Справа № 819/1471/13-a
01 червня 2020 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:
головуючого судді Мандзія О.П.
за участю:
секретаря судового засідання Порплиці Т.В.
представника позивача Панчук С.М.
представника відповідача Олексюк Р.З.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Тернопільське лісове господарство" до Головного управління ДПС у Тернопільській області про скасування податкового повідомлення-рішення,
Державне підприємство "Тернопільське лісове господарство" (далі - позивач, ДП "Тернопільське лісове господарство") звернулось до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільській області Державної податкової служби (далі - Тернопільська ОДПІ, відповідач), в якому просить визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.02.2013 року №000021750.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачем своєчасно нараховувався та сплачувався податок з доходів фізичних осіб, однак контролюючий орган оплату поточних зобов'язань переносив на погашення заборгованості, яка встановлена податковим повідомлення-рішенням форми "Р" за №0000541750 від 06.12.2012 року, яке на час періоду, що перевірявся, було неузгодженим. За таких обставин, вважає розрахунок заборгованості податку на доходи фізичних осіб в акті від 30.01.2013 №413/22-10/00993024 про результати документальної планової виїзної перевірки ДП "Тернопільське лісове господарство" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 року по 30.09.2012 року шляхом зарахування поточних платежів на погашення неузгодженого податкового боргу неправомірним, спірне податкове повідомлення-рішення від 25.02.2013 року №000021750, яким збільшено суму грошового зобов'язання, в тому числі за штрафними санкціями, протиправним та таким, що підлягає скасуванню, що, власне, і зумовило звернення до суду з даним позовом.
Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що перевіркою встановлено, що позивачем станом на 30.09.2012 року не перераховано до бюджету до або під час виплати доходу податку на доходи фізичних осіб в сумі 166966,20 грн. Крім того, у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків і сум нарахованого та утриманого з них податку за ІІІ квартал 2012 року поданого до Тернопільської ОДПІ, виявлено методологічну помилку, зокрема, в розрахунку не відображена виплата фізичним особам-підприємцям доходу за ознакою "157". На підставі зазначеного, вважає, що оскаржуване рішення контролюючим органом прийнято правомірно, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 11.04.2017 року позов задоволено частково.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2017 року скасовано постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 11.04.2017 року та задоволено позовні вимоги.
Постановою Верховного Суду від 28.10.2019 року постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 11.04.2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2017 року скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 11.11.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 11.12.2019 року.
Ухвалою суду від 11.12.2019 року, постановленою в судовому засіданні, без виходу до нарадчої кімнати, згідно ч.7, 8 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), допущено заміну відповідача Головного управління ДФС у Тернопільській області правонаступником - Головне управління ДПС у Тернопільській області.
Ухвалою суду від 10.03.2020 року, постановленою в судовому засіданні, без виходу до нарадчої кімнати, згідно ч.7, 8 ст.243 КАС України, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, наведених у позові, та просив задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, з підстав викладених у відзиві, просив у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, суд при прийняті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.
Судом встановлено, що Тернопільською ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку ДП "Тернопільське лісове господарство" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 року по 30.09.2012 року, результати якої викладені в акті від 30.01.2013 року № 413/22-10/00993024 (т.1 а.с.4-12).
Проведеною перевіркою встановлено порушення вимог, зокрема:
пп.14.1.156, 14.1.175 п.14.1 ст.14, пп.54.3.5 п.54.3 ст.54, п.131.2 ст.131, пп.168.1.1, 168.1.2, 168.1.4, 168.1.5, 168.1.6 п.168.1 ст.168 розділу IV, п.1 підрозділу I розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, а саме - неперерахування до бюджету до або під час виплати доходу станом на 30.09.2012 року - 166966,20 грн. податку на доходи фізичних осіб;
пп."б" п.176.2 ст.176 розділу IV Податкового кодексу України, а саме - порушення порядку заповнення розрахунку за формою №1ДФ.
На підставі акта перевірки, 25.02.2013 року Тернопільською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення №0000021750, яким ДП "Тернопільське лісове господарство" збільшено суму грошового зобов'язання у розмірі 251469,30 грн., з яких 166966,20 грн. за основним платежем та 84503,10 грн. за штрафними санкціями (т.1 а.с.13).
Відповідно до розрахунку штрафних (фінансових) санкцій, донараховних сум податків, зборів (обов'язкових платежів) за порушення податкового законодавства за результатами перевірки ДП "Тернопільське лісове господарство", до позивача застосовано штраф в розмірі 50% суми неперерахованого податку на доходи фізичних осіб, що становить 83483,10 грн., на підставі абз.2 п.127.1 ст.127 Податкового кодексу України, та 1020,00 грн. за порушення порядку заповнення розрахунку за формою №1ДФ на підставі абз.2 п.119.2 ст.119 Податкового кодексу України (т.1 а.с.14).
Не погодившись із такими рішеннями контролюючого органу, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Оскаржуване податкове повідомлення-рішення перевіряється судом на відповідність критеріям, визначеним у ч.2 ст.2 КАС України, що певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, якої повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владні суб'єкти.
Зокрема, чи оскаржуване рішення прийнято суб'єктом владних повноважень на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
До спірних правовідносин суд застосовує наступні правові норми, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб до бюджету регламентує ст.168 ПК України.
Оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку податковим агентом (п.168.1 ст.168 ПК України).
Відповідно до пп.168.1.1, 168.1.2, 168.1.5 п.168.1 ст.168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.
Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.
Таким чином, податковий агент зобов'язаний перерахувати до бюджету утриманий податок під час виплати доходу, а якщо оподаткований дохід нараховується, але не виплачується платнику податку, то податок підлягає сплаті (перерахуванню) у строки, встановлені ПК України для місячного податкового періоду.
Як вбачається з матеріалів справи, в розділі 3.5 акта перевірки від 30.01.2013 року №413/22-10/00993024 "Дотримання вимог іншого податкового законодавства. Податок з доходів фізичних осіб. Державне мито", а саме - в таблиці розрахунку повноти перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб за період з 01.07.2012 року по 30.09.2012 року, ДП "Тернопільське лісове господарство" нараховано податку в сумі 238841, 87 грн., з яких: 77111, 78 грн. за липень, 83127,42 грн. за серпень та 78602,67 грн. за вересень.
Перераховано податку всього за вказаний період 104574,00 грн., з яких: 33410,00 грн. у липні, 31310,00 грн. у серпні та 39854,00 грн. у вересні.
Сума неперерахованого податку до бюджету до або під час виплати доходу становить 166966,20 грн., з яких: 77111,78 грн. за липень, 83127,42 грн. за серпень та 6727,00 грн. за вересень.
Судом встановлено, що відповідачем під час перевірки визначено заборгованість позивача по податку на доходи фізичних осіб у розмірі 1257767,06 грн.
Разом з тим, 16.12.2012 року Тернопільською ОДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0000541750, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб (період проведення перевірки з 01.01.2011 року по 30.06.2012 року) на суму 1259618,47 грн., що на 1851,41 грн. більше, ніж встановлена перевіркою заборгованість, та нараховано штрафні санкції у розмірі 418829,06 грн.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2016 року у справі №819/862/13-а визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000541750 від 06.12.2012 року в частині нарахованих штрафних санкцій у розмірі 418829,06 грн. (т.1 а.с.115-120).
Підпунктом 14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно з п.87.9 ст.87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.
Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Відповідно до абз.4 п.56.18 ст.56 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Таким чином, грошове зобов'язання по податковому повідомленню-рішенню №0000541750 від 06.12.2012 року вважається узгодженим лише 11.10.2016 року, податковий борг в сумі 1257767,06 грн. на момент проведення перевірки не виник, а тому в даному випадку податковий орган не був наділений правом змінювати призначення платежу та зараховувати сплачені позивачем за період липень-вересень 2012 року суми податку в рахунок погашення сум грошових зобов'язань за попередні періоди, які за своєю природою не є податковим боргом, оскільки не були узгодженими.
Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 28.10.2019 року в даній адміністративній справі.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення №000021750 від 25.02.2013 року в частині визначення суми грошового зобов'язання за основним платежем в розмірі 166966,20 грн., оскільки із врахуванням нарахування 238841,87 грн. та сплати 104574,00 грн. податку на доходи фізичних осіб за липень-вересень 2012 року, сума несплаченого податку за даний період становить 134267,87 грн. (238841,87 - 104574,00 = 134267,87). Таким чином суд дійшов висновку, що про протиправність податкового повідомлення-рішення №000021750 від 25.02.2013 року в частині збільшення позивачу суми грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб за основним платежем у розмірі 32698,33 грн.
Щодо обґрунтованості застосування до позивача штрафних санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням, то суд виходить з наступного.
Як слідує з розрахунку штрафних (фінансових) санкцій, донараховних сум податків, зборів (обов'язкових платежів) за порушення податкового законодавства за результатами перевірки ДП "Тернопільське лісове господарство", до позивача застосовано штраф в розмірі 50% суми неперерахованого податку на доходи фізичних осіб, що становить 83483,10 грн., на підставі абз.2 п.127.1 ст.127 ПК України, та 1020,00 грн. за порушення порядку заповнення розрахунку за формою №1ДФ на підставі абз.2 п.119.2 ст.119 ПК України (т.1 а.с.14) на загальну суму 84503,10 грн.
Відповідно до п.127.1 ст.127 ПК України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
Таким чином, відповідно до змісту наведеної норми відповідальність за порушення, передбачене цієї статтею, може мати місце лише у разі, коли платник податків, в тому числі податковий агент, допустив бездіяльність щодо нарахування, утримання та/або сплати (перерахування) податків до або під час виплати доходу на користь іншого платника, тобто, взагалі не виконав зазначених обов'язків або сплату податку здійснив після виплати доходу.
Водночас, до спірних правовідносин, в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України суд враховує висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 14.08.2018 року у справі №820/12096/15, від 22.05.2018 року у справі №820/6437/16, від 28.05.2020 року у справі №200/584//19-а про те, що застосування штрафу на рівні 50 відсотків та 75 відсотків суми податку на підставі п.127.1 ст.127 ПК України можливе внаслідок неодноразового закінченого порушення, пов'язаного з ненарахуванням, неутриманням та/або несплатою (неперерахуванням) податку податковим агентом за певний податковий період, незалежно від того, чи виявлено ці порушення під час здійснення одного контрольного заходу.
Кваліфікуючою ознакою для застосування збільшеного розміру відповідальності є саме вчинення таких дій повторно (втретє) протягом 1095 днів та не залежить від того, чи зафіксовані ці епізоди в одному акті перевірки або в різних, а також від того, чи приймалось щодо платника раніше податкове повідомлення-рішення за ці порушення.
Як слідує з акта перевірки від 30.01.2013 року №413/22-10/00993024, виплати ДП "Тернопільське лісове господарство" заробітної плати здійснювались із затримкою. Сума заборгованості із виплати заробітної плати станом на 01.10.2012 року складала 968151,93 грн.
Судом встановлено, що відповідачем під час перевірки визначено суму неперерахованого позивачем податку з доходів фізичних осіб до бюджету до або під час виплати доходу за період з 01.07.2012 року по 30.09.2012 року у розмірі 166966,20 грн., з яких: 77111,78 грн. за липень, 83127,42 грн. за серпень та 6727,00 грн. за вересень (т.1, а.с.8).
Проте, як вже зазначено, податковий орган безпідставно списував сплачений підприємством податок на доходи фізичних осіб за даний період у розмірі 104574,00 грн., з яких: 33410,00 грн. у липні, 31310,00 грн. у серпні та 39854,00 грн. у вересні, в погашення заборгованості за попередні періоди.
Таким чином, сума неперерахованого позивачем податку з доходів фізичних осіб до бюджету до або під час виплати доходу становить в липні 2012 року - 43701,78 грн. та в серпні - 51817,42 грн. 2012 року, а також відсутність такої у вересні.
Як зазначено вище, постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2016 року у справі №819/862/13-а визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000541750 від 06.12.2012 року в частині нарахованих штрафних санкцій у розмірі 418829,06 грн. (період проведення перевірки з 01.01.2011 року по 30.06.2012 року).
Згідно з ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, факт несплати податку до або під час виплати доходу позивачем у липні 2012 року при наявності судового рішення про скасування первинного штрафу, не є порушенням встановлених правил щодо утримання податку у джерела виплати доходу вдруге протягом 1095 днів. На основі вказаного, суд вважає, що застосування відповідачем штрафу на рівні 50% суми податку на підставі п.127.1 ст.127 ПК України за липень 2012 року - є безпідставним та необґрунтованим, а оскаржене рішення в частинні застосування штрафних санкцій на суму 38555,89 грн. (50% від суми неперерахованого податку 77111,78 грн.) підлягає скасуванню.
З огляду на те, що застосування штрафу на рівні 50% суми податку на підставі п.127.1 ст.127 ПК України можливе внаслідок повторного протягом 1095 днів порушення - ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, яке настало повторно лише у серпні, суд, приходить до переконання про правомірність накладення штрафу в вказаному розмірі податковим повідомленням-рішенням №000021750 від 25.02.2013 року на суму 25908,71 грн., що складає 50% неперерахованого позивачем податку з доходів фізичних осіб до бюджету до або під час виплати доходу в серпні в сумі 51817,42 грн. Разом з тим, оскільки контролюючим органом безпідставно списаний сплачений підприємством податок на доходи фізичних осіб за серпень у сумі 31310,00 грн., а відтак протиправно застосовано штраф за неперерахування податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, з такої суми на рівні 50% , тобто 15655,00 грн.
Також суд вважає, що оскільки дії позивача не несли повторний характер і фактично визначенні відповідачем, як вчинені втретє, та враховуючи відсутність фактів несплати (неперерахунку) податку з доходів фізичних осіб до або під час виплати заробітної плати у вересні, застосування штрафних санкцій на рівні 50% суми податку на підставі п.127.1 ст.127 ПК України за вересень 2012 року на суму 3363,50 грн. є також безпідставним та необґрунтованими.
Що ж стосується застосування до позивача штрафу у розмірі 1020,00 грн. за порушення порядку заповнення розрахунку за формою №1ДФ на підставі абз.2 п.119.2 ст.119 ПК України, то необхідно зазначити наступне.
Приписами п.119.2 ст.119 ПК України визначено, що неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.
Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 1020 гривень.
Відповідно до пп."б" п.176.2 ст.176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.
Форма Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма N 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку затверджені наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 року №1020 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.01.2011 року за №46/18784.
Згідно з п.2.1 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, податковий розрахунок подається окремо за кожний квартал (податковий період) протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу. Окремий податковий розрахунок за календарний рік не подається.
Відповідно до п.3.2 цього ж Порядку у графі 3а "Сума нарахованого доходу" відображається (за звітний квартал) дохід, який нараховано фізичній особі відповідно до ознаки доходу згідно з довідником ознак доходів, наведеним у додатку до цього Порядку. У разі нарахування доходу його відображення у графі 3а є обов'язковим незалежно від того, виплачені такі доходи чи ні.
У графі 3 "Сума виплаченого доходу" відображається сума фактично виплаченого доходу платнику податку податковим агентом (п.3.3 Порядку).
Згідно з п.3.4 та 3.5 Порядку у графі 4а "Сума нарахованого податку" відображається сума податку, нарахованого та утриманого з доходу, нарахованого платнику податку згідно із законодавством.
У графі 4 "Сума перерахованого податку" відображається фактична сума перерахованого податку до бюджету.
Як слідує з акту перевірки від 30.01.2013 року № 413/22-10/00993024, проаналізувавши дані звітності податкових розрахунків форми №1ДФ та звіривши з даними бухгалтерського обліку ДП "Тернопільське лісове господарство", контролюючим органом встановлено не відображення у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків і сум нарахованого та утриманого з них податку за ІІІ квартал 2012 року приватним підприємцям, а саме: ОСОБА_1 - 785,00 грн., ОСОБА_2 - 813,00 грн., ОСОБА_3 - 54383,26 грн., ОСОБА_4 - 26415,44 грн., ОСОБА_5 - 2908,79 грн., ОСОБА_6 - 4087,00 грн., ОСОБА_7 - 2150,00 грн., ОСОБА_8 - 3599,00 грн., ОСОБА_9 - 2451,40 грн., ОСОБА_10 - 24200,00 грн., ОСОБА_11 - 125386,37 грн., ОСОБА_12 - 12697,00 грн., ОСОБА_13 - 8250,00 грн., ОСОБА_14 - 17043,32 грн., ОСОБА_15 - 6560,00 грн. ОСОБА_16 - 4000,00 грн., за ознакою доходу "157".
Позивачем суду не наведено жодних аргументів на спростування вказаних обставин та не представлено належних та допустимих доказів в підтвердження протилежного.
Водночас, у постанові Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2016 року у справі №819/862/13-а зазначено, що з наявного в матеріалах справи акту перевірки від 23.11.2012 року №5722/17-50/00993024 (період проведення перевірки з 01.01.2011 року по 30.06.2012 року) у складених таблицях повноти і своєчасності сплати позивачем податку з доходів фізичних осіб слідує, що кожний звітний період підприємство подавало до податкового органу звітність, в якій було відображено нарахування та перерахування податку з доходів фізичних осіб.
Обставини щодо відсутності застосування штрафу за неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку ДП "Тернопільське лісове господарство" у період з 01.01.2011 року по 30.06.2012 року в силу приписів ч.4 ст.78 КАС України є преюдиційними та не підлягають доказуванню при розгляді даної справи.
Не зафіксовано вчинення платником податків вказаного правопорушення, окрім допущення правопорушення порядку заповнення розрахунку за формою №1ДФ за ІІІ квартал 2012 року, і у акті перевірки від 30.01.2013 року № 413/22-10/00993024 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 року по 30.09.2012 року.
Зважаючи на наведене, суд приходить до висновку про безпідставне застосування податковим повідомленням-рішенням №000021750 від 25.02.2013 року штрафу на підставі абз.2 п.119.2 ст.119 ПК України у розмірі 1020,00 грн., оскільки допущення правопорушення порядку заповнення розрахунку за формою №1ДФ за ІІІ квартал 2012 року не несло повторний характер протягом року.
Верховний Суд у постанові від 28.10.2019 року в даній адміністративній справі відзначив, що у випадку встановлення правомірності нарахування частини суми грошового зобов'язання за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням за основним платежем та можливості обрахунку розміру такої суми, суд, в силу наданих процесуальним законом повноважень, не позбавлений можливості скасувати податкове повідомлення-рішення у відповідній частині.
За сукупністю наведених обставин та системного аналізу наведених законодавчих норм, враховуючи висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 28.10.2019 року в даній адміністративній справі, суд дійшов висновку про правомірність податкового повідомлення-рішення №000021750 від 25.02.2013 року в частині збільшення ДП "Тернопільське лісове господарство" суми грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб за основним платежем у розмірі 134267,87 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 25908,71 грн. (84503,10 - 57574,39 на підставі абз.2 п.127.1 ст.127 ПК України (38555,89 за липень + 15655,00 за серпень + 3363,50 за вересень = 57574,39) - 1020,00 на підставі абз.2 п.119.2 ст.119 ПК України = 28908,71), всього на суму 160176,58 грн., прийнятого відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України, а тому позовні вимоги позивача в цій частині є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" суд визначив, що "... адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі і поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".
За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності оскаржуваного рішення у повному обсязі, про що описано вище.
Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №000021750 від 25.02.2013 року в частині збільшення позивачу суми грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб за основним платежем у розмірі 32698,33 грн. (166966,20 - 134267,87 = 32698,33) та за штрафними санкціями у розмірі 58594,39 грн. (загальну сума штрафних санкцій 84503,10 - правомірно застосовані 25908,71= 58594,39), всього на суму 91292,72 грн. (32698,33 + 58594,39);
При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч.1 ст.139 КАС України).
Згідно з ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Оскільки позовні вимоги задоволено частково, то до відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень підлягає судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 832,81 грн. (91292,72 х 2294,00 / 251469,30 = 832,81).
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільській області Державної податкової служби від 25.02.2013 року №000021750 в частині збільшення державному підприємству "Тернопільське лісове господарство" суми грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб за основним платежем у розмірі 32698 (тридцять дві тисячі шістсот дев'яносто вісім) гривень 33 (тридцять три) копійки та за штрафними санкціями у розмірі 58594 (п'ятдесят вісім тисяч п'ятсот дев'яносто чотири) гривні 39 (тридцять дев'ять) копійок, всього на суму 91292 (дев'яносто одна тисяча двісті дев'яносто дві) гривні 72 (сімдесят дві) копійки.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь державного підприємства "Тернопільське лісове господарство" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Тернопільській області судовий збір у розмірі 832 (вісімсот тридцять дві) гривні 81 (вісімдесят одна) копійка, сплачений відповідно до платіжного доручення №619 від 30.05.2013 року.
Позивач: державне підприємство "Тернопільське лісове господарство" (46008, Тернопільська область, місто Тернопіль, вулиця Багата, будинок 5а, код ЄДРПОУ 00993024).
Відповідач: Головне управління ДПС у Тернопільській області (46003, Тернопільська область, місто Тернопіль, вулиця Білецька, будинок 1, код ЄДРПОУ 43142763).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 10 червня 2020 року.
Головуючий суддя Мандзій О.П.
копія вірна
Суддя Мандзій О.П.