про залишення позовної заяви без розгляду
10 червня 2020 року м. Житомир справа № 240/4403/20
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Нагірняк М.Ф.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, стягнення невиплаченої індексації, компенсації втрати доходів та середнього заробітку,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_2 про визнання:
- протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не виплати йому індексації грошового забезпечення.;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення без зміни для нарахування індексації базового місяця в січні 2016 року за період з 01.01.2016 року до 05.08.2017 року, із встановленням для обчислення індексації базового місяця серпень 2014 року в загальній сумі 20292,71 грн.;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити йому компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації за весь час затримки виплати - за період з 01.01.2016 року по день фактичної виплати індексації.;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити мені середній заробіток за весь час затримки виплати індексації - за період з 05.08.2017 року по день подання позовної заяви шляхом множення середньоденного розміру грошового забезпечення на кількість днів затримки виплати.
Позовні вимоги Позивача мотивовані тим, що за вказаний період проходження військової служби Позивачу не нараховувалася та не виплачувалася індексація його грошового забезпечення. На своє звернення щодо такої індексації Позивач отримав відмову, викладену в довідці № 115 від 11.02.2020року. Таку відмову Позивач вважає протиправною, так як Позивач має законне право на індексацію грошового забезпечення за вказаний період. Одночасно, на думку Позивача, Відповідач зобов'язаний нарахувати та виплатити Позивачу компенсацію втрати частини доходів у вигляді такої індексації.
Ухвалою суду від 04.05.2020року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвалою суду від 25.03.2020року позовну заяву було залишено без руху з метою надання Позивачу можливості подати до суду клопотання про поновлення строків звернення до суду з даним позовом.
21.04.2020року до суду надійшла заява Позивача від 17.04.2020року про поновлення строку звернення до суду з даним позовом. Позивач зазначив, що в спірний період проходив військову службу, а тому був позбавлений можливості своєчасно звернутися з даним позовом.
Представник Відповідача, Військової частини НОМЕР_1 , 03.06.2020року направив до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив і зазначив, що Позивачу за вказаний період дійсно не нараховувалася та не виплачувалася індексації грошового забезпечення по причині відповідного рішення Міністерства оборони України, зумовленого відсутністю бюджетного фінансування таких виплат.
Розглянувши в порядку письмового провадження подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по виплаті індексації підлягає залишенню без розгляду за таких підстав.
За приписами ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).
З наведених норм чинного законодавства вбачається, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України "Про оплату праці", тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.
Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 р. N 910/4518/16.
Одночасно суд враховує, що за змістом ст.9 Закону України " Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія) та одноразові додаткові види грошового забезпечення. Тобто, жодні компенсаційні виплати Позивачу як військовослужбовцеві не входять до складу його грошового забезпечення і не можуть ототожнюватися із винагородою за військову службу. Такі компенсаційні виплати є відповідними видами додаткових гарантій та відповідальності з боку держави.
Отже, виплата середнього заробітку (грошового забезпечення) за весь час затримки вплати грошової компенсації по виплаті індексації не входить до структури саме грошового забезпечення військовослужбовця, тобто до структури винагороди за службу. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.
Безспірно, відповідно до вимог ч.2 ст.233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Разом з тим, такі кошти за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, а не складовою грошового забезпечення, а тому до спірних відносин не можна застосовувати положення ч.2 ст.233 КЗпП України.
Даний позов Позивачем подано лише 23.03.2020року.
Суд вважає безпідставними доводи Позивача, наведені в заяві від 17.04.2020року, що постійне перебування на військовій службі позбавляло можливості своєчасно, в місячний термін з дня звільнення зі служби (05.08.2017року) звернутися з даним позовом в частині стягнення середнього заробітку за несвоєчасну виплату індексації.
Доказів перебування Позивача на військовій службі після 05.08.2017року суду не надано.
Відповідно до вимог п.8 ч.1 ст.240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо Позивачем пропущені строки звернення до суду.
Одночасно суд роз'яснює, що за приписами ч.4 ст.240 КАС України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.
Керуючись статтями 123, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ухвалив:
Залишити без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 в частині позовних вимог до Військової частини НОМЕР_1 за щодо стягнення середнього заробітку за несвоєчасну виплату індексації за період з 05.08.2017 року по день подання позовної заяви шляхом множення середньоденного розміру грошового забезпечення на кількість днів затримки виплати.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення.
Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.Ф. Нагірняк