10 червня 2020 року Справа № 160/5415/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тулянцевої І.В., розглянувши у місті Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця Дорошкевич Віри Леонідівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЕКСКРЕДИТ» про визнання протиправною та скасування постанови, -
20 травня 2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до приватного виконавця Дорошкевич Віри Леонідівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЕКСКРЕДИТ», в якій позивач просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця Дорошкевич Віри Леонідівни про відкриття виконавчого провадження № 61837482 від 15.04.2020.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що постанова приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни про відкриття виконавчого провадження №61837482 є безпідставною та підлягає скасуванню, оскільки при відкритті виконавчого провадження відповідачем не дотримано вимог частини другої статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: приватним виконавцем прийнято виконавчий документ до виконання не за місцем проживання та не за місцезнаходженням майна боржника. Вказує, що у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва були відсутні законні підстави для прийняття виконавчого документа та відкриття виконавчого провадження.
Ухвалою суду від 22.05.2020 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи з урахуванням особливостей розгляду даної категорії справ, передбачених статтями 268, 269, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 01 червня 2020 року о 09:30 год.
01 червня 2020 відповідачем на електронну адресу суду направлено відзив на позовну заяву, в якому просять відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що 14 квітня 2020 року стягувач - Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЕКСКРЕДИТ» звернулося до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни із заявою №б/н від 07.04.2020 про примусове виконання рішення, в якій просили відкрити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису №6777 від 04.04.2020, виданого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В. про стягнення з боржника, яким є ОСОБА_1 , коштів у розмірі 19 490,00 грн. У вказаному виконавчому написі №6777 від 04.04.2020 було вказано місце проживання боржника: АДРЕСА_1 . У зв'язку з цим, керуючись статтями 26, 24 Закону України «Про виконавче провадження», приватним виконавцем 15 квітня 2020 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 61916161 та розпочато здійснення інших виконавчих дій. Зауважив, що чинною редакцією Закону України «Про виконавче провадження» не передбачено проведення виконавчих дій, спрямованих на перевірку будь-якої інформації стосовно боржника до відкриття виконавчого провадження. З огляду на викладене, вважає, що приватним виконавцем жодним чином не порушено норми Закону України «Про виконавче провадження», зокрема статті 24 цього Закону.
Третя особа не скористалась правом надати суду пояснення щодо заяв по суті спору.
01 червня 2020 року судове засідання було відкладено на 10.06.2020 на 09:30 год. у зв'язку із неявкою осіб в судове засідання.
Ухвалою суду від 10.06.2020 заяву представника позивача про забезпечення позову у справі № 160/5415/20 - повернуто заявнику без розгляду.
10 червня 2020 року сторони у судове засідання не прибули. Про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином шляхом направлення копії ухвали разом із повісткою та позовною заявою на поштові адреси, а також в порядку приписів статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за допомогою телефону, що підтверджується телефонограмою та довідкою, що складені секретарем судового засідання. Від представника позивача на електронну адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі позивача.
Частиною 1 статті 205 КАС України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Відповідно до частини 9 статті 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 205 КАС України, суд ухвалив розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 287 КАС України, адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.
Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
04 квітня 2020 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком Володимиром Вікторовичем був вчинений виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №6777, про звернення стягнення з громадянки ОСОБА_1 , яка є боржником за кредитним договором № 2549761 від 29.07.2019, укладеним з ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» (стягувач), коштів у загальному розмірі 19 490,00 грн.
14.04.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» звернулось до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни із заявою про примусове виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчика Володимира Вікторовича №6777 від 04.04.2020 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» коштів у розмірі 19 490,00 грн.
У виконавчому написі №6777 від 04.04.2020 та у заяві від 14.04.2020 про примусове виконання виконавчого напису зазначені адреси місця реєстрації та місця проживання боржника - ОСОБА_1 , а саме: адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ; адреса проживання: АДРЕСА_3 .
15 квітня 2020 року відповідачем винесено постанову ВП №61837482 про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого напису №6777, виданого 04.04.2020 приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком Володимиром Вікторовичем про стягнення з боржника, яким є ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕКСКРЕДИТ» заборгованості у розмірі 19 490,00 грн.
З відзиву на позов вбачається, що приватним виконавцем було надіслано постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №61837482 від 04 квітня 2020 року на дві адреси позивача рекомендованим поштовим відправленням за № 0200245408586 (АДРЕСА_2); та № 0200245399285 ( АДРЕСА_1 ).
Вважаючи, що приватним виконавцем в порушення статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» прийнято до виконання виконавчий документ за відсутності доказів того, що в межах території виконавчого округу міста Києва проживає позивач або наявне його майно, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначено Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII).
Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно зі статтею 2 Закону №1404-VIII виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3)законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6)гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Пунктом 3 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів, зокрема, виконавчих написів нотаріусів.
Відповідно до статті 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини 2 статті 18 Закону №1404-VIII).
За змістом частин 1 та 2 статті 24 Закону №1404-VIII виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.
Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.
Частиною першою статті 19 Закону №1404-VIII передбачено, що сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.
Право вибору пред'явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього Закону віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувачу.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Частиною третьою статті 26 Закону № 1404-VIII визначено, що у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місце знаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.
Згідно з частиною першою статті 27 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02.06.2016 № 1403-VIII (далі - Закон № 1403-VIII) фізичні або юридичні особи мають право вільного вибору приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначеного Законом України «Про виконавче провадження».
Таким чином, приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи виключно у двох випадках: або за місцем проживання, перебування, роботи боржника, або за місцезнаходженням його майна. Однією з підстав для відкриття виконавчого провадження є заява стягувача про примусове виконання рішення.
Надаючи оцінку доводам сторін щодо правомірності прийняття оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження, винесеної приватним виконавцем Виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Вірою Леонідівною у виконавчому провадженні №61837482 від 15.04.2020 при примусовому виконанні виконавчого напису №6777 від 04.04.2020, виданого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В., суд виходить із такого.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що виконавчим округом приватного виконавця Дорошкевич Віри Леонідівни визначено м. Київ.
Отже, відповідно до приписів частини 2 статті 24 Закону № 1404-VIII, відповідач приймає до виконання виконавчі документи, та, відповідно, відкриває виконавче провадження за місцем проживання, перебування, роботи боржника, яким є Київ або у разі наявності майна боржника, місцем знаходження якого є м. Київ.
Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, місцезнаходженням стягувача у виконавчому провадженні №61837482 - ТОВ «Алекскредит» є 49044, місто Дніпро, вулиця Якова Самарського, будинок 12А, код ЄДРПОУ 41346335.
У той же час, боржник у виконавчому провадженні №61837482 - ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6 .
Також, вказане місце реєстрації позивача підтверджується копією паспорта позивача серії НОМЕР_3 .
До суду відповідачем не надано доказів наявності у позивача майна на території міста Києва, а іншого матеріали справи не містять.
Крім того, відповідно до частини 1 статті 190 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
Статтею 179 ЦК України визначено, що річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки.
Згідно з пунктом 3.1 статті 3 Закону України «Про платіжні системи та перекази коштів в Україні» від 05.04.2001 № 2346-III (далі - Закон № 2346-III) кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).
Відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону № 2346-III банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні рахунки, рахунки умовного зберігання та кореспондентські рахунки.
Таким чином, наявність самого рахунку в банку, за відсутності на ньому коштів чи цінностей, не породжує цивільні права та обов'язки, оскільки рахунок це - засіб, механізм, спосіб безготівкового здійснення розрахунків, отримання готівки чи інший спосіб розпорядження коштами, що на ньому знаходяться за волевиявленням власника цих коштів. При цьому, наявність рахунку у банку, місцезнаходження якого зареєстровано у м. Києві, не є тотожнім місцезнаходженню майна боржника, зокрема, його грошових коштів.
Будь-яких доказів на підтвердження знаходження на рахунку відкритого в банку, що знаходиться у м. Києві, грошових коштів позивача, що б давало підстави вважати їх майном боржника - матеріали справи не містять.
Отже, враховуючи вищевикладене, а також, те що позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6 , та за відсутності в нього майна в м.Києві, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 61837482 від 15.04.2020, тобто з порушенням частини другої статті 24 Закону № 1404-VIII.
Вказані обставини не були перевірені та враховані відповідачем під час винесення спірної постанови про відкриття виконавчого провадження, а тому, таке рішення приватного виконавця є таким, що винесено з порушенням норм чинного законодавства, не у спосіб та не в порядку, які встановлені Законом № 1404-VIII.
Суд також враховує, що постановою приватного виконавця Дорошкевич Віри Леонідівни від 13.05.2020 ВП № 61837482 звернуто стягнення на доходи боржника, що отримує дохід від особи, якою є Комунальне підприємство «Дніпропетровське обласне клінічне лікувально-профілактичне об'єднання «Фтизіатрія» Дніпропетровської обласної ради» (ЄДРПОУ/ІПН: 01985185, адреса місця реєстрації: 49115, Україна, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Бехтерева, 12).
Отже, відповідачу було відомо, що місцем реєстрації та, зокрема, працевлаштування позивача є адреса за межами його виконавчого округу, що підтверджується матеріалами виконавчого провадження.
Враховуючи викладене, суд вважає, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 15 квітня 2020 року ВП № 61837482 прийнята відповідачем поза межами наданих повноважень та не у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, а тому є протиправною та підлягає скасуванню.
Частинами 1, 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно зі статтею 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
В ході розгляду справи відповідачем не наведено належних та допустимих доказів, що підтверджують правомірність прийняття оскаржуваного рішення.
За наведених обставин, суд вбачає підстави для задоволення позову.
Розподіл судових витрат слід здійснити у відповідності до положень частини 1 статті 139 КАС України.
Керуючись статтями 134, 139, 241-246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ; місце проживання: АДРЕСА_7 ) до приватного виконавця Дорошкевич Віри Леонідівни (02002, місто Київ, вулиця Окіпної Раїси, будинок 4-А, офіс 71-А; номер та дата видачі посвідчення №0365 від 10.06.2019 року), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЕКСКРЕДИТ» (49044, місто Дніпро, вулиця Якова Самарського, будинок 12А, код ЄДРПОУ 41346335) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця Дорошкевич Віри Леонідівни про відкриття виконавчого провадження ВП № 61837482 від 15.04.2020.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віри Леонідівни судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок грн. 80 коп.).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строк, передбачений частиною 6 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.В. Тулянцева