Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
01 червня 2020 р. № 520/14290/19
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зоркіної Ю.В
при секретарі судового засідання Пройдак С.М.
у присутності
позивача ОСОБА_1
представника позивача Зольнікової В.О.
представника відповідачів
Державної установи "Качанівська виправна колонія (№54)", ДП "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України" (№54)" Рощупкіної В.Г.
представника Північно-східного Міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції Рогачевської С.А.
розглянувши за правилами спрощеного провадження з викликом сторін адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн. НОМЕР_1 ) до Державної установи "Качанівська виправна колонія (№ 54)" (м. Харків, пров. Вишневий, 16, код ЄДРПОУ 08564564), ДП "Підприємство Державної кримінально - виконавчої служби України" (№ 54)" (м. Харків, пров. Вишневий, 16, код ЄДРПОУ 08680891), Північно-східного Міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції (м. Харків, вул. Нетіченкська,14, код ЄДРПОУ40867285) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
встановив:
Позивач звернулася до суду з зазначеним адміністративним позовом, у якому просить 1.) визнати відмову у виплаті нарахованої після звільнення компенсації за належні до видачі предмети речового майна відповідно до постанови КМУ від 14.08.2013 № 578 "Про затвердження порядку забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби" неправомірною та 2.) зобов'язати виплатити не виплачену при звільненні грошову компенсацію за належні до видачі предмети речового майна у розмірі 5873.27 грн.
20.01.2020 ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 257 КАС України та запропоновано відповідачам надати відзив на позов. Ухвалою від 19.02.2020 суд призначив розгляд справи в судовому засіданні.
В судовому засіданні 11.03.2020 протокольною ухвалою змінено найменування Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції на Північно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції.
В судовому засіданні позивачем та її представником зазначено, що відповідачами протиправно відмовлено у здійсненні компенсаційних виплат за речове майно
Представник відповідача - Державної установи "Качанівська виправна колонія (№54)" проти задоволення позовних вимог заперечувала, зазначивши, що установа не має законних підстав здійснити позивачці виплату компенсації за не отримане речове майно, у зв'язку з тим, що установа не проводила виплат грошового забезпечення під час проходження служби та виплату коштів під час звільнення.
Представник відповідача - Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально - виконавчої служби України" (№ 54)" в судовому засіданні адміністративний позов не визнала, просила позовні вимоги залишити без задоволення з тих підстав, що підприємству, як юридичній особі, законодавчо не встановлені права та обов'язки щодо забезпечення речовим майном або його компенсація особам начальницького складу. Крім того відповідач зазначив, що як юридична особа не є бюджетною установою та кошти на здійснення видатків на забезпечення речовим майном або його компенсацію особам начальницького складу, а також відпуск речового майна відповідно до Постанови Кабінету міністрів України від 14.08.2013 р. № 578 "Про забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби", що визначає механізм забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України, не передбачено.
Представник Північно-східного Міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції адміністративний позов не визнала, зазначивши, що територіальний орган (управління), установи виконання покарань та державні підприємства є складовими Державної кримінально-виконавчої служби та окремими юридичними особами, а прийняття та звільнення персоналу з числа осіб середнього та старшого начальницького складу, які проходили службу в установах та на підприємствах здійснювалось виключно наказом начальника управління, відповідно до повноважень. Враховуючи, що позивач ніколи не проходила службу в управлінні Державної пенітенціарної служби України в Харківській області, а була звільнена зі служби наказом начальника управління відповідно до номенклатури посад з посади старшого майстра цеху № 2 підприємства Качанівської виправної колонії (№54), то міжрегіональне управління, як правонаступник управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області, є неналежним відповідачем по справі.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши долучені до матеріалів справи документи, суд встановив наступне.
Позивач 04.02.1997 прийнята до установи ЮЖ 313/54 на посаду кравця 3 розряду технічного відділу та звільнена 06.11.1997 за власним бажанням.
З 06.11.1997 по 23.12.2016 позивач проходила службу в Державній кримінально-виконавчій службі України. Позивач з 06.11.1997 р. прийнята на службу до установи ЮЖ 313/54 молодшим інспектором нагляду і безпеки з присвоєнням звання рядового.
З 17.08.2012 старшого лейтенанта внутрішньої служби ОСОБА_1. наказом УВП-54 УМВС України в Харківській області № 114 о/с від 06.11.1997 призначено на посаду старшого майстра цеху № 2 Державного підприємства "Підприємство Качанівської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області(№54)", де вона проходила службу.
Наказом управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області від 23.12.2016 № 208/ОС-16 капітан внутрішньої служби ОСОБА_1 звільнена зі служби за власним бажанням відповідно до п. 7 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію"; вислуга років на день звільнення у календарному обчисленні склала 19 років 01 місяць 18 днів.
Матеріалами справи підтверджено, що після звільнення зі служби позивач неодноразово зверталася до відповідачів з заявами про виплату грошової компенсації за речове майно, проте така виплата на момент розгляду справи не проведена.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Правовідносини, що виникли між сторонами, врегульовано Законом України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" № 2713-IV від 23.06.2005 р. (із змінами), Законом України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 р. № 580-VIII (у редакції на момент виникнення спірних відносин), Постановою Кабінету Міністрів України від 14.08.2013 № 578 "Про забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби".
Згідно з ч.1 6 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу" (далі - Закон № 2713-IV) державна кримінально-виконавча служба України відповідно до закону здійснює правозастосовні та правоохоронні функції і складається з центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, його територіальних органів управління, кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров'я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України.
Відповідно до ч.3 ст.13, ч.1,2 ст.14 Закону № 2713-IV підприємства установ виконання покарань є державними підприємствами, які здійснюють господарську діяльність та професійно-технічне навчання засуджених. До персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України належать особи рядового і начальницького складу (далі - особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби), спеціалісти, які не мають спеціальних звань, та інші працівники, які працюють за трудовими договорами в Державній кримінально-виконавчій службі України (далі - працівники кримінально-виконавчої служби). Служба в Державній кримінально-виконавчій службі України є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України. Час проходження служби в Державній кримінально-виконавчій службі України зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону.
Відповідно до частини першої, другої статті 23 Закону № 2713-IV держава забезпечує соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України. Умови грошового і матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються законодавством і мають забезпечувати належні матеріальні умови для комплектування Державної кримінально-виконавчої служби України висококваліфікованим персоналом, диференційовано враховувати характер і умови служби чи роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій та професійній діяльності і компенсувати персоналу фізичні та інтелектуальні затрати.
Частиною п'ятою статті 23 Закону №2713-IV передбачено, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України "Про Національну поліцію", а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.
Згідно ст.ст.24,25 Закону № 2713-IV, фінансування діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел, передбачених законом. Пільги, компенсації та гарантії, передбачені цим Законом, надаються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання відповідних бюджетних установ. Забезпечення діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань через державне оборонне замовлення та закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти.
Відповідно до витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Державна установа "Качанівська виправна колонія (№ 54)" та Державне підприємство "Підприємство Державної Кримінально-Виконавчої служби України (№54)" мають різні коди ЄДРПОУ та обидві юридичні особи підпорядковані Міністерству юстиції України.
Відповідно до положень статуту ДП "Підприємство Державної Кримінально-Виконавчої служби України (№54)", затвердженого наказом Міністерства юстиції України, підприємство утворене з метою залучення засуджених, які відбувають покарання в установах виконання покарань Державної кримінально-виконавчої служби України, до суспільно корисної праці, забезпечення їх професійно-технічного навчання та отримання прибутку від господарської діяльності. У своїй діяльності підприємство керується Конституцією та законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, наказами Уповноваженого органу управління, нормативно-правовими актами, які видаються міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади.
Пунктом 1 Порядку забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби, затвердженого 14.08.2013 постановою Кабінету Міністрів України №578 (надалі - Порядок № 578) визначено, що цей Порядок визначає механізм речового забезпечення персоналу Державної кримінально-виконавчої служби - осіб рядового і начальницького складу, спеціалістів, які не мають спеціальних звань, та працівників, які працюють за трудовими договорами.
Згідно п.22,27 Порядку №578 особам рядового і начальницького складу (крім курсантів) після перших трьох років служби за їх бажанням та рішенням керівника органу чи установи дозволяється за умови наявності в їх користуванні придатних до використання предметів раніше виданого речового майна особистого користування замість одних предметів, передбачених нормами забезпечення, отримувати інші, вартість яких не перевищує вартості предметів, що замінюються, або отримувати за них грошову компенсацію. Грошова компенсація виплачується за умови наявності коштів та в межах бюджетних асигнувань, установлених на відповідні цілі. Під час звільнення із служби особам рядового і начальницького складу за їх бажанням може видаватися речове майно особистого користування, яке не було ними отримано на день звільнення, або виплачуватися грошова компенсація за нього за цінами, що діють на день підписання наказу про звільнення.
Отже, для осіб, які проходять службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби, така компенсація виплачується у разі наявності коштів та в межах бюджетних асигнувань, установлених на відповідні цілі, як то передбачено п.22 Порядку. В той же час, для осіб, які звільняються зі служби, таких застережень Порядок № 578 не містить.
Також аналіз пункту 27 Порядку № 578 дає підстави для висновку, що особи рядового і начальницького складу мають право на речове майно особистого користування, або на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, що реалізується за їх бажанням, тобто шляхом подання відповідної заяви (рапорту). При цьому, особи рядового і начальницького складу після звільнення зберігають право на грошову компенсацію вартості за речове майно, яке не було ними отримано на день звільнення.
Отже, у позивача після звільнення зі служби виникло право на грошову компенсацію за неотримане речове майно, і вона висловила бажання про отримання такої від відповідачів у заявах копії яких містяться у матеріалах справи.
Право позивачки на отримання грошової компенсації за неотримане речове майно відповідачами не заперечується та згідно довідки № 2 Державної установи "Качанівська виправна колонія (№ 54)" про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна загальна сума до виплати компенсації позивачці складає 5873.27 грн.
Суд зазначає, що п. 9, 10 Порядку № 578, передбачено, що забезпечення речовим майном осіб із числа персоналу здійснюється в органах і установах, де вони проходять службу або працюють. Видача предметів речового майна понад установлені норми, стороннім підприємствам, установам або організаціям чи особам, які не проходять службу чи не працюють у відповідному органі чи установі, забороняється.
Відповідно до п.60 Порядку для виплати персоналу грошової компенсації за належні до отримання предмети речового майна особистого користування оформляється довідка про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна за формою згідно з додатком 7 у двох примірниках, перший з яких подається бухгалтерії органу чи установи для виплати компенсації, другий додається до арматурної картки.
Як встановлено з матеріалів справи, позивач проходила службу та отримувала грошове забезпечення на державному підприємстві "Підприємство Державної Кримінально-Виконавчої служби України (№54)", а отже, суд приходить до висновку, що саме на підприємство покладений обов'язок виплати позивачці грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна.
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про наявність підстав вважити відмову ДП "Підприємство Державної Кримінально-Виконавчої служби України (№54)" викладену в листі від 28.09.2018 р. протиправною, а позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до вимог ст. 139 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19, 241-247, 255, 293, 295, 297 КАС України, суд, -
вирішив:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову ДП "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України" (№54)" щодо виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна у розмірі 5873.27 грн.
Зобов'язати ДП "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України" ( №54)" виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за належні до видачі предмети речового майна у розмірі 5873 (п'ять тисяч вісімсот сімдесят три) грн.27 коп.
В іншій частині вимог позов залишити без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду у відповідності до ст. 295 цього Кодексу. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Строки, апеляційного оскарження обчислюються з урахуванням п.3 Прикінцевих положень КАС України.
У повному обсязі рішення виготовлено 09.06.2020
Суддя Зоркіна Ю.В.