Справа № 522/20939/19
Провадження № 2/522/1568/20
03 червня 2020 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси, у складі :
головуючого - судді Науменко А.В.
за участю секретаря - Полегенького В.С.,
розглянувши цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Служба у справах дітей Одеської міської ради про примусове виселення та зняття з реєстрації,
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Служба у справах дітей Одеської міської ради про примусове виселення та зняття з реєстрації, посилаючись на те, що 15 листопада 2007 року Акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк» (від 15.10.2007р. змінив своє найменування на АТ «Сведбанк» ) та ОСОБА_4 , було укладено кредитний договір № 1501/1107/71-234, згідно з умовами якого Банк надав Позичальнику кредитні кошти у розмірі 116000.00 дол.США з розрахунку 11,90 % річних на строк до 15.11.2032 року. З метою забезпечення виконання грошових зобов'язань за вказаним Кредитним договором іпотекодавець ОСОБА_4 на підставі договору іпотеки № 1501/1107/71-234-2-1 від 15.11.2007 року передав у іпотеку нерухоме майно, а саме: трьохкімнатну квартиру, загальною площею 55,5 кв.м., житловою площею 34,0 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . 25.05.2012 року між Публічним акціонерним товариством «Сведбанк» та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами. В 2015 році «Дельта Банк» звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність. Заочним рішенням Приморського районного суду від 04 листопада 2015 року позовну заяву ПАТ «Дельта Банк» задоволено у повному обсязі. На підставі інформаційної витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про право власності (номер запису про право власності: 29801283 від 29.11.2018 р.) власником майна за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа 55,5 кв.м., житлова площа 34 кв.м., зазначено АТ «Дельта Банк» .
Таким чином, відповідачі не мають права на користування квартирою, оскільки АТ «Дельта Банк» є власником квартири за адресою АДРЕСА_1 , у зв'язку з чим позивач звернувся до суду із дійсним позовом.
Ухвалою суду від 18.12.2019 року прийнято до розгляду цивільну справу, ухвалено розгляд справи проводити в загальному позовному порядку.
У судове засідання 03.06.2020 року сторони по справі не з'явились, хоча були повідомлені належним чином про час, дату та місце розгляду справи. Представник позивача надав суду заяву про розгляд справи за відсутності представника, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Рудольф К.С., також надала до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності.
Судом встановлено, що 15 листопада 2007 року Акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк» (від 15.10.2007р. змінив своє найменування на АТ «Сведбанк» ) та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 1501/1107/71-234., згідно з умовами якого Банк надав Позичальнику кредитні кошти у розмірі 116000.00дол. США з розрахунку 11,90 % річних на строк до 15.11.2032 року.
З метою забезпечення виконання грошових зобов'язань за вказаним Кредитним договором іпотекодавець ОСОБА_4 на підставі договору іпотеки № 1501/1107/71-234-2-1 від 15.11.2007 року передав у іпотеку квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
25.05.2012 року між Публічним акціонерним товариством «Сведбанк» та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами.
В 2015 році ПАТ «Дельта Банк» звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність. Заочним рішенням Приморського районного суду від 04 листопада 2015 року позовну заяву ПАТ «Дельта Банк» задоволено у повному обсязі.
На підставі інформаційної витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про право власності номер запису про право власності: 29801283 від 29.11.2018 р. власником квартири є АТ «Дельта Банк».
13.02.2020 р., Одеський апеляційний суд ухвалив постанову, якою скасував заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04.11.2015 року по справі № 522/16039/15-ц та ухвалив нове рішення, яким відмовив в задоволенні позову ПАТ «Дельта Банк» в повному обсязі.
На підставі інформаційної витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 28.05.2020 р., власником квартири є ОСОБА_4 .
Основоположні принципи здійснення правомочностей власника сформульовані у статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені Законом (ст. 328 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини першої статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно з положень частини першої статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до статті 319 цього ж Кодексу власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно з положень частин другої ст. 386 Цивільного кодексу України власник, який має право передбачити можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутись до суду з вимогою про заборону вчинене нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Гарантуючи захист права власності, закон надає саме власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст. ст. 16, 391 Цивільного кодексу України.
Об'єктом власності особи може бути, зокрема, житло - житловий будинок, садиба, квартира. (ст. ст. 379, 382 Цивільного кодексу України).
Права власника житлового будинку квартири визначені у ст. 383 Цивільного кодексу України та ст.150 Житлового кодексу України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.
Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.
Як роз'яснено у п.33 та п.34 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 07 лютого 2014 року за №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», застосовуючи положення статті 391 ЦК, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов'язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого.
Відповідно до положень статей 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що саме він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.
Таким чином, виходячи з положень ст.ст. 15,16, 386, 391 Цивільного кодексу України саме власникові майна гарантовано можливість вимагати усунення порушень його права незалежно від того, чи вони вже фактично відбулися, чи є підстави передбачати можливість такого порушення його права в майбутньому.
У відповідності до положень норм статей 16, 386 ЦК України, саме власник вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.
На підставі інформаційної витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 28.05.2020 р., власником квартири на даний час є ОСОБА_4 , а ні ПАТ «Дельта Банк», тобто на даний час у позивача відсутні підстави для звернення з даною позовною заявою.
Підстава позову - це обставини (фактична підстава) і норми права (юридична підстава), які в сукупності дають право особі звернутися до суду з вимогами до відповідача.
З позовної заяви вбачається, що фактичною підставою позову є те, що власником квартири АДРЕСА_2 є АТ «Дельта Банк», а юридичними підставами є норми права, які регулюють право власності.
Постановою Одеського апеляційного суду від 13.02.2020 р., було скасовано заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04.11.2015 року по справі № 522/16039/15-ц та ухвалено нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову ПАТ «Дельта Банк» в повному обсязі. Тобто, підстави набуття права власності ПАТ «Дельта Банк» було скасовано.
Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Тобто, захисту потребує саме порушене, невизнане або оспорювань право. Виходячи з матеріалів справи, вбачається, що у позивача на даний час відсутні права, свободи чи інтереси, які б порушували, невизнавали або оспорювали відповідачі , як власники квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність у відмові в задоволені позовної заяви у повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 76,77, 141, 259, 263, 264, 265, 268,272,273 ЦПК України, -
У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Служба у справах дітей Одеської міської ради про примусове виселення та зняття з реєстрації- відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1 ст. 354 ЦПК України.
Повний текст рішення виготовлений 10.06.2020 року.
Суддя А.В.Науменко
03.06.20