Справа № 522/20634/19
Провадження №1-кп/522/2369/19
27 березня 2020 року Приморський районний суд м. Одеси у складі колегії суддів:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі ОСОБА_4 ,
за участю прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
представника потерпілих ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12012170020000076 від 19 грудня 2012 року відносно
ОСОБА_7 , громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Нова Каховка Херсонської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України,
У провадженні Приморського районного суду м. Одеси знаходиться кримінальне провадження №12012170020000076 від 19 грудня 2012 року відносно ОСОБА_7 , громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України.
Міра запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 обрана у вигляді тримання під вартою.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 31 січня 2020 року кримінальне провадження призначене до судового розгляду.
На момент винесення даної ухвали судове провадження не завершено, триває судовий розгляд. Однак, термін дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 спливає.
У відповідності до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного і виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій особі місця ув'язнення.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не буде завершене до його спливу.
У судовому засіданні при розгляді питання доцільності продовження міри запобіжного заходу обвинуваченому у вигляді тримання під вартою прокурор, що підтримує обвинувачення по даному провадженню, вважав за необхідне продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 термін тримання під вартою, мотивуючи тим, що раніше встановлені при обранні йому міри запобіжного заходу ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшились.
Представник потерпілих ОСОБА_8 підтримав позицію прокурора.
Захисник та його підзахисний ОСОБА_7 заперечували проти продовження міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на відсутність для цього підстав та в свою чергу просили змінити обвинуваченому міру запобіжного заходу на непов'язану з триманням під вартою, або зменшити розмір застави, посилаючись на те, що стороною обвинувачення не доведено розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. При цьому, захисник обвинуваченого зазначив, що прокурором не доведено наявність жодного з ризиків передбаченого ст. 177 КПК України.
Заслухавши сторони, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за мотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Згідно з ст. 199 КПК України, суд зобов'язаний з'ясувати обставини, які свідчать про те, що: заявлений ризик не зменшився або з явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою: наявність обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
За змістом ст.ст. 176-178 КПК України, запобіжні заходи застосовуються до підозрюваного, обвинуваченого з метою запобігання забезпечення виконання цією особою покладених на нього процесуальних обов'язків та запобіганню ризиків, передбачених цими нормами.
Оцінюючи доведеність наявності у кримінальному провадженні заявлених прокурором ризиків, суд враховує такі обставини.
З матеріалів провадження вбачається, що обвинувачений ОСОБА_7 є громадянином України, на даний момент місце реєстрації в Україні відсутнє, не працевлаштований, не одружений, дітей не має.
Суд критично ставиться до тверджень захисника та обвинуваченого про наявність у нього неповнолітніх дітей, оскільки у наданих до суду свідоцтвах про народження у графі батько стоїть прочерк.
Враховуючи, що ОСОБА_7 на даній стадії судового розгляду обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, що відноситься до категорії особливо тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі до 12 років, з конфіскацією майна, тому, будучи обізнаним про ступінь тяжкості інкримінованого йому злочину та покарання, яке загрожує йому у разі визнання його винуватим, існує ризик того, що він може здійснити спроби переховування від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за інкримінований йому злочини.
Таким чином, враховуючи тяжкість інкримінованого обвинуваченому злочину, поведінку обвинуваченого під час та після вчинення інкримінованих йому злочинів, який з місця злочину зник та значний час переховувався від органів досудового слідства, вказують на існування значного ступеню можливого ризику переховування від суду.
Крім того, суд приймає до уваги, що обвинувачений офіційно не працевлаштований, будь які інші дані, які б підтверджували наявність у нього іншого джерела доходу на території України матеріали провадження не містять та стороною захисту надані не були, тобто у разі перебування обвинуваченого на волі не виключений ризик того, що ОСОБА_7 може вчинити інший злочин.
При цьому, суд зазначає, що обираючи обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ухвалою від 10.12.2019 року, 31.01.2020 року, у суду були підстави для обрання такого запобіжного заходу, оскільки обвинувачений не має місця проживання у м.Одесі, що вказує на високий рівень ризику того, що він буде ухилятись від суду.
При цьому судом зокрема враховувалось, що договір оренди житла за адресою: АДРЕСА_2 , належним чином не оформлений та підписаний ОСОБА_7 і ОСОБА_9 , який за даними з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно не є власником вказаного житла.
В свою чергу, на думку суду, оскільки під час судового розгляду будь-яких належних та допустимих доказів щодо вчинення обвинуваченим впливу на потерпілих та/або свідків стороною обвинувачення до суду не надано, знизився ступінь ризику впливу на потерпілого (свідків).
Згідно з приписами ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Суд враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Таким чином, на підставі наданих матеріалів, суд приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 .
В свою чергу, станом на теперішній час прокурором надано до суду докази сторони обвинувачення. На запитання суду прокурор відповів, що оригінали квитанцій, що могли б підтвердити, які саме ювелірні вироби викрадені, потерпілими під час досудового слідства не надавались, а тому встановити дійсний розмір шкоди, завданої злочином, не виявилось можливим. Також прокурор подав до суду клопотання про призначення судово-товарознавчої експертизи, в якому просив визначити ринкову вартість пари сережок, знайдених під час огляду житла обвинуваченого. За поясненнями прокурора саме виходячи з відповіді експерта ним буде встановлюватись розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Враховуючи викладене, з урахуванням зменшення ризику, суд не вбачається підстав для зміни запобіжного заходу, проте вважає, що розмір застави обвинуваченому необхідно зменшити до 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
На переконання суду саме такий розмір застави відповідає приписам ст. 182 КПК України не є завідомо непомірним для обвинуваченого та може гарантувати виконання ним покладених на нього обов'язків.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 181, 183, 194, 201, 202, 370, 392 КПК України,
Продовжити строк запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою строком 60 (шістдесят) діб, а саме до 25.05.2020 року включно.
Визначити відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розмір застави як запобіжного заходу, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України, у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто у сумі 630600,00 гривень (шістсот тридцять тисяч шістсот гривень 00 коп.).
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу на рахунок ТУ ДСА України в Одеській області, з призначенням платежу: застава за обвинуваченого; провадження по справі 1-кп/522/2369/19.
Обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави.
У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого обов'язки строком на 2 (два) місяці, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
1) прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора в розумні строки;
2) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
3) не відлучатися з міста Одеси без дозволу слідчого, прокурора або суду;
4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт, інші документи, що дають право на виїзд/в'їзд з України;
5) утримуватись від спілкування із особами допитаними як свідки в рамках даного кримінального провадження.
Роз'яснити обвинуваченому наслідки невиконання вказаних обов'язків, а саме: у разі, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, без поважних причин не повідомив про причину своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави суддя вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом семи днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3