03 квітня 2020 року Справа № 160/2407/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Єфанової О.В.
розглянувши спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в якому просила:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 02 вересня 2019 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ), зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м.Дніпро, 49094) призначити пенсію за віком з 22.08.2019 року ОСОБА_1 із зарахуванням до страхового стажу період роботи з 01.07.1989 року по 18.04.1995 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, відповідачем було протиправно відмовлено у зарахуванні до страхового стажу роботу на підприємстві Виробничий кооператив «Корт-88» в період з 01.07.1989 року по 18.04.1995 року, оскільки трудова книжка заповнена у відповідності до вимог чинного законодавства.
Ухвалою від 04.03.2020 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження та надано термін для надання відзиву на позовну заяву.
Відповідачем до суду надіслано відзив на позовну заяву, в якій останні заперечував проти заявлених позовних вимог мотивуючи тим, що запис п. 8, 9 трудової книжки відомості про звільнення 18.04.1995 року мають посилання на КЗОТ України та завірені печаткою УРСР.
Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Згідно з ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
За приписами ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
За викладених обставин, у відповідності до вимог ст.ст.258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Згідно ч.2 ст.263 КАС України справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 22 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо призначення пенсії за віком.
Для призначення пенсії також були надані: копія довідки про РНОКПП, копія паспорту, трудова книжка.
Рішенням від 02.09.2019 №10/03.7-22 відповідач відмовив у призначенні пенсії за віком на підставі того, що неможливо зарахувати до загального страхового стажу позивача період роботи:
на підприємстві Виробничий кооператив «Корт-88» в період з 01.07.1989 року по 18.04.1995 року - запис п. 8, 9 трудової книжки відомості про звільнення 18.04.1995 року мають посилання на КЗОТ України та завірені печаткою УРСР.
Таким чином, позивачу відмовлено у призначені пенсії за віком у зв'язку з відсутністю страхового стажу, підтверджений трудовий стаж позивача становить 21 рік 6 місяців та 21 день.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Право на отримання пенсії в України є конституційним правом громадянина України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел передбачено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-IV (далі -Закон України №1058-IV).
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24 Закону України №1058-IV).
Згідно з ч.4ст. 24 Закону України №1058-IVперіоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Законом, що відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій є Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII(далі - Закон України №1788-XII).
Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення»,основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Так, пунктами 1, 2. З «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року№ 637із змінами (далі - Порядок) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до п.3 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Таким чином, необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Згідно з п.2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.93 №58 (далі Інструкція № 58), заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем "кваліфікований робітник", "молодший спеціаліст", "бакалавр", "спеціаліст" та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування. До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Пунктом 2.4 Інструкції № 58 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Так, відповідно до листа Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №1366/М-09 від 22.03.2019 року про розгляд звернення, відповідачем зазначено, що до страхового стажу позивача не враховано періоди з 11.01.1984 року по 24.06.1988 року та з 21.09.1991 року по 27.02.1992 року, оскільки записи в трудову книжку внесені з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок (відсутня підстава звільнення, неможливо прочитати назву підприємства).
З матеріалів справи вбачається, що у в трудовій книжці позивача зроблено запис № 8, відповідно до якого зазначено, що на підставі наказу № 33-к від 28.03.1984 року позивач прийнятий на посаду продавця магазину № 5 Об'єднаної дирекції магазинів комісійної торгівлі Управління торгівлі Дніпропетровського виконкому та відповідно до запису № 19 звільнена з даної посади згідно ст.36 п.2 КЗпП УРСР по власному бажанню на підставі наказу 30-К від 20.06.1988 року. Також, згідно запису 23 прийняття то позивача на посаду консультанта по товарам народного споживання до Дніпропетровського малого підприємства «Профі» на підставі наказу №5 від 21.09.1991 року та відповідно запису 24 звільнена на підставі ст.36 п.5 КЗпП УРСР, у зв'язку з переведенням на підприємство «Веролла» на підставі наказу №9 від 27.02.1992 року
Судом встановлено, що вказані записи виконані без перекреслень, не містять ніяких виправлень. Крім того, записи зроблені у чіткій послідовності та відповідності дати, номеру запису з посиланням на відповідний наказ, на підставі якого внесено відповідний запис, і завірені печаткою роботодавця, тобто здійснені відповідно до Інструкції.
Таким чином, суд критично ставиться до тверджень відповідача щодо порушень у внесенні записів у трудову книжку позивача, оскільки судом не встановлено недостовірності або інших ознак юридичної дефектності даних записів.
Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників»,відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій ця трудова книжка належить, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Таким чином, власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, щодо якої такі порушення було вчинено, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 р. у справі №677/277/17.
Крім того, суд зазначає, що за наявності у позивача основного документу, що підтверджує стаж роботи та відповідного запису у ній, відсутні підстави та необхідність підтвердження стажу роботи позивача у відповідності з Постановою КМУ № 637, у зв'язку з чим, положення Порядку підтвердження стажу роботи, затвердженого вказаною постановою застосуванню, у даному випадку, не підлягають.
Суд вважає, що відповідач не врахував, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного страхового стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Суд зазначає, що та обставина, що підприємство не змінило свою печатку новою після припинення УРСР, не робить документи, які засвідчені нею, неправдивими. Висновок відповідача про те, що період роботи зарахувати до страхового стажу неможливо у зв'язку з тим, що період роботи в даній організації засвідчено печаткою УРСР не ґрунтуються на жодній нормі законодавства, оскільки положення Постанови Верховної Ради України від 11.05.1992 № 2318-XII «Про заходи щодо забезпечення виконання вимог дозвільної системи» та «Інструкції про порядок видачі дозволів на виготовлення печаток і штампів», затвердженої наказом МВС України від 18.10.1993 № 643 не містять вказівок про нечинність фактично існуючих печаток та штампів та про обов'язок їх заміни.
Крім того, суд звертає увагу, що згідно ст.3 Закону України «Про правонаступництво України» Закони Української РСР та інші акти, ухвалені Верховною Радою Української РСР, діють на території України, оскільки вони не суперечать законам України, ухваленим після проголошення незалежності України.
Згідно п.10 Закону України «Про внесення змін і доповнень, що стосуються розгляду індивідуальних трудових спорів, до Кодексу законів про працю Української РСР та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів» у найменуванні Кодексу та його тексті слова "Української РСР" замінити словом "України".
Таким чином, помилка особи, яка заповнювала трудову книжку, в частині зазначення вірного найменування нормативного акту, не спростовує самого факту вчинення спірного запису.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст.243-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 02 вересня 2019 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити пенсію за віком з 22.08.2019 року ОСОБА_1 із зарахуванням до страхового стажу період роботи з 01.07.1989 року по 18.04.1995 року.
Стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі 841,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Єфанова