Справа № 201/1432/19
Провадження №2о/200/143/19
«13» квітня 2020 року м.Дніпро
Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська
в складі: головуючого:судді Сліщенко Ю.Г.,
за участю секретаря: Тимощук К.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дніпро цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Головне Управління державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про встановлення факту, що має юридичне значення, -
До Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська 05.02.2019 надійшла вищезазначена заява, в уточненій редакції якої, заявник просила суд встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 разом із матір'ю ОСОБА_2 до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України.
Ухвалою судді Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська Сліщенко Ю.Г. від 21.11.2019 прийнято справу до свого провадження.
В обґрунтування заявлених вимог, заявник посилається на те, що станом на 24.08.1991 вона разом з матір'ю постійно проживала на території, яка стала територією України, що відповідно до приписів «Про громадянство України» є підставою для оформлення належності до громадянства України. Однак, враховуючи роз'яснення надані Державною міграційною службою України в листі №6.4/7095-17 від 22.09.2017, вона з метою реалізації свого права встановленого вищезазначеним Законом, вимушена звернутись до суду з даною заявою.
Заявник та її представник в судове засідання не з'явилися. Від представника заявника надійшла заява про розгляд справи за відсутності сторін.
Представник заінтересованої особи, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи до судового засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
У зв'язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, дослідивши й оцінивши докази в справі в їхній сукупності, вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до копії свідоцтва про народження, ІНФОРМАЦІЯ_1 у м.Вороніж народилась ОСОБА_3 Відповідно батьками якої записані - ОСОБА_4 та ОСОБА_2 .
Згідно з довідкою №5/5-161 від 13.11.2018 наданою директором Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур ОСОБА_5 , ОСОБА_2 разом з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 були зареєстровані з 06.12.1990 по ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до копії листа Директора Державної міграційної служби України Чередніченко А.М., для отримання громадянства на підставі ст.8 ЗУ «Про громадянство України» необхідним є встановлення факту постійного проживання на території України яке підтверджується відповідним рішенням суду.
Згідно з копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , 05.09.2019 між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 територіальним відділом ЗАЦС Семилуцького району управління ЗАЦС Воронезької області було зареєстровано шлюб у зв'язку з чим ОСОБА_3 , змінила прізвище на ОСОБА_7 .
Статтею 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту, що мають юридичне значення.
Відповідно до постанови винесеної колегією суддів ВС/КЦС 22.08.2018 прийнятої за результатами розгляду справи №363/214/17, в порядку окремого провадження можуть бути розглянуті справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення від яких залежить виникнення, зміна чи припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб в тому числі і щодо встановлення факту постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України, що є підставою для оформлення належності до громадянства України.
Як роз'яснено у Постанові Пленуму ВСУ від 19.06.2013 «Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення», так, у порядку ч. 2 ст. 256 ЦПК суди встановлюють факти, що породжують право особи на набуття громадянства України, зокрема постійного проживання на території України.
Встановлення факту постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України або набрання чинності Законом від 18 січня 2001 року №2235-III «Про громадянство України» (далі - Закон №2235-III) є підставою для оформлення належності до громадянства України відповідно до пунктів 1, 2 ч.1 ст.3 цього Закону. Юридичне значення має лише факт постійного проживання на території України дитини, батьків дитини (одного з них) або іншого її законного представника на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 р.) або набрання чинності Законом №2235-III (13 листопада 1991 р.).
Для встановлення факту належності до громадянства України відповідно до положень ст. 256 ЦПК та залежно від підстав цього встановлення предметом розгляду в суді можуть бути заяви про встановлення таких фактів: постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року. У зазначених справах як заінтересовані особи повинні брати участь відповідні органи служб громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб.
Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону України №2235-ІІІ встановлено, що громадянами України є усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України.
Згідно зі ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч.2 вказаної статті, ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Аналізуючи матеріали справи, суд вважає, що наданими заявником документами підтверджується факт постійного проживання ОСОБА_1 разом із матір'ю ОСОБА_2 до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України.
Враховуючи, що вищезазначений факт не може бути встановлено іншим ніж судовим шляхом та від встановлення зазначеного факту залежить можливість отримання заявником громадянства України, суд вважає, що заява підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.7 ст.294 ЦПК України, при ухваленні судом рішення у справах окремого провадження судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.
Керуючись ст.ст. 293-294, 315, 317, 319 ЦПК України, суд -
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - Головне Управління державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 з її матірю ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_4 на території, яка стала територією України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Пунктом 15.5 Перехідних положень ЦПК України передбачено, що апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Оскарження рішення не зупиняє його негайного виконання.
Суддя Ю.Г.Сліщенко