про залишення позовної заяви без руху
09 червня 2020 р. Справа № 480/3448/20
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Осіпової О.О., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до 5-го прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (в/ч 9953) про стягнення середнього заробітку за час затримки з розрахунком при звільненні,-
До Сумського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до 5-го прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (в/ч 9953), в якому просить стягнути з відповідача на його користь 35560,52 грн. середнього заробітку за час затримки з розрахунком при звільненні.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
За приписами ч. 1 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Тобто, необхідною умовою розгляду судом позовної заяви є сплата особою, яка звертається з цією заявою, судового збору у визначеному розмірі.
Із позовної заяви суд вбачає, що позивачем заявлено вимогу майнового характеру про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Суд зазначає, що статтею 117 КЗпП України передбачено відповідальність роботодавця за затримку розрахунку при звільненні.
Зокрема, згідно приписів вказаної норми в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Отже стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).
Структура заробітної плати визначена ст. 2 Закону України "Про оплату праці", за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Отже, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України "Про оплату праці", тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.
Висновок з приводу правової природи заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні висловлено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 30.01.2019 по справі № 910/4518/16, який, у відповідності до вимог ч.5 ст.242 КАС України, підлягає врахуванню судом при виборі і застосуванні норм права.
У вказаній постанові Верховний Суд дійшов висновку, що за змістом приписів статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України та статей 1, 2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.
Таким чином, на вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника розповсюджуються вимоги ч. 3 ст. 161 КАС України та ч. 1 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" щодо сплати судового збору.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з п. п. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (840,80 грн.) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (10 510, грн).
Отже, сума судового збору за подання даного позову складає 840,80 грн.
Варто зазначити, що у позовній заяві позивач вказує, що за даною категорією справи він звільнений від сплати судового збору.
При цьому, позивачем не надано документ, що підтверджує підстави звільнення його від сплати судового збору відповідно до закону.
Таким чином, для усунення недоліків позову позивачу необхідно надати суду документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, або докази сплати судового збору в сумі 840,80 грн., який повинен бути перерахований за наступними реквізитами:
Отримувач коштів Сумська міська отг/Адмін.окружн.суд/22030101
Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37970593
Банк отримувача Казначейство України(ел. адм. Подат.)
Рахунок отримувача UA878999980313151206084018540
Код класифікації доходів бюджету 22030101
Найменування коду класифікації доходів бюджету Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050).
Відповідно до ч. 1 ст. 161 КАС України до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
При цьому, всупереч вимог вказаної вище норми позивачем не надано суду копій документів, доданих до позовної заяви для відповідача.
Таким чином, для усунення вказаного недоліку позивачу необхідно надати суду копії документів, додані до позовної заяви для відповідача.
Згідно з ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Згідно ч.2 ст.169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись ст.ст. 160-161, 169, 248, 256, п. 3 розділу VI “Прикінцеві положення” Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до 5-го прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (в/ч 9953) про стягнення середнього заробітку за час затримки з розрахунком при звільненні - залишити без руху.
Встановити позивачу десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви.
У разі отримання позивачем ухвали про залишення позову без руху:
- в період дії карантинних заходів недоліки позову підлягають усуненню у десятиденний строк, з дня закінчення карантинних заходів, запроваджених нормативними актами України;
- по завершенню дії карантинних заходів недоліки позову підлягають усуненню у десятиденний строк з дня вручення копії ухвали про залишення позову без руху.
Копію даної ухвали направити особі, що звернулась із позовною заявою.
У разі невиконання вимог цієї ухвали позовна заява буде вважатись неподаною та підлягає поверненню позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя О.О. Осіпова