ХНУВС на момент підписання Договору з відповідачем від 01.09.2012 не може бути визнаним вищим навчальним закладом зі специфічними умовами навчання.
Таким чином, що з моменту набрання законної сили Законом України «Про Національну поліцію», утворення Головного управління Національної поліції України в Харківській області та набуття ХНУВС статусу вищого навчального закладу із специфічними умовами навчання, між відповідачем, позивачем та ГУНП України в Харківській області тристоронньої згоди в будь-якій формі укладено не було.
Суд також звертає увагу на те, що на виконання ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 12.02.2020 відповідачем надано оригінал контракту про здобуття освіти у навчальному закладі зі специфічними умовами навчання від 01.11.2017 (а.с.174-175), який у графі «дата підписання контракту» містить явні ознаки внесення змін шляхом підчистки та зазначення дати « 01.11.2017».
Окрім зазначеного, пунктом 3 Договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВСУ визначено, що підставами відшкодування фактичних витрат на підготовку є: дострокове розірвання договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України у зв'язку з небажанням особи продовжувати навчання або порушенням нею дисципліни; відмова від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу в органах внутрішніх справ після закінчення навчального закладу; звільнення особи навчальницького складу органів внутрішніх справ зі служби протягом трьох років після закінчення навчального закладу за власним бажанням через службову невідповідність , або через порушення дисципліни.
Згідно п. 1 Порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 313 від 01.03.2007: відшкодування особами, які навчалися за державним замовленням у вищих навчальних закладах МВС, витрат, пов'язаних з їх утриманням у таких закладах, здійснюється у разі: дострокового розірвання договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість; відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ після закінчення навчального закладу; звільнення осіб начальницького складу органів внутрішніх справ із служби протягом трьох років після закінчення навчального закладу за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни.
З аналізу змісту вищевказаних положень Договору від 01.09.2012 року та Порядку, слідує, що цивільно-правову відповідальність у вигляді відшкодування витрат настає винятково за наявності перелічених підстав.
До того ж, головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, як юридична особа публічного права, що виступало замовником у договорі від 01 вересня 2012 року, ліквідовано відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року № 730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ».
В той же час, Головне управління Національної поліції в Харківській області, яке, як юридична особа, створилось 07 листопада 2015 року, зі служби в якому за власним бажанням звільнився відповідач, не є правонаступником головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що в даному випадку не може йти мова про односторонню відмову відповідачем від зобов'язання, порушення ним зобов'язання чи невиконання договору і, як наслідок, до відповідача не можуть бути застосовані передбачені ст.611 ЦК України правові наслідки такого, на думку позивача, порушення.
Відповідно до ст. ст.7, 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У відповідності до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13-14, 77, 139, 242-246, 250, 255, 295, п.3 Прикінцевих положень, пп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов залишити без задоволення
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Обчислення строків оскарження рішення суду здійснюється з урахуванням п.3 Прикінцевих положень КАС України.
У повному обсязі рішення виготовлено 09.06.2020
Суддя Зоркіна Ю.В.