У Х В А Л А Справа № 932/164/20
Провадження № 2-з/932/50/20
16 квітня 2020 року м. Дніпро
Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська в особі судді Литвиненка І.Ю., розглянувши у приміщенні суду у м. Дніпрі заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, -
В провадженні Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до АТ «Укрсоцбанк», третя особа - державний реєстратор виконавчого комітету Іларіонівської селищної ради Синельникового району Дніпропетровської області Скороход О.О., про скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності.
14 квітня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із письмовою заявою про забезпечення позову, в якій прохає, з метою забезпечення позову, накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 38,5 кв.м.; заборонити органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію щодо відчуження, передачу у володіння та користування третім особам, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження та інше) щодо квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 38,5 кв.м.; заборонити АТ «Альфа-Банк» вчиняти дії у позасудовий спосіб щодо зняття з реєстраційного обліку та виселення мешканців квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 38,5 кв.м., без відповідного рішення суду проникати та входити до квартири представникам банку та третім особам з боку банку, здійснювати реконструкцію, перебудову, перепланування, іншим чином користуватися, володіти та розпоряджатися вказаною квартирою, в тому числі укладати договори іпотеки, оренди, купівлі-продажу, дарування тощо із третіми особами.
В обґрунтування вказаної заяви позивачка посилається на те, що 24 жовтня 2018 року вона дізналася, що на підставі іпотечного договору, всупереч нормам чинного законодавства, право власності на її квартиру зареєстровано за АТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк». Тобто, обставини справи свідчать про те, що існує реальна загроза невиконання рішення суду у разі задоволення позову та ухилення відповідача від повернення майна у власність позивача.
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Згідно з вимогами ч. 2 ст. 150 ЦПК України, суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. В силу вимог ст. 152 ЦПК України, видами забезпечення позову є заборона вчиняти певні дії та встановлення обов'язку вчинити певні дії; заходи, що необхідні для забезпечення ефективного захисту, якщо такий захист не забезпечується заходами, передбаченими п.п. 1-9 ч. 1 цієї статті; у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред'явити позов протягом десяти днів, а у разі подання заяви про арешт морського судна - тридцяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову. Частиною 1 статті 153 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. В силу вимог п. 1 ч. 13 ст. 158 ЦПК України, заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позовної заяви, скасовуються судом у разі неподання заявником відповідної позовної заяви згідно з вимогами частини третьої статті 152 цього Кодексу.
Заходи забезпечення позову повинні відповідати заявленим вимогам, тобто повинні бути безпосередньо пов'язаними із предметом спору, бути співмірними заявленим вимогам, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.
Як вказано у постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», що є узагальненням судової практики з розгляду цивільних справ певної категорії, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Проте, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має надати оцінку обґрунтованості доводам заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд доходить висновку про те, що вона підлягає частковому задоволенню. Так, предметом спору є скасування запису про проведення державної реєстрації права на нерухоме майно. Встановлення заборони іншим невизначеним особам суд розцінює, як втручання у права необмеженого кола осіб, які не мають у даній справі правового статусу, через що не вправі вирішувати питання щодо їх прав та обов'язків. Крім того, накладення арешту на спірне нежитлове приміщення може у подальшому унеможливити здійснення господарської діяльності суб'єкта господарювання, що є недопустимим. До того ж, суд керується принципом верховенства права та непорушності права власності, а тому при вирішенні питання щодо вжиття заходів забезпечення позову бере до уваги інтереси не тільки позивачки, але й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. На думку суду, вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони на відчуження спірної квартири буде достатнім для забезпечення виконання рішення суду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 149-153, 158, 260, 353 ЦПК України, -
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити частково.
Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення заборони на відчуження квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 38,5 кв.м.
У задоволенні заяви в іншій частині - відмовити.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів зо дня її підписання або протягом п'ятнадцяти днів зо дня отримання її копії учасниками цивільного процесу, через суд першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили через п'ятнадцять днів зо дня її підписання або через п'ятнадцять днів зо дня отримання її копії учасниками цивільного процесу, якщо не буде оскаржена у встановленому законом порядку.
Відповідно до вимог п. 3 Розділу ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк, визначений ст. 354 цього Кодексу, продовжується на строк дії такого карантину.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.
Суддя І.Ю. Литвиненко