09 червня 2020 року Справа 160/6090/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., перевіривши у м.Дніпрі матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним розпорядження, зобов'язання вчинити певні дії,-
03 червня 2020 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним розпорядження Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо припинення ОСОБА_1 нарахування пенсії, починаючи з 01 жовтня 2017 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області сплатити ОСОБА_1 заборгованість з 01.10.2017 року негайно після проголошення судового рішення.
Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 160/6090/20 та у зв'язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.
Згідно пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Перевіривши позовну заяву на відповідність вимогам ст. ст. 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що вона підлягає залишенню без руху, з наступних підстав.
Статтею 160 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено вимоги до позовної заяви.
Згідно із приписами частин 1, 2 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Частиною 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у позовній заяві зазначаються, зокрема:
- повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти;
- зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів;
- перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Натомість всупереч вимогам статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, у поданій до суду позовній заяві не зазначено, зокрема:
-відомості про наявність або відсутність у позивача засобів зв'язку, офіційних електронних адрес або адреси електронної пошти;
- відомості наведені у п. 8 ч.5 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: не зазначено щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
До позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті (ч. 1 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частиною 7 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до заяви про визнання індивідуального акта протиправним чи адміністративного договору недійсним додається також оригінал або копія оспорюваного акта чи договору або засвідчений витяг з нього, а у разі відсутності акта чи договору у позивача - клопотання про його витребування.
Так, у прохальній частині позовної заяви поданої від імені ОСОБА_1 зазначено, що позивач просить суд визнати протиправним розпорядження Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, однак жодного розпорядження до позовної заяви ОСОБА_1 не додано.
Окрім того, щодо заявлених ОСОБА_1 до суду позовних вимог слід зазначити таке.
У відповідності до положень статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
У відповідності до статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
При цьому, суд зауважує, що обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги - це конкретні юридичні факти, з настанням яких суб'єкти публічного права вступають між собою у спірні правовідносини.
Натомість, у прохальній частині позовної заяви ОСОБА_1 оскаржує розпорядження Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області без зазначення реквізитів (номера, дати, назви) такого індивідуального акта.
При цьому, у матеріалах позовної заяви наявна лише копія листа Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за вих. №0400-0320-8/37627 від 03.06.2020 р., який за своєю сутністю є відповіддю на адвокатський запит та не містить ознак індивідуального акта.
В свою чергу, суд зауважує, що вимоги позовної заяви повинні викладатись чітко і зрозуміло, з урахуванням правил, встановлених процесуальним законодавством і узгоджуватись з наданими суду повноваженнями за наслідками розгляду справи, та мають бути спрямовані на захист конкретних прав, свобод та інтересів позивача з зазначенням способу їх захисту, який не допускає неоднозначного, довільного тлумачення змісту позовних вимог і дозволить суду максимально якісно здійснити правосуддя.
Також суд зауважує, що у прохальній частині позовної заяви ОСОБА_1 просить суд поновити строк звернення до адміністративного суду, однак жодного обґрунтування даного клопотання позивачем не наведено.
Крім того, суд не має можливості встановити факт пропуску позивачем строку звернення ОСОБА_1 до суду із даним позовом, оскільки у позовній заяві немає відомостей про те коли і за яких обставин позивач дізналась про порушення власних прав (в т.ч. й щодо спірного розпорядження).
Відповідно до частини 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Натомість, у матеріалів позову відсутній документ, який підтверджує сплату позивачем судового збору за подання адміністративного позову немайнового характеру.
Водночас, у прохальній частині позовної заяви наявне клопотання про відстрочення сплати судового збору ОСОБА_1 до вирішення питання по справі.
В обґрунтування даного зазначено, що виплату пенсії ОСОБА_1 було незаконно припинено. При цьому, заявник стверджує, що дана пенсія є єдиним джерелом доходу в родині. Відсутність у позивача грошей на сплату судового збору, на думку заявника, може вплинути на реалізацію його права на судовий захист, позбавивши доступу до правосуддя. Також позивач просить суд прийняти до уваги вік позивача та карантин в країні.
При вирішенні даного клопотання суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 Кодексу адміністративного судочинства України - суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Статтею 5 Закону України "Про судовий збір" № 3674-VI від 08.07.2011р. визначено вичерпний перелік суб'єктів, які мають пільги та звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.
Судом встановлено, що позивач не відноситься до жодної з пільгових категорій та повинен сплачувати судовий збір за подачу позовної заяви до суду.
Частиною 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є: військовослужбовці; батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Отже, у розумінні приписів статті 8 Закону України "Про судовий збір", відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, звільнення його від сплати може мати місце за наявності виключних обставин.
При цьому, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.
Суд також враховує позицію Пленуму Вищого адміністративного суду України від 05.02.2016 р. "Про судову практику застосування адміністративними судами окремих положень Закону України від 08.07.2011 р. № 3674-VI "Про судовий збір" у редакції Закону України від 22.05.2015р. №484-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору", яким рекомендовано суддям адміністративних судів враховувати під час ухвалення рішень у справах відповідної категорії Аналіз практики застосування адміністративними судами окремих положень Закону України "Про судовий збір" у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" №484-VIII від 22.05.2015 р.
Зокрема, у вказаному аналізі зазначено, що при зверненні до суду із заявою про відстрочення або розстрочення сплати судового збору особа повинна додати до такої заяви належні документи на підтвердження факту відсутності таких коштів для сплати судового збору.
Таким чином, наведені вище положення закону передбачають право суду на звільнення від сплати судового збору або відстрочення сплати судового збору з урахуванням майнового стану сторони.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Належним доказом звільнення від сплати судового збору може слугувати довідка органу доходів і зборів (податкового органу) про суми виплачених доходів та утриманих податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, довідка з пенсійного органу, тощо, з яких можна встановити суму всього доходу позивача за попередній календарний рік.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Верховного Суду від 16 жовтня 2019 р. по справі №804/7636/17, по справі №200/9692/19-а, по справі №160/7077/19.
Натомість, до позовної заяви не додано жодного доказу скрутного матеріального становища позивача.
Крім того, суд зазначає, що судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя №R(81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, враховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі Креуз проти Польщі (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.
У зв'язку із цим, при здійсненні правосуддя в адміністративних справах суди повинні вирішувати питання, пов'язані із судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до статей 132, 133 Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України "Про судовий збір", а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.
За вищевикладених обставин, суд доходить до висновку про відсутність на даний час підстав для відстрочення ОСОБА_1 сплати судового збору за звернення до суду із даним позовом, у зв'язку з чим підстави для задоволення відповідного клопотання - відсутні.
Згідно ч. 2 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України - розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати, повернення судового збору врегульовано Законом України "Про судовий збір".
У відповідності до положень статті 3 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством та перераховується у безготівковій або готівковій формі.
Так, згідно частини 1 статті 4 Закону України “Про судовий збір”, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Абзацом 4 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" визначено, що у 2020 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2020 року становить 2102, 00 грн.
Розміри ставок судового збору визначені у ст. 4 Закону України "Про судовий збір".
Згідно із приписами ст. 4 Закону України "Про судовий збір" - ставка судового збору за подання фізичною особою адміністративного позову немайнового характеру становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (тобто, з урахування положень ст. 7 Закону України "Про державний бюджет на 2020 рік" - 840, 80 грн.).
Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" - у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Зі змісту прохальної частини позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 заявлено дві позовні вимоги немайнового характеру, які є похідними по відношенню одна до іншої, у зв'язку з чим сума судового збору, що підлягав до сплати за подання такого позову становить 840, 80 грн.
Поряд з цим, позивач наділений правом зміни позовних вимог та обрання способу захисту порушеного права. В такому випадку позивачу належить самостійно визначити суму судового збору згідно змісту позовних вимог, що заявлятимуться.
Вищенаведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам встановленим ст.ст. 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Частиною 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В той же час, 02.04.2020 р. набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічний гарантій з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) №540-ІХ від 30.03.2020", яким внесено зміни до Господарського процесуального кодексу, Цивільного процесуального кодексу, Кримінального процесуального кодексу, Кодексу адміністративного судочинства України, Господарського кодексу України, Цивільного Кодексу України, Кодекс законів про працю тощо.
Суддя звертає увагу на те, що вказаним законом доповнено розділ VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України пунктом 3 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
За таких обставин, суд вважає за необхідне, дану позовну заяву залишити без руху із наданням строку для усунення недоліків, з врахуванням змін до процесуального законодавства.
Керуючись ст.ст. 160, 161, 169, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,-
У задоволенні клопотання про відстрочення ОСОБА_1 сплати судового збору - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним розпорядження, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Запропонувати позивачу усунути недоліки позовної заяви, вказані в мотивувальній частині ухвали, шляхом надання до суду:
1) позовної заяви, оформленої у відповідності до вимог, передбачених статтею 160 Кодексу адміністративного судочинства України із зазначенням у новій редакції позовної заяви:
- відомостей про наявність або відсутність у позивача засобів зв'язку, офіційних електронних адрес або адреси електронної пошти;
- відомостей наведених у п. 8 ч. 5 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: із зазначенням щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;
- з уточненням змісту позовних вимог у відповідності до статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України із зазначенням реквізитів оскаржуваного розпорядження;
2) примірників позовної заяви у новій редакції у відповідності до кількості учасників справи;
3) оригіналу або копії оскаржуваного розпорядження Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, а у разі об'єктивної неможливості надання останніх - клопотання про витребування відповідного індивідуального акта на виконання вимог ч. 7 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України;
4) документу про сплату судового збору за подання адміністративного позову із позовними вимогами немайнового характеру у відповідності до Закону України "Про судовий збір" у розмірі 840, 80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок) або в іншому розмірі у випадку зміни розміру позовних вимог у відповідності до положень Закону України "Про судовий збір" за наступними розрахунковими реквізитами для перерахування судового збору:
"Отримувач коштів: УК у Чечел.р.м.Дніпра/Чечел.р./22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37989253, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) - 899998, рахунок отримувача - №UA238999980313131206084004008, код класифікації доходів бюджету - 22030001.
Призначення платежу: *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Дніпропетровський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа)", або клопотання про звільнення (відстрочення, розстрочення) сплати судового збору з відповідними доказами на підтвердження скрутного матеріального становища (довідка органу доходів і зборів (податкового органу) про суми виплачених доходів та утриманих податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, довідка з пенсійного органу, тощо, з яких можна встановити суму всього доходу позивача за попередній календарний рік).
Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення (отримання) копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.
У випадку неможливості виконання процесуального обов'язку щодо усунення недоліків позовної заяви у вищезазначений строк, такий строк продовжується на строк дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), але не може бути більший п'яти днів з дня закінчення дії зазначеного карантину.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали надіслати особі, що звернулася із позовною заявою.
Роз'яснити, що обчислення строків здійснюється з урахуванням наслідків запровадження карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями), згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Боженко