Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про відмову у забезпеченні позову
25 березня 2020 р. Справа №200/697/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравченко Т.О. розглянув в порядку загального позовного провадження в підготовчому провадженні заяву Артемівської автомобільної школи Товариства сприяння обороні України про забезпечення позову, подану в адміністративній справі за позовом Артемівської автомобільної школи Товариства сприяння обороні України до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним і скасування рішення про анулювання свідоцтва платника єдиного податку,
встановив:
13 січня 2020 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Артемівської автомобільної школи Товариства сприяння оборони України (далі - позивач, Артемівська автомобільна школа ТСОУ) до Головного управління ДПС у Донецькій області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Донецькій області), надісланий на адресу суду 08 січня 2020 року, в якому позивач просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДПС у Донецькій області від 28 грудня 2019 року № 193 про анулювання свідоцтва платника єдиного податку.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що з 2000 року Артемівська автомобільна школа ТСОУ є платником єдиного податку третьої групи, і вважає, що у відповідача не було передбачених Податковим кодексом України підстав для анулювання свідоцтва платника єдиного податку.
05 лютого 2020 року суд постановив ухвалу про прийняття позовної заяви та відкриття провадження в адміністративній справі № 200/697/20-а, вирішив розглядати справу в порядку загального позовного провадження, розпочав підготовче провадження та призначив підготовче засідання.
23 березня 2020 року до суду надійшла заява Артемівської автомобільної школи ТСОУ про забезпечення позову, в якій позивач просив зупинити дію рішення ГУ ДПС у Донецькій області від 28 грудня 2019 року № 193 про анулювання свідоцтва платника єдиного податку.
Обґрунтовуючи наявність підстав для забезпечення позову, заявник зазначив, що невизначеність з 01 січня 2020 року статусу Артемівської автомобільної школи ТСОУ як платника податків та невжиття таких заходів забезпечення позову як призупинення дії рішення відповідача може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Розглядаючи заяву Артемівської автомобільної школи ТСОУ по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
П. 5 ч. 1 ст. 151 КАС України передбачено, що позов може бути забезпечено, серед іншого, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Ч. 2 ст. 151 КАС України визначено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Отже, при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
За Рекомендацією № R(89)8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
Водночас заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з правовими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Тому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи неможливість виконання рішення суду або ефективного захисту та поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся чи має намір звернутися до суду, або про очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними.
Такі правові висновки щодо застосування ст. ст. 150, 151 КАС України викладені Верховним Судом у постанові від 24 грудня 2019 року по справі № 826/16888/18.
Щодо доводів на обґрунтування заяви про забезпечення позову з підстави очевидності ознак протиправності рішення суб'єкта владних повноважень слід зазначити таке.
Вирішуючи заяву, суд повинен проаналізувати та оцінити ці доводи заявника щодо «очевидності» ознак протиправності рішення та порушення прав позивача, при цьому, пропри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх «якість»: вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваного рішення поза обґрунтованим сумнівом.
Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими ч. 2 ст. 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення.
Твердження про «очевидність» порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.
Безумовно, рішення чи дії суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на фізичних та юридичних осіб. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до ст. 150 КАС України, зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 26 грудня 2019 року по справі № 640/13245/19.
За наслідками розгляду заяви Артемівської автомобільної школи ТСОУ суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.
Суд відхиляє доводи позивача про очевидну протиправність рішення, яке є предметом спору, як підставу забезпечення позову, оскільки висновок про її протиправність або невідповідність критеріям, наведеним у ч. 2 ст. 2 КАС України, можливо зробити лише за наслідками розгляду справи по суті.
Будь-яких ознак, які поза обґрунтованим сумнівом свідчать про очевидну протиправність спірної вимоги, а також про те, що вона явно суперечить вимогам закону, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення, суд не виявив.
Сформована судова практика щодо розгляду справ певних категорій не є підставою для висловлення судом правової позиції у справі ще до її розгляду по суті.
Отже, передбачені п. 2 ч. 2 ст. 150 КАС України підстави забезпечення позову в даному випадку відсутні.
Підстави забезпечення позову, передбачені п. 1 ч. 2 ст. 150 КАС України, в даному випадку також відсутні.
З огляду на предмет спору та обраний позивачем спосіб захисту, а саме визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень, забезпечення позову жодним чином не вплине на можливість реального виконання судового рішення про задоволення позовних вимог (у разі його постановлення).
З приводу доводів, які стосуються юридичної невизначеності Артемівської автомобільної школи ТСОУ як платника податків, суд відзначає, що певний негативний вплив рішення суб'єкта владних повноважень на права та інтереси позивача сам по собі не є підставою забезпечення позову.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 150, 151, 152, 153, 154, 241, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,
ухвалив:
1. Відмовити Артемівській автомобільній школі Товариства сприяння обороні України у забезпеченні його позову до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним і скасування рішення про анулювання свідоцтва платника єдиного податку.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
3. Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня складання її повного тексту.
4. Повний текст ухвали складений 25 березня 2020 року.
Суддя Т.О. Кравченко